Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Ознаки, структура і внутрішня організація політичної партії

Поняття політичної партії, суспільного руху

Політичні партії з'явилися усього лише кілька століть назад. У принципі, вони повинні виконувати посередницькі функції між суспільством і владою і являють со­бою невід'ємний атрибут демократії, — найважливіше завоювання цивілізації. По­літичні партії визначаються як ідеологічні організації, що об'єднують людей, котрі мають спільні політичні погляди і ведуть боротьбу за реалізацію своїх економічних, політичних, культурних та інших інтересів.

Утворення політичних партій обумовлено соціальною диференціацією суспіль­ства, його соціально-класовим розшаруванням. Тому багатопартійність — природний для суспільства стан. Цікаво досліджувати процеси зародження політичних партій, масових суспільних рухів і організацій. Багато з них спочатку складаються як не­формальні об'єднання, поступово конституюються, починають свою діяльність як організації демократичної користі з культурною, екологічною спрямованістю, а потім стрімко політизуються. Це відбувається через нерозвиненість політичної си­стеми, є вільні політичні ніші, і вони займаються новими організаціями, новими лідерами.

Для неформальної організації, та й політичної партії характерні такі ознаки: за­гальна мета, загальні групові цінності, загальна система групових норм, наявність одного чи кількох неформальних лідерів, специфічні способи символізації.

Учасників таких об'єднань, рухів, партій можна розділити на кілька типових груп.

Лідер - референтна, інформована особа, у руках якої знаходиться велика части­на зв'язків і управління, фінансових ресурсів.

Ідеолог — генерує ідеї, ініціативи, підводить теоретичну базу, консультує.

Пропагандист — пропагує групові цінності, здатний до переконання тих, хто сум­нівається.

Виконавець —особа, готова до виконання найбільш важких, нехай не дуже пре­стижних доручень, є тягловою конякою.

Примкнувший — коливається, не визначаючи до кінця своєї позиції.

Можна зробити класифікацію за мотивами входження, що, звичайно ж, багато в чому визначають поведінку членів неформальних об'єднань і навіть партій.

Аутсайдер — людина, що не знаходить визнання у формальних групах, не спро­можна для самореалізації.

Маргинал — той, хто через соціальний і психологічний дискомфорт прагне за­безпечити свою автономію, самоствердитися.

Конформіст—легко піддається впливу авторитету, при цьому швидко адаптується і засвоює групові норми і цінності.

Пристосуванець — на відміну від конформіста приймає групові цінності лише зовні, імітує свою глибоку приналежність групі, щоб домогтися підвищення свого статусу.

Фанат — захоплений груповими цінностями, який втратив критичне сприйняття своєї групи, організації і самого себе.

Борець — людина, для якої головне не сама ідея, а боротьба за неї. Він завжди гото­вий до активних дій.

Лідер - той, який бачить своє покликання в керівництві іншими людьми.

Попутник— той, що випадково примкнув до групи, який керується більше свої­ми симпатіями, солідарністю, ніж груповими цілями, цінностями.

Нудьгуючий — його притягує середовище спілкування, можливість скрасити доз­вілля, потратити час.

Членів неформальних груп можна розділити за типом поведінки: демонстратив­ний, зухвалий, жорсткий, максималістський, індиферентний, агресивний, солідар­ний, провокаційний, ейфоричний, закомплексований, замкнутий, наслідувальний, популістський, девіантний, психопатичний.

Цікаво проаналізувати ідеологію і стиль поведінки лідерів неформальних орга­нізацій, партій. Запропоновану типологію лідерства можна з деякою умовністю поши­рити і на інші соціальні осередки.

Диктатор — має високий ступінь авторитарності, вимагає беззастережного підпо­рядкування, не терпить заперечень, допускає лише мінімальну колегіальність.

Вождь — схильний до авторитарних форм керівництва, завищених самооцінок, до самозамилування, поз, зовнішніх ефектів.

Маніяк — одержимий нав'язливими ідеями, прагне нав'язати таку позицію іншим.

Інтриган, єзуїт — діє за принципом «розділяй і пануй», уміло використовує міжособистісні конфлікти, а також будь-які, навіть аморальні засоби.

Інтелектуал— завойовує авторитет своїми високими інтелектуальними якостями.

Ліберал— виявляє зовнішню демократичність, допускає критику у свою адресу, однак прагне провести свою лінію.

Демократ — прагне до максимальної демократичності, часом на шкоду справі.

Однією з найважливіших характеристик політичної партії є її організаційна бу­дова. Вона залежить, головним чином, від того, наскільки тісно пов'язані з нею чле­ни партії, а також від відносин між членами партії і керівництвом. У принципі, такі відносини можуть бути автократичними чи демократичними Найбільш вираженим видом автократичних партій є фашистські, екстремістські. Більшість їх членів не має ніяких прав, від них потрібна повна слухняність, підпорядкування вождю.

Особливий інтерес для соціологів представляє дослідження політичних орієн­тацій населення. Це пов'язано з рейтингом політичних діячів, проведенням рефе­рендумів, виборчими кампаніями. Причому політичні симпатії можна виявити і про­аналізувати через відношення людей до певних політичних діячів, газет і журналів, великих політичних подій тощо.

Таким чином, у період глибоких демократичних перетворень, формування прин­ципово нової для України політичної системи, різноманітність будь-яких політич­них процесів політична соціологія має гарні перспективи для свого розвитку і може надати серйозну допомогу в політичній практиці.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. Організація і проведення спортивних походів
  3. II. Організація перевезень
  4. II. Організація перевезень
  5. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  6. III. Українські ліберальні партії.
  7. VІ. План та організаційна структура заняття
  8. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
  9. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  10. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  11. Адміністративно-територіальна організація
  12. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.




Переглядів: 718

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Соціологічні аспекти державної влади | Система освіти в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.