Професійна освіта

Наступ на сходинка - професійна школа, представлена технікумами, профтехучилищами, тепер ще й коледжами, ВНЗ різного типу. Головна проблема - професійний вибір при переході від загальноосвітньої до професійної школи. Що визначає професійний вибір, як, через які канали можна вплинути на нього? Більшість соціологічних досліджень освіти зосереджено саме тут. Справа втому, що суспільні потреби в професійній підготовці й особисті устремління школярів не завжди збігаються.

Реально у ВНЗ України надходять не більш 30 відсотків випускників шкіл. В результаті відбувається катастрофа життєвих планів, ілюзій.

Нині дедалі більший розвиток отримує система післядипломної освіти — аспірантура, докторантура, отримання другої спеціальності, інститути і факультети підвищення кваліфікації, стажування тощо. Тут теж багато цікавих для соціології питань. Досить сказати, що, за даними соціологів, до 60 відсотків випускників ВНЗ змінюють свою професію з різних причин. Виникають дуже непрості запитання: як допомогти в професійному вдосконалюванні за новою спеціальністю, який набір фундаментальних знань треба давати студенту, щоб такий перехід був менш хворобливим тощо.

У сучасних українських умовах вища школа змінює структуру підготовки фахівців під могутнім тиском нових соціально-економічних умов і факторів, стає масовою друга вища освіта. У вищому і середньому спеціальному навчальному закладах відкриваються нові спеціальності і спеціалізації, пов'язані з такими сферами соціального життя, як управління, бізнес, фінанси, екологія тощо.

Наразі з'явилась нова проблема для вищої школи — незатребуваність, безробіття серед осіб з вищою освітою. Безробіття стало «розумним». Так, у 2000 році кожен десятий безробітний мав вищу освіту. Найбільш несприятливо кон'юнктура на ринку праці складається щодо інженерних ВНЗ: попит (і без того невисокий) падає, дефіцит фахівців відсутній.

У найближчому майбутньому важко очікувати різкої зміни в цій сфері. Економічний аналіз призводить до важких для вищої школи висновків: зниження обсягів виробництва призводить до зниження попиту на кваліфіковану працю, а це обумовлює скорочення обсягів підготовки фахівців. Особливо в части ні інженерно- і природничонаукової освіти. За оцінками фахівців, спад обсягів виробництва, різке скорочення масштабів наукової діяльності і її престижностей стимулюють згортання класичної і галузевої науки. Хоча престиж — мати учений ступінь, не займаючись професійно науковою діяльністю, — високий. Це стало модним.

Принципово новою для вітчизняної вищої професійної освіти є формуюча багатоступінчаста система: бакалавр, фахівець, магістр. Приваблює її гнучкість, можливість для молодих людей включатися в професійну діяльність на різних ступенях отримання освіти, інтеграції середніх і вищих професійних навчальних закладів. Однак не можна не бачити і бездумне копіювання американської моделі деякими старанними реформаторами. Іноді в так званих елітарних чи міжнародних коледжах, в основному гуманітарного профілю, з'являється великий обсяг природничонаукових предметів. Так, в американських університетах, особливо дослідницьких, і так званих коледжах ліберальних наук є такі навчальні плани. Але не слід забувати, що в американські університети приходять більш 60 відсотків випускників середньої школи й університети просто змушені вирівнювати загальнонаукову підготовку студентів молодших курсів, зокрема і з рідної англійської мови. Інша справа Україна, де у ВНЗ на основі строгого конкурсного добору надходять не більш п'ятої частини випускників середньої школи, і, загальновизнано, з більш ґрунтовною загальнонауковою підготовкою.

Недержавні навчальні заклади

Новим явищем, що вимагає серйозного соціологічного аналізу, є нетрадиційні форми освіти, зокрема приватні навчальні заклади. Нові форми освіти виступають у вигляді незалежних структур чи спеціальних підрозділів державних навчальних закладів. Порівняння типологічних груп студентів державних і приватних навчальних закладів засвідчує їх істотні відмінності. Зрозуміло, що серед батьків учнів приватних навчальних закладів більше підприємців, великих керівників, що можуть забезпечити оплату за навчання своїх дітей. Тут більше студентів, що сполучають навчання з роботою — аж до самостійного підприємництва. Такі студенти матеріально добре забезпечені, вони не звикли собі відмовляти ні в чому, вони упевнені у своєму професійному виборі, добре інформовані в специфіці майбутньої професійної діяльності, вони вище, ніж «бюджетні» студенти, оцінюють значущість гарної освіти, вільного володіння іноземними мовами тощо. Найближчим часом у вітчизняній соціології напевно будуть проведені дослідження з якості підготовки студентів у державному і приватному професійному навчальному закладах.

Соціологи підкреслюють готовність частини українського населення інвестувати особисті засоби в сферу освіти, і особливо для отримання спеціальностей, що користуються підвищеним попитом на ринку праці. Це має принципово важливе значення в умовах найгострішого дефіциту бюджетних ресурсів. Система освіти в Україні—та сфера діяльності, яка готова прийняти інвестицій дати необхідну віддачу. Вона менш ніж інші сфери діяльності, має потребу в модернізації і цілком конкурентна на світовому освітньому ринку.

5. Соціологія особистості студента

Для соціології освіти важливе вивчення особистості учня, студента. Характер майбутньої професії багато в чому визначає поведінка студента. Особливо аналіз студентської молоді в зв'язку з обраною професією. Студентів у цьому відношенні можна розділити на три групи.

Першу групу складають студенти, орієнтовані на освіту, тому що вона дає можливість отримати професію. Вони хочуть працювати саме за цією спеціальністю, у них є інтерес до роботи, прагнення реалізувати себе саме в ній.

Друга група студентів складається з тих, хто в перспективі орієнтований на бізнес. Ставлення до освіти в них вже інше — для них навчання виступає як інструмент, можливість стару.

Третю групу студентів складають ті, кого можна було б назвати такими, що не-визначилися. Усі параметри їх ставлення до навчання, професії розмиті, в їхніх оцінках і позиціях немає чіткості та визначеності перших двох груп. Такі студенти ніби пливуть за течією, можливо, їх самовизначення відбудеться трохи пізніше, а можливо, для них узагалі процес самовизначення, цілеспрямованості не характерний.

Американський соціолог Мартін Троу, вивчаючи студентське середовище, виділив чотири типи культури, поведінки і всього способу життя серед американських студентів:

Колегіали — громадські працівники, що відрізняються активністю в студентському житті і витрачають на це багато свого часу.

Професіонали —для яких майбутня робота, професія - найголовніше, і цьому підпорядковується все їх студентське життя.

Академіки— майбутні викладачі університетів.

І, нарешті, нонконформісти - аристократична богема, золота молодь, що учиться заради диплома, престижу, щоб догодити батькам.

Цікаво також відзначити і такий висновок соціологів: серед студентів, орієнтованих на професію, набагато менше соціальних песимістів. На освіту і професію більше орієнтовані студенти економічних і юридичних спеціальностей. Найменш орієнтованими на освіту виявилися математики, хіміки, педагоги, тобто студенти тих спеціальностей, що менше затребуються на ринку праці. Вибір професії у ВНЗ став для молодих людей прагматичним, відповідає змінам в українському суспільстві. Цінність вищої освіти як самостійного феномена, що має соціокультурну, особистісну привабливість і престижність, відступає на другий план.

Таким чином, діяльність соціальних інститутів освіти спрямована на задоволення важливих соціальних потреб. Від того, наскільки успішно вона розвивається, багато в чому залежить майбутнє будь-якого суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Позашкільна освіта	\|	Стан сучасної науки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.076 сек.