• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стан сучасної науки.

Соціологія науки вивчає соціальні структури і процеси наукової діяльності, взає­модію наукових структур, статус науки і вчених у суспільстві. У центрі уваги соціо­логів знаходяться наукові колективи, наукові комунікації, умови праці вчених, до­слідження процесів впливу суспільних умов на розвиток науки, а науки — на суспіль­ство.

Предмет теорії науки двоякий: з одного боку, вивчення внутрішньої природи на­уки, загальної теорії наукового пізнання; з іншого боку—дослідження суспільного при­значення науки, її відношення до інших видів суспільної творчості.

Для того щоб виник світ науки (а відбулося це біля двох з половиною тисячоріч назад), знадобилося досить багато найрізноманітніших умов —економічних, соціаль­них, духовних. Серед них слід відзначити прогресуючий поділ праці, процес класоутворення, високий рівень абстрактності мислення, поява писемності, рахунку, на­громадження практичних знань про природу тощо.

За даними Дж. Бернала, до початку XX ст. науковий прогрес у світі забезпечува­ли не більш 15 тис. учених. Більшість наукових лабораторій можна було розмістити в одній кімнаті, підвалі. До середини 50-х рр. XX ст. науковців було вже 400 тис., до середини 60-х рр. XX ст. — 2 млн.

За даними ЮНЕСКО, у 1990 р. науковими дослідженнями займалися 5,2 млн чоловік, що в середньому складає 1 тис. на мільйон жителів планети. Із загального числа науковців у 1990р. на частку Північної Америки припадало 17,8 відсотка, Ла­тинської Америки — 3,1, Азії й Океанії - 23,6, Африки — 0,7, Європи - 20,9, СРСР -32,4 відсотки. Третина всіх науковців планети працювала в СРСР. Однак якщо поди­витися розподіл світових витрат на наукові дослідження з груп країн, то на частку Північної Америки припадало 42,8; Азії й Океанії - 19,6; Європи — 23,2; СРСР -12,3 відсотки. З цих даних добре видно, де створені найбільш сприятливі умови для наукової діяльності і де об'єктивно знаходиться центр науково-технічного прогресу. У 1994р. США продали 444 тис. патентів і ліцензій, Німеччина - 160 тис., Японія – 129тис., Англія — 97 тис., Україна — тільки 0,5 тис.

Наразі в Україні зайняті науковою діяльністю 0,8 млн. чоловік, включаючи ви­кладацький корпус вищої школи.

Що таке наука? У чому полягає своєрідна природа науки, позитивного знан­ня? Великий англійський теоретик науки Томас Гекслі відповідає на це запитан­ня так: „Наука є не що інше, як вимуштруваний і організований здоровий глузд”. На думку сподвижників Дарвіна, – „від повсякденного життєвого досвіду науковий досвід відрізняється лише тією мірою, якою старий ветеран - від молодого рекру­та: їх методи різні настільки ж, наскільки прийоми сучасного воїна і первісного дикуна».

Наука — найдинамічніше утворення людини, яке наклало свій відбиток на всю історію нашого часу. На основі наукових досягнень створений технологічний базис сучасної цивілізації. Але здобута людиною міць досягла такого рівня, коли вона по­винна подумати про себе, про свій порятунок. Науку сприймають не тільки як благо, але і як зло. її не тільки приймають, але й відкидають. Премії за наукові відкриття співіснують з могутньою критикою науки.

Оцінюючи ріст числа науковців у XX ст., можна зробити таке припущення, що якщо він продовжиться по такій експоненті, то через піввіку все доросле населення планети буде займатися наукою.

Наукові прилади — інструменти наукового пізнання: радіотелескопи, прискорю­вачі, космодроми — стали циклопічними за своїми розмірами, порівнянними з вели­кими промисловими підприємствами, для їхнього обслуговування будуються цілі міста.

XX ст. правомірно називають століттям науково-технічної революції, технологіч­ної революції, «зеленої» революції, інформаційній революції тощо. Науковий потенці­ал визначає практично усе — обороноспроможність, національне багатство, рівень, якість і тривалість життя. Подальше нарощування наукового потенціалу вимагає дедалі більших витрат матеріальних і інтелектуальних ресурсів.

Із розвитком кожен новий крок у пізнанні стає дорожчим на кілька порядків. До речі, слід нагадати, що тільки однією електричною лампочкою наука розрахува­лася із суспільством за усі витрати, що були на неї зроблені за всю історію цивілі­зації. Американці підрахували, що економічно вигідно мати 100 науковців, 10 з яких продуктивно працюють, а 90 при цьому присутні, створюють наукове середовище, опонують.

Читайте також:

1. Визначення радіобіології як науки.
2. Виникнення рабовласницьких держав на території сучасної України
3. ВИНИКНЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ЇЇ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ.
4. ВИНИКНЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ЇЇ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ.
5. Виникнення та інституціоналізація політичної науки.
6. Виникнення та становлення фінансової науки.
7. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади
8. Глобалістика: підходи до визначення, її риси та ознаки як самостійної науки.
9. Глобальні проблеми збереження сучасної цивілізації.
10. Головні напрями розбудови сучасної незалежної України.
11. Головні напрями розбудови сучасної незалежної України.
12. Демографічні проблеми сучасного світу і завдання демографічної науки.

Переглядів: 713