Поняття особистості

Життя і діяльність людини обумовлені єдністю і взаємодією біологічного, психологічного та індивідуального. У розвитку одних властивостей особистості визначальним є її біологічний фактор (темперамент), у розвитку інших – соціальний (формування навичок, умінь, набуття знань, досвіду, становлення світогляду, ідеалів). Для особистості притаманна єдність, цілеспрямованість її духовного життя, певної мети, мотивів, здібностей та інших властивостей.

Особистість як біолого-соціально-психологічна сутність людини формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства.

Б.Г. Ананьєв пропонує класичну схему понять, за якими оцінює людину в цілому, щоб зрозуміти і усвідомити, що таке особистість, та виокремити властивості, які дають змогу описати психічний склад особистості в ряду понять «індивід – суб’єкт діяльності – особистість – індивідуальність», узагальнення понять подані в таблиці 3.

Таблиця 3.

Визначення понять «людина», «особистість», «індивідуальність»

ЛЮДИНА	Високоорганізована, саморегулююча система. Біологічна – клас ссавців, прямо ходячих, руки пристосовані до трудової діяльності, високо розвинутий мозок. Соціальна – має свідомість, завдяки якій віддзеркалює світ, та змінює його відповідно потреб та інтересів.
ОСОБИСТІСТЬ	Людина, яка завдяки праці вийшла з тваринного світу, розвивається в суспільстві, вступає у спілкування з іншими людьми за допомогою мовлення, адекватно усвідомлює себе і навколишній світ, стає особистістю завдяки своїй суспільній діяльності, є носієм свідомості.
ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ	Має свої специфічні психологічні особливості. Проявляється в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах.

За концепцією видатного українського психолога Г.С. Костюка індивід стає особистістю тоді, коли у нього формується свідомість і самосвідомість, система психічних властивостей і здатність брати участь у житті суспільства, виконувати свої соціальні функції.

Особистість формується в процесі життєдіяльності і є не лише об’єктом і продуктом суспільних відносин, а й активним суб’єктом діяльності, спілкування, свідомості і самосвідомості. Бути особистістю означає:

- здійснювати вибір, потреба в якому виникає внаслідок внутрішньої необхідності;

- оцінювати наслідки прийнятого рішення й нести відповідальність за нього перед собою і перед суспільством;

- постійно удосконалювати себе і інших;

- мати свободу вибору та нести тягар відповідальності за це.

Під особистістю розуміється конкретний людський індивід з притаманними тільки йому розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Поняття особистості конкретно-історичне. Особистість розвинулася внаслідок суспільно-історичного розвитку людства. Психологічну та соціальну сутність її визначають належність до певного суспільства, входження в певну систему суспільних відносин, власна активна діяльність та спілкування з іншими людьми. Особистість — це завжди соціальна істота, суб'єкт міжособових i соціальних відносин та свідомої діяльності. Особистість характеризують п’ять потенціалів:

- пізнавальний – це обсяг і якість інформації, якою володіє особистість;

- ціннісний – набута в процесі соціалізації система ціннісних орієнтацій у моральній, політичній, релігійній та естетичній сферах;

- творчий – набуті й самостійно вироблені уміння, навички й мотивація діяльності;

- комунікативний – рівень та форми товариськості, характер і міцність контактів особистості з іншими людьми;

- художній – рівень, зміст та інтенсивність художніх потреб та способи їх задоволення.

Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, суспільна спрямованість її діяльності, виконувані нею соціальні ролі.

Однією із суттєвих характеристик особистості є її індивідуальність, тобто своєрідне, неповторне поєднання психологічних особливостей (її характер, темперамент, перебіг психічних процесів, мотиваційна сфера, спрямованість тощо).

Особистість, таким чином, можна розглядати як системну соціальну якість індивіда, яка формується у спільній діяльності та спілкуванні й відображає уявлення в ньому суспільних відносин.

Першим поняттям, з якого варто починати вивчення проблеми особистості, є «індивід». Дослівно воно значить неподільну далі частку якогось цілого, тобто це окрема людина розглядається не як тільки одиничний представник роду людського, але і як член якоїсь соціальної групи.

Набагато більш змістовний інший термін що означає «індивідуальність», унікальність і неповторність людини у всім багатстві її особистісних якостей і властивостей. Індивідуальність - це характеристика одиничності і своєрідності людини. Добре сказав з цього приводу сучасний німецький філософ Ю. Хабермас, « моя концепція мене самого» має сенс лише тоді, коли людина визнається і як взагалі особистість, і як саме ця індивідуальна особистість. З іншого боку, не менш справедливе твердження, що людина є множинність і в неї, як вважає, наприклад, Г.М. Гурджиев «Немає, індивідуальності, .. немає єдиного великого Я». Людина розділена на безліч малих «я». Напевно правий і Оскар Уайльд, що стверджував, що душа людини не може бути осягнена людським розумом: «Ти сам - остання з усіх таємниць».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методологія психології на сучасному етапі	\|	Психологічна структура особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.