Початок книгодрукування в українських землях

Києво-Могилянська академія, її роль в українській культурі.

Козацькі літописи, їх культурне значення.

Роль козацтва у становленні української національної культури.

Козацтво зробило великий внесок в розвиток культури і духовності українського народу. Козацтво – це епоха національно-духовного і державницького утвердження українців як нації. Козацькі повстання під керівництвом Трясила, Сулими, Павлюка (Бута), Якова Остряниці, Гуні пробуджували національну свідомість. Переможні битви під Жовтими Водами і Корсунем, під Батогом кували силу волі і незламність духу. Козацькі війни кінця XVI – середини XVII століття стали тим поштовхом для здобуття незалежності і вони вже ніколи не зникали в душах українців.

В історії України величезне значення споконвіку мала церква. Її діяльність була завжди пов’язана з розвитком духовних цінностей людини. Моральні заповіді козаків формувались під впливом звичаєвого права і православ’я, і звичайно ці заповіді спрямовувались на виховання найглибших моральних почуттів. У цілому козацька тогочасна педагогіка сприяла вихованню ідеалу патріота рідної землі, лицаря честі і звитяги, виховувала національну самосвідомість. Головними заповітами козацтва були: свято зберігати традиції дідів і прадідів, плекати культ роду, народу, лицарських чеснот. Епоха козацтва створила багатогранну глибоку духовність, яка стала гордістю і окрасою української національної культури.

Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини 18 ст. стали козацькі літописи. Козацькими називають літописи тому, що творилися вони в козацькому середовищі та оповідали про події козацької історії. До козацьких літописів відносять зазвичай три класичні пам’ятки української історіографії - літописи Самовидця, Г. Граб’янки та С. Величка, однак їх число, безумовно, більше. Особливістю козацьких літописів було те, що їхніми творцями виступають представники козацького стану. Головна увага в козацьких літописах приділяється воєнно-політичним подіям історії України.

Літопис Самовидця. Автором вважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Найдавніший з-поміж великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 р. по 1702 р. Твір написаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).

Літопис Григорія Граб’янки. Створено в Гадячі 1710 р. Другий з-поміж великих козацьких літописів. Написаний церковнослов’янською мовою. Розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки Івана Мазепи та обрання гетьманом Івана Скоропадського. Головна увага приділена перебігові Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Літопис Самійла Величка. Твір Величка є найвизначнішим явищем козацького літописання. Мова літопису - літературна староукраїнська. Літопис складався з двох частин: опису подій від 1648 р. по 1660 р. та від 1660 р. по 1700 р. Дійшов до нас пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис Самійла Величка супроводжено десятьма портретами гетьманів, містить багато документів, поетичних текстів.

Значним досягненням козацької доби стало створення першої вищої школи й визначного культурно-освітнього центру в Україні — Києво-Могилянської академії. Вона була створена у 1632 р. унаслідок об'єднання школи Києво-Печерської лаври з Київською братською школою і спершу називалася Києво-Могилянською колегією (Могилянською на честь свого протектора П. Могили). У 1701 р. вона отримала титул і права академії. У ній навчалися діти козацької старшини, шляхти, духівництва і заможних міщан.

Окрім звичайних на той час дисциплін, в академії викладали три стародавні мови: давньогрецьку, латинську і староєврейську, а також слов'яно-руську. З перших десятиліть існування Київської колегії в ній зароджуються свої традиції, які згодом стануть її обличчям. Одна з таких традицій — публічні диспути, що проходили наприкінці навчального року та в особливі пам'ятні дні. Також у Київській колегії силами студентів регулярно організовувалися театралізовані вистави, сценарії для яких писали професори.

Києво-Могилянська академія підготувала багато освічених фахівців для України, Білорусі, Росії, а також для Болгарії, Сербії, Волощини, Молдавії, Греції. Тут навчалися такі видатні діячі української культури, як І. Гізсль, І. Галятовський, С. Яворський, Ф. Прокопович, II. Сковорода та ін. Києво-Могилянська академія значною мірою сприяла створенню у 1687 р. Слов'яно-греко-латинської академії в Москві.

Гордістю Академії була її унікальна бібліотека. Збирання книг, започате в Київській колегії ще за життя Петра Могили, завжди вважалося пріоритетним завданням. Такі видатні вихованці Академії, як Єпифаній Славинецький, Симеон Полоцький, святитель Димитрій Ростовський, митрополит Іоасаф Кроковський і багато інших заповіли своїй alma mater особисті зібрання книг. 1780 року бібліотека нараховувала дванадцять тисяч томів.

Видатною подією національно-культурного відродження стало розповсюдження друкарської справи, що значно прискорило культурний розвиток в Україні.

Точна дата початку книгодрукування в Україні не відома. Першим друкованим твором вважається «Апостол», виданий 1574 р. у Львові. Іваном Федоровим. Найновіші дослідження свідчать, що перша українська друкарня ймовірно існувала у Львові ще за століття перед тим. Багатий львівський міщанин Степан Дропан 1460 р. подарував церкві Св. Онуфрія і монастиреві при ній свою власну друкарню, яку польський король Казимир IV підтвердив привілеєм 1469 р.

1574 р. у Львові у друкарні Федорова вийшов перший український друкований підручник «Буквар». Іван Федоров під час перебування в Острозі, куди його запросив князь Острозький, видав «Новий Завіт» (1580 р.) і справжній шедевр з-поміж стародруків Острозьку Біблію (1581 p.). Це було перше повне друковане видання Біблії слов'янською мовою.

З-поміж перших українських книжок були граматики (підручники для вивчення мов): «Адельфотес» (1591 р.)та «Граматика словенська» (1596 p.). «Адельфотес» — греко-слов'янська граматика, складена у Львівській братській школі. «Граматику словенську» видав у Вільні український учений Лаврентій Зизаній. Він був також автором «Лексиса» — першого українського друкованого словника, де церковнослов'янські слова перекладалися українською мовою. Чималий вплив на розвиток української науки й шкільництва мала «Граматика» Мілетія Смотрицького, що вийшла друком 1619 р. Протягом двох століть вона залишалася основним підручником граматики в школах України, Білорусії, Росії, Болгарії та Сербії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Козацтво як явище української культури.	\|	Народні думи та історичні пісні про події національно-визвольної війни в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.