Органи судової влади України.

Конституцією України проголошено про те, що Україна є соціальною, правовою державою. Тому одне з центральних місць серед функцій держави займає охорона прав, свобод та законних інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб від протиправних посягань, забезпечення неухильного дотримання законності та громадського порядку, боротьба зі злочинами та іншими правопорушеннями. Таку діяльність прийнято називати правоохоронною діяльністю.

За своїм змістом вона багатогранна і складається з кількох основних напрямків (функцій), таких як:

1) конституційний контроль;

2) правосуддя;

3) забезпечення виконання судових рішень;

4) прокурорський нагляд;

5) виявлення, розкриття та розслідування злочинів;

6) охорона громадського порядку і безпеки громадян;

7) боротьба зі злочинністю тощо.

Провідне місце серед названих напрямків діяльності займає правосуддя.

Правосуддя, на відміну від діяльності органів виконавчої влади, здійснюється у строго визначеній законом процесуальній формі.

Правосуддя - це виключно судова діяльність. Суди, згідно зі ст.6 Конституції України, є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

Правосуддя характеризується рядом ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності:

Ø здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях; розгляд у судових засіданнях кримінальних справ і вжиття встановлених законом заходів покарання до осіб, які винні у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; вирішення господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.

Ø розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних,

Ø кримінальних та інших справ грунтується на конституційних засадах.

Ø правосуддя здійснюється відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду і рішень, які виносить суд.

Ø судові рішення ухвалюються судами іменем України.

Вони обов'язкові до виконання на всій території України. Ці рішення є ніби законом у кожній конкретній справі.

Таким чином, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Для більш глибокого розуміння суті судової діяльності важливо відокремити поняття „судова влада", „правосуддя" і „судочинство".

Правосуддя - це особливий вид державної діяльності, яку проводить суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справ.

Судова влада - це сфера публічної влади, що становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів. право судових органів і суддів здійснювати широкі юрисдикційні повноваження. Поняття „судової влади" значно ширше поняття „правосуддя", тому що судова влада виявляється в багатьох інших діях суду.

Судочинство - діяльність судів щодо розгляду і вирішення справ, віднесених до їхньої компетенції, а також дій інших суб'єктів, які реалізують свої права і обов'язки, вступають у процесуальні відносини із судом. Так, наприклад, потерпілий, підсудний, свідок можуть брати участь у проведенні слідчих дій.

У правовій державі судочинство має бути побудовано на демократичних принципах, у яких відображено політико-правові ідеї, погляди носія влади і суверенітету народу на право як соціальну цінність.

До принципів правосуддя необхідно віднести:

1) здійснення правосуддя виключно судами. Цей принцип закріплений у ст. 124 Конституції України, ст.5 Закону України „Про судоустрій України" і відтворений у ст.6 ЦПК України і ст.16 КПК України, і передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється винятково судами і делегування функцій судів, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Не допускається також створення надзвичайних та особливих судів. (ч.5 ст.125 Конституції України);

2) незалежність судів і підкорення їх лише закону. Цей принцип закріплений у ст.ст.126, 129 Конституції України, ст.З Закону України „Про статус суддів", ст. 14 Закону України „Про судоустрій України" і передбачає, що судді є незалежними і вирішують справи тільки на основі закону, виходячи з власного його розуміння та переконання, які ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Суддя має бути незалежним як від правової позиції прокурорів, захисників, інших учасників судового процесу, так і від представників влади та юридичних чи фізичних осіб.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів будь-яким чином, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово чи іншим способом з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і передбачає визначену законом відповідальність.

Принцип незалежності суддів має кілька значень:

по-перше, незалежність їх від впливу і думки різних органів державної влади і управління, службових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, окремих громадян. Тобто незалежність від впливу так званого правосуддя на замовлення;

по-друге, незалежність від висновків органів попереднього розслідування і прокуратури, а також від висновків і думки учасників судового засідання;

по-третє, незалежність їх від судів вищого рівня і незалежність у складі самого суду, зокрема членів суду від голови суду.

Апеляція - це форма перегляду постанов суду першої інстанції, що не набрали законної сили, судами вищої інстанції. Апеляційний суд наділено повноваженнями проводити своє судове слідство або обмежитись тими матеріалами, які є у справі, тобто суть апеляції полягає в новому розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Касація - це форма перегляду судових постанов, що набрали чинності, судами касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не може проводити судове слідство;

Судове рішення - це найважливіший акт здійснення правосуддя, яке ухвалюється судами іменем України. Вирок, рішення, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян і їх організацій, громадянами і юридичними особами на всій території України.

Держава забезпечує силою примусу виконання вимог суду і його рішень. Для виконання таких функцій у механізмі держави є спеціальні органи і посадові особи, до обов'язків яких входить виконання судових рішень. Крім того, за невиконання судових рішень передбачена законом відповідальність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кабінет Міністрів України у системі органів державної влади України	\|	Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.