Матеріальна і духовна культура стародавнього населення України. Феномен трипільської культури.

Сучасна наука розрізняє такі основні етапи розвитку культури стародавніх слов'ян: мізинський, трипільський і черняхівський.

Деякі вчені висловлюють думку про те, що вже епоха пізнього палеоліту (близько 25 тис. років до н. е.) засвідчує існування на території України певного рівня культури. Так, розкопки біля сіл Мізинь (Чернігівська область), Добраничівка (Київська область) та Гінці (Полтавська область) виявили житла стародавніх мисливців. Ці житла були споруджені з дерева і кісток мамонта і мали вигляд наметів. Було знайдено крем'яні знаряддя праці, невеликі статуетки, що відображали образ матері і прикраси з слонової кістки з геометричним орнаментом.

Знахідки культурних пам'яток старокам'яної доби (або так званої мізинської культури) зустрічаються, зокрема на Київщині, Полтавщині й Тернопільщині. Це засвідчує, що людина епохи палеоліту вже мала певний рівень культури.

У період мезоліту (близько 15 тис. рр. до н. е.) тодішня людина здатна була вдосконалювати знаряддя праці, з’явились кам'яні сокири, молоти, долота, ножі, було виготовлено лук і стріли, приручено собаку. Розвивається рибальство, житлові споруди з'являються на берегах річок і озер. У ті часи вдосконалюються форми організації первісної племінної спільноти людей, формується матріархат, який стає основою суспільного розвитку. Виникають більш досконалі релігійні вірування, зокрема тотемізм і землеробські культи.

Доба неоліту (близько 7 тис. років до н. е.) , стала добою величезних змін у розбудові людської цивілізації. Досягнення людства у неоліті називають “неолітичною революцією”, бо в цей час первісні люди перейшли від присвоювального характеру господарства (полювання, збиральництво, рибальство) до відтворювальних, тобто до виробництва їжі, одягу. Неоліт знаменитий тим, що люди почали приручати диких травоїдних тварин і перейшли від збирання і полювання до хліборобства та скотарства. Вдосконалюються знаряддя праці, розвиваються гончарне мистецтво і ткацтво, з’являється елементарна культура обробітку землі і сіяння зерна. У цю епоху значно розвинулось орнаментальне шнурове мистецтво, коли керамічні вироби прикрашалися прямими лініями у вигляді шнурів, розмальованих білим, чорним і червоним кольорами. Столовий посуд прикрашався жолобковими рисунками і пишно розмальовувався.

В соціальному аспекті неолітична епоха була часом розквіту родового ладу. Основу виробничих відносин становила спільна власність роду на знаряддя та продукти праці, а в зоні відтворювального господарства — і на певну територію, тобто землю. В цей період різко зросла і роль сім'ї. Власність на землю зумовила значний розвиток процесу складання територіальних зв'язків, що вело до виникнення сусідської общини, а згодом і племені.

В Україні вищого рівня розвитку в добу неоліту набула трипільська культура (V—III тисячоліття до н. е.). Її назва походить від с. Трипілля біля Києва. Розвиток цієї культури тривав понад дві тисячі років і охоплював не лише новокам'яну, але й бронзову та залізну епохи. Характерні особливості трипільської культури такі:

§ колективне ведення господарства, основні джерела існування – хліборобство, скотарство, мисливство і рибальство;

§ зведення поселень у відкритих місцях, без оборонних споруд;

§ проживання великими родами, які очолювали жінки (суспільним устроєм був матріархат);

§ великий інтерес до мистецтва: виготовлення керамічних виробів побутового призначення. Ці вироби мали яскравий декоративний розпис і привабливий естетичний вигляд;

§ розвинуті релігійні вірування та поховальні обряди (жертовники мали форму рівнокінечного хреста).

Ідеологічні погляди трипільців складні. Риси їх духовного життя відображені у поховальному обряді, численних зображеннях на посуді, в антропоморфній і зооморфній пластиці, моделях жител, у домашніх і родових святилищах. Головним аспектом ідеології був культ родючості з його складною обрядністю і символікою. Відображали цей культ жіночі статуетки, які виконували роль охоронниць домашнього вогнища, слугували амулетами родючості, оберегами від злих духів.

Помітну роль у віруваннях трипільців відігравав бик як чоловічий початок і символ сонця. Змій-дракон, що літає, зображення якого зустрічається на посуді, вважався охоронцем їстивних запасів і оберегом лона майбутньої матері. Ритуальні предмети концентрувалися у домашніх і общинних святилищах або у спеціальних культових приміщеннях.

Про рівень матеріального і культурного розвитку трипільців свідчить їх керамічне виробництво. Посуд трипільців можна розділити на дві великі групи: кухонний і столовий. Кухонний був простим за формою, з нанесеним небагатим орнаментом. Значно досконалішим був столовий посуд. Для його виготовлення використовувалася якісніша глина, цей посуд добре випалювався. Орнамент на столовому посуді більш вишуканий. Серед орнаментальних знаків зустрічаються зображення людей і тварин.

У трипільців особливого розвитку набула глиняна пластика. Більшу частину її складають жіночі статуетки з випаленої глини. У них підкреслені форми жіночої фігури, зображення голови схематичне. Часто статуетки прикрашені врізаними лініями, наколами, фарбами.

На пізньому етапі трипільська культура зазнала великих змін. Кількість розписної кераміки зменшується. У гончарстві домінує шнуровий орнамент. Пластика стилізується і поступово зникає зовсім.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.	\|	Характерні риси культури східних слов’ян. Зарубинецька і черняхівська культура.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.