Музична культура XX ст.

Українська музика кінця на зламі XIX-XX ст. пережила великі зміни. Незважаючи на жорстку реакцію та утиски, які зазнавала в цей період українська культура, в музичному мистецтві продовжувався розвиток потужного фольклорного струменя, який живила творчість видатних українських композиторів – Якова Степового, Кирила Стеценка та Миколи Леонтовича.

Геній Миколи Леонтовича особливо яскраво проявився в хоровій творчості, насамперед у галузі обробки пісенного фольклору. Композитор підняв обробку народної пісні на рівень світових музичних зразків. Його знамениту хорову обробку колядки «Щедрик» співає весь світ. Такі його хори, як «Дударик», «Козака несуть», «Із-за гори сніжок летить», «Ой з-за гори кам'яної» та багато інших стали справжніми шедеврами хорової музики. Особливої уваги він надавав співу а капелла (з італ. – спів без супроводу). Серед його доробку є також незакінчена опера «На Русалчин Великдень».

Ще один видатний майстер хорової музики – Кирило Стеценко залишив численні обробки народних пісень. Великий вплив на Стеценка мала творчість і особисті стосунки з М.Лисенком. Серед творів К.Стеценка вирізняються дитяча опера «Лисичка, котик і півник» та оперета «Сватання на Гончарівці».

Видатним сучасником К.Стеценка був також Яків Степовий. Його твори також насичені інтонаціями народної музики. При цьому він приніс в українську музику засади професійного мистецтва. Я. Степовий переважно працював у галузі малих форм – пісня, романс, фортепіанна мініатюра.

Подальшому розвитку українського музичного мистецтва помітно сприяло відкриття в Києві, Львові та Одесі вищих музичних учбових закладів. Завдяки цьому, в українські музиці XX ст. інтенсивно розвиваються такі жанри, як опера, симфонія, інструментальна музика, а також виконавство і музична наука. Найкрупнішими композиторами XX ст. були В.Косенко, Б.Лятошинський, Л.Ревуцький, С.Людкевич. Велике значення мало також відкриття оперних театрів в Харкові. (1925), Києві та Одесі (1926) та філармоній.

Найпомітнішим явищем у галузі опери та симфоній стала творчість видатного композитора та педагога Бориса Лятошинського. Його опера «Золотий обруч» (написана за романом І. Франка «Захар Беркут») та симфонії відкривали шлях українській музиці у світовий музичний простір.

Продовжував розвивати напрям романтичного мистецтва Віктор Косенко. Прекрасний піаніст, композитор, педагог, він збагатив українську музику чудовими інструментальними творами, симфоніями. В історію музики Косенко увійшов як тонкий лірик.

Велика заслуга Б.Лятошинського, Л.Ревуцького та С.Людкевича полягала у створенні національної композиторської школи. Вони були професорами консерваторій, де виховували молоде покоління творців музики. Завдяки їх педагогічній праці, із стін консерваторій вийшли талановиті сучасні композитори, серед яких – М.Скорик, Є.Станкович, Леся Дичко, М.Колесса.

На світовий щабель піднялися й українські співаки, серед яких - С.Крушельницька, Б.Гмиря, А.Солов'яненко, Є.Мірошниченко.

Але природний розвиток української музичної культури був загальмований ідеологічними лещатами, в яких опинилися національні культури в СРСР. Особливо це стосувалося композиторської творчості.

Пошуки західної музики називалися ворожими радянській культурі, а на її представників, навіть найталановитіших і найвідоміших, навішувалися ярлики «формаліст», вся ж західна музика представлялася як «загниваюча», «буржуазна» та ворожа радянській людині. Композитори СРСР, які потрапляли під вплив цієї музики, прилюдно засуджувалися, цькувалися, а їхня музика заборонялася до виконання. Зокрема, творчість найвизначніших композиторів – Б.Лятошинського і М . Вериківського була заборонена, ім'я цих митців шельмувалися в пресі, серед громадськості, а самих композиторів позбавили можливості творчо працювати.

Певний прорив був здійснений лише на початку 60-х рр. Кілька молодих українських музикантів – В.Сильвестров, Л. Грабовський, В.Годзяцький, диригент І. Блажков – утворили групу по вивченню новітніх досягнень світової музики та її поширення в Україні. Музику, яку вони писали в авангардному руслі, стала викликом існуючій системі.

Окремою цариною в українській музиці залишається пісенна творчість. Її кращими представниками у XX ст. є П.Майборода, О.Білаш, І.Шамо, А.Філіпенко та їх молодші колеги – В.Івасюк, Т.Петриненко.

Із здобуттям незалежності, в Україні з'явилися нові можливості розвивати творчі таланти. Нині існує свій потужний фестивальний рух. На міжнародних музичних фестивалях у Києві, Львові, Одесі, Харкові виконуються твори талановитої молоді України та зарубіжних музикантів. Провідними залишаються в українській музиці симфонічний та оперно-балетний жанр. Окремою частиною продовжує бути хорове мистецтво України, яке представляють такі колективи, як національні хорові колективи «Думка», Хор ім. Г.Верьовки, камерний хор «Київ». Національним художнім скарбом є також творчість видатної народної співачки Ніни Матвієнко.

Більшість композиторів присвячують свою творчість темам духовності. Насамперед, потужного розвитку набуває заборонена впродовж 70 рр. радянської влади церковна (літургійна) музика на канонічні біблійні тексти. Унікальні щодо цього твори написали Є.Станкович, В.Сильвестров, Леся Дичко, М.Скорик, Г.Гаврилець, В.Степурко, І.Щербаков. Сміливо експериментує композиторська молодь, серед якої – С.Зажитько, А.Загайкевич, К.Цепколенко, В.Польова, С.Пілютиков,. В.Рунчак і багато інших.

Серед молоді особливим попитом користується естрадна музика, її кращі представники – рок-гурти «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова» («ВВ»), «Мандри», «Друга ріка», співаки Т. Петриненко, С.Ротару, А.Лорак, Т.Повалій, Р.Кириченко і ті, хто створив основу для розвитку в Україні шоу-бізнесу. В Україні, отже, з'явилися можливості розвивати всі напрямки професійної та естрадної музичної культури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Українська культура повоєнного періоду та 50-90-х рр.	\|	Сучасний стан розвитку української культури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.