Механізми компенсації ГДН

Збільшення кисневої ємності крові за рахунок посилення еритропоезу;

Зростання ХОД:

- спочатку через зростання ДО, яке сприяє зниженню шунтування справа наліво, покращенню центральної гемодинаміки, але підвищує споживання кисню - VО₂;

- а відтак – тахіпноє (менш вигідний, через великі енерговитрати);

- при збільшенні ХОД на 44%, енергетична ціна дихання зростає в 5 разів!

Збільшення транспорту кисню.

У відповідь на зниження оксигенації тканин збільшується СВ:

- через збільшення УО (сприятливий тип компенсації);

- через зростання ЧСС і СІ без зростання УІ (несприятливий тип компенсації);

Розширення капілярної сітки (як правило у відповідь на гіперкапнію):

- збільшується пропускна здатність капілярної сітки;

- швидко наростає стаз, депонування та згущення крові, екстравазація рідини;

- падає транскапілярний обмін і тимчасово збільшена доставка кисню до тканин знижується нижче вихідного рівня.

Нирковий:

- при накопиченні в організмі недоокислених продуктів обміну і зв'язаної вугільної кислоти (бікарбонату) вони посилено виділяються з сечею;

- в ниркових канальцях зростає реабсорбція гідрофільних іонів натрію;

- розвивається затримка натрію і води в організмі, прогресує олігурія;

Клінічні ознаки ГДН
(залежать від етіології порушень дихання. Чим глибша гіпоксія, тим більш схожими і загальними стають симптоми, незалежно від причини, яка їх викликала.)

Задишка, дихання спочатку поглиблене, а згодом частішає. При непрохідності в.д.ш. задишка інспіраторна, при бронхіальній непрохідності – експіраторна.

При переважанні рестриктивних процесів і шунтування крові справа наліво, дихання зразу частішає.

Якщо гіпоксемія поєднується з гіпокапнією, то розвиток клінічної картини проходить 3 стадії – зміни психіки, рухового збудження та гіпоксичної коми.

Якщо гіпоксія поєднується з гіперкапнією (гіповентиляційний синдром), клінічна картина перебігає в 3 стадії – вологої гіперемійованої шкіри, вологої синюшно-багрової шкіри, ацидотичної коми.

Клінічна картина ГДН
(варіант: гіпоксемія+гіпокапнія)

Стадія І. Перші симптоми – зміна психіки (збудження, напруження, негативне відношення до навколишніх людей, скарги на головний біль, безсоння). Шкіра холодна, бліда, волога. Легкий ціаноз видимих слизових оболонок, нігтьових лож. Роздуваються крила носа. Артеріальний тиск (особливо діастолічний) підвищений; тахікардія.

Стадія ІІ. Свідомість потьмарена, виявляється агресивність, рухове збудження, інколи судоми. Виражений ціаноз шкірних покривів. В диханні приймають участь допоміжні м’язи. Стійка артеріальна гіпертензія (крім випадків ТЕЛА), тахікардія, інколи екстрасистолія. Мимовільний сечопуск, дефекація.

Стадія ІІІ. Гіпоксична кома. Свідомість відсутня. Виникають судоми. Зіниці розширені. Шкірні покриви синюшні з мармуровим малюнком. Артеріальний тиск критично знижується. Аритмія. Без енергійної допомоги - смерть.

Клінічна картина ГДН
(варіант: гіпоксемія+гіперкапнія)
= гіповентиляційний синдром

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Г. Бронхолегенева ДН Евакуація бронхіального секрету	\|	Стадія ІІ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.