Управління структурою капіталу.

Середньозважена вартість капіталу і шляхи її зменшення.

Оцінка вартості капіталу залученого із різних джерел.

Структура капіталу– це співвідношення різних джерел, власних і позикових коштів у пасиві підприємства. Фінансова структура капіталу – співвідношення власного і позиченого капіталу.

Так при використанні підприємством власного капіталу, воно не зобов’язане регулярно і в попередньо визначених сумах робити виплати.

При використанні позикового капіталу, як короткотермінова так і довготермінова заборгованості повинні бути виплачені незалежно від фінансового стану підприємства і в попередньо обумовлених сумах (проценти та борг) і у визначений час.

Структуру капіталу можна визначити за допомогою 2 коефіцієнтів:

при цьому підприємство повинно підтримувати певний баланс між заборгованістю та власним капіталом.

К_з + К_в = 1

Тому що, чим більше частка позикових коштів у загальному капіталі підприємства, тим більша сума платежів із фіксованими термінами їх погашення і тим більша ймовірність подій, які ведуть до нездатності підприємства виплатити борги і проценти, коли настане термін оплати.

Вартість капіталу– це витрати на залучення капіталу, тобто сума коштів, які підприємство повинно регулярно виплачувати власникам капіталу (кредиторам або інвесторам) з урахуванням суми залученого капіталу, тобто середня ціна, яку підприємство готове платити за залучення капіталу з різних джерел.

Отже, вартість капіталу – це узагальнююча величина, що грунтується на співвідношенні позикових і власних коштів у структурі капіталу підприємства і означає дохід, який підприємство має платити інвесторам при купівлі ними акцій чи облігацій підприємства.

Управління капіталом – це управління структурою і вартістю джерел фінансування (пасивів) з метою підвищення рентабельності власного капіталу та здатності підприємства платити дохід кредиторам і співвласникам (акціонерам) підприємства.

Джерела фінансування, або (пасиви підприємства), мають різну ціну в залежності від шляхів їх залучення. Ціна джерела фінансування, або іншими словами вартість капіталу вимірюється відсотковою ставкою, яку потрібно платити інвесторам, які вкладають капітал в підприємство.

Розрахункам вартості капіталу і різним прийомам оптимізації цього показника велику увагу приділяють в зарубіжному фінансовому менеджменті. Це обумовлено тим, що зарубіжні підприємства мають можливість залучати через фінансовий ринок капітал в різних формах і на різних умовах.

Тому задача фінансового менеджера – забезпечити зменшення вартості капіталу для фірми, вибираючи вигідні варіанти його залучання. Для більшості українських підприємств, ця задача поки що не дуже актуальна, так, як у них практично не має вибору за рахунок:

1) великого дефіциту інвестиційних ресурсів в країні;

2) недорозвиненості фінансового ринку;

3) обмеженого доступу до кредитів із-за дуже високих процентних ставок.

Але вибираючи між інвестиційним (акціонерним) та кредитним фінансуванням, менеджери повинні враховувати фактори:

1. Термін використання коштів.Кредит допускає використання коштів протягом короткого періоду часу. Інвестиційні ресурси використовують упродовж тривалого часу;

2. Вимоги до доходів.Підприємство повинно оплатити проценти за кредити скоріше, ніж дивіденди. Оплата процентів здійснюється незалежно від результатів господарської діяльності фірми. Інвестори мають право отримувати дивіденди тільки після сплати процентів кредиторам;

3. Вимоги до активів.У разі банкрутства кредитори мають першочергове право на свою частку в активах підприємства. Після повернення боргів усім кредиторам на частину активів, що залишилась, мають право претендувати інвестори;

4. Умови повернення кредитів.Підприємство повинно повернути кредити і виплатити проценти в попередньо узгоджені терміни. Підприємство не зобов'язане компенсувати акціонерам їх капіталовкладення;

5. Вплив на керівництво.Кредитори можуть обмежувати дії керівництва підприємства лише в разі несплати процентів. Акціонери мають право брати участь у голосуванні з приводу діяльності підприємства.

Ціна власного капіталу – сума дивідендів за акціями для акціонерного капіталу або прибутку, виплаченого за пайовими внесками та пов’язаними з ними витрат. Власний капітал характеризує джерела власних коштів підприємства – статутний, додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток, амортизаційні фонди. Основними плановими джерелами формування власних фінансових ресурсів є сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. Ціна позичкового капіталу – сума процентів, сплачених за кредит або облігаційну позику і пов’язаних з ними витрат.

§ 1. Оцінка вартості залучення власного капіталу

За рахунок оцінки прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства.

Визначається в три етапи:

- визначається прогнозований розмір чистого прибутку (балансовий прибуток -

податки);

- визначається яка частина цього прибутку буде скерована на розвиток

виробництва (Чприб. - Резервн.ф. - витрати на спожив)

- визначається показник вартості залучення власного капіталу

Вартість власного капіталу показує норму прибутку на капітал.

‚ Вартість капіталу від випуску акцій.

- привілейованих акцій. Вартість компоненту привілейованих акцій

k_ps= D_ps/Р₀(1-Е)

- звичайних акцій. Для акцій з постійним ростом:

Е – процент витрат на випуск та розповсюдження, що виник внаслідок випуску звичайних акцій. Тобто P₀(1-Е) – чиста ціна за акцію, яку отримує компанія.

Вартість капіталу нерозподілених прибутків визначається як вартість капіталу звичайних акцій без поправки на витрати пов’язані з емісією.

Норма прибутку, що назначається акціонерами на звичайні акції фірми. Прибутки фірми після сплати податків належать її акціонерам k_s = (D₁/P₀)+g

ƒ За рахунок інших внутрішніх джерел.

§2. Оцінка вартості залученого капіталу

За рахунок кредитів банку проводиться також поетапно:

- виходячи з кон'юнктури ринку грошей прогнозується відсоткова ставка, за

якою можна взяти банківський кредит;

- визначається сума економії податкових платежів (на суму відсотків, які

сплачуються банку зменшується розмір оподаткованого прибутку);

- проводиться розрахунок вартості кредиту

Вартість компонента капіталу боргу після сплати податку =

= процентна ставка – економія на податках =k_d- k_dT=k_d(1-T)

k_d - сума відсотку банку за кредит, Т – гранична ставка податку на прибуток.

Ноподатк - норма оподаткування.

‚ За рахунок випуску облігацій

де INT – Річна величина купонної винагороди; E - процент витрат на емісію облігацій;

Якщо розглядається варіант раніше випущених облігацій, то звісно вартість емісії не враховується.

ƒ За рахунок інших зовнішніх джерел. Визначається як відношення витрат на їх

залучення до величини капіталу, який залучається.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальні типи підприємців.	\|	Середньозважена вартість капіталу і шляхи її зменшення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.