• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальні типи підприємців.

Психологічні типи підприємців.

Лекція: Типи підприємців

В соціології та соціальній психології склалась своя типологія підприємців. По-перше відштовхуючись від базового визначення Шумпетера виділяють власне інноваційне та імітаційне підприємництво. По-друге в якості критерія для типології використовують мотивацію. По-третє говорять про особливі гендерні та соціокультурні групи підприємців – жіночі, молодіжні, етнічні тощо. По-четверте видялють різні форми квазіпідприємництва, а також говорять про неформальне підприємництво.

Виділяють типи підприємців відносно розміру підприємтва:

· Малі підприємці самі беруть участь у процесі виробництва та управління

· Середні, їх діяльність все менше повязана з процесом виробництва і все більше з загальним менеджментом

· Великі підприємці як правило самі уже не приймають безпосередньої участі у виробництві, але дуже часто і в менеджерстві також, виконуючи виключно функції власника.

Психологічні типи підприємців Розробці типології підприємців сьогодні, як і в минулому, при­свячено багато робіт. Дослідження з виділення того чи іншого типу підприємця, як правило, ґрунтуються на його особистісних рисах, мотивах діяльності і поведінки, орієнтаціях стосовно ринкового середовища.

Одну з вдалих спроб зробив німецький дослідник Е. Гойс (1965 р.), який запропонував типологію, в основу якої покладено характер поведінки підприємця на ринку з точки зору ініціативності чи консервативності. Його типологія передбачає виділення чотирьох психологічних типів підприємців: підприємця-піонера і підприємця-імітатора — які реалізують ініціативний характер поведінки, і, відповідно, малорухливого та реагуючого під тиском підприємців — які є консервативними за своєю природою.

1. Підприємець-піонер. Прагне до влади, лідерства, першості. Прибуток для нього лише індикатор успіху. Задоволення отри­мує від творчості. Ентузіаст, прагне до успіху заради успіху.

2. Підприємець-імітатор. Є надзвичайно мобільним і динаміч­ним, чутливий до нового. Прагне до конкуренції і готовий ризи­кувати на нових ринках.

3. Підприємець, реагуючий під тиском. Намагається пристосу­ватися. Із наявних обставин прагне віднайти для себе вигоду. Лише під тиском здатен відмовитися від застарілих методів роботи. Нове сприймає вибірково і то лише за необхідністю.

4. Малорухливий підприємець. Життєздатний тільки в стаціо­нарній нединамічній економіці. Не прагне змін, задовільня-ється наявним. Вимагає дотацій від держави для свого існу­вання.

Залежно від ситуації можлива зміна типу поведінки підприємця, особливо з розвитком власного бізнесу. Наприклад, підприємець-імітатор, досягнувши стабільних економічних результатів, у змозі стати за своїм характером поведінки консервативним підприємцем.

Австрійські вчені Е. Фреліх і Й. Піхлер (1988 р.) запропонували типологію підприємців з урахуванням особливостей застосування стилю діяльності. Вони виокремили чотири типи підприємців, яких умовно позначили, як «багатоборець», «піонер», «організатор» та «рутинер».

«Багатоборець» — це тип підприємця, який намагається провадити діло у різних напрямах і досягати успіхів на кожному з них.

«Піонер» — це підприємець, який відзначається динамічністю і творчим підходом у справах. Однак такий підприємець мало уваги приділяє адміністративно-організаційним сторонам бізнесу і контролю за діяльністю.

«Організатор» відрізняється ухилом до організаційно-виконавських сторін діяльності, виявляє себе як добрий адміністратор, але меншою мірою схильний до творчості та динамізму.

«Рутинер» являє собою найбільш консервативний тип підприємця, який найменшою мірою готовий до будь-яких змін у бізнесі.

Окрім стилю діяльності, характеру поведінки при «конструю­ванні» типології підприємців необхідно враховувати мотиви, якими вони керуються у своїх діях. Залежно від домінуючої мотивації підприємницької діяльності можна виділити три типи підприємців, орієнтованих на прибуток, задоволення власних соціальних потреб, новації.

1. Підприємець, орієнтований на прибуток. Такий підприємець цілком поглинутий одним єдиним мотивом — отримати якомога більше зиску.. Усе, що оточує підприємця, розглядається ним як потенційний (реальний) засіб, інструмент для досягнення своїх далекоглядних економічних цілей. Діяльність такого підприємця спрямована на постійне зростання доходів і стимулювання продажів власної продукції.

2. Підприємець, орієнтований на задоволення власних соціаль­них потреб. Даний тип підприємця керується у своїй діяльності не одним, а кількома мотивами. Окрім економічної мотивації, не менш визначальну роль по­сідає задоволення широкого спектра соціальних потреб, пов'я­заних зі спілкуванням, досягненням визнання чи вищого статусу в суспільстві (соціальна концепція підприємництва).

3. Підприємець, орієнтований на новації. Це інноваційний тип підприємця, який у своїй діяльності керується мотивами твор­чої самореалізації. Спрямовує свої зусилля на реалізацію своїх помислів, винаходів. Його поведінка відзначається одержи­містю, креативністю. Прагнення втілити у життя свої ідеївизначає смисл його підприємницької діяльності.

Дослідження соціально-психологічних процесів ділової активності підприємців дозволило російським психологам А. Журавльову, Є. Дорофєєву і В. Познякову(1996 р.) описати три групи регулювальних чинників, які умовно були позначені ними як результати, процес і мета діяльності.Відповідно було виділено три типи підприємців, орієнтованих на минулі результати, діяльність у теперішній час і перспективу.

1. Підприємець, орієнтований на минулі результати,характеризується поведінкою, яка передбачає задоволення досягнутим, набір дій і стилів керівництва, які вже є апробованими на практиці і довели свою економічну ефективність.

2. Підприємець, орієнтований на сьогодення, концентрує свої зусилля і активність на розв'язанні поточних проблем. Його домінуючою стратегією поведінки є «життя наявною ситуацією», повна поглинутість процесом діяльності.

3. Підприємець, орієнтований на перспективу, вбачає сенс діяльності у досягненні далекоглядних цілей. Усі свої зусилля підпорядковує стратегії очікування і наполегливій праці вже сьогодні, з тим щоб у відповідний час і з відповідними ресурсами реалізувати задуми і чітко окреслені ідеї.

Окрім суто виробничої спрямованості, низка типологій ґрунтується на аналізі позавиробничої поведінки підприємців. Я. Рощіна запропонувала типологію, в основу якої покладено стиль проведення дозвілля. Відповідно до стильових характеристик проведення дозвілля, нею виділено п'ять типів підприємців: гедоністи, господарники, трудоголіки, комунікатори, нейтрали.

Гедоністи — це підприємці, які люблять розваги, багато читають, займаються спортом тощо.

Господарники — це ті підприємці, які люблять працювати на дачі або в саду, активно займаються домашнім господарством.

Трудоголіки — це підприємці, які багато працюють як на фірмі, так і вдома. На це йде чимала частина їх вільного часу. Такі підприємці роками не бувають у відпустці.

Комунікатори — підприємці, які люблять спілкування з сім'єю, друзями. Часто відвідують театри, музеї, подорожують тощо.

Нейтрали — це підприємці, які віддають перевагу заняттям спортом, сімейним відпусткам, читанню, телевізору, спілкуванню з друзями, але у них немає яскраво виражених переваг щодо про­ведення дозвілля.

Наведені типології не вичерпують усіх поведінкових проявів людини у підприємництві. Окрему групу творять типології, які дають змогу подивитися на підприємництво з точки зору соціально-статусного позиціювання підприємців у соціальній організації суспільства.

Фахівці-психологи, педагоги і практики в галузі бізнесу, і підприємницької діяльності розрізняють такі чотири основні типи (моделі) підприємців:

Тип 1-й-персональний, або індивідуальний підприємець, приватний підприємець. Це такий тип підприємця, який прагне виключно до особистих досягнень. Як правило, це підприємець, який працює в малому бізнесі і не володіє (або має, але не в яскраво вираженій формі) якостями керівника (менеджера). До цього типу підприємців відносяться люди, яким необхідно щось робити і чогось досягати, їх головною метою є самореалізація. Вони, як правило, мають хороший потенційний шанс стати успішними підприємцями. Однак часто їх підприємницький успіх не є тільки результатом бажання щось виробляти і чого-небудь досягати, тобто - не є тільки результатом їх високих амбіцій. Головним чином запорука їхнього успіху - прагнення бути незалежними, самостійними, покладатися виключно на свій талант підприємця і свої сили, максимально використовувати для самореалізації та самоствердження гарантовані їм суспільством права, свободи, можливості, ринкові відносини, переваги та цінності демократії і т.д. Це - класичні підприємці, які отримують задоволення і глибоке задоволення від того, що працюють самостійно і на себе (не відчуваючи на собі чужого тиску), що можуть реалізувати те, що самі запланували, і від того, що, врешті-решт, досягають поставлену мету . Вони витрачають масу енергії для розвитку своїх підприємств і компаній, багато годин віддають роботі (як правило, працюють, не рахуючись з часом). Їм необхідно бачити результат своєї роботи, вони люблять планувати, ставити цілі для майбутніх звершень і досягнень. Вони дуже ініціативні і віддані своїм підприємствам (організаціям, фірмам, компаніям). Вони виключно самостійні і вірять у те, що «самі роблять своє життя», контролюють її завдяки своїм власним діям. Вони вірять у те, що ними не керують обставини або дії інших, що їх роботою керують їх же власні цілі, а не цілі, поставлені кимось іншим. Вони зазвичай досягають успіху, послідовно слідуючи по шляху власних досягнень і перемог: доводять до кінця свої задуми, «гасять пожежі», долають кризи, намагаються бути «хорошими у всьому», беруться за велику кількість справ. У нашому житті до такого типу підприємців можна віднести приватних підприємців, «підприємців-човників» (задовольняють потреби ринку), невеликі сімейні та малі підприємства.

Тип 2-й-суперпродавец. Цей тип підприємця, як правило, володіє даром і талантом «співчувати іншим людям», переживати про них, намагаючись допомогти їм усіма можливими шляхами. Зазвичай це підприємець - посередник, що не володіє (або має, але не в яскраво вираженій формі) якостями керівника (менеджера). Він може працювати як за наймом, так і самостійно (якщо сам є приватним підприємцем або підприємцем-одинаком). Сфера його діяльності - малий і середній, часто - великий бізнес. Він є основою і еталоном ефективної торгівлі, її рушійною силою. Справжній суперпродавець - це геній продажів. Підприємці цього типу гарні психологи: вони використовують м'який, ненав'язливий підхід до потенційного клієнта, намагаються йому догодити, без насильства акуратно і дуже талановито переконуючи його в перевагах запропонованої продукції, підштовхуючи його до бажання купити запропонований суперпродавцем продукт як абсолютно необхідний для покупця. Вони володіють унікальним підходом до реалізації продажів і здійснюють продажі тому, що їх споживачі (клієнти) хочуть їх якось віддячити за надану їм щиру увагу і такт. Іншими словами, клієнти купують запропоновану їм продукцію (товар, послуги) в якійсь мірі й тому, що хочуть зробити суперпродавцю у відповідь ласку. Суперпродавці вміло використовують подяку покупців. Для суперпродавців дуже важливі добрі взаємини з покупцями, вони люблять соціальні ситуації та спілкування з групами людей. Вони люблять спілкуватися з покупцями і отримують від цього задоволення. Вони вважають, що саме продажу є основною (дуже важливою або найголовнішою) метою як для їх підприємства або компанії, в якій вони працюють (як господарі або за наймом), так і для них самих. Вони народжені для торгівлі і здійснення продажів і нічого іншого в житті не вміють робити краще цього. Для того щоб досягти підприємницького успіху, їм потрібно займатися торгівлею - йти по шляху продаж, продавати якомога більше, якомога більше часу витрачати на продаж. А для успішного ведення бізнесу в їх власному підприємстві (фірмі, компанії) необхідно шукати кваліфікованого менеджера, який міг би керувати співробітниками і управляти справами. В якості прикладу суперпродавців з нашого життя можна привести ринкових торговців, продавців приватних салонів і магазинів, рекламних агентів виробничих підприємств, торгових, туристичних, страхових, медичних та інших компаній та фірм. Зазвичай в народі природжених суперпродавцов називають «торгашами».

Тип 3-й-істинний (природжений, справжній) менеджер. Підприємці цього типу люблять брати відповідальність на себе, вони процвітають на корпоративних керівних позиціях, так як проявляють яскраво виражені якості лідера. Вони завжди хочуть бути першими, тому люблять боротися за першість. Не бояться конкуренції, а навпаки, не мислять себе поза конкурентною боротьбою і б'ються тільки за першість. Все їхнє життя - боротьба з конкурентами і суперниками, мета їхнього життя - завжди перемагати і отримувати задоволення від перемоги. Вони, як правило, виключно амбітні, сміливі і рішучі, поважають і шанують заслужений авторитет, тому орієнтуються на тих (і відкриті тим), хто має авторитет. Люблять владу, люблять керувати, люблять приймати рішення, що мають суспільний резонанс, люблять діяти від імені громадськості (відчуваючи себе частиною всього співтовариства). Часто вони приходять в підприємництво з великих компаній. Як підприємці, вони зазвичай стають успішними маркетологами, частково керуючи ринковим (маркетинговим) процесом. Однак частіше вони досягають значних успіхів завдяки відмінній організації торгівлі і продажів, добре розбираючись у торгівлі і будучи від природи хорошими продавцями. Вони змушують (провокують, умовляють, примушують, схиляють) споживачів до купівлі, нав'язують їм свою продукцію, надають на покупців тиск і прес, використовуючи логіку і силу переконання. Таким чином, їх агресивний підхід багато в чому відрізняється від м'якого, делікатного і ненав'язливого підходу суперпродавців. Розрізняють і суперменеджерів - керівників - організаторів підприємницької діяльності найвищої кваліфікації, самого високого рівня управління, наділених максимальними повноваженнями. До них відносяться і так звані головні виконавчі чиновники (Гич) - менеджери, що організують і керівні виробничою діяльністю підприємств, компаній та фірм, що реалізують тактичні завдання бізнесу. В якості прикладу до дійсних (природженим, справжнім) менеджерам можна віднести організаторів і керівників середніх і великих (крупних) виробничих (промислово-індустріальних, сільськогосподарських) і невиробничих (сфера послуг, соціальна сфера) підприємств. Суперменеджер ж керують діяльністю транснаціональних корпорацій, міжнародних компаній, готельних та туристичних комплексів вищих категорій і т.п.

Тип 4-й - генератори великих ідей.Вони генерують нові ідеї, винаходять нові товари, знаходять нові ніші для бізнесу, розвивають нові процеси. І взагалі знаходять шляхи і можливості перегнати або переграти (переплюнути, випередити або передумати) конкурента. Вони є новаторами в істинному підприємницькому сенсі. Їх сильно захоплює світ ідей. Незважаючи на це, їх ентузіазм може відвести їх в сторону від головної мети, і вони можуть зазнати невдачі через те, що недостатньо прораховують ризик (поклавшись в основному на інтуїцію). Для того щоб урівноважити (мінімізувати) ризик, до якого веде цей ентузіазм, необхідно, в достатній мірі, серйозне (сконцентроване) увагу і велика обережність. Часто навіть потрібна зовнішня допомога: хтось повинен їх підстраховувати, стримувати, допомагати їм бути уважними та обережними. Часто вони бувають занадто ідеалістичні і недостатньо практичні. На їхню думку, ідеальний для них шлях до підприємницького успіху-генерувати нові ідеї, продумувати шляхи, як долати перешкоди, успішно проходити через різні ситуації, мати бачення перспективи розвитку для своєї справи і своєї фірми (іншими словами - передбачати майбутнє, тобто бути «провидцем»).Часто генератори великих ідей займаються підприємництвом, пов'язаним з високими технологіями, новою технікою і винахідництвом. Як правило, генератори великих ідей є антрепренерами і / або виробниками матеріального або нематеріального (сфера послуг) продукту, що не володіють (або володіють, але в недостатньо яскраво вираженій формі) якостями керівника (менеджера). Серед них зустрічаються генії підприємницької справи, неабиякі особистості, які просувають уперед науково-технічний прогрес. Відзначимо, що ці чотири типи (моделі) особистості підприємця далеко не однорідні. Деякі успішні підприємці характеризуються одним із типів (моделей), в деяких поєднуються кілька. Якщо у підприємця яскраво присутні ознаки більш одного типу (моделі) і він характеризується двома або більше типами, то це - комплексний підприємець. Як правило, найбільш відомі успішні підприємці мають ознаками відразу декількох типів (моделей).Додатково виділяють ще два яскраво виражених типу підприємців-інтелектуалів (конструкторів підприємницької справи), що відносяться до генераторів великих ідей. Це засновники нового бізнесу, які «знають як», вміють і можуть відкрити (заснувати) новий бізнес, створити нові підприємства (фірми) і тим самим організувати нові робочі місця. Їм байдуже, в якій сфері діяльності починати нову справу, їм все одно це вдається. Потім вони набирають команду, придатного менеджера і або самі управляють новим бізнесом, або продають (передають) цей бізнес (справа, підприємство, фірму) іншим господарям (підприємцям або менеджерам). Також до числа підприємців-інтелектуалів відносяться і видатні вчителі основ підприємницької діяльності - психологи і педагоги, які мають практичний досвід в області організації і ведення бізнесу та створили теоретичні основи науки про підприємництво (такі, як Д.Кар-млості, Н.Хілл, Л. Б.Хельзел та ін.)

Соціальні типи підприємців.Суспільство ніколи не буває абсолютно однорідним. .

Чим більш складною є соціальна структура, тим більше соціальних і психологічних типів особистості в ньому формується. На відміну від психологічного типу особистості, соціальний тип характеризу­ється, зазвичай, такими характеристиками як позиція, статус, соціальна роль.

Одним із перших, хто звернувся до соціального розмежування підприємців, був В.Зомбарт. На підставі вираженості підприємницького духу в господарській діяльності В.Зомбарт окреслює основні типи капіталістичних підприємців:

· розбійники – це люди, в яких фантазія авантюриста оптимально поєднується з надзвичайною енергією. Вони ставлять свої здібності й організацію безпосередньо на службу ідеї наживи: наземний і морський розбій,подорожі з метою відкриття нових колоній, шляхів торгівлі тощо;

· феодали – це землевласники (дворяни), які створюють на своїх землях підприємства, використовуючи для власної користі свою владу у державі: розпорядження людьми, продуктами і надрами землі безпосередньо або шляхом купівлі привілей;

· бюрократи – (державні чиновники) – це монархи і чиновники, які заснували підприємства внаслідок меркантильно-державної політики. Гонитва за посадами свідчила про те, що державні чиновники перетворювали свої посади у доходні для себе місця. Звідси виростала незграбність державного апарату, його схильність до бюрократизму.

Одну з перших загальних типологій підприємців запропонував Й.Шумпетер (1928 р.). Серед підприємців він виділив наступні соціальні типи.

1. Фабрикант і комерсант. Виявляють старанність і ретельність до бізнесу, прагнуть благополуччя і певного способу життя. Вони стоять на сторожі сімейних традицій і водночас є автократами у своєму підприємстві, заперечуючи або вважаючи за недоцільне будь-яке законодавче втручання у процес управління.

2. Сучасний промисловий керівник. Його статус підприємця визначається, як правило, наданим правом розпоряджатися контрольним пакетом акцій. Підприємець такого типу не обов’язково має відношення до конкретного заводу чи фабрики. Він визначає лише загальні напрямки ділової політики, приймає важливі рішення у критичних ситуаціях. Його власний інтерес націлений не на досягнення прибутку як такого, а на владу, результат.

3. Директор (або в сучасному розумінні менеджер). Приходить у підприємництво в результаті заключення угоди з найму. Такий підприємець поряд з прагненням отримати достатній дохід скеровує свої зусилля на досягнення високих професійних результатів, особистого авторитету, схвалення зі сторони колег, компаньйонів і суспільства.

4. Засновник. Зосереджений на пошуках і реалізації нових можливостей у бізнесі.

Сьогодні одним із напрямків диференціації підприємців соціологи обирають об’єктивні показники, керованих ними підприємств. Серед об’єктивних критеріїв найбільш використовуються:

· сфера діяльності підприємства (виробництво, фінанси, торгівля і т.д.);

· розмір контрольного капіталу, об’єм економічної діяльності та кількість зайнятих на підприємстві) крупні, середні та дрібні підприємці (7, с.356).

У межах концепції соціальної стратифікації російський соціолог Заславська Т.І. характеризує підприємців як особливу соціальну групу (бізнес-прошарок) і розмежовує її представників за такими критеріями, як:

· основне заняття (підприємництво, індивідуальна праця, робота за наймом);

· основний рід діяльності (власники підприємств, індивідуальна праця, робота за наймом);

· тип основного місця праці (підприємства): індивідуальна праця, приватні підприємства, акціоновані підприємства, державні підприємства;

· професійно-посадовий статус (керівники господарства, спеціалісти, робітники, службовці).

На підставі запропонованих критеріїв були виділені підгрупи, які різняться умовами і змістом підприємницької діяльності. А саме:

1. Власне підприємці, які виступають одночасно і власниками, і керівниками свого підприємства (особливу групу з цього числа утворюють так звані “самозайняті”, тобто ті, хто займається індивідуальним бізнесом).

2. “Напівпідприємці”, які поєднують підприємницьку діяльність з найманою працею (у цій групі виділяються керівники і рядові працівники).

3. Менеджери, які здійснюють функції керівництва і розподілу ресурсів, але не є власниками підприємства (тут виділяються співвласники і наймані менеджери).

Якщо брати до уваги організацію і функціонування нового підприємства, то тут, наприклад, можливе відхилення наступних підприємницьких типів:

1. “Засновники”, створюють підприємства різних організаційно-правових форм і видів діяльності: брокерські контори і біржі, торгові дома і страхові компанії, інвестиційні фонди, комерційні банки і холдинги і т.д. Керівництво ними засновники здійснюють через участь у роботі рад директорів, представниками або членами яких вони є.

2. “Засновники-керівники”, безпосередньо здійснюють керівництво створеними підприємствами.

3. “Сумісники” – це підприємці, які поєднують роботу за наймом (наприклад, на державному підприємстві) з роботою на власному підприємстві.

4. “Менеджери”, серед яких розрізняють “менеджерів-акціонерів” (керівники підприємств. Які володіють досить суттєвим пакетом акцій даного підприємства) і “антерпренери” (“внутрішні підприємці”, керівники підрозділів).

5. “Трудівники”, здійснюють і організацію, і керівництво, і забезпечують безпосереднє функціонування підприємства. До них відносяться самозайняті (індивідуально-трудова діяльність) і власники невеликих (сімейного спрямування) фірм, що виконують тут функції робітника, а також директора і бухгалтера підприємства (3, с.18).

Сьогодні одним із напрямів диференціації підприємців вчені обирають і такий критерій як рід основного заняття.

Підприємництво передбачає максимальну реалізацію виробничої функції, пов'язаної з економічною ініціативою підприємців у створенні матеріальних цінностей чи наданні нових послуг. Усіх підприємців, залежно від присутності в їхній діяльності виробничої функції, умовно можна поділити на три великі групи.

1. Підприємець-виробник. Спрямовує свою активність на ство­рення виробництв, підприємств, які повинні забезпечити продукування товарів, особливих послуг. Його дії, поведінка є конкретними, вчинки — виваженими. У багатьох випадках він виявляє рішу­чість і наполегливість при відстоюванні власних інтересів і інтересів свого підприємства.

2.Підприємець-посередник. Використовує результати діяльності підприємця-виробника. Виконуючи посередницьку функцію, виявляє ознаки гнучкості і поінформованості, використовує дипломатичні здібності і розвинуті комунікативні вміння для налагодження економічних зв'язків між виробником і споживачем продукції чи послуг. Цей тип підприємця, як правило, володіє добре розвинутою інтуїцією і вмінням прогнозувати розвиток подій, що обумовлено необхідністю постійного відстеження кон'юнктури ринку.

3. Підприємець-споживач. Користується, зазвичай, результатами діяльності і підприємця-виробника, і підприємця-посередника. Його характерною поведінковою ознакою є вміння вичекати, зробити паузу. Така позиція дає змогу йому зберегти енергію, ресурси, фінансові засоби, щоб у відповідний час змобілізуватися і скористатися здобутками інших. Виявляє яскраво виражену прагматичну мотивацію, в основі якої — переслідування власних цілей, егоїстичне задоволення лише особистих потреб чи потреб вузького кола осіб.

Окрема проблема — це процеси стратифікації в сучасному українському суспільстві. На думку українського соціолога В. Хмелько (2003 р.), макросоціальні зміни у ньому за роки незалежності призвели до формування двох полярних груп підприємців, які ним позначено як «законні» та «затінені» підприємці. Перша група на десятиріччя незалежності становила лише 3% зайнятого населення, тоді як кількість підприємців (роботодавців та самозайнятих), бізнес котрих так чи інакше був «тіньовим», виведеним за межі правового поля, — близько 12% зайнятого населення, тобто в чотири рази більше.

Дещо іншу класифікацію суб'єктів господарювання подає український економіст В. Сизоненко, виділяючі такі соціальні типи підприємців:

1. «Вимушені підприємці» — колишні вчителі, науковці, праців­ники культури, висококваліфіковані технічні працівники та ін. Це люди, які втратили постійне джерело доходу і змушені були зайнятися дрібним «човниковим» та іншими видами біз­несу у сфері послуг та торгівлі.

2. «Вдалі, або ризикові підприємці» — це ті, хто своєчасно і вдало скористався розвалом СРСР і недосконалістю законодавства молодої держави, мав доступ до інфляційних ресурсів і бюджету, отримання різних податкових пільг тощо. Це динамічні і гнучкі підприємці, що швидко реагують на зміну кон'юнктури і використовують сучасний менеджмент.

3. «Номенклатурні підприємці» — це колишня партійно-адміні­стративна номенклатура, директори великих і середніх під­приємств («червоні директори»), які скористалися своєю близькістю до влади, колишніми зв'язками, максимально використали приватизаційні процеси та очолили корпоративні (часто державні) підприємства та володіли великими пакетами акцій приватизованих підприємств.

Для більш чіткої диференціації підприємців як окремої соціальної групи сьогодні особливого значення набувають проблеми пошуку тих соціальних ознак чи критеріїв, які б однозначно і чітко дали змогу ідентифікувати власне підприємців, і «відкинути» тих осіб, підприємцями яких можна назвати лише наближено.

При теперішньому становищі централізованої економіки, її стихійному розвалі без підприємництва неможливо. Всі підприємці діляться на наступні групи:

1. Підприємці, позитивно мотивовані на розвиток економіки суспільства і власного матеріального благополуччя, - вони живуть за моральними законами всесвіту: «Не пожадай іншому того, чого собі не побажаєш».

2. «Підприємці мимоволі» (дрібні перекупники) - люди, які втратили місце в колишніх громадських структурах: скорочені на колишньому місці діяльності люди, що залишилися без роботи. Як правило, вони залучені в дрібний бізнес.

3. Антисоціальні організації злочинців-шахраїв. Підприємливість - властивість характеру, що дозволяє швидко і ефективно вирішити проблему, прийти до заданої мети, проявляючи спритність розуму, винахідливість, вміння спілкуватися з людьми, уміння дорожити своїм і чужими часом на шляху до успіху.

Читайте також:

1. Біосоціальні риси людини
2. Визначте соціальні перетворення в процесі радянізації українського суспільства.
3. Висуває принципово нові соціальні ідеї.
4. Відрахування в соціальні фонди.
5. Відрізняють запропоновані (предписанные) і набуті соціальні статуси.
6. Волонтерство у соціальній роботі
7. Державні соціальні служби в Україні
8. Дія цього закону поширюється на державну реєстрацію всіх ю.о. незалежно від форми власності та підпорядкування, а також ф.о.- підприємців.
9. Довгострокові соціальні програми
10. Досвід європейських країн у соціальній роботі з наркоманами.
11. Екологія людини – біологічні і соціальні аспекти
12. Економічні і соціальні аспекти впровадження АСУ, комп'ютеризації і роботизації

Переглядів: 4981