Давньокитайський етикет

Конфуцій

У VI столітті до н.е. в Китаї видатний філософ-ідеаліст Конфуцій який жив у 551-479 роках до н.е., у книжці "Лунь Юй" ("Бесіди і судження"), досліджуючи проблему людини, її розумового і морального складу, вирішальну роль відводив лі (етикету). Центральним поняттям у вченні Конфуція є жень — джерело, моральний закон, із якого випливає кінцева мета морального самовдосконалення

Термін жень, утворений від понять "людське начало в людині", "прихильність", "чеснота", втрачаючи решту відтінків, дедалі сповнюватиметься "людинолюбством", аж поки стане в сучасній китайській мові синонімом гуманності.

Конфуцій розробив (жень) концепцію ідеальної людини, яка насамперед має: бути наділеною любов´ю до людей, людяністю, гуманністю; бути справедливою, вірною, щирою; виявляти синівську шанобливість, повагу до старших.

Сяо — основа жень та інших чеснот, а також найефективніший метод управління країною (адже "країна — це велика родина"); сяо вчить оцінювати значення (музики — найліпшого засобу зміни кепського побуту і звичаїв); надавати значну роль лі (етикетові), тобто правилам доброчинності, що регулюють поведінку людини за різних життєвих ситуацій.

Не менш важливе місце в ученні Конфуція належить поняттю лі. Для Конфуція етикет лі — це норма спільного життя, соціальний регламент, в якому втілено найвищий етичний закон жень.

Сфера дії етикетного регламенту лі широка й охоплює громадське життя людини: від сім´ї до держави. Проте норми цього соціального регламенту діють по-різному залежно від умов їх застосування, а також від соціального становища людей.

Неабияку увагу Конфуцій приділяв вихованню й навчанню людей, закликаючи їх опановувати і осягати норми етикету й вимоги регламенту. Процес опанування норм етикету лі він пов´язував із власними уявленнями про їхнє значення (чжи). Конфуцій розподіляв людей на чотири категорії: до першої відносив тих, хто має знання (чжи) від народження; До другої — тих, хто здобуває знання (чжи) у навчанні (сюз); до третьої — тих, хто вчиться (сюз), попри труднощі; до четвертої — тих, хто пасує перед труднощами й не вчиться.

Значний інтерес становить програма навчання і виховання, запропонована Конфуцієм. Вагоме місце у ній посідає мистецтво (поезія, музика), за допомогою якого досягається досконалість, гармонія краси і добра, злиття індивіда із суспільством. Без мистецтва неможливе засвоєння етикету, норм і правил соціального регламенту.

Давньокитайська філософська школа (вчених книгарів), заснована Конфуцієм, вважала, що порядок у суспільстві можна зберегти лише в разі суворого дотримання етикету, ритуалів та обрядів, ладу в сім´ї та суспільстві.

Мета конфуціанського вдосконалення — досягнення рівня "шляхетного чоловіка", який дотримується лі — етикету чуйного і справедливого ставлення до народу, поваги до старших і вищих. Концепція жень (людяність) має за мету ідеальні відносини між людьми у сім´ї, суспільстві й державі. Конфуцій виступав за суворий, чіткий, ієрархічний розподіл обов´язків між членами суспільства, за взірець для якого має правити сім´я відповідно до принципу: "Правитель має бути правителем, а підданий — підданим, батько — батьком, а син — сином".

Осягаючи жень шляхом самовдосконалення, людина побувається негативних якостей: злобливості, ненажерливості, намагання поставити себе вище за інших тощо. Найважливішим нововведенням школи Мен-цзи була теза стосовно того, що природа людини (згідно з поглядами конфуціанця Ян Чжу, 440-360 р. до н.е.) первісно є доброю. Звідси — вроджене знання добра і здатність його творити.

Заснувавши школу, він висунув нову концепцію ю цзяо у лей (освіта не визнає відмінностей за походженням, або освіта без упередженості).У його школі були учні, представники зовсім різних соціальних верств — від простолюдина до аристократа. Деякі учні за віком були старші за вчителя.

Конфуцій був м´який, але суворий; грізний, але не брутальний; привітний і стриманий. Почуття справедливості поєднувалося в Конфуція із почуттям обов´язку.

Конфуцій учив: " Якщо не знаєш правил лі (етикету), законів суспільства, в тебе не буде на що спиратися. Якщо не знаєш слів (тобто того, чим люди висловлюють свої думки і почуття), не зможеш знати людей". Здавалося б, виклавши свої погляди, Конфуцій мав підбити підсумок, утім, він знову повертається до головного — до самовдосконалення особистості, й доводить, що цей процес нескінченний.

Цаюнь цзи (шляхетний муж) посідає одне з центральних місць в ученні Конфуція, йому відведено роль ідеальної людини, наочного взірця для наслідування. Шляхетний муж завжди виходить з почуття справедливості, яке виявляється в тому, що у справах він дотримується лі (правил етикету) і фа (приписів закону), у розмовах скромний, у разі завершення справ правдивий.

Конфуцій наділив шляхетного мужа такими рисами, як справедливість, скромність, правдивість, лі (приязність, шанобливість), щирість, обачливість; уміння стримувати свої бажання, відчувати відразу до наклепників, не заспокоюватися на досягнутому, самовдосконалюватися у надії осягнути Дао (ідеал).

Утім, перелік моральних гідностей цзюнь цзи буде далеко не повним, якщо ми не висвітлимо два найважливіші поняття конфуціанства: жень і вень.

Конфуцій займався також розробленням поняття вень (духовна культура). Кожна людина має прагнути опанувати духовну культуру предків. Досягти цього можна лише тоді, коли молода людина шанує не тільки батьків (у домашньому середовищі), а й старших (у гостях, громадських місцях, на службі), коли вона скромна й правдива; коли з любов´ю ставиться до людей. У такий спосіб юнак або дівчина наближаються до людського начала жень у собі.

Конфуцій розумів, що коли природні властивості людської натури і набуті знання в людині поєднуються, утворюється цзюнь цзи (людина високих чеснот).

Таким образом шляхетний муж, поєднує у собі і жень, і вень, тобто все найкраще у вченні Конфуція.

Однак у вченні Конфуція є ще одна модель людини. Йдеться про сяо жень (низьку людину), котра однаковою мірою може належати до будь-якої верстви. Термін сяо жень уживають як етичну категорію для позначення людини, позбавленої чеснот.

Учитель сказав: "Шляхетний муж цзюнь цзи прагне людинолюбства і справедливості, маленька людина прагне багатства і зиску". Маленька людина нестримана, пихата, легко стає зарозумілою, вона не здатна жити у злагоді з іншими людьми. До того ж вона ще й боязкувата.

Конфуцій писав: "Якщо верхи полюбляють правила лі, то в народі не знайдеш жодного, хто б наважився на зневажливість; якщо верхи полюбляють справедливість, то в народі не знайдеш жодного, хто б зважився не підкоритися; якщо верхи полюбляють чесність, то в народі не знайдеш жодного, хто б насмілився бути нещирим. Якщо все буде саме так, то тоді народ із усіх чотирьох боків, тримаючи за спиною дітлахів, порине до верхів, і навіщо тоді їм самим займатися вирощуванням хліба".

У морально-етичному образі сяо жень закладена ще одна ідея — людина має постійно займатися самовдосконаленням, начебто морально очищуючись від природних прагнень. Не обов´язково кожному ставати цзюнь цзи, але обов´язок кожного — ступити на шлях морального і культурного вдосконалення, намагатися опанувати вчення Конфуція і докладати неабияких зусиль для втілення його в життя. Інакше він зупиниться в своєму розвиткові, буде відкинутий назад і зрештою перетвориться на всіма зневажуваного сяо жень.

Свій погляд на суспільство Конфуцій уже частково висловив за допомогою двох образів людини: позитивного — шляхетного мужа і негативного — маленької людини. Кожна людина має вчитися на цих прикладах, опановуючи в такий спосіб морально-етичні норми і правила лі.

У розумінні Конфуція правила лі — це не тільки наявність доброго смаку, а й уміння добре поводитися в будь-якій ситуації. На цій підставі він доходить висновку, ніби сутністю лі є не сліпа прихильність правилам етикету, а щира переконаність у необхідності їх: лі — це щось на зразок середнього шляху, що веде до суспільно необхідної, правильної поведінки. Але однією з основних умов функціонування лі є беззастережне сприйняття правил етикету і неухильне виконання їх.

Конфуцій виокремлює чотири шляхи, чотири головні сфери діяльності людини:

її власне виконання лі;

її службова діяльність, грунтована на обов´язку;

її діяльність у царині виховання в народу вірності сінь і шанобливості сяо;

її позиція стосовно того, як слід використовувати народ, тобто якими методами управляти ним.

Як треба поводитися сановникові, якщо він мріє здобути високий титул? Конфуцій починає із самого здобувача почесного титулу: він не має ставати зарозумілим; не підлещуватися, а триматися завжди з гідністю; шанувати самого себе як особистість.

Конфуцій наголошує також, аби сановник зміг дістати титул Вень, йому необхідно володіти трьома якостями: мати живий розум і бути активним, не задовольнятися досягнутим і постійно самовдосконалюватися, присвячуючи дозвілля навчанню, і нарешті, ніколи не ставати зарозумілим і в процесі роботи не вважати для себе "негожим запитувати підлеглих"

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ману-закони (Ману)	\|	Новий рух — су

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.058 сек.