• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Товарна форма виробленого продукту та послуг. Споживна вартість і вартість товару. Мінова вартість.

Для задоволення людських потреб речі або послуги повинні обмінюватися на інші речі або послуги. Щоб обмінюватися, різні споживчі вартості повинні мати щось спільне. Цим не можуть бути самі споживчі вартості, бо вони якісно і сутнісно різняться, є не порівнюваними. Чоботи й мука задовольняють настільки різні потреби, що їх неможливо звести до чогось спільного.

З розвитком суспільства змінювались і мінові пропорції, і корисність. Так, у XIV ст. італійські купці, продаючи перець феодалам Західної Європи, отримували за грам перцю грам золота, алюміній сто років тому був у кілька сот разів дорожчим, але його корисність у наш час зросла незрівнянно. Мінова вартість має й інші властивості, які змінюються під час еволюції товарного виробництва.

Мінова вартість — здатність товару обмінюватися на інші у певних кількісних пропорціях, форма вияву вартості.

Вартість — виробничі відносини між людьми, що виникають у безпосередньому виробництві та сфері обміну, пов'язані з процесом праці, виробничою діяльністю людини, а також з приводу зіставлення кількості втіленої в порівнюваних товарах суспільно-корисної праці.

Прирівнювання товарів один до одного, їх зіставлення — єдино можливий спосіб виявлення суспільного характеру праці за умов товарного виробництва. Внаслідок цього мінова вартість як зовнішній вияв вартості опосередковано характеризує виробничі відносини між людьми як у процесі створення товарів, так і в процесі їх реалізації.

Основою вартості є суспільно необхідний робочий час.

Суспільно необхідний робочий час — час, потрібний для створення будь-якої споживчої вартості (матеріального блага або послуги) при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва і середньому суспільному рівні інтенсивності та продуктивності праці, техніки, а також за відповідних економічних відносин.

Суспільно необхідний робочий час є результатом взаємодії з індивідуальним.

Індивідуальний робочий час — час, який витрачає окреме підприємство (або товаровиробник) на виробництво товару або послуги.

Якщо певний товар виготовляють кілька (багато) підприємств, то суспільно необхідний робочий час тяжіє до індивідуального робочого часу на тих підприємствах, де виготовляється основна маса продукції. Саме тому тут встановлюються середні типові умови виробництва (інтенсивності й продуктивності праці, рівня кваліфікації та вміння працівників, рівня розвитку техніки, технології, форм і методів організації виробництва тощо) та відповідні економічні відносини.

Суспільно необхідний робочий час е однією з основ ціноутворення, цінових пропорцій, особливо за вільної конкуренції. Виконання цієї функції ускладнюється за панування монополій (в тому числі колективних монополій або олігополій), державно-корпоративного капіталізму, інтернаціоналізації виробництва.

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. III.4 Форматування тексту.
3. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
4. IV. Виклад інформаційного матеріалу
5. IV. Виклад інформаційного матеріалу
6. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
7. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
8. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
9. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
10. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
11. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
12. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації

Переглядів: 789