Філософсько-соціальні погляди громадівцев

Зародження громадівського руху слід віднести до 60-м рокам XIX ст. Один з його активних учасників і організаторів В.Б. Антонович. З діяльністю громадівцем пов'язано становлення поглядів Олександра Опанасовича Потебні (1834-1908). В центрі філософії О.Потебні – проблема взаємозв’язку мови і мислення. Він вважає услід за Гумбольдтом, що мову породжує думка, в той же час розмежовувавши їх як самостійні сфери. Структурною одиницею думки він виділяє слово і читає, що воно складається з трьох частин: зовнішня форма (звук), зміст (думка) і внутрішня форма (значення слова). Він вважає, що внутрішня форма обумовлена духом нації. Відповідно образи і значення по О. Потебні мають історичний характер. Він виділяє міфологічний характер мислення, який властивий всім народам, оскільки мова виконує функцію відображення. При цьому в міфі образ і мова утворюють єдність. І лише надалі, на рівні понятійно-категоричного мислення, вони стають самостійними. Першою формою неміфологічного мислення він вважає художньо-образне. Інша форма мислення – наукова виникає в результаті втрати внутрішньої форми, внаслідок чого слово стає тотожним поняттю. Він розглядає мову як основу національного культурного життя, тому вважає, що розвиток нації відбивається в розвитку мови. Проте О. Потебня заперечує наявність вищих і нижчих мов, оскільки кожна окрема нація вносить свій незамінний внесок до розвитку духовної культури. Саме тому основна мета вивчення народної творчості – це розкриття багатства національної культури. Зрозуміло, що національне не протиставляється інтернаціональному.

Михайло Петрович Драгоманів (1841-1895) багато в чому спирається на ідеї М.Костомарова і О. Потебні. Вплив романтизму позначається в увазі до проблем національного духу, але потім він переходить на позиції раціоналізму, позитивізму і соціалізму під впливом вивчення праць Сен-Симона, Прудона, О. Конта. М. Драгоманов приходить до висновку про значну роль детермінації соціального життя, але при цьому зберігаючи етичну орієнтацію. Тому вищою метою із його точки зору може виступати тільки людина і ідея справедливості, у тому числі і міжнаціональних відносинах. Розвиток людської історії він розглядає як постійні зміни, які мають певну спрямованість. О. Потебня піддавав критиці ідею історичного месіанізму, якою дотримувався Гегель, оскільки, на його думку, людство є єдиним організмом. Тому проголошується, що кожна людина володіє справжньою цінністю, а історія розглядається як шлях отримання свободи. Він розділяв основні положення анархізму Прудона і вважав, що свобода можлива тільки в результаті створення добровільних асоціацій – громад, які виключають примушення. Саме у цьому полягав сенс громадівського соціалізму, який припускав федеративність як принцип, який спирався на автономність і свободу окремої людини, автономність громад і націй. Серед двох шляхів, а саме революційного і еволюційного, він віддавав перевагу останньому, оскільки не приймав насильства. Критика революції зводилася до наступного: вони носять по перевазі консервативний характер, крім того, благородна мета не може бути досягнута через руйнування. Саме тому він ставив завдання активізації культурної діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Початок розробки української національної ідеї. Кирило-Міфодієвське товариство.	\|	Молода Україна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.