Молода Україна

В кінці XIX – поч. XX ст. сформувалася «Молода Україна» - покоління інтелігенції, яке продовжувало розвивати українську національну ідею. Її представниками були Трохим Зеньківський (1861-1891), І. Франко, Л. Українка, Михайло Міхновський (1873-1924). Т. Зеньківський в своїх пошуках національної ідеї відштовхується від І. Фіхте, який, як він рахував «перший давши ідеї національній філософську основу». Він виділяв дві історіософські концепції залежно від тієї ролі, яку вони відводять нації. Перша ґрунтується на зіставленні нації і людства, що приводить до виникнення феномена «абстрактного вселюдини». Такий підхід приводить до виникнення деспотизму. Друга виділяє пріоритет нації як колективної одиниці реального історичного процесу. При рішенні питання про відносини космополітизму і націоналізму він віддавав пріоритет націоналізму і вважав, що нація можлива за умови можливості прояву політичної волі і вільного розвитку культури. Тому він засуджував зраду інтелігенції і інтересів нації якщо вона проголошує пріоритет світової культури і висував програму розвитку національної культури, де ставилися завдання відділення держави від Церкви, обмеження впливу держави на освіту, свободи для громадських організацій, автономії всіх форм суспільного життя, в першу чергу громад, визнання рівноправності всіх націй Фактично він підтримував основні ідеї М. Костомарова.

Іван Якович Франко (1856-1916) був лідером «Молодої України» виразив свої соціальні погляди в художніх творах, де він створив образ героя, особи, вільної в суспільстві, – «вічного революціонера», але не вільною від суспільства. Основне призначення герой – звершення подвигу в ім’я майбутнього народу. І. Франко в різних аспектах розглядає проблему співвідношення особистого і суспільного в таких своїх художніх творах як «Святий Валентин», «Іван Вишенський», вірності народу і кара за зраду в «Похорони», ідеали відданості в «Мойсеєві». Він випробував значний вплив позитивізму Р. Спенсера, еволюціонізму Ч. Дарвіна і марксизму К. Маркса і Ф.Енгельса. В той же час, вважав, що вся історія має однаковий еволюційний процес, який охоплює все людство. Розвитком є хвилеподібний процес чергування підйомів і занепадів, при цьому розвиток приносить не тільки блага, але руйнування. Прогрес науки на його думку приводить до посилення протистояння в суспільстві. Прогрес він розглядає як зростання свободи діяльності і можливості здійснення щастя. На думку І. Франко саме нація складає одиницю історичного процесу з обов'язковою можливістю розвитку індивідуальності. Велике значення він надавав суб'єктивному чиннику в історії і вважав, що нація виникає e результаті усвідомлення ідеалу особистого життя нації. Ідеал нації може здійснити інтелігенція, саме тому в творчості І.Франко великі місто займають «будителі», як наприклад, Мойсей.

У творчості Лесі Українки (Лариса Петрівна Тетерук, 1871-1913) виділяють два періоди, для першого характерне пасивно-споглядальне відношення до життя, для другого типова наявність теми боротьби за свободу. При цьому заперечується панування сліпих інстинктів, а прагнення до освіти, яка повинна стати основою високої духовності. Леля Українка звертається до суперечності між прагненням до свободи, краси і вічності, з іншої – пануванню банальної повсякденності і сірості. Саме тому вона намагається протиставити героїв, що відстоюють честь, справедливість, з одного боку, з іншою героїв, який діють тільки в цілях своєї наживи, як наприклад, образ Юди у поемі «На полі крові». Справжнім бунтарем може виступати пророк (Прометей), який бачить майбутнє долі народу і опирається його поневоленню і готовий принести себе у жертву. Тим самим С. Франка формує витоки національного радикалізму.

Микола Міхновський (1873-1924) є одним з лідерів «Молодої України». Його основні ідеї викладені у брошурі «Самостійна Україна», в якій відстоюється, що нація виступає єдиним суб’єктом історії. Нація може проявити себе за допомогою боротьби, у першу чергу, в революційному повстанні. Тим самим він проголошує необхідність звільнення України. М. Міхновський розглядає як трагедію події 1654 року, коли козацька республіка об'єдналася з Московською державою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Філософсько-соціальні погляди громадівцев	\|	Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.