Поняття хвороби і пошкодження, класифікація, стадії перебігу.

Тема: ЗАХВОРЮВАННЯ І ПОШКОДЖЕННЯ ЯК НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

ЛЕКЦІЯ № 4

Кафедра біологічних основ фізичної культури

ЛІТЕРАТУРА

1. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье.- К, 1992.-С. 21.

2. Апанасенко Г.Л. Експрес - скрининг уровня соматического здоров'я детей й подростков // Зволюция биознергетики й здоровье человека.- Спб:

МГП "Петраполис", 1992. С. 107-121.

3. Бойченко Т., Вадзюк П., Мовчанюк В., Усатенко Т. та ін.. Базовий зміст шкільної валеологічної освіти / Шкільний курс "Валеологія": Збірник матсріалів.-К: Освіта, 1994.-С. 20-34; 87-88

4. Большая медицинская знциклопедія. Гл.ред. ПетровскийБ.В. Том 8, изданиеЗМ. 1978, С. 1047.

5. Брехман И.И. "Валеологія - наука о здоровье" М.: ФиС, 1990.

6. Булич Е.Г., Муравов І.В., Муравов О.І., Таха А.Г.. Нова концепція здоров'я: біологічна організація функцій та їх енергетичне забезпечення// 1-ша Всеукраїнська науково-практична конференція "Здоров'я і освіта" (23-24 квітня 1993 року.)- Львів, ЛДМІ.-С. 44.

7. Булич Е.Г., Муравов І.В.. Концептуальні основи здоров'я і хвороби // Матеріали 1-ї Міжнародної науково-практичної конференції "Роль фізичної культури в здоровому способі життя". - Львів: ЛДМУ, 1995.-С.94-95.

8. Валеологія / інформаційно - методичний збірник.-К.: Т-во "Знання" України, 1996.- С.9-10;72;310; 326-327; 336 с.

6. Верхратський С.А. Історія медицини //К.: Вища школа. - 1983. - 384с.

7. Детская спортивная медицина / Под ред. Тихвинского С.Б., Хрущова С.В. - М.: Медицина, 1991.- 516с.

8. Заставний Ф.Д. Населення України. - Львів: М."Край",тов. української мови ім. Т.Шевченка "Просвіта", 1993 - 224 с.

з дисципліни “Основи безпеки життєдіяльності”

для студентів І курсу факультету фізичного виховання

Виконавець:

викладач Ріпак М.О.

Львів-2006
План

1. Поняття хвороби і пошкодження, класифікація, стадії перебігу.

2. Механізми передачі інфекційних захворювань.

3. Основні причини зростання психосоматичних захворювань.

4. Поширеність інфекційних, психосоматичних захворювань, травматизму та смертність від них в світі, Україні.

Відомо, що здоров’я - це відсутність хворіб і пошкоджень. Але що таке хвороба і пошкодження?

Термінхворобазастосовується для позначення захворювання окремої людини, стану її органів, систем, цілого організму (грип, дифтерія, холецистит тощо) і в якості узагальненого поняття стану біологічного або соціального явища (дистрофія, телеманія, наркоманія, безпритульність, пияцтво). Уява про хворобу постає як якісна відміна від здоров’я, разом з тим, ці стани організму людини, суспільства перебувають у діалектичній єдності, боротьбі, як стани перебігу життя.

Поняття хвороби складне і багатостороннє. Існує близько 100 визначень поняття хвороби.

Ю. Конгейм, зокрема, визначив хворобу, як "відхилення від нормального життєвого прогресу, обумовлене взаємодією зовнішніх та внутрішніх умов і регуляторних процесів організму". У цьому визначенні звертається увага на причини (етіологію) і аспекти розвитку хвороби (патогенезу).

Боткін С.П. писав, що "хвороба нерозривно пов’язана з її причиною, яка обумовлюється зовнішнім середовищем, діючим або безпосередньо на захворілий організм, або через його безпосередніх чи віддалених батьків".

У 90-х роках 19-го сторіччя французький патолог Бушарвизначив хворобу, як "ансамбль функціональних актів і анатомічних пошкоджень, що виникають в організмі під дією хвороботворної причини і складових, спрямованих проти неї реакції організму".

Адо А.Д. (1973) дав визначення хвороби, як "життя пошкодженого організму при участі процесів компенсації порушених функцій. Хвороби знижують працездатність людини".

Одне з сучасних енциклопедичних визначень поняття хвороби звучить так: “Хвороба - це життя, порушене у своєму перебігу пошкодженням структури і функцій організму під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників при реактивній мобілізації у якісно своєрідних формах його пристосувально-компенсаторних механізмів. Хвороба характеризється зниженням пристосовуваності до середовища і обмеженням свободи життєдіяльності хворого”.

Розвиток хвороби залежить від двох моментів: від того, які саме хвороботворні чинники діють на організм людини і від стану самого організму, його стійкості та адаптаційних можливостей до дії цих факторів.

Класично розрізняють 4 стадії, або періоди розвитку хвороби:

1) скритий (латентний, інкубаційний),

2) продромальний (перед піком хвороби),

3) період розгару (асте на лат.),

4) закінчення хвороби.

У перебігу багатьох хворіб (психічних, спадкових, обміну речовин та інших) ця періодизація не прослідковується і може застосовуватисязі значною умовністю.

Латентний період - від моменту контакту організм у з патогенним фактором до появи перших клінічних ознак захворювання, продромальних явищ. Тривалість від кількох секунд (при отруєннях) до днів, місяців, років (при СНІДі). У латентному періоді відсутні видимі, відчутні суб’єктивно порушення здоров’я, хворий ні на що не скаржиться.

Продромальний період - від появи перших клінічних проявів хвороби до повного розвитку її ознак (симптомів). Часто не помітний період. У цьому періоді можна розпізнати хворобу, поставити ранній діагноз і розпочати лікування до її розгару (особливо під час епідемій).

Період розвитку хвороби (стадія асте) характеризується розвитком характерної клінічної картини даного захворювання, проявом різних його форм.

Період закінчення хвороби може проходити у формах: одужання, повернення хвороби у формі нового циклу (рецидиву), переходу у хронічну форму, смерті. Одужання може бути повним і неповним, хоча межі цих понять є досить відносними. Повне одужання не повертає організм до висхідного стану, іноді набувається імунітет проти збудників захворювань, проте, втрати організму функціональні й морфологічні завжди мають місце.

Смерть може наступити не лише безпосередньо внаслідок захворювання, а й від ускладнень, що виникли внаслідок розвитку патологічного процесу, не пов'язаного з причиною основного захворювання, ослаблення організму Людський організм запрограмований на старість, але не є запрограмованим на смерть, або ту чи іншу хворобу, які завжди є випадковими, пов'язаними з причинами. Старість, інволюційні процеси, що знижують рівень морфо-функціонального стану організму людини, обеззброюють людину, позбавляють її захисних пристосувань. У старшому віці ослаблений людський організм не може справитися з дією стресорів, які ще недавно долав завдяки власній високій адаптації.

Кожна хвороба, пошкодження має свої ознаки або симптоми. Набір симптомів хвороби може дещо змінюватися з розвитком хвороби, її стадій, форм перебігу. Симптомами слугують суб'єктивні відчуття людини та об'єктивні показники порушення нормального моро-функціонального стану систем організму людини. Через виявлення симптомів, а також, причини виникнення захворювання, збудника хвороби встановлюють діагноз захворювання, тобто, розпізнають, ідентифікують певне захворювання.

Пошкодження — не порушення анатомічної цілісності тканин, органів, викликаючі розлади їх функції. Розрізняють екзогенніпошкодження - механічні травми внаслідок ударів, стискань, розтягнень тощо (забої, струси, здавлення, розтягнення, садна, розриви, вивихи, рани, переломи); термічні (опіки, обмороження); хімічні опіки; електротравми (електроудар, електрозак, металізація шкіри, опік, механічні пошкодження внаслідок корчів м'язів); баропошкодження; променеві пошкодження; психічні пошкодження внаслідок тяжких стресів.

Ендогенні пошкодження - безпосередня причина яких знаходиться в самому організмі - пошкодження внутрішніх органів токсичними продуктами;

інтоксикації організму продуктами розпаду травмованих речовин.

Розрізняють виробничі, спортивні, побутові, дорожньо-транспортні травми; а також гострі і хронічні, множинні й комбіновані

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Механізми передачі інфекційних захворювань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.