• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тероризм

Війни.

Загальні закономірності виникнення соціальних та політичних джерел небезпеки. Дезінформація як джерело небезпеки. Заходи та засоби, спрямовані на запобігання виникненню конфліктних ситуацій.

Г) Аварії на транспорті

В) Пожежі та вибухи

Б) Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

А) Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин.

Джерела хімічних аварій:

- викиди та витоки небезпечних хімічних речовин;

- загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища;

- аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів.

Безпосередніми причинами цих аварій є :

- порушення правил безпеки й транспортування;

- недотримання техніки безпеки;

- вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей тощо.

Головною особливістю хімічних аварій є їх здатність розповсюджуватись на значній території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення.

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довго­строкове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

- 1957 рік - аварія в Північній Англії на заводі по виробництву плутонію;

- 1957 рік - вибух сховища радіоактивних відходів біля Челя­бінська;

- 1961 рік - аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США;

- 1979 рік - аварія на АЕС “Тримайл-Айленд”, США.

Проте найбільшою за масшта­бами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Радіаційне за­бруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які тривало проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію - надзвичайною.

Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм лю­дини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілак­тичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

• обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

• гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх ви­ведення;

• підвищення захисних сил організму.

Вибухи та їх наслідки - пожежі, виникають на об’єктах, які ви­робляють вибухонебезпечні та хімічні речовини (зокрема, об’єкти вугільної, нафтової, газової, хімічної, металургійної промисловості та ін.). При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні деся­тиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, хлороводневої й мурашиної кислоти, метанолу, форм­альдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов’язано з вибухами технологічних систем та облад­нання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємст­вах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транс­портні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створю­ють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й нега­тивними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних за­собів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Будь-який транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки. Люди­на, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні під­вищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та ава­ріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

Автомобільний транспорт.У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблиз­но в 30 разів більша кількість отримує травми.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварій­ної ситуації, що може врятувати їм життя. Зокрема, при поїздці в легково­му автомобілі необхідно пристібати ремені безпеки, відрегулювавши їх так, щоб пасажир був щільно притиснутий до сидіння. Не допускайте наявності в салоні гострих, колючих та ріжучих предметів.

Повітряний транспорт.З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту, відмо­ви двигунів у польотах практично завжди призводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса машин в 10-15 разів виший від ризику загинути в авіакатастрофі.

Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на ве­ликих реактивних авіалайнерах значно вищий, порівняно з невели­кими літаками.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: ушкодження тазових органів, органів черевної порож­нини, грудної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок, асфіксія, яка настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака.

Залізничний транспорт.Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнен­ня, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, заліз­ничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Морський транспорт.Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини.

Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій по­над 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких біля 2000 гине.

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при со­ціально-політичних конфліктах. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальніблага, освіта.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гос­тра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікти бувають:

- політичні (конфліктують політичні системи);

- соціальні (конфліктують соціальні системи);

- економічні (конфліктують економічні системи (наприклад, корпорації)).

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну ре­акцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це соціаль­ний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, орга­нізації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні со­ціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають між­народні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідоми­ли протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, супер­ництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце від­верте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб’єктами конфліктів можуть ви­ступати: 1) окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економіч­ні та інші структури; 2) об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конф­лікту - міжетнічний, пов’язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах,які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія).

Існує дві форми перебігу конфліктів:

- відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

- закрита, або латентна, коли відвертого протистояння немає, але точиться невидима боротьба.

Поняття “соціально-політичний конфлікт” використовується, коли трапляються великомасштабні зіт­кнення всередині держав (грома­дянська війна, страйки) та між дер­жавами (війни, партизанські рухи).

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап - постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний син­дром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлік­ту, конфліктів у Іспанії та ін.

Війна– це збройна боротьба між державами або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблиз­ними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця XX ст. - початку XXI ст. Це війна у В’єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні, війна в Іраку та низка інших “малих” війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того, супроводжувалась глибоким руйнуван­ням біосферних структур.

Досить швидко росла кількість загиблих у війнах мирних грома­дян, з 5% від кількості усіх загиблих у Першій світовій війні до 75% - у другій й 80-90% - в 150 подальших малих війнах.

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстреміст­ських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Те­рор став органічною складовою сучасного життя і набув глобально­го характеру.

Тероризм - це форма полі­тичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, заляку­вання урядів та населення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що вира­жають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах проти­борства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може засто­совуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структу­рами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна якполітику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види терориз­му: політичний, релігійний та кримінальний. Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного теро­ризму тощо.

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних орга­нізацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема те­роризму в Україні перебуває в іншій площині — це “кримінальній тероризм” всередині країни та діяльність закордонних терористич­них організацій на території України.

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належатьдо категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспіль­ного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законо­давстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів

Читайте також:

1. Види тероризму та його вражаючі фактори і збройні напади
2. Злочини, пов’язані з тероризмом
3. КІБЕРТЕРОРИЗМ
4. Недосконалість міжнародного права у сфері протидії тероризму.
5. Повноваження суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом
6. Поняття терору, тероризму, терористичного акту.
7. Правове поняття тероризму та його сутність.
8. Правові основи боротьби з тероризмом
9. Проблема тероризму та засоби її вирішення.
10. Протидія тероризму в Україні.
11. Протидія тероризму та проблеми формування антитерористичного міжнародного права.
12. Прояви тероризму

Переглядів: 753