Злочини, пов’язані з тероризмом

Стаття 258. Терористичний акт

1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
4. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
5. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

1. Терористичний акт (від лат. terror - страх, жах) є одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки. Він створює загальну небезпеку для життя і здоров’я невизначеного кола осіб, може заподіювати або заподіює значну чи тяжку шкоду життю і здоров’ю ні в чому не винних людей, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, характеризується використанням зброї, жорстокістю, насильством, здатний дестабілізувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах, дезорганізувати роботу органів влади, викликати у населення паніку, шок, почуття напруги, незахищеності і громадського неспокою, тривоги і занепокоєння, посіяти страх і безпорадність тощо.
2. Об’єктивна сторона цього злочину виявляється в двох формах:
- застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків;
- погроза вчинення зазначених дій.
3. Під застосуванням зброї слід розуміти використання її вражаючих властивостей проти життя, здоров’я, майна чи довкілля.
4. Поняття вибуху, підпалу розглянуті при аналізі складу диверсії (ст.113).
5. До інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, можуть бути віднесені застосування радіоактивних, отруйних та інфекційних речовин, біотероризм, затоплення, обвали, каменепади, газові атаки, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв’язку, пошкодження об’єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо.
6. Для закінченого складу терористичного акту у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших загальнонебезпечних дій необхідно, щоб будь-яка з них створювала реальну небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків.
7. Небезпека для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання інших тяжких наслідків - це реальна можливість, висока, максимальна вірогідність настання цих наслідків. Вона дорівнює або наближається до неминучості, призвела б до настання тяжких наслідків, якби її не було зупинено, усунено.
8. Погроза (див. коментар до ст.129 та 195) вчинення загально-небезпечних дій передбачає доведення до відома органів державної влади чи місцевого самоврядування, службових осіб, об’єднань громадян, юридичних або фізичних осіб наміру, готовності винного вчинити зазначені дії. З моменту такої погрози терористичний акт вважається закінченим злочином. Погроза може бути виявлена як безпосередньо, так і опосередковано, як відкрито, публічно, так і анонімно, усно чи письмово тощо.
9. З суб’єктивної сторони терористичний акт може бути вчинений лише з прямим умислом. При погрозі не має значення, чи справді винний мав умисел привести її до виконання. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони терористичного акту є наявність мети:
- порушення громадської безпеки;
- залякування населення;
- провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення;
- вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій державною владою чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами;
- привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).
10. Порушення громадської безпеки як мета терористичного акту є намаганням винного (терориста) кинути певний виклик суспільству, його захищеності, гарантованості від загроз, позбавити людей почуття безпеки (спокою), поставити в небезпеку життя і здоров’я людей та інші цінності суспільства, створити і продемонструвати небезпеку настання тяжких наслідків або їх заподіяння, посіяти жах смерті, страх за власне життя та життя родин і інших людей, нанести суспільству психологічну травму.
11. Залякування населення - це прагнення терориста викликати у населення терофобію, зробити його боязким, залякати його, посіяти страх, жах, паніку тощо.
12. Провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення - це підбивання (підбурювання) до настання таких подій.
13. Вплив на прийняття рішення чи вчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами означає тиск на зазначені органи чи особи.
14. Привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) - це прагнення зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, примусити її до цього.
15. Якщо дії, передбачені ст.258, вчинені з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за диверсію (див. коментар до ст.113).
16. Суб’єктом терористичного акту може бути будь-яка особа, що досягла 14 років.
17. Про повторність терористичного акту (ч.2 ст.258) див. коментар до ч.1 ст.32.
18. Про вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.258) див. коментар до ч.2 ст.28.
19. Про заподіяння значної майнової шкоди (ч.2 ст.258) див. коментар до п.2 примітки до ст.185.
20. До інших тяжких наслідків, передбачених ч.2 ст.258, слід відносити екологічне, зокрема радіоактивне, забруднення значних територій, масове отруєння чи захворювання людей, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, аварія поїзда, судна, тривале порушення нормальної роботи транспорту, підприємств та організацій, теракт, поєднаний з нападом на об’єкти, на яких є предмети, що становлять небезпеку для оточення, загострення міжнаціональних відносин, тривалу перерву функціонування елементів систем забезпечення життєдіяльності населення тієї чи іншої території, ускладнення відносин між державами (наприклад, згортання чи суттєве обмеження торгівлі, туристичного обміну) тощо.
21. Під загибеллю людини, передбаченою ч.3 ст.258, необхідно розуміти загибель однієї або декількох осіб.
22. Про поняття створення терористичної групи чи терористичної організації як спеціального виду злочинної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само про матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації див. коментар до ч.3 і 4 ст.28, ч.1 ст.255, ст.256 та 257.
23. Згідно з ч.5 ст.258 для звільнення від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в ч.4 цієї статті, необхідно, щоб особа:
- не була організатором, керівником терористичної групи і терористичної організації;
- добровільно повідомила про діяння правоохоронний орган;
- сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації;
- не мала у своїх діях складу іншого злочину.
24. Добровільність повідомлення про існування терористичної групи чи організації (ч.5 ст.258) означає вчинення цих дій з власної волі, з різних мотивів, при усвідомленні об’єктивної можливості продовжувати брати участь у ній або сприяти її діяльності.

С таття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, -
карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.
(абзац змінено: Закон № 3075-ІІІ 07.03.2002)
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності є по суті завідомо неправдивим повідомленням про акт тероризму. Воно порушує нормальний ритм життя, вносить елементи дезорганізації у функціонування підприємств, установ та організацій, здатне дестабілізувати або навіть паралізувати життєдіяльність цілих населених пунктів, породжує неправдиві чутки, паніку серед населення, відволікає певні сили і засоби від виконання їх обов’язків, призводить до обмеження прав і свобод людей, заподіює істотну майнову шкоду тощо.
2. Засобом злочину є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
4. Неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - це доведення вказаної інформації до відома будь-якої особи.
5. Злочин з формальним складом. Може бути вчинений лише дією і є закінченим з моменту неправдивого повідомлення.
6. Форма повідомлення може бути різною: усною, письмовою або з використанням технічних засобів (комп’ютера, радіо, телефону тощо), відкритою, замаскованою під чужим ім’ям або анонімною.
7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, завідомістю - тобто винний знає про те, що відомості, які ним повідомляються, є неправдивими.
8. Мета та мотиви злочину можуть бути різними.
9. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16 років.
10. Про тяжкі наслідки (ч.2 ст.259) див. коментар до ч.2 ст.258.
Про повторність злочину (ч.2 ст.259) див. коментар до ч.1 ст.32.

Стаття 266. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали

1. Погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів з метою примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -
карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він викликає стурбованість щодо захищеності від небезпеки радіоактивних матеріалів, порушує безпеку в сфері поводження з цими предметами.
2. Предметом злочину є радіоактивні матеріали. Їх поняття наведене при аналізі злочину, передбаченого ст.261.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі вчинити викрадання радіоактивних матеріалів, з метою примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.266, полягає у погрозі використати радіоактивні матеріали для спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
5. Погроза має бути реальною і адресуватися суб’єктам, зазначеним у ч.1 ст.266.
6. Злочин вважається закінченим, якщо стане відомо про погрозу, тобто з того моменту, коли та або інша особа сприйняла погрозу.
7. Про поняття погрози див. коментар до ст.258, а про поняття “підстави побоюватися здійснення цієї погрози” див. коментар до ч.1 ст.129.
8. Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умислом.
9. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочинів є спеціальна мета, а саме - примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, або мета - спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки.
10. Погроза застосування радіоактивних матеріалів, яка створює небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) кваліфікується за ст.258.
11. Суб’єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16 років.

4. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку

Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Підвищена суспільна небезпечність цього злочину пояснюється тим, що з використанням вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин вчинюються тяжкі і особливо тяжкі злочини проти найвищих соціальних цінностей: життя, здоров’я, недоторканності та безпеки людей. Тому успішна боротьба з цими злочинами має важливе значення як для охорони громадської безпеки, так і для запобігання іншим більш тяжким злочинам.
2. Предмет злочину - вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.
3. Основною характерною ознакою цих предметів є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища (див. п.3 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3). Тому зазначені предмети мають бути придатними для використання за своїм цільовим призначенням.
4. У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з’ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, у справі слід призначити експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з’ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста (п.10 зазначеної Постанови ПВСУ).
5. Якщо винна особа незаконно заволоділа непридатними до використання вогнепальною зброєю, бойовими припасами або їх частинами чи деталями, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене слід розцінювати як замах на заволодіння цими предметами і кваліфікувати за ст.15 та відповідною частиною ст.262 (абз. 1 п.23 зазначеної Постанови ПВСУ).
6. Незаконне заволодіння завідомо несправною вогнепальною зброєю (наприклад, учбовою) і приведення її в придатний до використання за призначенням стан необхідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном та незаконне виготовлення вогнепальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для виготовлення придатної до використання зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена самостійно чи придбана будь-яким іншим чином (абз. 2 п.23 зазначеної Постанови ПВСУ).
7. У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст.262 (абз. 1 п.22 зазначеної Постанови ПВСУ).
8. Вогнепальною зброєю вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші) (Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів” від 21 серпня 1998 р. № 622).
9. До вогнепальної зброї як предмета злочину, передбаченого ст.262, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) (абз. 1 п.4 зазначеної Постанови ПВСУ).
10. До предмета злочину належить і перероблена зброя, тобто зброя зі зміненим калібром ствола і пристосована для стрільби некаліберними (для неї) кулями, в тому числі і обрізи із гладкоствольної мисливської зброї. Невідповідність обрізів мисливської зброї стандарту в ряді випадків може бути встановлена лише за допомогою експертного дослідження, бо незначне укорочення ствола зброї, яке іноді роблять мисливці для полегшення її ваги, не має суттєвого впливу на бойові властивості і не перетворює її в обріз.
11. Не належать до предмета злочину пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей (абз. 2 п.4. зазначеної Постанови ПВСУ).
12. Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченого ст.262 (п.5 зазначеної Постанови ПВСУ).
13. Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст.262 як закінчене розкрадання таких речовин (абз. 2 п.22 зазначеної Постанови ПВСУ).
14. Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділення тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо (див. п.13.1 Інструкції МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (п.6 зазначеної Постанови ПВСУ).
15. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створювати вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин (п.7 зазначеної Постанови ПВСУ).
16. Про поняття радіоактивних матеріалів див. у коментарі до ст.261.
17. З об’єктивної сторони злочин може виявитися в таких формах:
- викрадення;
- привласнення;
- вимагання;
- заволодіння шляхом шахрайства зазначеними у ст.262 предметами.
18. Поняття викрадення, привласнення, вимагання та заволодіння шляхом шахрайства аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (див. коментар до ст.185, 186, 189 -191). Але, на відміну від злочинів проти власності, заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов’язковою ознакою цього злочину.
19. Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем за ст.262 настає незалежно від місця вилучення цих предметів (абз. 1 п.17 зазначеної Постанови ПВСУ).
20. Під викраденням вказаних у ч.1 ст.262 предметів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ними володіли (п.17 зазначеної Постанови ПВСУ).
21. Привласнення зазначених у ч.1 ст.262 предметів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв’язку з виконанням службових обов’язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно (п.19 зазначеної Постанови ПВСУ).
22. Вимагання зазначених у ч.1 ст.262 предметів полягає в пред’явленні особі, яка законно чи незаконно ними володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу (абз. 1 п.20 зазначеної Постанови ПВСУ).
23. За частинами 1, 2 ст.262 кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інтересів особи чи її близьких родичів, пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці (абз. 2 п.20 зазначеної Постанови ПВСУ).
24. Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної з відповідними погрозою чи насильством (абз. 4 п.20 зазначеної Постанови ПВСУ).
25. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловживання довірою (п.21 зазначеної Постанови ПВСУ).
26. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
27. На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними. Наприклад, викрадення зброї на певний час для вчинення злочину, перевірки пильності або для покарання відповідальних за її збереженість та ін. з подальшим таємним поверненням зброї на те ж саме місце. Тут теж порушується громадська безпека і тому до винних застосовується ст.262.
28. Суб’єкт злочину. При викраденні та вимаганні предмета злочину суб’єктом може бути будь-яка особа, якій виповнилося 14 років, а при привласненні та заволодінні предметом злочину шляхом шахрайства - особа, якій виповнилося 16 років. До того ж суб’єкт привласнення спеціальний, а саме: особа, в правомірному володінні якої знаходилася вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали.
29. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем кваліфікуються за ст.410.
30. Про відповідальність за вчинення цього злочину повторно див. коментар до ч.1, 2 і 4 ст.32. Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами визнається повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.262, незалежно від того, чи було її за це засуджено, а також була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину. За ознакою повторності за ч.2 ст.262 слід кваліфікувати також передбачені ч.1 цієї статті дії, вчинені після розбійного нападу або вимагання, поєднаного з насильством (п.24 зазначеної Постанови ПВСУ).
31. Про відповідальність за вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар до ч.2 ст.28.
32. Про відповідальність за заволодіння предметами, що перелічені в ч.1 цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем див. коментар до ст.191. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем здійснюється внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень (п.21 зазначеної Постанови ПВСУ).
33. Про відповідальність за вчинення цього злочину організованою групою див. коментар до ч.3 ст.28.
34. Про відповідальність за розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів див. коментар до ст.187. Розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч.3 ст.262. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (п.18 зазначеної Постанови ПВСУ).
35. Про відповідальність за вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, див. коментар до ч.3 ст.189 і абз.3 і 4 п.20 зазначеної Постанови ПВСУ.
36. Суб’єктом розбою та вимагання може бути будь-яка особа, якій виповнилося 14 років.
37. Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями є самостійним складом злочину, подальше їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ст.262 та ч.1 ст.263 (абз. 1 п.25 зазначеної Постанови ПВСУ).
38. Незаконне заволодіння радіоактивними матеріалами та подальше їх носіння, зберігання, використання тощо слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.262, і залежно від наслідків - за ч.1 чи 2 ст.265 (абз. 2 п.25 зазначеної Постанови ПВСУ).
39. Якщо викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст.262 і ч.1 ст.263 або ст.265, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину (абз. 1 п.26 зазначеної Постанови ПВСУ).
40. За сукупністю злочинів, передбачених ст.257 і 262 або ч.1 ст.263, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинені з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди (абз. 2 п.26 зазначеної Постанови ПВСУ).

Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

1. Суспільна небезпечність незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами полягає в тому, що таке поводження створює сприятливі умови для вчинення злочинів з використанням зазначених предметів.
2. Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.263, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої. Він тотожний предмету злочину, передбаченого в ч.1 ст.262.
3. Предмет злочину, передбаченого ч.2 ст.263, - кинджали, фінські ножі, кастети та інша холодна зброя.
4. До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м’язової сили людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною) (див. п.8.11 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів” від 21 серпня 1998 р. № 622).
Холодна зброя - це предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м’язової сили людини або дії механічного пристрою (див. п.8 Постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3).
5. Кинджали - це колючо-рубаюча і колючо-ріжуча зброя, фінські ножі - колючо-ріжуча зброя, а кастети - ударно-роздроблююча зброя.
6. На відміну від застосування вогнепальної зброї, застосування холодної зброї і її дія не пов’язані з використанням вибухових речовин, і ураження цілей досягається безпосереднім впливом спеціально пристосованої поверхні зброї.
7. Зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої як предмет злочину, передбаченого ст.263, мають бути придатними до використання за цільовим призначенням (п.10 зазначеної Постанови ПВСУ).
8. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.263, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, а злочину, передбаченого ч.2 цієї статті, - у носінні, виготовленні, ремонті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без зазначеного дозволу.
9. Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є вчиненими без передбаченого законом дозволу діями щодо їх переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо) (абз. 2 п.11 Постанови ПВСУ).
10. Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці (абз. 1 п.11 зазначеної Постанови ПВСУ).
11. Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати дії, пов’язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо (п.12 зазначеної Постанови ПВСУ).
12. Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв потрібно розуміти вчинені без передбаченого законом дозволу дії по їх створенню чи переробленню, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей.
Такими діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби, або мисливської (у тому числі гладкоствольної) рушниці - в обріз, виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху, тощо (п.13 зазначеної Постанови ПВСУ).
13. Злочин є закінченим, якщо виготовлений предмет може бути використаний як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій незалежно від незавершеності тих чи інших частин або оздоблювальних (оброблювальних) робіт.
14. У зв’язку з тим, що гладкоствольна мисливська зброя не належить до предмета злочину, передбаченого ст.263, її виготовлення необхідно кваліфікувати, за наявності інших необхідних умов, за ст.203 як зайняття забороненими видами господарської діяльності.
15. Ремонт холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових пристроїв - це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням (п.14 зазначеної Постанови ПВСУ).
16. Під незаконною передачею вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням без передбаченого законом дозволу (п.15 зазначеної Постанови ПВСУ).
17. Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо (п.16 зазначеної Постанови ПВСУ).
18. Вчинення вказаних у ст.263 дій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями тягне за собою кримінальну відповідальність лише у випадках, коли воно вчиняється без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконним. Винний не має ні дійсного, ні уявного права на їх здійснення. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу та збут зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв видається певними державними органами, передбаченими законом. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт та збут зброї, бойових припасів та вибухових речовин надається органами МВС, які здійснюють дозвільну систему. Військовослужбовцям, працівникам МВС та співробітникам СБУ дозвіл на носіння вогнепальної зброї видають відповідні начальники.
19. При вирішенні питання, чи є незаконним носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися “Положенням про дозвільну систему” (затверджене постановою КМУ від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), “Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів” (затверджена наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292) та іншими нормативно-правовими актами.
Питання про відповідальність за незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами осіб, які ними користуються у зв’язку зі службовою діяльністю, вирішуються з урахуванням нормативних актів (інструкцій, правил, наказів тощо), що регулюють порядок поводження з цими предметами (п.2 зазначеної Постанови ПВСУ).
20. У разі застосування службовою особою при перевищенні влади або службових повноважень зброї, якою вона володіла незаконно, її дії необхідно додатково кваліфікувати за ст.262 або ст.263 (див. абз. 3 п.13 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26 грудня 2003 р. № 15).
21. З суб’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом.
22. Цілі і мотиви даних злочинів можуть бути різними. Незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями з метою вчинення з їх допомогою іншого злочину є ідеальною сукупністю злочинів і повинно тягти за собою відповідальність за ст.263 і за готування до іншого відповідного злочину (п.26 зазначеної Постанови ПВСУ).
23. Суб’єктом злочинів може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.
24. Під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, яка згідно з ч.3 ст.263 є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.

Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він заподіює тяжкі наслідки: вчинення злочинів з використанням зброї, загибель людей, спричинення їм тілесних ушкоджень тощо.
2. Предметом злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси (див. коментар до ст.262). Проте, на відміну від злочинів, передбачених ст.262 і 263, предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мисливська зброя, і бойові припаси до неї (див. абз. 2 п.27 зазначеної постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3).
3. Об’єктивна сторона злочину - недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
4. Відповідальність за ст.264 настає у випадках зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів без додержання встановлених нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, які виключають можливість вільного доступу сторонніх осіб до цих предметів, а також у випадках незаконної передачі зазначених предметів іншій особі, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (абз. 1 ст.27 зазначеної Постанови ПВСУ).
5. До числа таких нормативно-правових актів належать: “Положення про відзнаку Президента України “Іменна вогнепальна зброя”, затверджене Указом Президента України від 29 квітня 1995 р. № 341/95; “Положення про дозвільну систему”, затверджене постановою КМУ від 12 жовтня 1992 р. № 576; “Положення про порядок видачі народним депутатам України та окремим посадовим особам апарату ВРУ у тимчасове користування вогнепальної зброї, її обліку і зберігання”, затверджене наказом МВС України від 24 липня 1996 р. № 524; “Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів”, затверджена наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622 тощо.
6. Злочин вважається закінченим з моменту настання загибелі людей або інших тяжких наслідків.
7. Під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки - це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості - двом особам і більше, а також великої матеріальної шкоди будь-якій юридичній чи фізичній особі (абз. 3 п.27 зазначеної Постанови ПВСУ).
8. Між недбалим зберіганням вогнепальної зброї і бойових припасів та загибеллю людей або іншими тяжкими наслідками повинен бути причиновий зв’язок.
9. З суб’єктивної сторони злочин щодо самої дії або бездіяльності характеризується умислом або необережністю, а щодо наслідків можлива тільки необережна форма вини. У цілому злочин є необережним.
10. Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку, незалежно від того, було зберігання будь-якої вогнепальної зброї та будь-яких бойових припасів законним чи незаконним (абз. 2 ст.27 зазначеної Постанови ПВСУ).
Порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також боєприпасами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне за собою відповідальність за відповідною частиною ст.414.

Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

1. Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він створює загрозу настання тяжких наслідків або заподіює шкоду радіоактивними матеріалами.
2. Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали. Їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст.261.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає в незаконному (без передбаченого законом дозволу) придбанні, носінні, зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні, руйнуванні радіоактивних матеріалів. Для відповідальності досить вчинення однієї з цих дій. Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій.
4. Про поняття придбання, носіння та зберігання радіоактивних матеріалів див. коментар до ст.263.
5. Під використанням радіоактивних матеріалів слід розуміти їх застосування або користування ними.
6. Передача радіоактивних матеріалів означає як різні види відчуження цих матеріалів (продаж, дарування тощо), так і віддання (вручення) їх іншій особі особисто або через посередника, а також дії посередника щодо їх віддання (вручення) у тимчасове володіння або користування (наприклад, для збереження, застави).
7. Видозмінення радіоактивних матеріалів передбачає внесення в них якихось змін.
8. Знищення радіоактивних матеріалів - це приведення їх у непридатний стан.
9. Розпилення - це дії, які розсіюють (розносять) радіоактивні матеріали у повітрі найдрібнішими частинками.
10. Руйнування передбачає пошкодження предметів, у яких знаходяться радіоактивні речовини або ядерні матеріали.
11. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є незаконність поводження з радіоактивними матеріалами, тобто поводження без передбаченого законом дозволу. Надання дозволу на поводження з радіоактивними матеріалами передбачено в нормативно-правових актах та міжнародних договорах України. Це:
а) Закони України “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки” від 11 січня 2000 р. № 39/95-ВР, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. та “Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки” від 24 червня 2004 р.;
б) “Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу” від 3 березня 1980 р.;
в) постанова ВРУ “Про право власності на окремі види майна” від 17 червня 1992 р. № 2471-ХІІ;
г) постанова КМУ “Про затвердження Порядку ліцензування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії” від 6 грудня 2000 р. № 1782.
12. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.
13. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років і яка не має передбаченого законом дозволу на поводження з радіоактивними матеріалами. Порушення правил поводження з радіоактивними матеріалами особою, яка має передбачений законом дозвіл на поводження з цими предметами, кваліфікується за ст.267 за наявності всіх інших передбачених статтею ознак.
14. Про загибель людей та інші тяжкі наслідки, передбачені ч.2 ст.265, див. коментар до ст.264.
15. Щодо незаконного поводження з радіоактивними матеріалами можливий тільки прямий умисел, а щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків - необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).
16. При незаконному поводженні з радіоактивними матеріалами і умисному заподіянні такими діями шкоди відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.265, і за статтею про умисне спричинення шкоди життю, здоров’ю, власності тощо.

Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

1. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами може тягти за собою вихід цих небезпечних предметів з-під контролю, застосування в злочинних цілях, спричинення вибухів, пожеж, підпалів, опромінення, зараження місцевості тощо.
2. Предметом злочину є вибухові речовини і радіоактивні матеріали. Їх поняття наведене при аналізі злочинів, передбачених ст.261 і 262.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає в порушенні правил безпечного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами: правил зберігання, використання, обміну, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також у незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.
4. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності.
5. Диспозиція ст.267 є бланкетною, тому поняття порушення правил поводження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами може бути визначене лише з урахуванням нормативно-правових актів, у яких встановлені ці правила. Під їх порушенням необхідно розуміти невиконання або неналежне виконання встановлених правил або вчинення дій, ними заборонених.
6. До нормативно-правових актів, у яких встановлюються правила поводження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами, належать: Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р. № 15/98-ВР; ст.63 Повітряного кодексу України; Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р. № 1644-ІІІ; накази Міністерства транспорту України “Про затвердження Правил безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом” від 16 жовтня 2000 р. № 567; “Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” від 28 липня 1998 р. № 297; “Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” від 14 жовтня 1997 р. № 363; Правила ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів та Положення щодо аварійних заходів при перевезенні радіоактивних матеріалів, затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 23 травня 2001 р. № 18; Правила забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання від 14 грудня 2000 р. № 241, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України та ін.
7. Правила зберігання вибухових речовин та радіоактивних матеріалів передбачають заходи, спрямовані на забезпечення їх фізичної цілості від протиправних дій фізичних осіб та утримання їх у безпечному стані (див. Закон України “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” від 19 жовтня 2000 р. № 2064-ІІІ).
8. Правила використання цих предметів встановлюють безпечні способи їх застосування.
9. Правила обліку цих предметів вимагають контролю за їх рухом, своєчасної фіксації їх надходження, реєстрації (документування) видачі, витрачання і повернення тощо.
10. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне переміщення різними видами транспорту.
11. Інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи їх виготовлення, випробування, знищення тощо.
12. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем означає їх відправлення для доставки в те або інше місце. Пересилання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотриманням відповідних правил безпеки.
13. Про поняття пересилання поштових відправлень (поштових переказів) див. ст.3 “Правил надання послуг поштового зв’язку”, затверджених постановою КМУ від 17 серпня 2002 р. № 1155.
14. Вантаж - це матеріальні цінності, які перевозяться транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі (див. ст.6 “Статуту залізниць України”, затвердженого постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 457).
15. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами тягне за собою кримінальну відповідальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.
16. Про поняття створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків див. коментар до статей 255 і 258.
17. З суб’єктивної сторони порушення правил поводження з вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
18. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем можливе лише з прямим умислом. Щодо створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.
19. Суб’єкт злочину - спеціальний: особа, яка має дозвіл на поводження з цими предметами і у зв’язку з цим зобов’язана дотримуватися правил безпеки поводження з ними.
20. Суб’єктом незаконного пересилання вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів поштою або вантажем може бути будь-яка особа, що досягла 16 років.
21. Легкозаймисті речовини як предмет злочину, передбаченого ч.2 ст.267, - це вогненебезпечні речовини. Вони здатні самозайматися або легкозайматися і тим самим викликати або посилювати пожежу.
22. Їдкі речовини як предмет злочину, передбаченого ч.2 ст.267, - це такі речовини, які викликають руйнування живої тканини та деяких неорганічних матеріалів.
23. Пересилання поштою або багажем легкозаймистих та їдких речовин заборонене, тому будь-яка пересилка поштою або багажем цих предметів є незаконною.
24. Багаж - це речі та інші матеріальні цінності, що відправляються пасажиром за окрему плату за наявності проїзних документів у багажному вагоні, який прямує в тому ж напрямку, що і пасажир (див. ст.1 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР). Багаж - речі, вантаж, упаковані для відправлення транспортом; перевозиться окремо від пасажира (див. п.2 “Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”, затверджених постановою КМУ від 18 лютого 1997 р. № 176).
25. Пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин може бути вчинено лише з прямим умислом.
26. Про поняття загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч.2 ст.267) див. коментар до ст.258.
27. Щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків можлива лише необережна форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Злочин, передбачений ч.2 ст.267, є необережним.
28. Суб’єктом незаконного пересилання вибухових, легкозаймистих, їдких речовин або радіоактивних матеріалів поштою чи багажем, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч.2 ст.267), може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.
29. Порушення військовослужбовцем правил поводження з вибуховими радіоактивними та іншими речовинами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне за собою відповідальність за ст.414.

Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу -
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, -
караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини полягає в тому, що ці дії можуть призвести до погіршення довкілля, захворювання людей, заподіяння майнової шкоди тощо.
2. Предметом злочину є відходи і вторинна сировина (ч.1 ст.268) та речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч.2 ст.268).
3. Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (див. абз. 2 ст.1 Закону України “Про відходи” від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР із змінами, внесеними Законом України від 7 березня 2002 р. № 3073-ІІІ).
4. Вторинна сировина - це залишки сировини, матеріалів та напівфабрикатів, які утворюються у процесі виробництва, або залишки предметів споживання і їх тари, придатні для подальшого використання.
5. Небезпечні відходи - це відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (див. абз. 3 ст.1 Закону України “Про відходи”).
6. Порядок ввезення в Україну окремих видів відходів установлюється КМУ.
7. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів можливі лише у разі надання дозволу Мінекоресурсів (див. ст.23 Закону України “Про відходи”).
8. На територію України забороняється ввезення небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронення.
9. Згідно зі ст.18 Закону України “Про відходи” перелік небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, затверджується КМУ. Цей перелік затверджений постановою КМУ “Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією (видаленням) із Жовтого та Зеленого переліків відходів” від 13 липня 2000 р. № 1120.
10. Об’єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на територію України чи транзиті через її територію:
а) відходів або вторинної сировини без належного дозволу (ч.1 ст.268);
б) речовин чи матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч.2 ст.268).
11. Ввезення на територію України предмета - це його переміщення через кордон України.
12. Транзит відходів - це безперервне перевезення відходів від одного кордону національної території до іншого без зберігання, за винятком зберігання, обумовленого технологічним процесом перевезення відходів.
13. Злочин вважається закінченим з моменту перетинання вантажем з відходами або вторинною сировиною кордону України.
14. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
15. Суб’єкт злочину - будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин

1. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин може стати причиною вибуху, пожежі, катастрофи та загибелі людей. Крім того, ці речовини можуть бути використані як знаряддя вчинення злочину, зокрема нападу на екіпаж та пасажирів з метою заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, в тому числі і скоєння терористичного акту.
2. Предметом злочину є вибухові і легкозаймисті речовини. Поняття вибухових та легкозаймистих речовин наведене при аналізі злочинів, передбачених ст.262 та ч.2 ст.267.
3. Об’єктивна сторона полягає у незаконному перевезенні на повітряному судні зазначених речовин.
4. Перевезення цих речовин означає їх транспортування, доставку повітряним судном. Поняття повітряного судна наведене у ч.2 ст.15 ПК.
5. Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст.63 ПК) або перевезення таких вибухових або легкозаймистих речовин, які не підлягають транспортуванню на повітряних суднах (ст.75 ПК).
6. Злочин є закінченим з моменту початку польоту повітряного судна. Повітряне судно вважається в польоті у будь-який час із моменту зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до їх відкриття для розвантаження (ч.3 ст.73 ПК).
7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і цілі можуть бути різними.
8. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин з метою заволодіння повітряним судном тягне за собою відповідальність за ст.265 та 289.
9. Суб’єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.
10. Про загибель людей та інші тяжкі наслідки, які передбачені ч.2 ст.269, див. коментар до ст.255, 264.
11. Носіння або зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу і незаконне перевезення їх на повітряному судні утворюють сукупність злочинів, передбачених ч.1 ст.263 і ст..269.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій	\|	Злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.