Стрес та адаптація. Види стресів.

Захворювання, які передаються статевим шляхом

В останні роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються статевим шляхом.

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. В цю категорію входять декілька груп, наприклад:

- хвороби, які викликають віруси - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та ін.;

- паразитарні - короста та ін. (оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах);

- бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

- грибкові - кандидоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

Термін “стрес” уперше запровадив канадський учений, фізіолог та ендокринолог Ганс Сельє для позначення неспецифічної реакції організму на дію подразника.

Г. Сельє дав таке визначення стресу: “Органічний, фізіологічний, нервово-психічний розлад; порушення обміну речовин, викликане чинниками подразнення”.

Стрес - це стан психічного і фізичного напруження, який виникаєяк реакція організму на зміну внутрішнього чи зовнішнього середовища.

Умовно стрес можна поділити на:

- позитивний (приносить користь організмові) та

- негативний (завдає непоправної шкоди здоров’ю).

Прикладом позитивного стресу може слугувати хвилювання каскадерів перед роботою, що мобілізує життєві сили організму.

Будь-який стрес підвищує в організмі рівень норадреналіну - гормону страху й агресії, який змушує серце битися набагато частіше, ніж у стані душевного спокою. За легкого стресу рівень норадреналіну підвищується в 2,5-4 рази, за сильного - у 20-25 разів.

Якщо організм перебуває під впливом стресу протягом тривалого часу, потужні дози гормонів, починають згубно впливати на імунну систему. При ураженні імунної системи захворює ослаблений орган. Ось список хвороб, пов’язаних зі стресом: підвищений кров’яний тиск; мігрень; різні форми алергії; астма; діабет; захворювання серця; гіперфункція щитовидної залози; шкірні захворювання; депресії та неврози.

Згідно з Г. Сельє, у розвитку стресу виділяють три основні стадії:

- стадія небезпеки, за якої мобілізуються захисні властивості організму;

- стадія резистентності, або компенсації, під час якої організм пристосовується до стресових ситуацій;

- стадія виснаження як наслідок тривалого впливу стресу.

На першій стадії людина відчуває труднощі, коли необхідно вирішити важливу справу, від якої багато що залежить; відчуває страх, очікуючи на серйозну розмову, іспит, публічний виступ тощо.

На другій стадії, у період так званої резистентності, або компенсації, людина може якоюсь мірою приховати свої труднощі. Оточуючим вона здаватиметься просто більш дратівливою, ніж зазвичай, або в поганому настрої. Ця невелика зміна в поведінці насправді є тривожним симптомом, на який слід звернути увагу, щоб зрозуміти його причини.

На третій стадії, стадії виснаження, знемоги, дистресу організм швидко виснажується, що призводить до розбалансування механізмів адаптації, а процес розвитку стресу переходить певні межі, й мова йде вже про надмірний стрес. Характерні фізіологічні вияви надмірного стресу. відсутність апетиту або, навпаки, постійне відчуття голоду як результат надмірного напруження; часті розлади травлення: печія, запор або пронос; відчуття втоми, що не минає; підвищена пітливість; нервовий тик; головні болі; м’язові судоми; утруднене дихання; непритомності; слізливість без видимої причини; нездатність довго залишатися на одному місці; підвищений або знижений кров’яний тиск

Уміння справлятися з труднощами, які зазвичай виводять з рівноваги, дарує людині задоволення, підвищує самоповагу, додає енергії, збагачує життєвий досвід, робить наше життя різноманітним, повним і результативним. Щоб ефективно управляти стресами, необхідно:

1) уміти опановувати себе в критичних ситуаціях (знімати емоційну напругу і позитивно мислити);

2) не допускати стресового перевантаження (підвищувати загальну стресову стійкість організму і впливати на стресори з метою зниження стресового навантаження).

Перше допомагає нам уникнути перенапруження, коли надмірні емоції і нераціональні думки можуть зашкодити оцінити ситуацію, скласти план дій і виконати його. Друге - запобігти виснаженню організму, якщо стрес триває занадто довго чи стресів у нашому житті стає забагато.

Для психічної саморегуляції, зміцнення психічного здоров’я та розширення психологічних резервів організму застосовують методи підвищення стійкості до стресів, їх умовно можна поділити на дві групи.

До першої групи належать різноманітні методи психічної саморегуляції, за допомогою яких людина може самостійно впливати на свій емоційний, душевний і фізичний стан. Широко застосовуютьсятакі методи психічної саморегуляції, як: релаксаційно-дихальна гімнастика, прогресивна м’язова релаксація, йога, аутогенне тренування, медитація.

До другої групи - методи психічної корекції, спрямовані на зміну рис характеру і способів поведінки людини, які сприяють виникненню і підтримці емоційного напруження. Такими рисами характеру є: дратівливість, заздрість, пихатість, сором’язливість, невміння знаходити спільну мову з людьми, некритичне ставлення до себе, мстивість. Ці риси характеру підвищують емоційне напруження, бо породжують конфлікти з людьми, перешкоджають взаєморозумінню, розкриттю здібностей і досягненню поставленої мети.

Добре знімає нервово-емоційну напругу, запобігає хворобливому впливові стресу на організм аутогенне тренування. Воно дає можливість людині самостійно коректувати свій емоційно-психічний стан.

За допомогою аутогенного тренування людина може навчитися значною мірою розвивати і зміцнювати силу волі, керувати своїми почуттями і настроєм, контролювати діяльність внутрішніх органів (змінювати ритм серцевої діяльності, глибину і частоту дихання та ін.). А також можна позбутися багатьох функціональних розладів центральної нервової системи – нав’язливих страхів, ідей, думок, подолати порушення сну.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природно-соціальні небезпеки	\|	Основні чинники негативного впливу на здоров’я учнівської молоді (шкідливі звички, харчування, гіподинамія). Шляхи попередження і усунення чинників негативного впливу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.