• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та причини стресу. Види стресу. Управління стресовою ситуацією

Рис.9.2 Структурні методи розв’язання конфлікту

Роз’яснення вимог до роботи. Це один з найкращих методів управління. Керівник роз’яснює, які результати очікує від кожного співробітника та підрозділу. Тут треба згадати такі параметри як рівень результатів, який потрібно досягти, хто забезпечує інформацію і хто отримує тісну інформацію, визначити ступінь відповідальності, чітко окреслити політику, процедури, правила. Але керівник роз’яснює ці питання не для себе, а таким чином, щоб його підлеглі добре зрозуміли, чого від них чекають у конкретній ситуації.

Координаційні й інтеграційні механізми. Один з найпоширеніших механізмів – ланцюг команд. Як відзначав ще М.Вебер та представники адміністративної школи, встановлення ієрархії повноважень впорядковує взаємодію людей, прийняття рішень та інформаційні потоки всередині організації. Якщо два або більше підлеглих мають різні думки з приводу одного питання, конфлікту можна уникнути, звернувшись до спільного шефа, якому слід запропонувати прийняття рішення. Також корисними є засоби інтеграції: використання служб, міжфункціональних груп, цільових груп і т.д. Дослідження показали, що організації, які підтримували потрібний рівень інтеграції, досягли більшої ефективності, ніж ті, що не робили цього.

Наприклад, в компанії склалася конфліктна ситуація між виробничим відділом і відділом збуту. Проблему розв’язали шляхом створення проміжної служби, яка координувала обсяги замовлень і продажу. Ця служба налагоджувала зв'язок між відділами.

Загально організаційні комплексні цілі. Ефективне втілення таких цілей потребує спільних зусиль кількох співробітників, груп чи відділів.

! Ідея, закладена у вищі цілі – спрямувати зусилля всіх учасників на досягнення спільної мети.

Структура систем винагород. Люди, котрі сприяють досягненню комплексних цілей, допомагають іншим групам організації та намагаються підійти до вирішення проблеми комплексно, мають винагороджуватися подякою, премією, визнанням або підвищенням.

Систематичне скоординоване використання системи винагород для заохочення тих, хто сприяє втіленню загально організаційних цілей, допомагає зрозуміти людям, як їм поводитися в конфліктній ситуації, аби це співпадало з бажаннями керівництва.

Відомі 5 основних міжособистих способів розв’язати конфлікту:ухилення, згладжування, примус, компроміс, розв’язання проблеми.

Ухилення. Людина намагається ухилитися від конфлікту. Р.Блей і Д.Мутон вважають, що один із способів розв’язання конфлікту – це не потрапляти в ситуації, які провокують виникнення протиріч!

Згладжування. Цей стиль характеризується поведінкою, продиктованою переконанням, що не варто сердитися, тому що, «ми всі – одна щаслива команда». Той, хто намагається згладити конфлікту ситуацію, намагається притупити ознаки агресивності й конфлікту, апелюючи до потреби в солідарності. Але при згладжуванні наростає загальна стурбованість, неспокій, що в решті – решт прорветься назовні.

Примус. Спроба примусити когось прийняти власну точку зору за будь – яку ціну. Той, хто намагається це зробити, зовсім не цікавиться думкою інших. Особа, яка використовує такий стиль, завжди поводиться агресивно, для впливу на інших використовує владу. Такий стиль може бути ефективним у ситуаціях, коли керівник має значну владу над підлеглими. Однак такий стиль пригноблює ініціативу підлеглих і викликає обурення в персоналу.

Компроміс. Характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але частково. Здатність до компромісу цінується високо, оскільки зменшує недоброзичливість, дає можливість вирішити конфлікт так, що це задовольнить обидві сторони.

Розв’язання проблеми. Такий стиль – це визнання різниці в поглядах і готовність ознайомитися з іншими точками зору для того, щоб зрозуміти причини конфлікту і віднайти курс дій, прийнятий для всіх. Той, хто послуговується цим стилем, не прагне домогтися свого за рахунок інших, а шукає найкращий варіант розв’язання конфліктної ситуації.

У психологічному плані конфлікт завжди зумовлює виникнення у його учасників негативного емоційного стану, що досить часто породжує стреси. Емоції не просто супроводжують конфлікт, а керують ним. При цьому основними емоціями, які виникають при виникненні конфліктної ситуації є переживання, гнів, страх, ненависть тощо.

Стрес (англ.stress – напруга) – це явище, яке викликає великими або малими обсягами робіт, необхідністю зживатися один з одним, конфліктом ролей, їхньою невизначеністю, сумом, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими причинами.

Причини, які зумовлюють стрес, можна поділити на три групи:

1. організаційні: відсутність важливої справи, безцінність існування, перевантаження чи недовантаження роботою, конфлікт ролей, їхня невизначеність, нецікава робота тощо;

2. особисті: необхідність уживатися один з одним, смерть у родині, шлюб, вагітність, сексуальні проблеми, погані стосунки з рідними, зміна квартири, поїздка у відпустку, невдале проведення свята, радість, погіршення звичок, уподобань, мрій тощо;

3. фактори оточення: спека, холод, шум, вітер, дощ, буревій, землетрус тощо.

Необхідно зазначити, що кожна людина має індивідуальну сприйнятливість до стресів: якщо одна буде хвилюватись через дрібниці, то інша на такі ситуації не буде звертати жодної уваги.

Український науковець, доктор біологічних наук, професор Анатолій Косенко зазначає, що стреси формуються під впливом:

- позитивних почуттів (вдячність, повага, довіра, захоплення, прихильність, доброзичливість тощо);

- негативних почуттів (ненависть, недовіра, презирство, ворожість, заздрість, ревнощі, жадання помсти, загроза безпеці тощо).

Залежно від цього виділяють такі види стресу:

1. Ейфоричний стрес, пов'язаний з закоханістю, одруженням, народженням дитини, вдалим проведенням відпустки, приємним знайомством, несподіваною винагородою тощо. Такий стрес приносить задоволення, радість, щастя, приємні емоції і підвищує захисті сили організму.

2. Дистрес, пов'язаний з хворобами, невдачами, конфліктами, неприємними життєвими ситуаціями та обставинами, розлученням, втратою коханої людини тощо. Такий стрес викликає переживання, страхи, неспокій, зумовлює виникнення депресії, хвороб, руйнує здоров’я.

До фізіологічних ознак стресу належать: безсоння, погіршення пам’яті, головні болі, безпричинне хвилювання, підвищене серцебиття, бажання плакати, дратівливість, нестриманість, поганий або занадто веселий настрій, поява почуття байдужості.

Негативний вплив стресу можна ліквідувати за допомогою самоуправління та застосування певних управлінський рішень.

Для усунення стресу працівник в процесі самоуправління повинен:

- оцінити свій власний стан та результати діяльності;

- конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, треба визначити що зробити сьогодні, а що завтра і т.д.);

- не погоджуватись на нову роботу (завдання), якщо не завершено стару;

- підтримувати доброзичливі стосунки з начальником;

- не погоджуватись зі суперечливими вимогами;

- доповідати начальнику про нечіткість завдання;

- поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами;

- не скаржитись;

- обдумувати кожен свій крок;

- вміло організовувати свій відпочинок;

- вивчати відповідну літературу і отримані знання застосовувати на практиці.

Для управління стресами менеджеру можна запропонувати:

- вивчати особливості характеру, діапазон знань, ставлення до праці своїх підлеглих;

- вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей, потреб і навичок працівників;

- надавати працівникам найбільш повну характеристику майбутньої роботи;

- дозволяти працівникам обґрунтовано відмовлятись від роботи;

- вміло пояснювати необхідність виконання роботи;

- приймати оптимальні рішення;

- встановлювати чіткі зони повноважень;

- удосконалювати комунікації;

- використовувати стиль керівництва відповідно до ситуації;

- не приховувати виробничо – господарську інформацію;

- забезпечувати необхідну винагороду за ефективну роботу;

- застосовувати графіки з метою пояснення певних економічних явищ;

- бути наставником для підлеглих;

- підвищувати кваліфікацію підлеглих;

- розвивати здібності підлеглих;

- за необхідності сприяти працівнику у зміні робочого місця тощо.

Крім того, для подолання стресів, викликаних різними причинами, доцільно:

- регулярно займатись спортом;

- культивувати почуття гумору;

- займатись аутотренінгом та медитацією;

- обмежити коло свого спілкування тільки тими, хто вам приємний;

- зайнятись певним видом діяльності, що дасть змогу підвищити самооцінку (дзюдо, карате, шейпінг, стрільба з лука, курси іноземних мов);

- активно відпочивати;

- не уникати приємного спілкування, а навпаки – заохочувати його;

- виконувати певні завдання саме так, як ви, а не хтось інший вважаєте за потрібне;

- навести лад у своїх справах тощо.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Oracle Управління преміальними
6. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
7. А. Видання прав актів управління
8. А/. Поняття про судовий процес.
9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
11. Адаптивні організаційні структури управління.
12. Адміністративне право і державне управління.

Переглядів: 2762