МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Соціально-економічні та політичні передумови формування універсальної системи міжнародно-правовогорегулювання.Рис. 2 Види діяльності Рис. 1 Структурний аналіз діяльності У науковій літературі з психології здебільшого розрізняють три основних види діяльності: гра, нявчання, праця.Кожен з видів діяльності характеризуется своїми цілями, мотивами й засобами. Результати кожного виду діяльності теж різні. Продуктом гри є розвиток уяви, пізнання властивостей предметів, емоційне задоволення дитини. Навчанняє підготовкою до трудової діяльності і, водночас, провідним фактором розвитку пізнавалъних здібностей особистості. Працяж спрамована на самореалізацію людини, створення нею матеріальних і духовних цінностей.
Зупинимося більш докладно на такому виді Діяльносп, як праця.У праці людина самоутверджується, реалізує свій фізичний, духовний и соціальний потенціал. Важко переоцінити значения праці для розвитку особистості. Зазначимо, що процес праці складається з трудової діялъності, предмета праці і знарядь праці. Працюючи, ми перебуваємо в різноманітних стосунках з іншими людьми, вчимося співіснувати в суспільстві. Для молодих людей початок трудової діяльності часто означає велику переміну в усьому їх житті. Робота вимагає дисципліни, відповідальності, зосередженості, дотримання правил поведінки та багато іншого. 2. Важливою передумовою раціональної праці є освоєния найрізноманітніших звичок, вмінь і навичок. Розглянемо кожен з цих факторів. Навички- частково автоматизоване виконання і регулювання дій людиною. Навички формуються в прочееі вправ. Вправи- багаторазове, цілеспрямоване повторения одних і тих же дій з метою їх удосконалення. Вміння - заснована на знаннях і навичках готовністъ людини успішно виконувати ту чи іншу діяльність. Звички- схильністъ людини діяти певним чином. До речі, на відміну від| навиків, звички можуть деякою мірою свідомо контролюватися людиною. Але, на жаль, вони не завжди є усвідомленими й корисними, адже існують як позитивні, так і негативні звички. Види вмінь: самообслуговування, виробничі, мовні, розумові. 1. Вміння й навики людини ходити і задовольняти свої органічні потреби, виконувати різні гігієнічні продцедури (гтування їжі, прибирання, використання електроприладів). 2. Конструктивні вміння, операційні вміння, організаційно-технологічні вміння. 3. навички усного мовлення, навички писемного мовлення. 4. Запам’ятовування матеріалу, розв’язання логічних та ін. Задач, виконання розумових операцій, теоретична робота. 3.Творчість особистості – це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Феномен творчості, його механізми, можливості керування пізнавально-творчим процесом на сьогодні ще недостатньо вивчені. Повсякденне життя доводить, що в складних сучасних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість – це діяльність, яка породжує якісно нове, корисне, що ніколи раніше не існувало. Творчість не виростає на порожньому місці, вона базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті, який реалізує себе у розумовій діяльності та практиці. Здатність до творчості є умовою орієнтації людини у швидкозмінних і швидкоплинних процесах у світі, умовою не тільки адаптації до них, а й власної життєтворчості. У відкритому світі, де майбутнє не може бути чітко прогнозовано, а теперішнє має декілька потенціальних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до умов життя і праці. Готовність до творчості, творчого вирішення проблеми є одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах – як у трудовій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проблеми (вміння мудро, розумно вирішити конфлікт є теж творчим актом). Винахідництво, раціоналізаторство, взагалі різноманітні процеси в сучасному виробництві, в яких виявляється творчий професійний потенціал, забезпечують найбільш суттєві прогресивні зміни у виробництві й соціумі. Важливим для суспільства є не тільки генерація нових ідей і технічних рішень, а й уміння сприймати й розуміти нове, поважати свіжі, навіть спочатку незрозумілі ідеї, впроваджувати їх, не протидіяти новому. Творча діяльність сприяє формуванню перетворюючого відношення до навколишньої дійсності. Людина, що не займається творчістю і ніколи не зазнавала задоволення від творчого процесу, більш схильна дотримуватись загальноприйнятих поглядів і думок. Згодом стереотип такої діяльності закріплюється і породжує відсталість мислення, від якої важко позбутися. Виходом з даної ситуації може стати творчість як ефективний спосіб компенсації комплексу недостатності або неповноцінності особистості.
Становлення класичного міжнародного права припадає на період формування буржуазних відносин в Европі. Хоча серед істориків і немає однозначності поглядів стосовно періоду зародження міжнародного класичного права, можна виділити найбільш розповсюджену точку зору згідно з якої епоху формування класичного МП можно поділити на два періоди: 1. Від Вестфальського миру 1648 р. до Віденського конгресу 1815 р. 2. Від Віденського конгресу до Першої світової війни 1914-1918 рр. Німецький дипломат та історик Греве доводить, що після ХУІ ст.. були три відмінні системи МП, кожна з яких характеризувалася інтересами, ідеологією та політикою влади, яка переважала у відповідний період: міжнародні правопорядки іспанського (1494-1648), французького (1648-1815) та англійського (1815-1919) періодів. Українский сучасний дослідник А.І. Дмитрієв, у центрі уваги якого стоїть саме Вестфальский мир, вважає, що саме з нього розпочинається епоха універсального права. Більша частина сучасних вчених говорять про створення у Вестфалі першої універсальної системи міжнародно-правового регулювання. Епоха Відродження і Реформація, а також події тридчатирічній війни вплинули на розвиток МП в Європі перш за все на теоретичному рівні. Традиційно вважалося, що у цей період замість релігійного принципу провіденціалізму і креаціонізму та єдиновладдя римського папства на перше місце висувається принципи людської свободи та самостійності людських організацій (національних держав), рівності у міжнародних відносинах (на основі релігійного рівноправ’я), які на думку німецького дослідника ХІХ ст. барона М.Таубе лежать в основі сучасного юридичного положення про роль особистості в сфері міжнародних відносин і становить етичний фундамент сучасного МП. Відкриття американського континенту в ХУ ст. та інші географічні відкриття породили колоніальні війни, які вплинули на розвиток колоніальної експансії та морської торгівлі, що призвело до виникнення пізніше - в ХУІІ-ХУІІІст.ст. нової політики в області морських міжнародних відносин. ХУ-ХУІ ст – це початок Нового часу, коли руйнування феодальних відносин доповнювалося формуванням буржуазних, дворянство як основний стан феодалізму не бажало втрачати свое привілейоване становище, а новий клас буржуазії не збирався вічно залишатися безправною частиною „третього стану”. В умовахнаростання протиріч між дворянством і буржуазією в ХУІст. виникає нова форма влади – абсолютизм, як необмежена влада монарха, який спирався перш за все на дворянство і духовенство, але прихильно ставився і до діяльності буржуазії. В свою чергу буржуазія лише тимчасово пристосувалася до абсолютизму. Наслідком зміцнення абсолютизму стало утворення єдиних, сильних національних держав, що в свою чергу спричинило формування нових принципів і норм міжнародних відносин. Ідея прогресу та гуманізму (вирішальна роль людини). Історики, характеризуючи розвиток європейської цивілізації твердять, що в Європі після 1500 р. відбулося „диво” – відстала до того часу від країн Сходу, європейська цивілізація протягом одного століття пішла далеко вперед. Центр її перемистився з районів Середземномор’я на північний захід Європи.
Читайте також:
|
||||||||
|