МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Соціально-економічні та політичні передумови формування універсальної системи міжнародно-правовогорегулювання.Рис. 2 Види діяльності Рис. 1 Структурний аналіз діяльності У науковій літературі з психології здебільшого розрізняють три основних види діяльності: гра, нявчання, праця.Кожен з видів діяльності характеризуется своїми цілями, мотивами й засобами. Результати кожного виду діяльності теж різні. Продуктом гри є розвиток уяви, пізнання властивостей предметів, емоційне задоволення дитини. Навчанняє підготовкою до трудової діяльності і, водночас, провідним фактором розвитку пізнавалъних здібностей особистості. Працяж спрамована на самореалізацію людини, створення нею матеріальних і духовних цінностей. Зупинимося більш докладно на такому виді Діяльносп, як праця.У праці людина самоутверджується, реалізує свій фізичний, духовний и соціальний потенціал. Важко переоцінити значения праці для розвитку особистості. Зазначимо, що процес праці складається з трудової діялъності, предмета праці і знарядь праці. Працюючи, ми перебуваємо в різноманітних стосунках з іншими людьми, вчимося співіснувати в суспільстві. Для молодих людей початок трудової діяльності часто означає велику переміну в усьому їх житті. Робота вимагає дисципліни, відповідальності, зосередженості, дотримання правил поведінки та багато іншого. 2. Важливою передумовою раціональної праці є освоєния найрізноманітніших звичок, вмінь і навичок. Розглянемо кожен з цих факторів. Навички- частково автоматизоване виконання і регулювання дій людиною. Навички формуються в прочееі вправ. Вправи- багаторазове, цілеспрямоване повторения одних і тих же дій з метою їх удосконалення. Вміння - заснована на знаннях і навичках готовністъ людини успішно виконувати ту чи іншу діяльність. Звички- схильністъ людини діяти певним чином. До речі, на відміну від| навиків, звички можуть деякою мірою свідомо контролюватися людиною. Але, на жаль, вони не завжди є усвідомленими й корисними, адже існують як позитивні, так і негативні звички. Види вмінь: самообслуговування, виробничі, мовні, розумові. 1. Вміння й навики людини ходити і задовольняти свої органічні потреби, виконувати різні гігієнічні продцедури (гтування їжі, прибирання, використання електроприладів). 2. Конструктивні вміння, операційні вміння, організаційно-технологічні вміння. 3. навички усного мовлення, навички писемного мовлення. 4. Запам’ятовування матеріалу, розв’язання логічних та ін. Задач, виконання розумових операцій, теоретична робота. 3.Творчість особистості – це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Феномен творчості, його механізми, можливості керування пізнавально-творчим процесом на сьогодні ще недостатньо вивчені. Повсякденне життя доводить, що в складних сучасних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість – це діяльність, яка породжує якісно нове, корисне, що ніколи раніше не існувало. Творчість не виростає на порожньому місці, вона базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті, який реалізує себе у розумовій діяльності та практиці. Здатність до творчості є умовою орієнтації людини у швидкозмінних і швидкоплинних процесах у світі, умовою не тільки адаптації до них, а й власної життєтворчості. У відкритому світі, де майбутнє не може бути чітко прогнозовано, а теперішнє має декілька потенціальних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до умов життя і праці. Готовність до творчості, творчого вирішення проблеми є одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах – як у трудовій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проблеми (вміння мудро, розумно вирішити конфлікт є теж творчим актом). Винахідництво, раціоналізаторство, взагалі різноманітні процеси в сучасному виробництві, в яких виявляється творчий професійний потенціал, забезпечують найбільш суттєві прогресивні зміни у виробництві й соціумі. Важливим для суспільства є не тільки генерація нових ідей і технічних рішень, а й уміння сприймати й розуміти нове, поважати свіжі, навіть спочатку незрозумілі ідеї, впроваджувати їх, не протидіяти новому. Творча діяльність сприяє формуванню перетворюючого відношення до навколишньої дійсності. Людина, що не займається творчістю і ніколи не зазнавала задоволення від творчого процесу, більш схильна дотримуватись загальноприйнятих поглядів і думок. Згодом стереотип такої діяльності закріплюється і породжує відсталість мислення, від якої важко позбутися. Виходом з даної ситуації може стати творчість як ефективний спосіб компенсації комплексу недостатності або неповноцінності особистості.
Становлення класичного міжнародного права припадає на період формування буржуазних відносин в Европі. Хоча серед істориків і немає однозначності поглядів стосовно періоду зародження міжнародного класичного права, можна виділити найбільш розповсюджену точку зору згідно з якої епоху формування класичного МП можно поділити на два періоди: 1. Від Вестфальського миру 1648 р. до Віденського конгресу 1815 р. 2. Від Віденського конгресу до Першої світової війни 1914-1918 рр. Німецький дипломат та історик Греве доводить, що після ХУІ ст.. були три відмінні системи МП, кожна з яких характеризувалася інтересами, ідеологією та політикою влади, яка переважала у відповідний період: міжнародні правопорядки іспанського (1494-1648), французького (1648-1815) та англійського (1815-1919) періодів. Українский сучасний дослідник А.І. Дмитрієв, у центрі уваги якого стоїть саме Вестфальский мир, вважає, що саме з нього розпочинається епоха універсального права. Більша частина сучасних вчених говорять про створення у Вестфалі першої універсальної системи міжнародно-правового регулювання. Епоха Відродження і Реформація, а також події тридчатирічній війни вплинули на розвиток МП в Європі перш за все на теоретичному рівні. Традиційно вважалося, що у цей період замість релігійного принципу провіденціалізму і креаціонізму та єдиновладдя римського папства на перше місце висувається принципи людської свободи та самостійності людських організацій (національних держав), рівності у міжнародних відносинах (на основі релігійного рівноправ’я), які на думку німецького дослідника ХІХ ст. барона М.Таубе лежать в основі сучасного юридичного положення про роль особистості в сфері міжнародних відносин і становить етичний фундамент сучасного МП. Відкриття американського континенту в ХУ ст. та інші географічні відкриття породили колоніальні війни, які вплинули на розвиток колоніальної експансії та морської торгівлі, що призвело до виникнення пізніше - в ХУІІ-ХУІІІст.ст. нової політики в області морських міжнародних відносин. ХУ-ХУІ ст – це початок Нового часу, коли руйнування феодальних відносин доповнювалося формуванням буржуазних, дворянство як основний стан феодалізму не бажало втрачати свое привілейоване становище, а новий клас буржуазії не збирався вічно залишатися безправною частиною „третього стану”. В умовахнаростання протиріч між дворянством і буржуазією в ХУІст. виникає нова форма влади – абсолютизм, як необмежена влада монарха, який спирався перш за все на дворянство і духовенство, але прихильно ставився і до діяльності буржуазії. В свою чергу буржуазія лише тимчасово пристосувалася до абсолютизму. Наслідком зміцнення абсолютизму стало утворення єдиних, сильних національних держав, що в свою чергу спричинило формування нових принципів і норм міжнародних відносин. Ідея прогресу та гуманізму (вирішальна роль людини). Історики, характеризуючи розвиток європейської цивілізації твердять, що в Європі після 1500 р. відбулося „диво” – відстала до того часу від країн Сходу, європейська цивілізація протягом одного століття пішла далеко вперед. Центр її перемистився з районів Середземномор’я на північний захід Європи.
Читайте також:
|
||||||||
|