Участь прокуратури у захисті майнових прав держави.

Особливості правового режиму окремих видів майна (військового майна, основних фондів, майна творчих спілок, видавництв, підприємств книгорозповсюдження, редакцій ЗМІ, Національної академії наук України, земельних ділянок державної та комунальної власності).

Проблемні питання правового режиму майна господарського товариства.

Похідні від права власності правові титули майна: право довірчої власності, право господарського відання, право оперативного управління, право користування.

Право власності – основне речове право у сфері підприємництва.

Лекція до теми 7.

Правове регулювання майнових відносин у сфері господарювання (підприємництва)

1. Сучасні тенденції регулювання майнових відносин у сфері господарювання (підприємництва).

2. Особливості державного регулювання майнових відносин у сфері господарювання (підприємництва).

1. Сучасні тенденції регулювання майнових відносин у сфері господарювання (підприємництва). Проблеми правового регулювання майнових відносин у сфері господарювання (підприємництва).

Із здобуттям незалежності Україна стала орієнтуватися на ринкову модель економіки, що неминуче призвело до змін у регулюванні майнових відносин. Правове регулювання економіки базується сьогодні на Конституції України, ЦК України, ГК України, Земельному кодексі, Митному кодексі та низці спеціальних Законів: „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 року, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про господарські товариства”, „Про холдингові компанії в Україні”, “Про акціонерні товариства”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, „Про інвестиційну діяльність”, „Про наукові парки”, „Про оренду державного та комунального майна”, „Про передачу державного та комунального майна”, „Про банки і банківську діяльність”, „Про приватизацію державного майна”, „Про ціни і ціноутворення”, „Про концесії”, „Про цінні папери і фондовий ринок”, „Про захист економічної конкуренції”, „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Законах про спеціальні економічні зони та режими інвестиційної діяльності та ін. Триває розбудова і удосконалення цього законодавства.

Як відомо, Україна обрала відмінний від РФ підхід до регулювання майнових приватних і майнових неприватних відносин (державний сектор економіки та комунальний, а також організаційно-управлінські відносини у сфері економіки). У нас приватні майнові відносини регулюються ЦК, а неприватні майнові та організаційні повноваження регулює ГК, хоча ГК охоплює регулюванням всіх суб’єктів господарювання, а отже і осіб приватного права, що здійснюють господарську діяльність. Донині спірним залишається питання про потребу в двох кодексах. Українські цивілісти (Шевченко Я.М., Довгерт А.С., Кузнєцова Н.С. та ін.) пропонують доповнити ЦК, розширивши предмет регулювання ЦК організаційно-управлінською діяльністю, і припинити чинність ГК.

Представники вітчизняної школи господарського права твердять, що на даному етапі це недоцільно (Мамутов В.К., Пронська Г.). У ст. 13 Конституції йдеться про модель соціально орієнтованої економіки, а це, на думку „господарників”, синтез капіталістичних і соціалістичних елементів. Соціальна орієнтація економіки досягається за допомогою планування загальнодержавних та регіональних програм соціально-економічного розвитку та широкого використання публічно-правових засобів. Засобами приватно-правового характеру така орієнтація забезпечуватись не може. Для цього потрібна відповідна господарська компетенція, яка передбачає, зокрема, наявність господарських прав щодо управління різними видами ресурсів. Із ст. 42 Конституції випливає і обов’язок держави забезпечити захист добросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, що здійснюється не приватно-правовими засобами. Це ж стосується і системи оподаткування, захисту суб’єктів господарювання, збереження державної власності на землю. На думку „господарників”, конкурентний ринковий механізм може існувати лише під строгим контролем держави. А також слід досягнути узгодження публічних та приватних інтересів у ринковій економіці. Досвід Японії, Великобританії свідчить про необхідність державного регулювання економічних відносин, а отже ринку. Проте це регулювання не повинно бути надмірним.

Практика показала, що нині має місце тенденція до зближення систем правового регулювання господарської діяльності у світовому масштабі, на що вказують міжнародні конвенції, зокрема, Віденська 1980 року.

Певні особливості проявляються в уніфікації господарського законодавства СНД, яке поступово комерціалізується і ще зберігає деякі елементи законодавства госпрозрахункового типу.

Слід зауважити, що активно нині формується європейське господарське право як право наднаціональне. Зарубіжні законодавчі акти показують, що ними забезпечується певний порядок господарювання, а акти є певною системою. В СРСР теж була така система актів, але її розрушено, натомість сучасне законодавство ще не здатне діяти як система, що забезпечує господарський порядок, дисципліну цін, попередження економічної злочинності, поєднання публічних і приватних інтересів. Не сприяє цьому і різна термінологія законів, і різне регулювання одних і тих же відносин. Цю проблему найближче майбутнє має вирішити. Разом з тим, потрібно враховувати сучасні тенденції розвитку бізнесу, особливості нашої економіки і власний досвід. Мабуть, не потрібно копіювати чуже, а варто виробити своє. Досліджуючи моделі правового регулювання господарської діяльності у країнах з розвинутою економікою, вітчизняні „господарники” констатують, що впродовж ХІХ – середини ХХ ст. у них сформувалась система правового забезпечення функціонування якісно ускладненої економіки. Вона поєднала приватно-правові і публічно-правові начала і формувалась еволюційно. Цю модель правового регулювання майнових відносин вітчизняні „господарники” найменували євро-японською. На противагу їй діє модель правового забезпечення планової економіки, яка централізовано управляється. Це модель СРСР. Вона формувалась революційним шляхом.

В обох моделей є деякі спільні риси (наявність таких інститутів як банківське право, транспортне, торгово-промислове, а також плановість, централізація управління – правда, в різних обсягах). Вважається, що триває процес формування нової моделі правового регулювання майнових відносин шляхом конвергенції обох попередніх моделей. Цей процес характерний для багатьох пострадянських держав.

У зв’язку з економічними реформами поступово стирається різниця вітчизняної і західних систем правового регулювання господарської діяльності.

Для порівняння можна навести як приклад перелік інститутів комерційного права зарубіжних країн, що здійснив К. Осакве. Він свідчить про відповідність розуміння господарської (у т.ч. підприємницької) діяльності в Україні комерційній діяльності в інших державах.

Інститути комерційного права

Морське право

Право регулювання цінних паперів

Право інтелектуальної власності

Право довірчого управління майном

Право забезпечення виконання зобов’язань

Право страхування

Право власності

Юридичні форми підприємництва

Банківське право

Право: комерційної реклами; захисту прав споживачів; антимонопольне; житлових відносин; транспортне

Зобов’язальне право

Фінансове право

Право банкрутства

Для регулювання майнових відносин у сфері господарювання притаманні такі тенденції, як урахування специфіки певних видів майна, правового статусу суб’єктів, певних режимів господарювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Основні засоби державного регулювання господарської діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.