Наслідки невиконання зобов’язань.

Римське приватне право встановлювало однакові наслідки (санкції) невиконання або неналежного виконання зобов’язання. В обох випадках або наступала відповідальність боржника, або він звільнявся від відповідальності.

Відповідальність наступала у випадку поєднання двох умов - вини боржника та наявності шкоди інтересам кредитора. За відсутності, принаймні однієї з умов, відповідальність не наступала.

Під виноюрозумілося недотримання поведінки, яка вимагається нормами права.

Юрист Павел стверджував: «Якщо особа дотримувалася усього, що вимагається ..., то вина відсутня».

Римські юристи розрізняли дві форми вини:

а) умисел (dolus), коли особа усвідомлює результати своєї поведінки і бажає їх настання (боржник узяв у позичку чужий плуг і продав його третій особі);

б) необережність (culpa), коли особа не передбачує можливі наслідки своєї поведінки, хоча мала б їх завбачити.

Необережність була двох ступенів: груба (culpa lata) та легка (culpa levis).

Груба вина проявлялася у тому випадку, якщо боржник не виявляв тієї завбачливості, яку, як правило, виявляють звичайні люди (плуг на ніч у полі залишають тільки найбільш недбайливі і ледачі).

Легка вина – боржник не виявив тієї завбачливості, яку повинен виявляти добрий турботливий господар. Інколи, при визначенні ступеня необережності користувалися поняттям culpa in concreto, тобто порівнювали, наскільки дбайливо боржник ставився до позиченої речі та до своєї власності:

За умисел і за грубу вину боржник ніс однакову відповідальність в усіх без винятку випадках.

Під наявністю шкоди розумілося те, що неправомірна поведінка боржника завдала майнової шкоди кредитору і він поніс певні збитки.

Поняття збитків включало у себе дві їх категорії: damnum emergens – т. зв. позитивний збиток, та lucrum cesans – упущену вигоду.

Під позитивним збитком розумілося усяке зменшення наявного майна.

Під упущеною вигодою – недоотримання очікуваного прибутку.

Наприклад, продавець вина під час сатурналіїв не мав клієнтів, бо його слуга випустив вино з бочок, або поставник привіз замовлене і оплачене вино на тиждень пізніше, або вино виявилося прокислим тощо.

Ступінь вини боржника тут значення не має – він служить лише для визначення настання відповідальності чи звільнення від відповідальності слуги або поставника.

Боржник звільнявся від відповідальності у разі, якщо свого зобов'язання він не зміг виконати внаслідок дії випадку (casus) або неподоланної сили (vis maior).

Під casus розумілася загибель речі чи інша неможливість виконати зобов'язання – без вини боржника. Діяло правило Casus a nullo praestare – за випадок ніхто не відповідає.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виконання зобов’язань.	\|	Прийоми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.