Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Статистика громадського порядку і безпеки

Забезпечення безпеки і дотримання прав людини є атрибутом розвитку високоморального суспільства та умовою гідного життя населення. Права і свободи людини являють собою найвищу соціальну цінність; їх гарантії є головним обов’язком держави. Вони визначаються згідно з діючими нормами поведінки і моральних принципів у законодавчому порядку.

Одним з факторів стабільності життя суспільства є дотримання населенням встановлених у країні законів, загальноприйнятих принципів і норм поведінки, ступінь дотримання яких визначається морально-психологічними рисами особистості. Характеристики особистості та її поведінки в різних сферах громадського життя є предметом дослідження моральної статистики.

Моральна статистика вивчає суспільні явища і процеси, які характеризують моральний рівень людини й суспільства в цілому. З цієї точки зору завданням моральної статистики є вивчення поширеності й усталеності таких рис особистості і суспільства в цілому, як загальноприйняті моральні цінності, рівень культури, традиції та звичаї, ступінь засвоєння гуманітарних принципів, людських контактів і т. ін. Такі дослідження дозволяють робити припущення щодо факторів і мотивів реальної поведінки та вчинків людини.

Вчинки людини як об’єкт дослідження моральної статистики можуть мати позитивний і негативний характер.

Позитивними є героїчні й самовіддані вчинки, проявлені в усіх сферах громадського життя. Свідчать про такі вчинки нагороди, які надаються особам у вигляді ордена, відзнаки, премії за особливі досягнення в трудовій, інтелектуальній та іншій діяльності. Позитивними є також благодійні вчинки і меценатство.

Негативні — соціально-небезпечні вчинки людини, що призводять до занепаду суспільства. Вони проявляються, перш за все, в таких явищах, як алкоголізм, проституція, самогубство, бродяжництво, правопорушення, а також злочинність.

Джерелами інформації про моральну статистику служать дані:

· статистичної звітності;

· переписів населення;

· спеціальних вибіркових обстежень;

· соціологічних опитувань.

Статистична звітність збирає матеріали щодо злочинності і правопорушень, антисоціальних явищ у громадському житті,
а також про факти винагороди за позитивні вчинки населення. Матеріали переписів використовуються для оцінки поширеності та інтенсивності процесів і явищ, які є предметом дослідження моральної статистики. Спеціальні обстеження проводяться для одержання додаткової інформації, відсутньої в статистичній звітності. Дані спеціальних вибіркових обстежень і соціологічних опитувань становлять основу виявлення чинників, що впливають на моральний стан суспільства.

Своєрідністю предмета й об’єкта дослідження моральної статистики зумовлено деякі особливості у формуванні системи показників і застосуванні статистичних прийомів для її аналізу. Домінування атрибутивних характеристик у морально-психологічних властивостях людей обмежує сферу дії таких показників, як середні методи кореляційно-регресійного аналізу. Перевага надається абсолютним і відносним величинам, групуванням та непараметричним методам вимірювання зв’язку, які застосовуються при вивченні громадської думки.

Особливістю моральної статистики також є порівняння її даних з усталеними соціальними нормами, які діють у суспільстві. Оскільки такі норми часто є умовними, періодично переглядаються, це призводить до певних незручностей при проведенні динамічного аналізу чи здійсненні міжнародних порівнянь показників моральної статистики.

Найважливіше місце в сучасній моральній статистиці займає правова статистика, головною метою якої є вивчення правопорушень і засобів боротьби з ними.

Джерелами даних про правову статистику служать:

· статистичні звіти органів МВС, прокуратури, суддів і органів юстиції;

· статистичні картки первинного врахування;

· дані демографічної, соціальної та економічної статистики;

· дані, одержані в результаті вивчення матеріалів і заяв про правопорушення;

· матеріали вивчення громадської думки про злочинність тощо.

Правова статистика веде облік правопорушень залежно від ступеня їх соціальної небезпеки й характеру впливу суспільства на правопорушників. Розрізняють цивільно-правову, адміністративно-правову та кримінально-правову статистику.

Цивільно-правовою статистикою вивчається інформація щодо цивільно-правових спорів і порушення прав людини за допомогою наступних показників:

¨ загальна кількість цивільно-правових спорів, що виникли, і випадків порушення прав людини;

¨ частки окремих видів цивільно-правових спорів, що виникли, і випадків порушення прав людини в структурі поданих спорів, позовів та справ;

¨ питома вага задоволених цивільно-правових спорів, позовів і справ щодо порушення прав людини в їх загальній чисельності;

¨ середня кількість вирішених цивільно-правових спорів, позовів і справ щодо порушення прав людини, що припадає на судовий орган та на одного суддю;

¨ загальна сума вартості позовів у цивільних справах і в розрахунку на одну справу.

Серед сукупності видів цивільно-правових спорів і випадків порушення прав людини найпоширенішими є: трудові суперечки (про оплату праці, відшкодування збитку); сімейно-шлюбні (про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, установлення батьківства); житлові спори (пов’язані з приватизацією житла, виселенням із державного фонду); позови про захист честі й гідності громадян, інтелектуальної власності; про відшкодування шкоди за каліцтво і смерть (під час виконання трудових обов’язків, у разі порушення правил дорожнього руху, автоаварії); справи про порушення податкового законодавства, природоохоронного законодавства тощо.

Адміністративно-правовою статистикою аналізується інформація щодо правопорушень, за які правопорушники притягуються до адміністративної відповідальності. Їх облік ведеться за системою показників:

· загальна кількість адміністративних правопорушень, їх розподіл за видами;

· питома вага розглянутих адміністративних правопорушень у їх загальній чисельності, в тому числі за видами правопорушень;

· середня кількість адміністративних правопорушень, що припадає на судовий орган і на одного суддю;

· загальна вартість адміністративних правопорушень та сума штрафу в розрахунку на одне правопорушення.

До адміністративних правопорушень належать правопорушення порядку проведення масових заходів, порушення рівноправності громадян, незаконне поширення масової інформації,
створення перешкод для здійснення виборчого права, поширення неправдивих свідчень, торгівля через руки у невстановлених місцях, азартні ігри, завищення цін у приватних підприємствах торгівлі, порушення законодавства про охорону пам’ятників, вживання алкогольних напоїв у громадських місцях відпочинку і т. ін.

Кримінально-правовою статистикою досліджуються правопорушення й злочини, за вчинення яких настає кримінальна відповідальність.

Кримінальні правопорушення — найнебезпечніші явища, які найбільшою мірою дестабілізують стан суспільного порядку. Тому в структурі правової статистики саме дослідженню таких правопорушень і злочинів приділена найбільша увага. Ступінь соціальної небезпеки того чи іншого виду правопорушень визначається законодавчо відповідно до кодексів України.

Завданням Кримінального кодексу України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинності[1]^{, [2]}. Даним Кодексом визначається, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання слід застосовувати до осіб, що їх учинили.

Аналізуючи злочинність, виділяють дві групи характеристик: зовнішні, які відображують роль і становище злочинності у суспільстві, та внутрішні, які описують якісні ознаки злочинності [51, 53]. Зовнішній стан злочинності визначається показниками соціальної, територіальної, галузевої, загальної поширеності, соціальної спрямованості, мотивації злочинності і суспільної небезпеки. Внутрішній стан злочинності визначається показниками організованості, активності й сталості злочинів.

Поширеність злочинності в суспільстві характеризується рівнем злочинності, який визначається за показниками абсолютної кількості зареєстрованих злочинів і кількістю виявлених злочинців.

Інтенсивність злочинності оцінюється за допомогою загального коефіцієнта злочинності, що обчислюється за формулою:

де N_зл — кількість зареєстрованих злочинів за рік;

— середньорічна чисельність наявного населення.

Наведений спосіб розрахунку загального коефіцієнта злочинності відбиває криміногенну ситуацію в суспільстві в цілому. Він показує, наскільки злочинність поширена серед усього населення. Якщо кількість зареєстрованих за рік злочинів співвіднести із середньорічною чисельністю населення у віці кримінальної відповідальності, то можна судити про кримінальну активність населення даного віку з формули:

де — спеціальний коефіцієнт злочинності;

— середньорічна чисельність наявного населення у віці кримінальної відповідальності (14 років і старші).

Слід зауважити, що коефіцієнти злочинності розраховуються не лише для всього населення чи його окремих вікових груп. Залежно від мети дослідження вони можуть бути розраховані для окремих соціальних груп населення за статтю тощо.

Для одержання узагальнюючої оцінки щодо стану злочинності в країні або окремій її територіальній частині доцільно розрахувати коефіцієнти, які характеризують ступінь розкриття злочинів, рівень виявлених правопорушників, рівень судимості, а також коефіцієнти злочинності за видами злочинів.

Статистичне вивчення злочинності передбачає проведення структурного аналізу злочинності на підставі групувань за наступними класифікаціями: за спрямованістю злочинів, їх видами, категоріями тяжкості, організованістю, сферами людської діяльності, формами і видами провини, мотивацією, за соціально-демографічними ознаками злочинців.

Згідно з Кримінальним кодексом України вирізняють такі ступені тяжкості злочинів: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі. В основу цієї градації покладено строки покарання. До першої категорії відносять діяння, строк покарання за які не перевищує двох років позбавлення волі, для другої — п’яти, для третьої — десяти, для четвертої — понад десять років (максимальний строк — 20 років). Ця класифікація знайшла своє застосування при визначенні індексу тяжкості злочинів.

Індекс тяжкості злочинів — показник, за допомогою якого проводиться оцінка ступеня суспільної небезпеки. Він визначається за формулою:

де n_i₁, n_i₀ — кількість злочинів i-го виду в звітному і базисному роках відповідно;

t_i — коефіцієнти тяжкості злочинів i-го виду.

Згідно з викладеною вище класифікацією злочинів за тяжкістю коефіцієнти тяжкості злочинів відповідають значенням максимального строку покарання за певний вид тяжкості злочину і становлять відповідно: 2, 5, 10, 20.

Комплексне дослідження правопорушень і засобів боротьби з ними не можливе без урахування демографічних, соціальних, економічних, політичних та культурних характеристик окремих регіонів і країни в цілому. Їх поглиблений аналіз дозволяє виявити вплив та оцінити взаємозв’язки зі ступенем поширеності негативних явищ. Аналізуючи правопорушення, соціальна статистика охоплює дані про:

· групи населення (за статтю, віком, родинним станом, рівнем освіти);

· типи поселень (міське і сільське, за адміністративними критеріями, часом і темпами розвитку поселень, функціональною ознакою);

· соціально-економічні характеристики (фаховий склад населення, специфіка формування і використання робочої сили, структура підприємств і організацій різних форм власності);

· соціально-політичні характеристики (різноманітність інтересів різних груп населення, способи формування органів влади, функціонування політичних партій);

· соціально-культурні характеристики (звичаї, традиції, стереотипи поведінки, потреби й інтереси населення).

Під час вивчення злочинності слід пам’ятати, що статистика аналізує лише зареєстровані злочини, тоді як існує їх латентна (прихована) частина, яка з різних причин невідома охоронним органам. Оцінка ступеня латентності злочинності сучасною статистикою проводиться з використанням непрямих методів, які базуються на порівняннях зареєстрованих даних з результатами опитувань, фактичних співвідношень зареєстрованих злочинів з еталонними співвідношеннями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Конституційні засади державної влади	\|	Статистика навколишнього середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.