• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Статистика навколишнього середовища

Однією з найактуальніших проблем розвитку суспільства є проблема збереження навколишнього середовища. Наслідки діяльності людини, природні явища і процеси спричиняють істотні зміни у довкіллі та вимагають постійного спостереження, обліку, аналізу стану умов проживання людини, дослідження використання, відновлення й охорони природних ресурсів. Здійснення цих функцій покладено на статистику, яка відіграє провідну роль і у відображенні екологічного моніторингу навколишнього середовища .

Навколишнє середовище (довкілля) являє собою систему взаємопов’язаних природних елементів, які визначають умови проживання суспільства та є чинниками впливу на здоров’я, стан і тривалість життя людей. Складовими системи навколишнього середови­ща є такі елементи, як атмосфера (повітряний простір), гідросфера (водний простір), літосфера (ґрунт і корисні копалини), флора (рослинний світ) і фауна (тваринний світ). Шкідливий вплив на будь-який з цих елементів викликає руйнування системи в цілому.

Статистика навколишнього середовища вивчає стан довкілля, дії на нього господарської діяльності, розміри, склад та використання запасів корисних копалин, земельного і лісового фонду. Її завданняполягає у систематичному зборі, опрацюванні, накопиченні, аналізі, прогнозуванні даних про стан навколишнього природного середовища, рівень споживання населенням сировинних ресурсів, про забруднення довкілля із застосуванням відповідних статистичних методів і інформаційних технологій. Особлива увага в системі соціальної статистики приділяється оцінці наслідків взаємодії природи й людини та ефективності заходів послаблення впливу цих наслідків на здоров’я населення як у цілому, так і окремих його соціальних груп.

Джерелом даних про навколишнє середовище та природні ресурси в Україні є єдина статистична звітність, яка охоплює показники використання корисних копалин, земельного і лісового фонду, їх територіальне розміщення, обсяги геологорозвідувальних робіт тощо. Вся інформація, яка збирається, має річну періодичність (за винятком звіту по охороні атмосферного повітря, який подається також за півріччя, й звітів лісового господарства — форма № 1-лг, 3-лг, 5-Чорнобиль).

Збір звітності здійснюється районними відділами статистики, які потім надсилають первинні дані для опрацювання в обласні управління. Обласні управління статистики передають у районні відділи інформацію по навколишньому середовищу для ведення динамічних рядів, здійснення аналітичної та публікаційної роботи.

Оцінка стану та якості навколишнього середовища проводиться одночасно з дослідженням ступеня впливу людської діяльності на природні ресурси, які є компонентами довкілля. Виходячи з цього, в статистиці застосовується система показників навколишнього середовища, яка характеризує:

· стан забруднення повітряного середовища;

· стан і використання водних ресурсів;

· склад і використання запасів корисних копалин;

· склад і використання земельного фонду;

· склад і використання лісового фонду;

· стан і охорону заповідних територій;

· використання й охорону тваринного світу.

Окрему групу в цій системі складають показники утворення й утилізації промислових і побутових відходів та охорони довкілля від забруднення ними.

Контроль за якістю навколишнього середовища проводиться шляхом аналізу ефективності заходів щодо збереження природних ресурсів. Іншим способом такого оцінювання є проведення порівняльного аналізу фактичного стану довкілля з гранично допустимими нормами щодо його забруднення і безпеки здоров’я людини. Такі нормативи встановлюються в законодавчому порядку і становлять критерії для оцінки санітарного стану навколишнього середовища. Зокрема, застосовують показник гранично допустимої концентрації, що характеризує максимальну кількість певної шкідливої речовини в одиниці об’єму або маси різних компонентів навколишнього середовища, яка при періодичному чи постійному впливі не чинить загрози для здоров’я людини.

Одним з найнеобхідніших компонентів навколишнього природного середовища у межах земної поверхні є атмосферне повітря, забруднення якого згубне для всіх живих організмів.

Статистична звітність щодо стану повітряного середовища збирає дані по групах показників, які характеризують [6]:

1) викиди в атмосферу забруднюючих речовин та специфічних шкідливих речовин (бензапірен, сірчана кислота та ін.);

2) джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

3) виконання заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Аналізуючи першу групу характеристик, слід зауважити, що в сучасній системі статистичних показників забруднення та охорони атмосферного повітря розрізняють викиди від стаціонарних і пересувних джерел забруднення. Стаціонарним джерелом виділення шкідливих речовин в атмосферне повітря називається непересувний технологічний агрегат (установка, прилад і т. ін.), який у процесі експлуатації виділяє шкідливі речовини. Такого роду джерела забруднення атмосферного повітря можуть бути організованими й неорганізованими.

Організовані джерела викидів шкідливих речовин — це джерела, шкідливі речовини від яких надходять у систему газоходів або спеціального обладнання, оснащену газоочисними та пиловловлюючими установками.

Неорганізовані джерела викидів шкідливих речовин — це джерела, шкідливі речовини від яких надходять одразу у повітря через негерметичність технологічного обладнання, газовідводів тощо.

В статистиці стану повітряного середовища облік шкідливих викидів ведеться в цілому і по групах домішок (тверді, газоподібні, рідкі) за наступними показниками:

¨ кількість сполук, що фактично проходять очистку і які викидаються без очистки;

¨ питома вага організованих та неорганізованих викидів у загальній кількості викидів у повітря;

¨ питома вага викинутих в атмосферу, уловлених, знешкоджених і утилізованих речовин у загальній кількості сполук, які відійшли від джерел викидів;

¨ кількість шкідливих сполук, що надходять до повітряного басейну, (т/рік).

Сумарне значення показника загальної кількості шкідливих речовин, викинутих в атмосферу, визначається за формулою:

,

де В_ш.р. — загальна кількість шкідливих речовин, викинутих в атмосферу;

В_д.в. — кількість шкідливих речовин, що відходять від усіх джерел викидів;

В_у.з. — кількість уловлених і знешкоджених викидів.

Другу групу характеристик складають переважно показники забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами й транспортом, які є основними джерелами викидів. У статистиці ведеться облік кількості джерел забруднення повітря, з виділенням серед них:

· кількості і частки джерел забруднення, які мають очисні споруди, в тому числі тих, у яких потужність очисних споруд недостатня для очищення викидів;

· кількості і частки джерел забруднення, у яких очисні споруди відсутні, в тому числі таких, що потребують очисних споруд.

У сучасних умовах господарювання найбільшої шкоди повітряному середовищу завдає автомобільний транспорт, який не тільки забруднює повітря шкідливими викидами, але й споживає кисень для своєї роботи.

Статистична оцінка діяльності автотранспорту щодо ступеня забруднення навколишнього середовища ведеться згідно з «Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності»]. Відповідно до цієї Методики проводяться розрахунки для виявлення в повітрі таких шкідливих речовин, як оксид вуглецю, азот, вуглеводень, діоксид сірки, свинець, сажа, які є продуктами згоряння палива.

Виділяються групи автотранспорту, який використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності: вантажні автомобілі, пасажирські автобуси, пасажирські легкові автомобілі, спеціальні автомобілі легкові, спеціальні автомобілі нелегкові.

Оцінка ступеня забруднення навколишнього середовища приватним автотранспортом ведеться відповідно до положень, викладених у «Методиці розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря від автотранспорту, який перебуває у приватній власності населення».

Виконання заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу є характеристиками третьої групи показників стану повітряного середовища. В цьому напрямку статистика збирає дані щодо:

· кількості установок і апаратури по вловлюванню шкідливих речовин та частки тих, що не потрапили в повітря (за групами домішок);

· кількості заходів, спрямованих на захист атмосфери в звітному періоді (за групами заходів);

· обсягів капітальних і поточних витрат на проведення заходів;

· обсягів зменшення шкідливих викидів після впровадження заходів.

Зіставлення показників першої і другої груп дозволяє судити про ступінь освоєння коштів на заходи, які передбачалося впровадити в звітному році. Зіставлення показників першої та третьої груп дають уявлення про питомі витрати на зменшення викидів у повітря на 1 т/рік. Порівняння фактичного показника зменшення викидів з очікуваним рівнем характеризує передбачуваний охоронний ефект.

Проблема скорочення запасів водних ресурсів і погіршення якості води підсилює актуальність статистичного вивчення стану, використання й охорони водного середовища.

Статистикою водних ресурсів збираються й аналізуються дані про:

¨ загальні запаси води, в тому числі за категоріями води, в цілому і в розрахунку на одиницю території та на одного жителя;

¨ характеристики водних джерел (протяжність річок і каналів, довжина берегової лінії озер і водоймищ);

¨ об’єми загального забору води з природних джерел та водопроводів;

¨ об’єми використаної води, в тому числі за категоріями води, в цілому і за класифікацією потреб (виробничі, комунальні, побутові та ін.).

Якість поверхні вод визначається, виходячи з властивостей, притаманних певній категорії води (з урахуванням цілей, на які вона буде використана) порівняно з їх нормативними характеристиками. Всі їх можна класифікувати за показниками фізичного і хімічного складу води, концентрації забруднювачів, органічних речовин, інфекційних організмів, вмісту живильних речовин. Так, для контролю за якістю води господарського та культурно-побутового призначення оцінюють ступінь відповідності властивостей води гігієнічним нормам, які включають вимоги по живильних речовинах, плавучих домішках, запаху і смаку, кольору води тощо.

Для оцінки якості вод застосовується також показник орієнтовно допустимих рівнів шкідливих речовин у воді, який використовується лише для попереджувального санітарного контролю за підприємствами, очисними спорудами, які перебувають на стадії будівництва або навіть проектування.

Основною причиною забруднення водного середовища є скидання у водойми зворотних вод і відходів промисловими, виробничими та комунальними підприємствами.

Зворотні води — це води, які потрапляють у водне середовище після їх первинного використання на будь-які потреби, в результаті чого вода певною мірою забруднюється.

Розрізняють три категорії зворотних вод:

· нормативно-чисті — це зворотні води, скидання без очищення яких не погіршує гігієнічних і санітарних норм якості води у водних об’єктах;

· нормативно-очищені — це стоки, що пройшли очищення на відповідних спорудах та відведення яких після очищення у водні об’єкти не призводить до порушення встановлених норм якості води в контрольному створі або пункті водокористування;

· забруднені — це виробничі та побутові (комунальні) стоки, які надходять у водні об’єкти без очищення або після недостатнього очищення і містять забруднюючі речовини в кількості, що призводить до порушення норм якості води у контрольному створі.

Узагальнюючою характеристикою стану та якості водного середовища є:

1) показник навантаження на водойми джерел забруднення;

2) показник екологічного стану поверхневих вод.

Показник навантаження на водойми джерел забруднення (Н_і) визначається з метою одночасного врахування різних забруднювачів, які містяться у складі зворотних вод того чи іншого підприємства. Він обчислюється як сума добутків вмісту і-го забруднювача у стічних водах (Р_і) на ваговий коефіцієнт (W_і), який враховує ступінь небезпеки такого забруднювача [52]:

.

Вагові коефіцієнти можна визначити, базуючись на нормативах вмісту відповідних забруднюючих речовин у воді, оскільки ці характеристики є взаємно оберненими величинами.

Земля є одним з компонентів навколишнього середовища людини і займає особливе місце серед умов, необхідних для її життя та виробничої діяльності. Статистика земельних ресурсів досліджує стан і використання земельного фонду, а також заходи щодо їх відновлення.

Земельний фонд являє собою площу земель сільськогосподарського призначення, земель під населеними пунктами, лісового фонду, площу під водними об’єктами, заповідні землі та ін. Особливу групу складають природно-непродуктивні землі, тобто землі під льодовиками, скельними виходами тощо, які також входять до складу земельного фонду.

Землі сільськогосподарського призначення — це сільськогосподарські угіддя, зайняті під орні культури, багаторічні насадження, пасовища й сіножаті, сільськогосподарські будівлі, а також під подвір’я і прибудови до них.

Лісовий фонд — це частина території країни, покрита лісом, а також не зайнята ним, але призначена для потреб лісового господарства. До складу лісового фонду включаються також площі боліт, пісків, балок та інші території в межах земельних ділянок лісового фонду.

Землі під населеними пунктами класифікують за характеристиками площі під забудовами міського і сільського типу, зеленими насадженнями та садами, городами й кормовими угіддями, під промисловими і транспортними об’єктами; площі для збереження та знешкодження відходів.

Система показників стану й використання земельних ресурсів є наступною:

· обсяг загального земельного фонду і його структура за видами використання земель;

· середня площа сільськогосподарських угідь, що припадає на одного сільського жителя;

· площа сільськогосподарських угідь у розрахунку на одного зайнятого в сільському господарстві;

· обсяги і частка забудованої площі в населених пунктах;

· площа рекреаційних земель у розрахунку на одного жителя.

Землі, стан яких негативно впливає на довкілля та які в результаті людської діяльності втратили свою початкову цінність, відносяться до категорії забруднених. Статистикою ведеться облік щодо загальної площі забруднених земель, їх частки в загальній площі земельного фонду. В структурі забруднених земель визначається частка тих, що містять радіоактивні компоненти, важкі метали, шкідливі хімікати, біологічні отруйні речовини, стічні води та інші викиди.

Співвідношення фактичного рівня забруднення земельної площі з гранично допустимою нормою характеризується коефіцієнтами концентрації забруднення, відповідно до значень якого розрізняють ступені забруднення земель забруднюючими речовинами: слабо забруднені (коли фактичний вміст забруднюючих речовин не перевищує ГДК), середньо забруднені (коли фактичний вміст забруднюючих речовин незначно перевищує ГДК, що неістотно впливає на земельні ресурси) та сильно забруднені землі (коли фактичний вміст забруднюючих речовин веде до значного погіршення властивостей землі і впливає на стан навколишнього середовища).

Статистика земельних ресурсів вивчає заходи, спрямовані на збереження земельного фонду, підвищення якості сільськогосподарських угідь, застосовуючи, зокрема, різні види меліорації земель.

Лісовпорядкування — система заходів, яка включає визначення кордонів, поділ лісу на наділи і ділянки лісонасаджень, групи, категорії захисту (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та ін.); інвентаризацію лісового фонду (площа лісу, запаси деревини), визначення розміру щорічного користування лісом та ін.

Інтегральною характеристикою якості довкілля є комплексний показник якості навколишнього середовища, спосіб розрахунку якого передбачає врахування якості кожного компонента природних ресурсів.

[1] Кримінальний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2001. — 143 с.

[2] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К.: Каннон: НСК, 2002. — 1104 с.

Читайте також:

1. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
2. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
3. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
4. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
5. Аналіз внутрішнього середовища підприємства
6. Аналіз зовнішнього середовища
7. Аналіз конкурентного середовища
8. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
9. Архітектурно- планувальні заходи по поліпшенню стану міського середовища .Аналіз циклу життя споруди
10. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу
11. Виділимо групу факторів зовнішнього середовища, які спричиняють певні зміни в організації.
12. Використання методу сценаріїв при прогнозуванні змін зовнішнього середовища

Переглядів: 1190