Марксистська економічна теорія. Основні проблеми “Капіталу” К.Маркса.

Вивчаючи розвиток економічних вчень ми прийшли до висновку, що їх виникнення пов’язане з об’єктивними умовами, які формуються в окремі періоди розвитку людського суспільства.

Початок становлення марксистської економічної теорії, як напряму класичної політичної економії належить до 40-х років ХІХ ст. Матеріальні (економічні) передумови теорії марксизму пов’язані зі становленням розвинутого капіталізму епохи вільної конкуренції, який прийшов в передових країнах світу на зміну феодалізму. Важливу роль у формуванні цих передумов відіграв промисловий переворот, який в Англії розпочався у 70-х рр. ХVIII ст. і в основному завершився до 1825 р. Він сприяв розвитку капіталізму на основі зростання продуктивних сил, заміни ручної праці машинами.

Одночасно становлення капіталізму супроводжувалося масовим розоренням селян і ремісників, формуванням армії найманої праці. Особливо протиріччя між основними класами – найманими працівниками і капіталістами загострювалися в період економічних криз, які в Англії розпочалися у 1825 р. (а слідом за нею і в інших країнах). Кризи надвиробництва свідчили про певну неспроможність конкурентного механізму саморегулювання, зумовили масове безробіття. Все це привернуло увагу німецьких економістів К.Маркса і Ф.Енгельса.

Політичні передумови генезису цієї теорії формувалися в умовах антифеодальних революцій в Європі. Представники марксистської теорії під впливом цих революцій обґрунтували висновок про неминучість зміни соціального устрою виключно революційним шляхом, про загибель капіталізму і заміну його новим економічним ладом. Вони заперечували можливість поступового еволюційного вдосконалення капіталізму шляхом його реформування.

Соціальною базою революційних змін марксизм вважав пролетаріат – клас найманих робітників, який розглядався як “могильник капіталізму”.

З’ясувавши передумови генезису марксизму, перейдемо до вивчення сутності цієї теорії. ЇЇ засновником був великий німецький економіст та філософ Карл Генріх Маркс. Участь у створенні марксистської політекономії брав і друг К.Маркса – німецький вчений Фрідріх Енгельс.

Карл Генріх Маркс (1818-1883) народився в Трієрі, в родині адвоката. Після закінчення гімназії (1835 р.) вступає до Боннського університету, згодом навчається в Берлінському університеті на юридичному факультеті, який закінчує в 1841 р., отримавши вчений ступінь доктора філософських наук. У січні 1842 р. Маркса запросили до Кельна очолити “Рейнську газету”. Саме тоді він знайомиться з Фрідріхом Енгельсом, який цілком поділяє погляди К.Маркса на проблеми соціально-економічного розвитку.

Фрідріх Енгельс (1820-1895) народився у Бремені, в родині фабриканта. Не закінчивши гімназію, в 1838 р. він був змушений працювати в Бременському торговому домі, але постійно займався самоосвітою. З 1839 р. його статті з проблем робітничого класу друкує журнал “Телеграф”. З 1842 р. починає активну діяльність у “Рейнській газеті”.

Водночас К.Маркс і Ф.Енгельс беруть участь у роботі революційних груп, вони стали на шлях професійної революційної діяльності.

Найбільш значним твором марксистської теорії став “Капітал” К.Маркса, який створювався автором на протязі 1844-1883 рр. За життя він видав тільки 1-й том ‘Капіталу”, 2-й та 3-й томи видав за чернетками Маркса Ф.Єнгельс. 4-й том “Капіталу” під назвою “Теорії додаткової вартості” був виданий К.Каутським – ідеологічним спадкоємцем К.Маркса і Ф.Єнгельса – у 1905-1910 рр.

“Капітал” К.Маркса має підзаголовок “Критика політичної економії”, що свідчить про його критичну спрямованість проти тогочасної економічної науки. Він складається, як зазначено вище, з чотирьох томів: перший – “Процес виробництва капіталу”, другий – “Процес обертання капіталу”, третій – “Процес капіталістичного виробництва, узятий в цілому”, четвертий –“Теорії додаткової вартості”.

За словами самого К.Маркса головною метою його дослідження було відкриття економічного закону руху сучасного суспільства. Для реалізації цієї мети він методологічно виходив із трьох наукових джерел:

1. Англійської політичної економії Сміта -Рікардо.

2. Німецької класичної філософії Гегеля-Фейербаха.

3. Французького утопічного соціалізму Сен-Сімона-Фур’є.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Науковою заслугою Сміта є те, що він розмежував заробітну плату на номінальну і реальну.	\|	Лекція № 1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.