Суть методу – джерела шуму розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також передбачає розташування джерела шуму в окремій кабіні. Звукоізоляція досягається також розміщенням оператора в спеціальній кабіні. Звукоізоляція також досягається встановлення екранів, ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку.
Зниження шуму звукоізоляцією
Звукоізолююча здатність огородження (стін, перегородок):
Rн.огор = L – lgB + 10lgSогор - LN
Тоді рівень шуму в ізольованому приміщенні:
Lіз = L – Rогор – lgВ + 10lgSогор
Де,
L – рівень звукового тиску в шумному приміщенні, дБ;
В – постійна приміщення, суміжного з шумним; м2
Sогор – площа огородження, м2;
LN – допустимий рівень шуму в ізольованому приміщенні, дБ;
Необхідну звукоізолюючу здатність кабіни визначають за формулою:
Rн.каб = L + lg S/B - LN
Де, L – рівень шуму до встановлення кабіни, дБ;
S - площа огороджень, через котрі шум проникає з шумного приміщення (S площа огороджувальних поверхонь за викл підлоги), м2 ;
B – постійна приміщення кабіни, м2;
LN – допустимі рівні шуму в кабіні.
Акустична обробка приміщення передбачає вкриття стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі.
Зниження рівня звукового тиску після проведення акустичних рішень у приміщенні в зоні відбитого звуку
DL = 20lgB2/B1, де В1 і В2 – постійні приміщення до та після акустичної обробки, які визначаються за СНиП ІІ-12-77. Величину зменшення рівня шуму DL після встановлення звукопоглинаючого облицювання можна визначити за формулою, дБ