• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планування потреби у фінансових ресурсах

Зміст і завдання фінансового плану

Планування прибутковості підприємства

Планування потреби у фінансових ресурсах

Зміст і завдання фінансового плану

Фінансування —це залучення необхідних коштів для покриття потреби підприємства в основному і оборотному капіталі.

Джерела фінансування поділяються на власні та залучені.

До залучених коштів належать:

ü банківські кредити;

ü позики інших підприємств;

ü кошти від випуску векселів та інших боргових зобов’язань;

ü кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

ü іноземні інвестиції.

Треба звернути увагу на те, що до фінансових джерел також належить прибуток підприємства. Особливе значення мають нерозподілені прибутки, тобто прибутки, накопичені після утримання податків і дивідендів. Здатність розширяти ділові операції з допомогою нерозподілених прибутків є ознакою платоспромож­ності підприємства в тому розумінні, що можливість постійно використовувати ці кошти вказує на його фінансову самодостатність. Якщо нерозподілених прибутків не досить, то керівництву слід вдатися до складнішого рішення: йому доведеться шукати найкращого поєднання боргів і власного капіталу підприємства.

Особлива увага повинна бути звернена на те, що підприємствам завжди загрожує «криза ліквідності», тобто нестача коштів для сплати за фінансовими зобов’язаннями (погашення і сплата процентів за позики), сплати рахунків постачальників, орендної плати та плати за комунальні послуги тощо. Підприємствам може загрожувати навіть банкрутство, якщо вони не будуть спроможні сплатити свої договірні зобов’язання. Тому необхідно складати на підприємствах фінансові плани, щоб оцінювати поточні і майбутні фінансові потреби.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів і витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення направляється до резервного фонду. Якщо витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові кошти можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо.

Поточний фінансовий план складається на рік із розбивкою по кварталах. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної частини.

Довгостроковий фінансовий план складається на 3—5 років із розбивкою по роках.

Фінансовий план служить необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх ділянках фінансово-господарської діяльності підприємства.

Студенти повинні добре засвоїти процес розробки фінансового плану на підприємстві. Фінансове планування — це визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господар­ської діяльності підприємства, а також дже­рел їх надходження.

Основними завданнями фінансового планування є:

ü забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

ü визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцін­ка раціональності його використання;

ü виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Необхідно знати, що у процесі розробки довгострокового та поточного фінансових планів виконуються такі роботи:

ü проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства за минулі періоди;

ü розраховуються основні показники господарської діяльності у поточному та подальших роках: визначаються обсяги збуту продукції або послуг, витрати на їхнє виробництво, прибуток від реалізації основної продукції та іншої діяльності підприємства, розраховуються амортизаційні відрахування, надходження коштів по довгострокових і короткострокових кредитах та ін.;

ü визначаються напрямки вкладання інвестицій і джерела їхнього фінансування;

ü розробляється оперативний план.

В умовах самостійності підприємств у плануванні своєї діяльності вони можуть складати фінансовий план у будь-якій довільній формі, де завжди повинен бути розроблений баланс доходів і видатків підприємства по всіх видах діяльності.

Фінансовий план за схемою, що відповідає положенням (стандартам) бухгалтерського обліку [П(с)БО] складається за видами діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Дуже важливо в комплексі розглянути формування доходів і витрат по видах діяльності.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, пов’язана із виробництвом і реалізацією продукції. У процесі планування визначається: дохід від реалізації продукції та інший операційний дохід (наприклад, реалізація інших оборотних активів та ін.).

Витрати, пов’язані з основною діяльністю, розраховують за функціями:

ü виробництво — визначається виробнича собівартість продукції;

ü управління — розраховуються необхідні адміністративні витрати: оплата праці управлінців, витрати на зв’язок, амортизація нематеріальних активів, представницькі витрати та ін.;

ü витрати на збут продукції — витрати на тару, рекламу та дослідження ринку (маркетинг), оплата послуг збутових, посередницьких організацій та ін.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовими еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного та позикового капіталу підприємства. У процесі планування доходу та витрат, пов’язаних із цими видами діяльності (інвестиційної та фінансової), встановлюють:

ü дохід від участі в капіталі (інвестиції, спільна діяльність);

ü інші фінансові доходи (прибутки) — дивіденди, відсотки та ін.;

ü фінансові витрати (відсотки за кредит та ін.);

ü витрати від участі в капіталі (від інвестицій, спільної діяльності);

ü інші витрати, наведені у журналі.

У процесі складання фінансового плану перевіряється відповідність витрат та відрахувань доходам та надходженням із різних джерел. Так, витрати на виробництво та реалізацію продукції повинні покриватися з виручки від її реалізації (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).

Згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності у процесі планування проводиться зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) у плановому періоді. Послідовність розрахунків наведена у [3, с. 17].

Визначається фінансовий результат від операційної, звичайної, надзвичайної діяльності та чистий прибуток у плановому періоді.

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її виробництво та реалізацію продукції, послуг та ін.

Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно (стихійне лихо, аварії, пожежі та ін.).

Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється ув’язка кожного виду витрат та відрахувань із джерелом фінансування.

Виконання фінансового плану здійснюється у процесі виробничо-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства шляхом оперативного фінансового планування.

Потрібно звернути увагу на оперативне фінансове планування, яке включає розробку та виконання таких оперативних планів:

ü оперативного фінансового плану (балансу надходжень і видатків коштів);

ü платіжного календаря;

ü кредитного плану;

ü касового плану.

Оперативний фінансовий план складають на рік із розбивкою по місяцях.

У процесі планування проводиться порівняння майбутніх грошових надходжень у кожному місяці з сумами, призначеними до сплати і, таким чином, виявляється надлишок надходжень або дефіцит, визначається, коли у підприємства виникають тимчасово вільні фінансові кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів і таким чином підтримувати стан ліквідності підприємства.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розра­хунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку.

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їхніх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар розробляється та використовується для забезпечення оперативного фінансування виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, встановлення поточних змін у платоспроможності підприємства та ліквідності його активів. Він дає можливість спостерігати за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Своєчасна забезпеченість готівкою характеризує стан фінансових відносин між підприємством і трудовим колективом. До каси підприємства гроші надходять з розрахункового рахунка і призначаються для виплати заробітної плати працівникам у встановлений термін та інших виплат. Розрахунки надходжень і виплат проводяться при складанні касового плану.

В умовах самостійності підприємств у плануванні своєї діяльності окремо кредитний і касовий плани можуть не складатися, тоді їхні позиції включаються в платіжний календар, який викладено у підручнику [7, с. 300—301].

За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства та виконання поточного фінансового плану.

У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству у плановому періоді.

Необхідно розрізняти потреби в основному й оборотному капіталі, тому що ці дві форми потреби різні за своїм характером так само, як різні можливості їхнього фінансування. Загальним є те, що потреба в капіталі виникає внаслідок незбігу термінів вкладення коштів і надходження доходів.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капітало-
вкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій. Потреба визначається шляхом складання цін купованих елементів основного капіталу (землі, будівельних і монтажних робіт, машин та устаткування та ін.).

У процесі фінансового планування необхідно також визначити джерела фінансування капітальних вкладень. Відповідно до чинного законодавства мо­жуть використовуватись такі джерела:

ü власні фінансові ресурси;

ü залучені фінансові ресурси;

ü кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

ü кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

ü кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який залишаєть­ся в розпорядженні підприємства, резерви, які формуються в процесі господарської діяльності.

Раніше залучені кошти використовувались підприємством за недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення. В сучасних умовах дотримуються інших позицій: залучати кошти слід тоді, коли розрахунки свідчать про те, що їхнє залучення вигідно для підприємства.

Необхідно усвідомити, що потреба в оборотному капіталі виникає під впливом багатьох чинників, таких як умови реалізації продукції та закупівлі матеріалів, напівфабрикатів, форми розрахунків за матеріальні цінності, тривалість виробничого циклу, термін знаходження матеріалів і товарів у запасі та ін.

Потреба в оборотних коштах є одним із об’єктів фінансового планування. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливос­тям підприємства з виробництва й реалізації продукції. На практиці використовуються два методи визначення потреби: прямий і економічний. Суть методів розкривається у підручнику [7, с. 148—150, 159—160].

Економічний метод розрахунку застосовується на діючих підприємствах, на рівні галузевих міністерств, об’єднань у процесі перспективного планування або прогнозування.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також на діючих тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів із метою виявлення неліквідних, надлишкових виробничих запасів, причин нагромадження готової продукції на складах, тощо.

Метод оборотності грошей застосовується для визначення мінімальної суми грошей, які потрібні підприємству для виробничо-господарської діяльності у плановому році. Розрахунок ведеть­ся у такій послідовності:

1. Визначається оборотність грошей за формулою:

(14.1) ,

де ОГ — оборотність грошей, кількість оборотів за рік;

Тц. обороту — цикл обороту грошей, кількість днів між купівлею сировини, матеріалів та надходженням виручки від продажу готової продукції.

2. Визначається мінімальна необхідна сума грошей за формулою:

(14.2) ,

де Гmin — мінімальна сума грошей, тис. грн.

Вр — річні витрати на купівлю матеріалів, заробітну плату, дивіденди, (%), та ін., тис. грн.

Цей метод застосовується тоді, коли грошові надходження та витрати стійкі, рівномірні.

Джерелами формування оборотних коштів можуть бути власні та залучені кошти. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів та т. ін.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд підприємства.

У системі ринкової економіки в діяльності підприємств виникає потреба періодичного використання різних форм залучення кредитів (банківський, лізинговий, факторинговий).

Використання різноманітних форм кредитування підприємств прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів, забезпечує їхню ліквідність та платоспроможність, сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Читайте також:

1. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
2. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
3. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
4. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
5. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
6. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства
7. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
8. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
9. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ
10. Аналіз фінансових інвестицій та їх ефективності.
11. Аналіз фінансових коефіцієнтів.
12. Аналіз фінансових результатів діяльності туристичних підприємств

Переглядів: 2929