Поняття фермерського господарства та його правові ознаки.

Організаційно-правові форми суб’єктів аграрного господарювання.

Тема 7.

Система аграрного права включає в себе загальну та спеціальну частину.

До загальної частини системи аграрного права можна віднесені такі загальнотеоретичні теми: поняття, предмет, методи, принципи і система аграрного права; джерела аграрного права України; аграрні правовідносини і їх суб’єкти; земельна реформа в Україні; право власності на землю в Україні; правовий режим земель сільськогосподарського призначення; правові засади використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві; державно - правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності всіх суб’єктів аграрного підприємництва/

До спеціальної частини системи аграрного права відносяться такі інститути правового регулювання: правове регулювання аграрної реформи в Україні; роздержавлення і приватизація підприємств аграрного сектору економіки України; право членства в юридичних особах (товариствах, агрофірмах, об’єднаннях); право засновництва та корпоративне право; правове становище фермерських господарств; правове становище сільськогосподарських кооперативів; правовий статус особистих селянських господарств; правове регулювання аграрно-орендних відносин; аграрно-договірні відносини; організаційно-правове забезпечення організації праці, робочого часу і часу відпочинку, охорони здоров’я та соціального розвитку села; правовий захист земельних, трудових, соціальних, майнових та інших прав працівників сільськогосподарських підприємств; юридична відповідальність за порушення земельного та аграрного законодавства; правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів агробізнесу та аграрно-правові відносини в зарубіжних країнах.

1. Поняття фермерського господарства та його правові ознаки.

2. Поняття особистого селянського господарства, його правовий статус.

3. Загальна характеристика правового становища господарських товариств у АПК

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Фермерське господарство може бути створено однією особою.

Фермерське господарство є юридичною особою, тому воно має своє найменування, печатку, штамп. Інтереси господарства перед іншими господарюючими суб’єктами, а також окремими громадянами представляє його голова.

На ім’я голови фермерського господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Голова фермерського господарства несе відповідальність за створення безпечних умов праці для членів свого господарства і осіб, які працюють у ньому за трудовими договорами, а також за дотримання техніки безпеки, виробничої гігієни, санітарії та пожежної безпеки.

Голова фермерського господарства може доручати виконувати свої обов’язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання створити фермерське господарства.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про фермерське господарство» після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно зі ст. 31 ЗK України та ст. 12 ЗУ «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерських господарств на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система аграрного права.	\|	Поняття особистого селянського господарства, його правовий статус.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.