Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Справедливість як основна правова цінність.

Проблема справедливості завжди цікавила філософів. Само поняття «справедливість» є категорією морально-правової свідомості. На ранньому етапі розвитку людського суспільства під справедливістю розуміли право обов'язкової відплати за діяння, що завдавало шкоди племені, тобто «право мести».

У латинській мові поняття «справедливість» позначається словом justitia. У очах стародавніх справедливість виступала як міра, закон і принцип. У ній вони бачили належну пропорцію, відповідність і впорядкованість.

Протилежністю справедливості виступає несправедливість руйнування порядку, деструкція того, що існує.

Право це міра реалізації свободи, і в той же час норма політичної справедливості. Іншими словами, право є нормативно закріплена справедливість. Право покоїться на ідеї справедливості. Як вважав Гегель право немає добро без блага. Справедливе те, що виражає право, відповідає праву і слідує духу права.

Поняттю справедливості присвячено багато праць відомих в історії суспільства філософів, вчених, політичних діячівСм.: Арістотель. Соч.: у 4-х т. М., 1984. Т. 4. Предмет. указ.; Гегель Г. Філософія права. М., 2002. З. 264; Платон. Діалоги. М., 1986. З. 428; Кант І. Крітіка практичного розуму. Спб., 1995. З. 288; Кропоткин н.П. А. Етика. М., 1991. З. 38; Прудон П. Ж. Что таке власність. М., 2001. З. 98..

Сьогодні у філософській літературі виділяють наступні властивості справедливості.

· Справедливість не буває однозначною. Із зміною суспільних відносин вона міняє свій зміст.

· Найважливіші риси справедливості рівність, пропорційність, безкорисливість, доброзичливість, об'єктивність, самокритичність розкриваються при оцінці тих або інших явищ дійсності.

· Справедливість виявляється у формах суспільних відносин, де містяться вимоги відповідності між правами і обов'язками, діянням і подякою, працею і винагородою, злочином і покаранням, і так далі

· Справедливість як реальність існує лише в діях соціального суб'єкта. Без суб'єкта у суспільних явищ немає властивості справедливості, воно виявляється лише у відносинах «суб'єкт-суб'єкт» або «суб'єкт-суспільний інститут». Від того, в які відносини вступають з людиною держава, класи, соціальні групи, церква і інші інститути, виникає їх оцінка як «справедливих» або «несправедливих».

· Зміст справедливості як реальності виступає в трьох основних аспектах: заходи подяки, заходи вимоги і правомірності оцінки.

Справедливість як міра подяки в кожній історичній епосі мала свій специфічний зміст (наприклад, «закон таліону»). Сьогодні, наприклад, правова подяка має своїм змістом справедливість з погляду правосуддя (думки по праву), рівного правового підходу до всіх.

Справедливість як міра вимоги виступає регулятором взаємин людей. Справедливо поступає не той, хто діє згідно справедливості по відношенню до себе, а той, хто поступає так по відношенню до інших.

Справедливість як правомірна оцінка означає сумірність ідеалу (належного) з сущим як мірою подяки і мірою вимоги.

Основні ознаки справедливості:

· У онтологічному плані справедливість завжди існує як відношення між людьми, тобто як суспільне відношення.

Інша ознака, органічно пов'язана з першим, полягає в тому, що справедливість є відношенням рівноправ'я суб'єктів в конкретних ідентичних умовах.

Соціальна справедливість характеризує реальне положення особи в суспільстві, забезпечене правовими гарантіями людського і цивільного достоїнств, заслуженими матеріальними і духовними благами.

· У гносеологічному плані справедливістю є поняття, категорію, що відображає певний стан даного відношення, тобто відносини між рівноправними суб'єктами. Специфіка поняття полягає в тому, що воно є за своєю природою і функціональній ролі є аксіологічним, тобто оцінним. Це поняття фіксує, в якому відношенні людина знаходиться до виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ, яке його положення в соціальній групі, наскільки його інтереси враховані в законах і тому подібне


Читайте також:

  1. II Основна частина
  2. II Основна частина
  3. II Основна частина
  4. II. Основна частина
  5. II. Основна частина
  6. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
  7. АКЦІОНЕРНА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ПІДПРИЄМСТВ
  8. Англо-американська правова система
  9. Банк і його операції. Правова природа банківської діяльності
  10. Бюджет як економічна і правова категорія
  11. Валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи (ВС).
  12. Головною особливістю драйвів є загальна мобілізація рухової системи організму, а основна властивість антидрайвів — демобілізація організму




Переглядів: 937

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Свобода як цінність. Право як форма свободи. | Специфіка правової справедливості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.