Філософія “духа” та духовності людини.

Попереднiй аналiз антропосоцiогенезу був потрiбний i для того, щоб звернути увагу на другу лiнiю розвитку. Недолiки трудової теорiї походження людини треба було розкрити, щоб показати - моральнiсть та духовнiсть не випливають з працi, не є її наслiдком. Мораль виникає там, тодi i настiльки, де, коли i поскiльки первiсне людство включає механiзми самообмеження для регуляцiї стосункiв на новiй основi, що потрiбно для подальшого розвитку. Першi моральнi норми в дiяльностi кожного окремого iндивiда пiдтримуются зовнiшнiм соцiальним примусом. Про це вже йшлося ранiше. Але поступово новi норми стосункiв стають традицiєю, стереотипом поведiнки. Новосформований стереотип, нова традицiя стають законом функцiонування, i з власної iнiцiативи окремий iндивiд добровiльно цей закон не порушить. Першi табу, за деякими даними, частково опустились в пiдкiрку. Моральнi заборони стали базою подальшого розвитку духовностi людини. Мораль та й духовнiсть, як цiле, є суто людськими якостями. Цi якостi виникли в процесi антропосоцiогенезу як результат реалiзацiї потреби розвитку людства. В цьому вiдношеннi якостi надприроднi, бо їх немае нi в якiй природнiй системi.

Якщо ми пiдiйшли до надприродного, то обмежитись констатацiєю цiєї якостi моралi та духовностi замало. Доведеться поглянути на процес iсторично.
Коли ще тiльки наступав свiтанок людської цивiлiзацiї, для осягнення сутностi духовностi на рацiональному рiвнi не вистачало простих емпiричних знань, досвiду наукового аналiзу та необхiдних найпростiших узагальнень. Вже в добiблійнi часи стало зрозумiло, що духовнiсть займає особливе мiсце в життi людської спiльностi. Цей факт констатувався так: отримання духовностi - то шлях до прогресу i спасiння вiд зла (поняття прогресу тодi розумiлося як блаженство). Iнший варiант життєвої активностi - вiдхiд вiд духовностi - означав розвал соцiальних стосункiв i самознищення людства (тодiшнє розумiння - кiнець свiту). Позитивний варiант був в одному - пiдтримувати духовнiсть. А як? Духовнiсть оголошується священною, посланою людям всемогутнiми надприродними силами божества. Пiднесення духовностi в ранг святинi свого часу врятувало людство вiд деградацiї, за межу якої вже, було, ступила Римська цивiлiзацiя.

Освячення людської духовностi вивело середньовiчну культуру християнської Європи на новий рiвень в порiвняннi з римською культурою. Середньовiчнi теологи та фiлософи чимало зробили для витлумачення духовної складової людської сутностi. Шкода, що наукова думка доби Вiдродження та Нового часу в азартi атеїстичної полемiки не проаналiзувала оригiнальних робiт хоча б про людську душу, її праведнi та грiховнi дiї та їх наслiдки. Варто було б з вiдповiдних творiв середньовiччя зняти кору мiстично клерикальної риторики, як Фрейду, Нiцше, Камю та Маркузе не довелося б заново торувати вже пройдений шлях. Але iсторiю культурного розвитку, як i iсторiю взагалi, наново не переробиш.

В радянськiй фiлософiї термiн духовнiсть взагалi не вживався через його релiгiйне походження. Вся сфера людської психiчної активностi охоплювалась категорiєю “свiдомiсть”. Буття свiдомостi i за Марксом, i за твердженням психолога Рубiнштейна - є знання. Якщо так, то в марксизмi мова йде не про всю складну, сповнену протирiч сторону людської психiки, яку ми називаємо духовнiстю, а лише про iнформацiю та про разум.

Розум! Розум! Колосальне надбання людського феномену! Як ми цiнуємо цю якiсть в... собi! До чого ж ми полюбляємо насмiхатись над тими, котрi мають цю властивiсть (з нашої точки зору) дещо слабшу за нашу. Як ми любимо нагороджувати найкращими епiтетами тих, хто рiвний нам в цiй властивостi, i як ми не любимо... розумнiших за себе. Якi блискучi вiдкриття було зроблено в процесi осягнення сутi розуму! Чого варта одна велична постать Канта!? Розум вiдображає явища й проникає в сутнiсть, конструює iдеал, формує переконання, аналiзує та контролює всi сфери людської дiяльностi i т.д. i.т.п., але не вичерпує всiх сторiн духовностi, не вивичерпує всього багатства вiдображення як властивостi буття.

Для прикладу звернемось до одного з творiв Л. М. Толстого. Отець Сергiй, з одноiменного твору, був людиною високоiнтелектуальною. Всю силу свого розуму вiн скерував на трансформацiю своєї сутностi в планi наближення її до Iдеалу Господнього. Розумiти оточення, аналiзувати ситуацiю, оцiнювати вчинки, свiдомо приймати рiшення вiн мiг блискуче. Але всi властивостi розуму не врятували вiд грiхопадiння. Знай вiн теорiї Фрейда, Маркузе, може б i врятувався. А дiйсно врятувався б чи нi?

Знання, розум, свiдомiсть - це велика купа цегли (або мала, в кого скiльки вже є). Як би оту купу систематизовано не складали, як би не повертали окремі цеглини чи навiть ряди, без розчину, без облицювання цегла лишиться цеглою. Сама по собi цегла не стане нi храмом, нi будинком, нi навiть простеньким сараєм.

Для того, щоб сформувалась духовнiсть людини, до знань треба ще: Вiра, Надiя, Любов, Мораль, Самозречення, Воля, Естетичне чуття i це, мабуть, ще не все. Коли знання упорядковуються та цементуються перелiченими та неперелiченими властивостями психiки, тодi ми маємо людську духовнiсть.

Релiгiя, теологiя вже давно мають поняття для означення вищих проявiв духовностi :"Святий Дух". Наука боїться i самого термiну, та не тiльки його. Вона боїться аналiзувати сам феномен, щоб не заплямувати, часом, чистого мундира суворих логiчних конструкцiй оливою з лампади перед церковними iконами.

Склалась, так би мовити, патова ситуацiя. З духовнiстю треба було б давно розiбратись, але теологи сучаснi (на вiдмiну вiд тих, хто не боявся вогнища) не можуть вiдiйти вiд канону, вони прикутi до мiфу двотисячолiтньої давностi, а для науки ця сфера - табу, звинуватять в попiвщинi. Лишився вiльним нiким зараз не зайнятий простiр людської сутностi, на якому пiратствують авантюристи, пройдисвiти, зайди, другосортнi знахарi та шарлатани, словом всякий набрiд, що отирається поза церковною огорожею та вестибюлями вузiв. В нашому курсi проблема сутностi духовностi розкривається в наступнiй темi.

Давайте собi уявимо, що то вийде за людина, котра не буде мати хоча б однiєї сторони духовностi. Без розуму - дурень, без вiри - чистий скептик, що тупцюється на одному мiсцi, без моралi - соцiально небезпечне створiння, без волi - ганчiрка в руках обставин чи iнших людей (тваринний варiант поведiнки). Цей ряд можна продовжити, та перейдемо до узагальнень. Людиноподiбна iстота повнiстю бездуховна - нелюд, з деформованою духовнiстю хоча б в одному з компонентiв - кретин.

Людина може мати дуже серйозну фiзичну ваду, скажiмо iнвалiд, фiзична неповноцiннiсть - тяжкий хрест, але якщо ця людина наполегливо працювала над розвитком своєї духовностi й досягла в цьому загальнолюдського рiвня, то мова може йти лише про обмеження сфер прояву її активностi, викликаної фiзичною вадою. У всьому iншому iнвалiди повноцiннi люди. Бiльше того, серед iнвалiдiв ми бачимо людей, що мають незаперечнi заслуги перед перед людством. Чого варте в людськiй iсторiї iм'я такого iнвалiда, як Франклiн Делано Рузвельт!

Якщо згадати, що поява духовностi остаточно повернула архантропiв на шлях формування сучасної людини та врахувати, яку роль вона вiдiграє в життi людини, то слiд визнати, що саме вона, духовнiсть, є провідною стороною людської сутностi.

Можна зауважити, що нiчого нового в такiй характеристицi духовностi немає. Релiгiйна лiтература давно твердить те ж саме. Доля iстини в такому твердженнi є, виходить потрiбнi деякi уточнення. По-перше, релiгiя не скрiзь i не завжди протилежна науцi. Тому, де це можливо, ми показуєм єднiсть результату релiгiйно-iррацiоналiстичного та науково-рацiоналiстичного вiдображення. При визначеннi ролi духовностi в людинi гуманiстична фiлософська концепцiя не має розбiжностi з теологiєю. По-друге, справа в сутностi людської духовностi, в розумiннi її специфiки, яка сформувалась в процесi антропосоцiогенезу. Саме тут i проявляється оригiнальнiсть гуманiстичного фiлософського пiдходу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Категорії “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.	\|	Суспільство як предмет соціально - філософського аналізу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.