• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Призначення і проведення експертизи. Висновок судового експерта.

Відповідно до ст. 40 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Метою проведення експертизи – є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Визначення поняття "судова експертиза" наводиться у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу": судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова експертиза є особливим видом експертного дослідження, тому на неї не поширюється дія Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу", оскільки цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері, а також загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі організації та проведення наукової та науково-технічної експертизи з метою забезпечення наукового обґрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науково-технічного потенціалу, результатів досліджень.

На судову експертну діяльність також не поширюється дія Положення про організацію та проведення наукової та науково-технічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 24 квітня 1998 р. N 131.

Як зазначається в п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", не може розглядатись як судова експертиза дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, протиріч чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обґрунтування рішення не можна.

Не буде вважатися судовою експертизою експертиза, проведена на вимогу прокурора до порушення господарським судом провадження у справі, а також після порушення провадження у справі, однак на вимогу прокурора, а не за ухвалою господарського суду.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.03.2002 р. у справі за позовом дочірнього підприємства "Чексіл-маркет" до ТОВ "Обнова" про стягнення 48904,66 грн. зазначалося, що особа набуває прав та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі.

Також не допускається використання висновків судової експертизи, проведеної в іншій судовій справі. Втім, якщо в іншій судовій справі судовою експертизою встановлені певні обставини, то ці обставини можуть мати преюдиціальне значення і не підлягають доказуванню відповідно до приписів ст. 35 ГПК України.

Норми ГПК України не містять переліку видів судових експертиз. Однак у Довіднику з підготовки матеріалів, що направляються на судову експертизу арбітражними судами, затвердженого спільним наказом Вищого арбітражного суду України та Міністерства юстиції України від 14 липня 1998 р. N 11/40/5, перелічено такі види експертиз.

1. Почеркознавча експертиза. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописних тексту, цифрових записів (далі - рукопису) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком).

2. Авторознавча експертиза. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автора тексту. Авторознавчою експертизою можуть також встановлюватись (найчастіше в імовірній формі) деякі соціально-біографічні риси автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функціональним стилем мови та ін.).

3. Технічна експертиза документів. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів. Головними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є: встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків; встановлення факту і способу внесення змін до документа (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер та ін.); виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабко видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах, за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл; встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машини, касові, телеграфні та інші буквено-цифрові апарати), а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле і т. п. за їх відбитками; ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками; ідентифікація компостерних знаків за просічками; ідентифікація знарядь письма за штрихами; ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця; встановлення належності літер певному комплекту шрифту; визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються. Експертизою матеріалів документів встановлюється рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і з допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники, клеючі речовини і т. д.), а також їх загальна родова (групова) належність.

4. Трасологічна експертиза. Головним завданням трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об'єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворюючих поверхонь. Трасологічною експертизою можна також встановлювати факти, які відносяться до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворюючих об'єктів. До появи об'єктів дослідження перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів від взаємодії з іншими об'єктами і придатність цих слідів для ідентифікації зазначених об'єктів або встановлення їх родової (групової) належності. Розрізняються такі підвиди трасологічних експертиз: слідів рук людини, слідів ніг і взуття людини, слідів ніг (лап) тварини; слідів знарядь та інструментів, засобів виробництва масових виробів; замикаючих та контрольних пристроїв; слідів розділу цілого на частини. До трасологічної експертизи примикає експертиза холодної зброї, а також експертиза рельєфних знаків на металі і пластмасі.

5. Бухгалтерська експертиза. Головними завданнями бухгалтерської експертизи є встановлення: документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення, а також розміру заподіяної матеріальної шкоди; правильності документального оформлення операцій прийому, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку і звітності; кола осіб, за якими за документальними даними в період виникнення нестачі (надлишку) значилися товарно-матеріальні цінності і грошові кошти, а також кола осіб, на яких лежав обов'язок забезпечити виконання вимог бухгалтерського обліку і контролю; документальної обґрунтованості розмірів сум за позовами, які вирішуються у порядку цивільного та господарського судочинства; документальної обґрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів; недоліків в організації бухгалтерського обліку і контролю, які сприяли виникненню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню. Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в облікових реєстрах рахунків бухгалтерського обліку і т. ін.

6. Фінансово-кредитна (економічна) експертиза. Основними завданнями фінансово-кредитної (економічної) експертизи є встановлення: обґрунтованості одержання і витрачання кредитів суб'єктами фінансово-господарської діяльності; додержання суб'єктами фінансово-господарської діяльності законодавства, яким регламентується формування і витрачання бюджетних коштів; обґрунтованості розподілу прибутку між партнерами фінансово-господарської діяльності.

7. Будівельно-технічна експертиза. Головними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення вартості будівель та споруд промислового і цивільного призначення; встановлення факту відповідності (невідповідності) збудованої або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм та правил (БНІП); визначення вартості різного роду будівельних робіт (спорудження будівель, їх переобладнання, ремонт, благоустрій території та ін.); розробка варіантів поділу будинків і надвірних будівель відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання об'єктів, залишення їх частин у спільній власності, а також визначенням грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну; розробка варіантів порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, що належать громадянам на праві спільної власності; визначення технічного стану будівель, споруд, інженерного обладнання (відсоток зносу, придатність до експлуатації, необхідність ремонту, наявність дефектів, причини, які їх викликали та ін.).

8. Товарознавча експертиза. До об'єктів товарознавчої експертизи, яка проводиться в експертних установах, зокрема, відносяться: будівельні, меблеві, ювелірні, косметичні, галантерейні, канцелярські товари, одяг, взуття, побутова техніка, фото-, радіо- та відеоапаратура і матеріали, обчислювальна техніка. Об'єктами експертизи цього виду можуть бути й інші товари, якщо в експертній установі є фахівці відповідної спеціалізації. Різновидом товарознавчої експертизи є автомобільно-товарознавча експертиза (автотоварознавча експертиза), об'єктами якої є автотранспортні засоби і їх комплектуючі. Головними завданнями товарознавчої експертизи є: визначення належності товарів (надалі - товарна продукція) до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері (вид, сорт, артикул, марка, модель, розмір, комплектність і т. ін.); визначення якісних змін товарної продукції; визначення причин якісних змін товарної продукції (мають виробничий характер, виникли у процесі транспортування, зберігання, в експлуатації); встановлення способу виробництва товарної продукції (заводський, саморобний), підприємства-виготовлювача, країни виготовлення; визначення вартості товарної продукції, в тому числі з урахуванням часткової втрати її товарних якостей в зв'язку з експлуатаційним зносом і пошкодженнями від впливу зовнішніх факторів; визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції вимогам існуючих правил.

9. Автотоварознавча експертиза. Основними завданнями автотоварознавчої експертизи є визначення шкоди, завданої володільцю транспортного засобу внаслідок ДТП або з інших причин, та визначення залишкової вартості транспортного засобу.

10. Автотехнічна експертиза. Головним завданням автотехнічної експертизи є: встановлення несправностей, які загрожували безпеці руху, причин та часу їх виникнення, можливості їх виявлення до моменту відмови вузла, механізму, системи і т. ін., а також технічної можливості уникнути перекидання, зіткнення, наїзду з моменту, коли у водія з'явилась можливість виявити несправність; встановлення того, як повинен був діяти водій в даній дорожній обстановці з метою забезпечення безпеки руху та наявності у нього в момент виникнення небезпеки технічної можливості запобігти наїзду, зіткненню або перекиданню; встановлення швидкості руху (за наявності сліду гальмування), гальмового та зупинного шляхів транспортних засобів; Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші завдання, рішення котрих пов'язане з дослідженням на основі спеціальних автотехнічних знань технічного стану транспортних засобів, дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.

11. Експертиза матеріалів і речовин. В експертизі матеріалів і речовин розрізняють такі підвиди: експертиза волокон і волокнистих матеріалів, лакофарбних матеріалів і покриттів; нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів; наркотичних засобів, отруйних і сильнодіючих речовин; рідин, що містять спирт; металів і сплавів; полімерів і пластмас. Головними завданнями, спільними для всіх підвидів експертиз матеріалів і речовин, є: виявлення на предметах речової обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів пально-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікроволокон, частинок наркотичних засобів і т. д.); визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що існують в науці, техніці та виробництві (хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням і т. д.); встановлення спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин; встановлення єдиного джерела походження матеріалів і речовин.

12. Біологічна експертиза. Біологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного та тваринного походження. Ними найчастіше бувають: листя, стебла, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, спори, пилок і т. д.; похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір'я, луска і т. д.); продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, мука, шматки хутра та шкіри і т. д.); продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, камедь, екскременти та ін.). Головними завданнями біологічної експертизи є: встановлення належності об'єктів тваринного та рослинного походження (далі - біологічного походження) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду та ін.), а також виявлення мікрооб'єктів зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях); встановлення спільної родової (групової) належності декількох порівнюваних об'єктів; встановлення належності об'єктів біологічного походження до одного цілого; визначення біологічних характеристик стану об'єкта (стадії розвитку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкодження та ін.); встановлення належності об'єктів рослинного походження до наркотичних засобів.

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. N 144/5, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 10 червня 2005 р. N 59/5, від 29 грудня 2006 р. N 126/5), містить дещо інший перелік основних видів експертиз.

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При вирішенні питань призначення судової експертизи господарський суд керується Господарським процесуальним кодексом України, Законом України "Про судову експертизу", Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. N 144/5).

Судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Суд може призначити експертизу з власної ініціативи незалежно від наявності згоди сторін.

За необхідності суд може вирішити питання про проведення експертизи під час підготовки справи до розгляду на підставі ст. 65 ГПК України або під час розгляду справи. Експертиза може бути також призначена у випадку, якщо сторона заявляє про фальсифікацію документів, які є доказами у справі.

Порядок визначення кола питань, що мають бути поставлені на вирішення судового експерта.

Питання, з яких повинна бути проведена експертиза, остаточно визначаються господарським судом. Особи, які беруть участь у справі, мають право запропонувати господарському суду питання, що повинні бути роз'яснені під час проведення експертизи.

Суд має право відхилити питання, запропоновані особами, які беруть участь у справі. Відхилення судом питань, що запропоновані особами, які беруть участь у справі, повинно бути мотивованим.

Перед формулюванням питань, що мають бути поставлені експерту, слід визначити предмет і характер експертизи. У визначенні кола питань, що підлягають роз'ясненню під час проведення експертизи, слід виходити з того, що питання повинні:

а) відповідати предмету й характеру експертизи;

б) стосуватися обставин, що мають значення для вирішення справи;

в) ураховувати можливості проведення експертизи.

Неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Питання, що ставляться на вирішення експертизи, повинні бути чітко сформульовані, при цьому саме напрацювання питань може вимагати спеціальних знань.

У Довіднику з підготовки матеріалів, що направляються на судову експертизу арбітражними судами, затвердженому спільним наказом Вищого арбітражного суду України та Міністерства юстиції України від 14 липня 1998 р. N 11/40/5, наведено орієнтовні переліки питань, що ставляться експерту, залежно від предмета експертизи.

У визначенні кола питань при призначенні і проведенні судової експертизи слід також керуватися приписами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 (у редакції наказу від 30 грудня 2004 р. N 144/5, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 10 червня 2005 р. N 59/5, від 29 грудня 2006 р. N 126/5).

Остаточне коло питань визначає господарський суд в ухвалі про призначення експертизи. При цьому суд вправі вносити редакційні уточнення в питання, що запропоновані сторонами, а також долучати нові питання, оскільки він не зв'язаний переліком питань, що запропоновані особами, які беруть участь у справі.

Суд управі призначити проведення експертизи з визначенням експертної установи або доручити проведення експертизи безпосередньо експерту. Призначаючи експертну установу, суд не вправі доручити проведення експертизи науковим установам, навчальним закладам, органам державної виконавчої влади. Але це не означає, що суд не вправі доручити проведення експертного дослідження фахівцям цих установ, закладів чи органів, внесених до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Особи, які беруть участь у справі, мають право пропонувати суду залучення як експертів визначених ними осіб, а також проведення експертизи у визначеній ними експертній установі. З цього приводу вони повинні подати суду відповідне клопотання.

Однак суд не є зв'язаним цим клопотанням і може визначити особу експерта чи експертну установу без урахування клопотання осіб, які беруть участь у справі.

У Додатку до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5, наведено перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції України:

Окрім того, особи, які беруть участь у справі, мають право:

а) заявляти відвід експерту;

б) заявляти клопотання про внесення до ухвали про призначення експертизи додаткових питань, що виносяться на вирішення експерта;

в) давати пояснення експерту;

г) ознайомлюватися з висновком експерта або повідомленням про неможливість дати висновок;

д) заявляти клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи.

З приводу призначення експертизи суд виносить ухвалу. В ухвалі мають бути зазначені:

а) місце і дата винесення ухвали;

б) назва суду;

в) прізвище та ініціали судді;

г) назва справи та її номер;

д) обставини справи, які стосуються експертизи;

е) підстави призначення експертизи;

є) питання, що ставляться на вирішення експерта (експертів);

ж) прізвище, ім'я та по батькові експерта або назва державної експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи;

з) перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, що направляються експертові на ознайомлення, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи;

і) попередження про відповідальність експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як зазначається у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України , зазначаються, зокрема:

обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

підстави призначення судової експертизи, зокрема, додаткової або повторної;

організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

перелік питань, що потребують роз'яснення;

мотиви, з яких відхилено пропозиції учасників судового процесу;

місце знаходження предметів і документів, які повинні бути досліджені;

обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України.

Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об'єкта експертного дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на формування його ідентифікаційних ознак, про ці обставини слід повідомити експерта, вказавши це в ухвалі про призначення експертизи.

Судовий експерт користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 ГПК України .

Експерт має право:

ознайомитися з матеріалами справи, оскільки це стосується предмета судової експертизи;

брати участь в огляді та дослідженні доказів;

просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.

Експерт зобов'язаний:

за ухвалою господарського суду з'явитися на його виклик;

дати мотивований висновок щодо поставлених експерту питань;

зробити висновок у письмовій формі.

У п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" зазначається, що строки проведення експертних досліджень та порядок встановлення цих строків у залежності від складності дослідження та з урахуванням експертного навантаження передбачено підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. N 144/5). Господарські суди мають контролювати дотримання передбачених названою Інструкцією строків проведення експертизи, а у разі їх порушення - реагувати на це в порядку, встановленому статтею 90 ГПК України .

Сторони і прокурор, який бере участь у судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах 5 і 6 ст. 31 ГПК України.

Відвід може бути заявлений з таких підстав:

експерт особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

експерт є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі;

з мотивів некомпетентності експерта.

Також відповідно до ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" судовий експерт зобов'язаний заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. N 710, розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 5 до 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні⁸⁷.

Стаття 42 ГПК України встановлює, що результати експертних досліджень викладаються у висновку.

Висновок складається в письмовій формі та підписується експертом, якщо експертиза проводилась одноособово, або експертами, якщо експертиза проводилася комісією експертів. Окрім того, відповідно до п. 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. N 144/5, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 10 червня 2005 р. N 59/5, від 29 грудня 2006 р. N 126/5), висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням ідентифікаційного номера.

Якщо експерт працює у складі юридичної особи, його висновок також засвідчується підписом керівника та печаткою юридичної особи.

Експертами, що входять до складу комісії, складається єдиний висновок. Експерти комісії у разі згоди між собою підписують спільний висновок експертизи, а у разі виникнення розбіжностей між членами комісії складається декілька висновків відповідно до позицій експертів. Якщо думки експертів з питань, що поставлені, не збігаються, кожний експерт складає окремий висновок з питань, щодо яких експерти не дійшли згоди.

У висновку комплексної експертизи повинно бути зазначено:

а) які дослідження проведено кожним з експертів;

б) які факти встановлено кожним з експертів;

в) яких висновків дійшов кожен з експертів.

Кожен з експертів підписує ту частину висновку, яка містить опис проведеної ним частини дослідження. Загальний висновок формулюють і підписують експерти, які компетентні давати загальну оцінку одержаних результатів. У разі виникнення між експертами розбіжностей з приводу поставлених запитань результати експертизи оформляються окремими висновками, кожний з яких підписується експертом.

У висновку експерта повинно бути зазначено:

час і місце проведення судової експертизи;

підстави для проведення судової експертизи;

об'єкти дослідження та матеріали справи, подані для проведення експертизи;

запитання, поставлені господарським судом експерту або комісії експертів;

відомості про експертну установу, експерта (прізвище, ім'я та по батькові, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, вчений ступінь, вчене звання, посада), якому доручено проведення експертизи;

підписана експертом відмітка щодо попередження його про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого експертного висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;

докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом запитання.

Пункти 4.11 - 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз містять більш деталізовані вимоги до складання експертного висновку. Висновок експертизи складається з трьох частин: вступної, досліджувальної та висновків дослідження.

Висновок експерта складається з трьох частин: вступної, дослідницької та заключної.

У вступній частині висновку експерта зазначаються:

- найменування документа ("Висновок"), його номер, за наявності відповідних підстав - характер експертизи (чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною), вид (назва) експертизи, за якою справою (кримінальною, цивільною, господарською, номер справи) вона проводиться;

- дата складання висновку;

- дата надходження постанови (ухвали), об'єктів і матеріалів справи до експертної установи (її найменування), експерта (його ім'я, по батькові);

- найменування і дата складання документа, на підставі якого виконується експертиза (постанова, ухвала), та найменування особи (посада, прізвище, ініціали) або органу, яка призначила експертизу;

- перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження);

- відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів);

- спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об'єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість;

- перелік питань (дослівно у формулюванні постанови чи ухвали), які винесено на вирішення експертизи; якщо питання у постанові (ухвалі) сформульовано неясно або редакція питання в постанові (ухвалі) не відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції постанови (ухвали) про призначення експертизи він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає згаданим Рекомендаціям; якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок дослідження; якщо деякі питання, що містяться у постанові (ухвалі), вирішувались при проведенні експертиз різних видів - відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи, доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у постанові (ухвалі) про призначення експертизи, - указується, у якому порядку вирішуватимуть ці питання;

- питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи;

- при наявності в постанові (ухвалі) про призначення експертизи питань, які не відносяться до предмета експертизи або не входять до компетенції експерта, - указуються причини, з яких ці питання не вирішувались;

- дані про експерта (експертів): посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, прізвище, ім'я та по батькові, освіта, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, номер свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;

- попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України (в необхідних випадках - за відмову від надання висновку за ст. 385 Кримінального кодексу України);

- дату направлення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, дату надходження додаткових матеріалів або відомостей про наслідки розгляду клопотання; обставини справи, які мають значення для надання висновку, з обов'язковим зазначенням джерела їх отримання;

- при проведенні повторних експертиз указуються відомості про первинну (попередні) експертизу (прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата висновку експертизи, зміст заключних висновків первинної (попередніх) експертизи; зміст питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені в постанові (ухвалі) про її призначення); у разі якщо такі мотиви в постанові (ухвалі) відсутні, про це робиться відповідний запис;

- при проведенні комісійних та комплексних експертиз зазначається голова комісії (провідний експерт);

- відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвища, ініціали, процесуальний статус);

- нормативні акти та література, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, із зазначенням, відповідно, їх дати, номера прийняття, редакції та бібліографічних даних.

У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань.

Дослідницька частина повинна включати:

- відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання;

- посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них;

- експертну оцінку результатів дослідження.

Опис процесу застосування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу осіб, які призначили експертизу (дослідження), можуть надаватись їм для ознайомлення.

Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є підставою для формулювання висновків, можуть викладатися у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта.

У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

У заключній частині викладаються висновки дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині.

На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

У разі якщо заключний висновок не може бути сформульований у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, викладених у дослідницькій частині.

Існують різні види висновків експерта:

1) категоричний (позитивний чи негативний висновок);

2) ймовірний висновок;

3) висновок експерта про неможливість відповісти на поставлене питання при вихідних даних, що надані (умовний та безумовний).

Під умовним висновком розуміється такий висновок експерта, в якому формулюються різні категоричні висновки залежно від того, які з фактичних даних, що покладені в обґрунтування висновків, буде доведено в судовому засіданні.

У процесі проведення експертизи експерт може встановити факти, що мають значення для справи, але щодо яких в ухвалі суду не було поставлено запитань. У цьому випадку експерт може висловити свою думку з цих питань в експертному висновку.

Висновок експерта повинен бути оголошений у судовому засіданні та досліджений разом з іншими доказами.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, вправі подати клопотання про виклик експерта до суду. Клопотання може бути подано як письмово, так і в усній формі. Якщо проводилася комісійна чи комплексна експертиза кількома експертами, до суду може бути викликано як усіх експертів, що підписали висновок, так і окремих експертів.

Експерт має право після оголошення експертного висновку дати пояснення щодо змісту висновку. При цьому таке право експерт може реалізувати самостійно на власний розсуд, навіть якщо його не викликано до суду. Експерт також зобов'язаний дати відповідь на запитання суду та осіб, які беруть участь у справі. Ці запитання можуть бути додатковими, тобто такими, що не були поставлені експерту в ухвалі про призначення експертизи. Запитання можуть стосуватись як предмета судової експертизи, відповідей на запитання, що поставлені на вирішення експертизи, так і запитання щодо кваліфікації експерта. Також запитання можуть стосуватися з'ясування методики експертного дослідження, приладів, що використовувались, об'єктів дослідження, усунення суперечностей у висновках.

Під час дослідження судом висновку експертизи може з'ясуватися, що він є неповний чи недостатньо ясний. У такому випадку суд призначає додаткову експертизу.

Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.

Дослідження висновку експерта може виявити сумніви в його правильності. Це може виражатися в необґрунтованості висновку, в його суперечності іншим матеріалам справи тощо. У такому випадку суд може призначити повторну експертизу. Проведення повторної експертизи доручається комісії експертів, які не брали участь у складанні первинного висновку.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності.

Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

При проведенні повторної експертизи у вступній частині висновку експертизи указуються відомості про первинну (попередні) експертизу (прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата висновку експертизи, зміст заключних висновків первинної (попередніх) експертизи; зміст питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені в постанові (ухвалі) про її призначення); у разі якщо такі мотиви в постанові (ухвалі) відсутні, про це робиться відповідний запис.

При проведенні повторної експертизи в дослідницькій частині висновку експерта вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

Питання про призначення додаткової або повторної експертизи суд вирішує в ухвалі. Ухвала повинна містити мотиви призначення додаткової або повторної експертизи.

У разі призначення додаткової або повторної експертизи, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку. У постанові (ухвалі) про призначення додаткової або повторної експертизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

1. Забезпечення доказів.

Відповідно до ст. 43-1 ГПК України, особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 ГПК України, запобіжних заходів до подання позову.

Мета попередніх запобіжних заходів полягає у більш ефективному захисті прав учасників цивільного обороту.

Заяву про вжиття запобіжних заходів може бути подано лише зі справ, розгляд яких є підвідомчим господарським судам.

Особа, яка має підстави побоюватися, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушено або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Тобто, заяву про вжиття запобіжних заходів може подати особа, яка:

а) має підстави побоюватися, що подача потрібних для неї доказів стане неможливою або утрудненою;

б) має підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення.

Отже, до подання заяви про вжиття запобіжних заходів особу спонукає її суб'єктивне уявлення про те, що в майбутньому може бути утруднене чи унеможливлене подання до суду доказів, або суб'єктивне уявлення про порушення чи загрозу порушення її права. Тобто певним чином подача заяви про запобіжні заходи є превентивним заходом запобігання порушенню права.

Із заявою про вжиття запобіжних заходів може звернутися не будь-яка особа, а лише особи, які мають право звернення до господарського суду відповідно до ст. 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Запобіжні заходи забезпечують вимогу, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи реальності виконання рішення суду.

Ефект запобіжних заходів досягається завдяки несподіваності цих заходів для порушника прав заявника.

Види запобіжних заходів визначені в ст.43-2 ГПК України.

Запобіжні заходи включають:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Перелік запобіжних заходів, які може застосовувати суд, є вичерпним і розширенню не підлягає.

Судом може бути застосовано як один із перелічених запобіжних заходів, так і декілька одночасно.

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. IV. Висновок
3. IV. Висновок
4. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
5. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
6. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
7. Автоматичний розрахунок суми проведення.
8. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
9. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
10. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
11. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
12. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння

Переглядів: 4590