Оцінка доказів господарським судом.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оцінка доказів – це розумова діяльність суб'єктів доказування з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв'язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами.

Оцінка доказів має здійснюватися з дотриманням таких принципів:

а) суд здійснює оцінку відповідно до своїх внутрішніх переконань;

б) суд оцінює докази безпосередньо, повно, всебічно, об'єктивно в їх сукупності;

в) при оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законом.

Змістовне навантаження принципу оцінки відповідно до внутрішніх переконань судді полягає в тому, що суддя самостійно вирішує питання щодо достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Внутрішнє переконання судді – це його власне ставлення до певного об'єкта, тобто конкретне почуття або сукупність почуттів судді, які виникають у процесі розгляду і вирішення справи з приводу певних об'єктів, що мають значення для справи.

Отже, внутрішнє переконання - це ставлення суду до обставин справи, що ґрунтується на доказах. Підтвердженням принципу оцінки судом доказів лише відповідно до його внутрішніх переконань є норма ст. 111-12 ГПК, згідно з якою постанова господарського суду касаційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції чи постанови апеляційної інстанції не може містити приписів про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Безпосередність оцінки доказів означає, що суд повинен дослідити докази безпосередньо в судовому засіданні.

Принцип безпосередності полягає в сукупності закріплених законом правил, що встановлюють спосіб сприйняття судом доказових фактів, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до такого визначення обов'язок суду в судових засіданнях, а у необхідних випадках і поза судовим засіданням полягає у безпосередньому сприйнятті та дослідженні доказів та інших даних справи.

Суддям, які не брали участі у таких дослідженнях доказів, забороняється ухвалювати судові рішення.

Для встановлення фактів господарський суд безпосередньо досліджує письмові та речові докази, висновки експертів, аудіо- та відеозаписи, заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, експертів, а також оголошує такі пояснення, показання, висновки, викладені в письмовій формі.

Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Водночас, під час оцінки доказів суд може з'ясувати, що зібраних у справі доказів недостатньо для прийняття рішення. У такому випадку, суд пропонує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів і залежно від необхідного для цього часу може оголосити перерву, відкласти розгляд справи, а у випадках, передбачених законом, зупинити провадження в справі.

Всебічність означає оцінку доказів з урахуванням доводів усіх осіб, які беруть участь у справі.

Об'єктивність оцінки доказів означає незацікавленість суду в результаті вирішення справи, відсутність упередженості суду при оцінці доказів.

Результат оцінки доказів наводиться в судовому рішенні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Призначення і проведення експертизи. Висновок судового експерта.	\|	Судовий збір.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.