Про результати розгляду претензії заявника повідомляють у письмовій формі.

Результат розгляду претензії викладається у вигляді відповіді на претензію. Згідно з установленими вимогами до змісту відповіді на претензію у відповіді повинно бути зазначено:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь;

б) дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

в) коли претензію визнано повністю або частково - визнана сума, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

г) коли претензію відхилено повністю або частково - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

д) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

У випадку, якщо отримувач претензії відхилив її повністю або частково, він зобов'язаний повернути заявникові оригінали документів, одержаних ним разом із претензією. Окрім того, до відповіді на претензію слід додати документи, на підставі яких ґрунтуються доводи про відхилення претензії, якщо ці документи відсутні в заявника претензії.

Окрім того, відповідь на претензію повинна бути підписана повноважною особою підприємства, організації. Відповідь на претензію також може бути підписана представником. У цьому випадку до відповіді на претензію слід додавати копію довіреності представника.

Відповідь на претензію та додані до неї матеріали мають надсилатися поштою рекомендованим або цінним листом. Відповідь на претензію також може бути вручена адресатові відповіді на претензію нарочним під розписку. Інших способів направлення відповіді на претензію (факсимільним зв'язком, електронною поштою) норми ГПК не допускають.

У випадку повного або часткового задоволення претензії про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, слід у цій платіжній вимозі-дорученні зазначити визнану суму претензії. Зазначена платіжна вимога-доручення направляється заявнику претензії разом із відповіддю на претензію.

Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України. Тобто, якщо заявник претензії про сплату грошових коштів отримав разом із відповіддю на претензію платіжну вимогу-доручення, в якій зазначено розмір визнаної суми претензії, ця платіжна вимога-доручення підлягає виконанню через установи банків без звернення до виконавчої служби в порядку, встановленому Національним банком.

Такий порядок встановлено у главі 4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, викладеними в додатку 8 до цієї Інструкції, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, яка зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем. Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

Норма, викладена в частині 7 статті 8 ГПК України, яка містить санкцію за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми (винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми), в цей час не застосовується.

Відповідно до ст. 1071 ЦК банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Водночас відповідно до ст. 236 ГК у господарських договорах сторони можуть передбачати використання як одного з видів оперативно-господарських санкцій повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо). Втім нормативно-правовими документами Національного банку безакцептний порядок списання коштів не передбачено.

У Законі України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" п. 1.38 містить визначення поняття "договірного списання" - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Порядок договірного списання встановлено у главі 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема:

- умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

- номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;

- назву отримувача;

- номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника;

- перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Отже, сторони господарського договору не лише повинні передбачити у договорі безакцептне списання як оперативно-господарську санкцію, а й передбачити право такого списання у договорі платника коштів із банком.

Юридична служба чи юрист на підприємстві обов'язково повинні вести журнали обліку претензій, пред'явлених підприємством та пред'явлених підприємству.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Згідно зі ст. 7 ГПК України , претензія підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня отримання претензії.	\|	Наслідок дотримання і порушення досудового порядку врегулювання господарських спорів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.