• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Метеорологічні умови виробничого середовища.

Важливе значення для забезпечення необхідних умов нормальної життє-діяльності людини, здорової і продуктивної праці мають створення і підтримка нормальних метеорологічних умов (мікроклімату). Метеорологічні умови зале-жать від фізичного стану повітряного середовища і характеризуються таки-ми основними метеорологічними елементами:

1. Температурою, а також тепловим випромінюванням від нагрітих по-верхонь.

2. Вологістю.

3. Швидкістю руху повітря.

4. Атмосферним тиском, складом повітря.

Сукупність цих факторів, що склалася на місці діяльності, називається мікрокліматом.

У виробничому середовищі на людину можуть впливати такі шкідливі чинники, як гази, пари, аерозолі, надлишкове тепло, підвищена або знижена температура навколишнього середовища, підвищена або знижена вологість.

Створення в робочій зоні здорових умов праці, усунення або зниження до нормальних значень впливу шкідливих виробничих факторів є запорукою без-печної роботи працівників, сприяє гарному самопочуттю людей і ефективному виконанню поставлених задач.

Організм людини постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі лю-дини протікали нормально, теплота, що виділяється організмом, повинна над-ходити в оточуюче людину середовище. Так, якщо людину, яка знаходиться в спокої, тепло ізолювати, то через 1 годину температура його тіла підвищиться на 1,5 ˚С.

На процес теплообміну між людиною і навколишнім середовищем впли-вають:

1. Метеорологічні умови середовища (мікроклімат).

2. Характер праці.

Якщо на робочому місті температура та вологість повітря достатньо висо-кі, а праця пов’язана з фізичним навантаженням на організм, то теплообмін бу-де більш активний.

Параметри, що обумовлюють тепловий баланс системи «людина – робо-ча зона» які одночасно характеризують робочу зону, називаються параметра-ми мікроклімату.

До них відносяться:

1. Температура повітря, t(˚С); = - 89…+ 60 ˚С;

2. Відносна вологість, (%); = 10…100 %,

3. Швидкість руху повітря, V(м/с); = 10…100 %,

4. Барометричний тиск, Р (Па); = (0,9 - 1.06) ^х10⁵ Па.

5. Інтенсивність теплового випромінювання Е, (Вт).

Метеорологічні фактори, як кожний окремо, так і в різноманітних сполу-ченнях, спричиняють величезний вплив на функціональну діяльність людини, на його самопочуття і здоров'я. Така дія може бути антагоністичною, коли вплив одного або декількох факторів послабляється або цілком знищується ін-шими, або ж синергічною, коли впливи несприятливих факторів підсилюють один одного.

Вплив метеорологічних умов на організм людини. Одним з усіх перера-хованих параметрів, найбільш актуальним є температура навколишнього сере-довища, тому що людині доводиться витримувати теплові навантаження від нагрітих конструкцій, предметів, працюючих машин та механізмів. Несприят-ливий вплив цього й інших метеорологічних факторів приводить до порушення терморегуляції організму.

Терморегуляція - це сукупність фізіологічних і хімічних процесів в організ-мі людини, спрямованих на підтримку сталості температури тіла (у межах 36 - 37 ˚С). Збереження постійної температури тіла в широкому діапазоні змін метеорологічних факторів є необхідною умовою для протікання в організмі біо-хімічних процесів, що лежать в основі його життєдіяльності. Підвищення тем-ператури тіла вище цих меж називається перегріванням, зниження її – охолод-женням.

Перегрівання й охолодження веде до небезпечних порушень життєвих функцій організму. Терморегуляція здійснюється фізіологічними механізмами і знаходиться під контролем центральної нервової системи. Вона забезпечує рів-новагу між кількістю тепла, що безперервно утворюється в організмі в процесі обміну речовин, і надлишками тепла, що безперервно віддаються в навколишнє середовище, тобто зберігає тепловий баланс людини.

Розрізняють хімічну і фізичну терморегуляцію. Хімічна терморегуляція організму досягається зниженням рівня обміну речовин при загрозі перенагрі-вання чи посиленням обміну речовин при охолодженні організму. Проте роль хімічної терморегуляції в тепловій рівновазі організму із зовнішнім середови-щем невелика в порівнянні з фізичною терморегуляцією, що регулює віддачу тепла у навколишнє середовище.

Віддача тепла організмом у навколишнє середовище може відбуватися трьома шляхами:

1. У вигляді інфрачервоних променів, що випромінюються поверхнею тіла в напрямку навколишніх предметів з більш низькою температурою (радіа-ція).

2. Нагріванням повітря, що омиває поверхню тіла (конвекція).

3. Випаровуванням вологи (поту) з поверхні тіла (шкіри), легенів та сли-зистих оболонок верхніх дихальних шляхів.

У нормальних умовах при слабкому рухові повітря і середній температурі людина в стані спокою втрачає в результаті радіації 45% усієї вироблюваної ор-ганізмом надлишкової теплової енергії, конвекцією - до 30% і випаровуванням - до 25%. При цьому понад 80% тепла віддається через шкіру, приблизно 13% через органи подиху, близько 5% тепла витрачається на зігрівання прийнятої їжі, води і вдихуваного повітря.

Співвідношення між різними видами тепловіддачі може змінюватися в за-лежності від величини метеорологічних факторів і їхнього сполучення, сумарна ж кількість тепла, що віддається, при сталій інтенсивності м'язової роботи за-лишається на постійному рівні. Кількість тепла, що віддається, збільшується при посиленні м'язової роботи, що супроводжується збільшенням теплотворен-ня.

Тепловіддача радіацією і конвекцією може відбуватися тільки у випадку, якщо температура навколишнього середовища нижча за температуру тіла, при-чому інтенсивність тепловіддачі тим більша, чим більша різниця цих темпера-тур. При температурі навколишнього середовища, що дорівнює або перевищує температуру поверхні тіла (шкіри), тепловіддача може здійснюватися тільки за рахунок виділення поту.

Кількість поту, виділюваного організмом, залежить від температури нав-колишнього середовища й інтенсивності фізичного навантаження. При спокої організму і температурі повітря 15 ˚С потовиділення незначне і складає приб-лизно 30 мл за 1 год. При високій температурі (30˚С і вище), особливо при ви-конанні важкої фізичної роботи, потовиділення може збільшуватися в десятки разів.

Слід зазначити, що віддача тепла з потовиділенням можлива лише у випа-дку, якщо піт, що виділяється, випаровується з поверхні тіла. Швидкість випа-ровування поту, а тим самим і інтенсивність тепловіддачі, залежить від воло-гості і швидкості руху повітря, а також від матеріалу, виду і покрою одягу.

В умовах, коли тепловіддача здійснюється тільки випаровуванням поту, тобто коли температура навколишнього середовища дорівнює або перевищує температуру тіла людини, а вологість повітря перевищує 75 - 80 %, може насту-пити перегрівання організму, викликане порушенням терморегуляції. Найбільш характерною ознакою порушення терморегуляції є підвищення температури ті-ла. При незначному перегріві симптоми обмежуються легким підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, спрагою, невеликим підвищенням частоти подиху і пульсу. При більш значному перегріві виникають задуха, голо-вний біль і запаморочення, затрудняється промова. Описана форма порушення терморегуляції з перевагою різкого підвищення температури тіла називається тепловою гіпертермією.

Інша форма перегрівання характеризується перевагою порушення водно - сольового обміну і відома під назвою судорожної хвороби. Вона протікає у фор-мі судорог у різних, особливо ікро ножних м'язах і супроводжується великою втратою поту, сильним згущенням крові. Надалі може наступити тепловий удар, що протікає з утратою свідомості, підвищенням температури тіла до 40 - 41 ˚С, слабким і прискореним пульсом. Характерною ознакою важкої поразки є майже повне припинення потовиділення, тому що порушується водно – сольо-вий обмін. Тепловий удар і судорожна хвороба можуть закінчуватися смертель-ним кінцем.

Несприятливий вплив на організм спричиняє не тільки висока, але і низь-ка температура повітря. Тривалий і інтенсивний вплив холоду може викликати ряд змін найважливіших фізіологічних процесів, що впливають на працездатні-сть і захворюваність людей. Тривале охолодження часто призводить до розладу діяльності капілярів і дрібних артерій (замерзання пальців рук, ніг, кінчиків ушей). При цьому відбувається і переохолодження всього організму.

Дуже поширені захворювання периферійної нервової системи, що викли-каються охолодженням, особливо пояснично-крижовий радикуліт, невралгія ли-цьового, троїстого, сідничного й інших нервів, загострення суглобного і м'язо-вого ревматизму, плеврит, бронхіт, асептичне й інфекційне запалення слизува-тих оболонок дихальних шляхів.

Найбільший відсоток обморожень і навіть смертей від переохолодження спостерігається при сполученні низької температури, високої вологості повітря і великій його рухливості. Це пояснюється тим, що вологе повітря краще про-водить тепло, а його рухливість збільшує тепловіддачу конвекцією. Такі ситуа-ції можуть виникати при роботі на відкритій території в зимовий час.

Швидкість руху повітря ефективно сприяє теплообміну. Підвищення швидкості руху повітря послабляє несприятливий вплив підвищеної температу-ри, але підсилює вплив зниженої температури, впливає на самопочуття люди-ни, впливає на розподіл шкідливих речовин у приміщенні.

Організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості бли-зько 0,15 м/с. Причому, якщо ці повітряні потоки мають температуру до 36,5 ˚С, організм людини відчуває освіжаючу дію, при більш високих температурах – гнітючу. У холодну пору року швидкість руху повітря не повинна перевищу-вати 0,2…. 0,5 м/с, а влітку 0,2…1,0 м/с.

Значний вплив на стан організму людини спричиняє вологість навколиш-нього повітря. Так підвищення вологості повітря збільшує вплив як підвищеної (перегрівання організму), так і зниженої температури (переохолодження). Фі-зіологічно оптимальною є відносна вологість (відношення абсолютної вологос-ті до максимального А/М ^Х 100 %) у межах 40 - 60 %. Надлишкова вологість (бі-льш 80 %) утрудняє випар вологи з поверхні шкіри. Це може призвести до по-гіршення стану організму і зниженню працездатності людини.

Знижена відносна вологість (менш 18 %) також несприятлива для люди-ни, тому що призводить до висихання слизуватих оболонок і зниження захисної діяльності верхніх дихальних шляхів.

Виробнича діяльність людей на поверхні землі протікає звичайно, при ат-мосферному тиску, близькому до тиску над рівнем моря, який дорівнює 1000 Па.

Організм людини може зіштовхуватися з умовами підвищеного і зниже-ного тиску. Від барометричного тиску залежить парціальний тиск кисню й азо-ту повітря, а, отже, і процес дихання. Падіння парціального тиску призводить до виникнення фізіологічних зрушень в організмі і розвитку «висотної» чи «гірської» хвороби, обумовленої саме кисневим голодуванням, що в окремих осіб відзначається на висоті більш 2500 - 3000 м, а на більшості помітно позна-чається на висоті 4500 м.

Атмосферне повітря, найбільш сприятливе диханню, являє собою суміш газів. Проте у реалі навколишнє повітря збагачується різноманітними шкідли-вими речовинами у виді парів, газів, емульсій і твердих часток. Вплив шкідли-вої речовини на організм людини залежить від хімічного складу, концентрації, тривалості впливу, параметрів навколишнього середовища, індивідуальних осо-бливостей людини, а для пилу ще і від дисперсності і форми часток. Шкідливі речовини проникають в організм людини, головним чином через дихальні шляхи, а також через шкірний покрив.

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини підрозділяю-ться на:

1. Загально токсичні, що викликають отруєння всьогоорганізму (оксид вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол).

2. Подразні, що викликають подразнення слизуватих оболонок і дихаль-ного тракту (хлор, аміак, оксиди сірки, азоту, озон).

3. Сенсибілізуючі - діють як алергени (формальдегід, різні розчинники, лаки).

4. Мутагенні - що призводять до зміни спадкоємної інформації (свинець, марганець, радіоактивні ізотопи).

5. Що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, сви-нець).

Таким чином, в умовах виробничого середовища несприятливий вплив на людину багатьох метеорологічних факторів посилюється.

Нормальні метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень визначаються нормами метеорологічних умов. При нормуванні виходять із за-гальних міжгалузевих норм, ГОСТ 12.1.005 - 88 «Повітря робочої зони. Зага-льні санітарно-гігієнічні вимоги».

Припустимі метеорологічні умови забезпечують нормальні умови праці, погіршення яких може призвести до професійних захворювань.

Межі зміни параметрів.

У виробничих приміщеннях, де за технічними або економічними причи-нами неможливо забезпечити припустимі нормативні показники мікроклімату, повинні передбачатися заходи щодо захисту працюючих від перегрівання або охолодження.

Читайте також:

1. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
2. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
3. Аналіз виробничого травматизму
4. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в рослинницькому технологічному комплексі
5. Аналіз виробничого травматизму у адміністративно-територіальних одиницях України за 2006-2009 роки
6. АНАЛІЗ І ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ ТА ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ
7. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі
8. Аналогія як умовивід
9. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
10. Безпека виробничого устаткування.
11. Блок 4. Умови та охорона праці.
12. Блок перевірки умови

Переглядів: 8515