Аналіз виробничого травматизму у адміністративно-територіальних одиницях України за 2006-2009 роки

Розподіл профзахворювань та профотруєнь за основними галузями виробництва в Україні в 2001-2005-2009 роках

В 2005-2009 роках

Розподіл профзахворювань та профотруєнь по областях України

Області
Кількість випадків	Рівень на 10000 працюючих	Кількість випадків	Рівень на 10000 працюючих
Всього в Україні У тому числі		4,6	5972 (+10)	4,8 (+0,2)
АР Крим		0,5	8 (-19)	0,2 (-0,3)
Вінницька		0,4	6 (-18)	0,6 (+0,2)
Волинська		1,9	158 (+42)	3,6 (+1,7)
Дніпропетровська		16,2	1364 (+397)	6,3 (-9,9)
Донецька		38,7	1814 (-501)	8,1 (-30,6)
Житомирська		0,6	26 (-8)	0,6 (0,00)
Закарпатська		0,05	0 (-3)	0 (-0,05)
Запорізька		0,9	40 (-13)	0,5 (-0,4)
Івано-Франківська		0,1	6 (+1)	0,08 (-0,02)
Київська		0,06	6 (+2)	0,2 (+0,14)
Кіровоградська		1,9	79 (-38)	1,6 (-0,3)
Львівська		9,9	668 (+80)	5,6 (-3,3)
Луганська		19,4	1324 (+164)	11,5 (-7,9)
Миколаївська		0,2	11 (+3)	0,3 (+0,1)
Одеська		0,05	5 (+2)	0,06 (+0,01)
Полтавська		0,2	4 (-4)	0,04 (-0,16)
Рівненська		0,2	3 (-6)	0,03 (-0,17)
Сумська		1,4	141 (+57)	1,5 (+0,1)
Тернопільська		3,1	18 (-167)	0,6 (-2,5)
Харківська		2,6	213 (+53)	2,3 (-0,3)
Херсонська		0,6	35 (+1)	0,7 (+0,1)
Хмельницька		0,1	4 (-1)	0,03 (-0,97)
Черкаська		0,6	23 (-12)	0,3 (-0,3)
Чернігівська		0,01	0 (-1)	0 (-0,01)
Чернівецька	-	-	9 (+9)	0,04 (+0,04)
м. Київ		0,3	9 (-8)	0,04 (-0,26)
м. Севастопіль		0,03	1 (-1)	0,05 (+0,02)

Таблиця 3.

Галузі
Кільк. випадків.	Питома вага	Кільк. випадків	Питома вага	Кільк. випад-ків	Питома вага
Вугільна		70,8		74,4		74,4
Металургійна		9,8		5,9		5,9
Машинобудівна		8,3		4,3		4,3
Хімічна		0,4		0,2		0,2
Легка		0,3		3,2		3,2
Промбудматеріалів		0,8		0,6		0,6
Будівництво		0,1		0,2		0,2
Сільське господарство		3,7		1,0		1,0
Інші галузі		5,8		10,3		10,3
Всього в Україні				100,0		100,0

Таблиця 4.

№ з/п	Адміністративно-територіальна одиниця	Роки	Кількість нещасних випадків
усього	у т.ч. пов’я-заних з ви-робництвом: абс.ч. - % до загального числа (2009)	у т.ч. із смертельним наслідком
усього	у т.ч. пов’язаних з виробництвом: абс.ч. - % до загального числа (2009)

1.	АР Крим


		292 – 74,7		21 - 35,0
2.	Вінницька


		298 – 80,5		10 - 20,4
3.	Волинська


		295 - 89,7		13 – 72,2
4.	Дніпропетровська


		1010 - 88,6		44 - 38,3
5.	Донецька


		4359 – 92,5		110 – 42,3
6.	Житомирська


		208 – 91,2		15 – 71,4
7.	Закарпатська


		62 – 59,6		7 – 38,9
8.	Запорізька


		388 – 79,3		18 – 27,7
9.	Івано- Франківська


		95 – 67,9		15 – 34,1
10.	Київська


		192 – 75,0		20 – 44,4
11.	Кіровоградська


		217 – 90,4		20 – 64,5
12.	Луганська


		1771 – 92,6		50 – 50,0
13.	Львівська


		377 – 86,3		15 – 30,0
14.	Миколаїська


		143 – 77,3		4 – 14,3
15.	Одеська


		248 – 64,4		23 – 25,3
16.	Полтавська


		248 - 82,1		14 – 35,0
17.	Рівненська


		145 - 80,6		14 – 56,0
18.	Сумська


		300 – 84,5		16 – 44,4
19.	Тернопільська


		78 – 53,8		7 – 53,8
20.	Харківська


		390 – 72,6		24 – 34,8
21.	Херсонська


		125 – 37,4		9 – 39,1
22.	Хмельницька


		215 – 83,3		20 – 47,6
23.	Черкаська


		157 – 73,7		12 – 30,8
24.	Чернівецька


		67 – 93,1		6 – 75,0
25.	Чернігівська


		141 – 82,0		4 – 23,5
26.	м. Київ


		509 – 73,9		44 – 44,0
27.	м. Севастополь


		49 – 73,1		0 – 0,0
Всього в Україні			19142 – 78,4		906 – 48,3
		18108 – 81,5		928 – 51,2
		15934 – 83,2		811 – 49,1
		12372 – 84,5		555 – 42,3
Разом

2. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ТА МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

В умовах зростання повноважень трудових колективів у розв’язанні більшості питань, що регулюють соціально-трудові відносини, в умовах удосконалення відносин власності виникає об’єктивна необхідність узгодження інтересів різних верств населення. Світовий досвід дозволяє переконатись, що досягнути злагоди у суспільстві та підвищити ефективність виробництва можна лише в умовах соціального миру та співробітництва найманих працівників з працедавцями.

Узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними суб’єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у країнах з розвинутою ринковою економікою назву інституту соціального партнерства, який охоплює соціально-трудові відносини від конкретного підприємства (роботодавця) до національного рівня.
Соціальне партнерство – це такий тип і система відносин між працедавцями і найманими працівниками, при яких в рамках соціального миру відбувається узгодження їхніх найважливіших соціально-трудових інтересів.
На практиці соціальне партнерство виступає в якості альтернативи будь-якій диктатурі класу або особи і є цивілізованим (мирним) методом розв’язання соціальних конфліктів. Метод розв’язання соціальних конфліктів у межах соціального партнерства – компроміс, узгодження інтересів працедавців і найманих працівників шляхом мирних переговорів і взаємних поступок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблеми державної політики в галузі охорони праці	\|	Історія становлення системи соціального партнерства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.