• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І ЯКІСТЬ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Для керування процесом охорони природи, раціонального природо­користування та забезпечення екологічної безпеки навколишнього при­родного середовища потрібна організація обліку антропогенних змін та їх проявів як в окремих регіонах, так і в глобальних масштабах (державні, континентні, біосферні). Такий облік потрібно здійснювати з метою за­побігання будь-яким негативним наслідкам у повсякденному господарю­ванні та погіршенню якості природного середовища, а також для прогно­зування змін у середовищі та їх наслідків. Ці завдання вирішують за до­помогою екологічного моніторингу. Екологічний моніторинг — це ком­плексна науково-інформаційна система спостережень, оцінки й прогнозування змін стану навколишнього середовища та живих організ­мів під впливом антропогенних факторів.

Розрізняють моніторинг фоновий, біологічний (біосферний) та госпо­дарський. За фонового моніторингу здійснюють систематичні стаціонарні заміри, які проводять за єдиною програмою стану атмосфери, ґрунту, при­родних вод та особливостей земної поверхні. За біологічного моніторингу здійснюють систематичну оцінку стану видів рослин і тварин. Господар­ський моніторинг проводять з метою оцінки діяльності окремих сільсько­господарських або промислових об'єктів. Проведення глобального моні­торингу розпочато на основі рішення Міжнародної наради, що відбулася в 1974 р.

Для керування раціональним природокористуванням, що не допускає небажаних відхилень якості середовища або своєчасно запобігає їм, по­ряд з отриманням відповідної інформації потрібно визначити нормативи оптимального середовища для нормальних умов життя людини. Для цьо­го необхідно установити гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН) на навколишнє середовище, перевищення яких може призвести до його погіршення, а отже, до збитків і погіршення здоров'я самої люди­ни. Якість середовища можна виражати в абсолютних або умовних оди­ницях (балах), що характеризують кожен з критеріїв або параметрів. Су­марне значення балів і характеризує стан середовища в певному регіоні. Так, США з 1969 р. характеризують стан середовища індексом якості природного середовища (ІЯПС).Його визначають за результатом бальних оцінок стану повітря, ґрунтів,природних ресурсівтощо.Максимальне значення ІЯПС становить 700 балів.У США цей індекс знизився з 406 балів у 1969 до 343 у 1977рр.

Бальна оцінка дає змогу щороку аналізувати, за рахунок яких факто­рів погіршується якість природного середовища. При цьому необхідне також ретельне спостереження за якістю середовища з отриманням відповід­ної оцінкової інформації, яке здійснюється за допомогою моніторингу. Основні елементи моніторингу такі: 1) стеження, тобто спостереження за факторами впливу і станом навколишнього природного середовища; 2) прогнозування майбутнього стану середовища; 3) оцінка фактичного й прогнозованого стану природного середовищ

Розрізняють три рівні стеження за станом навколишнього середови­ща: 1) глобальні космічні спостереження з супутників або пілотованих кораблів за станом біосфери; 2) регіональні аероспостереження за окре­мими великими регіонами, здійснювані з літаків; 3) наземні спостережен­ня окремих районів. Для останніх використовують нерухомі (стаціонар­ні) і рухомі пости. Наприклад, у місті з населенням до 500 тис. чоловік має бути не менш як 3—5 стаціонарних постів, призначених для аналізу атмо­сферного повітря, води у водоймах і ґрунтів.

З добутої інформації на першому етапі виконують аналіз ефектів впливу різних факторів на навколишнє природне середовище, у тому числі визна­чення видів заподіяної шкоди та виявлення критичних факторів. На другому етапі визначають екологічні навантаження на природні екосистеми і на тре­тьому —розраховують гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН) на цю екосистему з урахуванням економічних і соціальних факторів.

Залежно від масштабу та об'єктів спостереження розрізняють медико-біологічний моніторинг — моніторинг факторів, пов'язаних із здоров'ям людини, кліматичний — зі станом клімату, екологічний — зі станом еко­системи та ін. Ю. А. Ізраель визначив критерії високої якості навколиш­нього природного середовища:

1) таке середовище дає можливість для сталого існування і розвитку екосистеми в певному місці, яка історично виникла, створена або пере­ творена людиною;

2) у таких умовах відсутні нині й не загрожують у майбутньому не­ сприятливі наслідки для будь-якої популяції, що перебуває в цьому місці історично або тимчасово.

Для постійного підтримання високої якості навколишнього середови­ща потрібно мати систему керування його станом, яка б впливала на еко­логічне нормування, тобто на систему норм забруднювальних речовин і допустиму інтенсивність їх надходження в природне середовище. При цьо­му особливу увагу слід приділяти стійким полютантам (хлорорганічні пестициди — ДДТ, альдрин та ін., поліхлорбефеніл (ПХБ), ртуть, радіо­нукліди).

Екологічну значущість різних факторів оцінюють за допомогою гра­нично допустимих концентрацій (ГДК), гранично допустимих викидів (ГДВ), гранично допустимих скидів (ГДС) для джерел забруднення і гра­нично допустимих екологічних навантажень (ГДЕН). На основі аналізу цих факторів роблять висновок про допустимі впливи на екосистему. Під допустимими розуміють впливи, що не призводять до перевищення допу­стимого навантаження на екосистему:

В екосистемі має постійно створюватися середовище, оптимальне для життя людини. Незважаючи на всі досягнення розуму людини, вона зали­шається біологічним видом, для задоволення життєвих потреб якої необ­хідні певні умови середовища: склад повітря і води, якість їжі, температу­ра тощо. З погляду на ці фактори і говорять про якість середовища, тобто про ступінь його відповідності потребам людини та біоценозам.

Для нормальної життєдіяльності людства потрібна система екологіч­ного захисту, яка б забезпечувала екологічну безпеку біосфери. Ці функ­ції виконує система глобального моніторингу, організована на базі кос­мічної та обчислювальної техніки на основі міжнародного співробітни­цтва. Штучні супутники Землі ведуть спостереження за станом біосфери, а ЕОМ обробляють добуту інформацію. Національний (у межах держа­ви), регіональний (у межах району) і локальний (у межах населеного пункту або підприємства) моніторинги забезпечують постійний контроль за сту­пенем забруднення навколишнього природного середовища, що дає змо­гу вчасно вживати запобіжних заходів для забезпечення задовільної яко- сті середовища. Система моніторингу допомагає уникнути переходу кри­тичних рівнів якості середовища, тобто запобігти незворотним змінам, які призводять до екологічної катастрофи.

Читайте також:

1. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
2. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
3. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
4. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
5. Аналіз внутрішнього середовища підприємства
6. Аналіз зовнішнього середовища
7. Аналіз конкурентного середовища
8. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
9. Апаратура методу природного магнітного поля
10. Архітектурно- планувальні заходи по поліпшенню стану міського середовища .Аналіз циклу життя споруди
11. В УМОВАХ ПРИРОДНОГО ЗАЛЯГАННЯ
12. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу

Переглядів: 1433