• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕКОЛОГІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Для оцінки рівня забруднення навколишнього природного середови­ща крім гранично допустимих концентрацій використовують ще такий критерій, як гранично допустиме екологічне навантаження (ГДЕН) та тех­ногенне навантаження на природні об'єкти. Техногенне навантаження характеризується модулем техногенного навантаження, під яким розумі­ють обсяг стічних вод та твердих відходів промислових і комунальних об'єктів, рознесених по адміністративних одиницях (областях), що вимі­рюються в тисячах тонн на квадратний кілометр за рік.

Для Київської області максимальний модуль техногенного наванта­ження становить 1000 тис. т/км² за рік. До техногенно напружених на­лежать також Донецька, Дніпропетровська і Запорізька області, які ма­ють модуль техногенного навантаження 100—1000 тис. т/км² за рік. Серед­ні показники модуля техногенного навантаження (10—50 і 50—100 тис. т/км² за рік) мають Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Одеська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Луганська і Херсонська

області та Автономна Республіка Крим. Мінімальне техногенне наванта­ження (1——10 тис. т/км² за рік) спостерігається для Волинської, Рівненської, Житомирської, Чернівецької, Тернопільської й Закарпатської областей.

Що стосується визначення ГДЕН, то на сьогодні в науковій і технічній літературі його поки що не існує і не розроблені методики його норму­вання. Недоліком показника «модуль техногенного навантаження» є те, що в ньому не враховуються газоподібні викиди в атмосферне повітря, які спричинюють значні забруднення середовища. Тому модуль техноген­ного навантаження (МТН) доцільно визначити як об'єм полютантів у газових викидах в атмосферне повітря, у стічних водах, що скидаються у водойми, та в неутилізованих твердих відходах антропогенної діяльно­сті, який вимірюється в тис. т/км² на рік.

Для оцінки екологічної ситуації під час складання екологічних карт користуються показником екологічного навантаження, рівнем техноген­ного навантаження. За ступенем гостроти виділяють п'ять видів екологіч­них ситуацій (В. М. Котляков, Б. І. Кочуров та ін., 1990): катастрофічні, критичні (кризові), напружені, задовільні, умовно сприятливі. Катастро­фічні характеризуються глибокими й незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання на­селення. При цьому істотно погіршується стан здоров'я населення, втра­чаються генофонд біоти та унікальні природні об'єкти.

У разі критичних (кризових) ситуацій виникають значні зміни ланд­шафтів, наростає загроза втрати ресурсів та унікальних природних об'єк­тів і значно погіршуються умови проживання населення. Після припинення антропогенного впливу можлива нормалізація екологічної ситуації та часткове відновлення ландшафтів. При напружених ситуаціях спостері­гаються негативні зміни окремих компонентів ландшафтів, деякі пору­шення природних ресурсів та умов проживання населення. Задовільна си­туація характеризується незначними змінами ландшафтів, що мало впли­вають на здоров'я людей. Вона зникає в результаті процесів саморегуля­ції природного комплексу або вжиття природоохоронних заходів. Умовно сприятливі ситуації формуються в ландшафтах, які мало зазнавали ан­тропогенної дії або впливу екстремальних природних процесів.

У «Методичних вказівках з виділення зон екологічного лиха» (1992) виділяють зони екологічного лиха, екологічної небезпеки та екологічної кризи. Зона екологічного лиха — це ділянка території, де в результаті ан­тропогенної діяльності відбулися незворотні зміни навколишнього при­родного середовища, за якими послідувало істотне погіршення здоров'я людей, порушення екологічної рівноваги, руйнування екосистем та де­градація флори і фауни. Зона екологічної небезпеки — територія, в межах якої систематично порушуються екологічні нормативи й регламенти, ви­являються ознаки деградації компонентів природного середовища, в окре­мих групах населення рівень екологічно залежних захворювань вищий від середньостатистичного для місцевості. Зона екологічної кризи — терито­рія, в межах якої відбувається деградація основних екосистем, природні ресурси перебувають на межі зникнення, демографічні й медико-екологічні показники систематично нижчі, ніж середньостатистичні для міс­цевості.

Читайте також:

1. Агрегати для приготування, навантаження та внесення добрив.
2. Агрегати для приготування, навантаження та внесення добрив.
3. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
4. Варіанти навантаження ВТА і АА
5. ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ТА ЕМОЦІЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ОРГАНІЗМ ПІДЛІТКІВ
6. ВИПРОБУВАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ СТАТИЧНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ
7. Випробування статичним навантаженням. Основи планування випробування.Оцінка стану конструкцій за результатами статичних випробувань
8. Вплив емоцій та фізичного перенавантаження на ефективність управлінської діяльності. Особистісна тривожність і емоційна стійкість менеджера.
9. Втома та відновлення при навантаженнях різної спрямованості.
10. Габарити автотранспортних засобів і навантаження
11. Генератор постійного струму, що працює на активне навантаження
12. Гранично допустиме тижневе навантаження

Переглядів: 1371