• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лідерство та влада

План

Керівництво та лідерство в організації

Тема 8.

8.1. Суть процесу керівництва та лідерства;

8.2. Стилі керівництва та типи менеджерів;

8.3. Шляхи вдосконалення керівництва колективом.

Англ. прислів'я

Не може керувати іншими той, хто не в змозі керувати самим собою.

8.1. Суть процесу керівництва та лідерства.

Менеджеру, щоб успішно виконувати управлінські функції, потрібно вміти вести за собою підлеглих.

Виступаючи сьогодні в ролі керівника дипломата, вихователя і просто людини, він перш за все представляє себе як керівник (лідер).

- Керівник впливає на оточуючих головним чином за рахунок авторитету.

- Сьогодні колективам потрібні керівники з прогностичним типом мислення, високо інтелектуальні, професійно підготовлені. Лише керівникам з такими характеристиками можуть довіряти підлеглі, покладаючи на них весь процес керівництва.

Центральною фігурою в менеджменті будь-якої організації є менеджер- керівник, який керує нею або окремим її підрозділом.

Керівництво - це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями і компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців. Керівництво -основний елемент процесу управління.

Стадії процесу керівництва колективом:

1. Визначення цілей, які повинні бути досягнуті за певний відрізок часу.

2. Інформування колективу про завдання, методи їхнього виконання.

3. Проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.

Таким чином, враховуючи зміст основної стадії керівництва, можна сказати, що керівництво - це процес непереривного обміну інформацією, тобто це «робота з людьми».

Забезпечення ефективного керівництва базується на:

- ініціативності;

- інформованості;

- відстоювання власної думки;

- прийнятті рішення;

- розв'язанні конфліктних ситуацій.

Основою керівництва є лідерство, влада та вплив.

Лідерство - здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягнення цілей організації.

Влада - можливість впливати на поведінку інших людей.

Вплив - поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, іншого працівника (підлеглого).

Для того, щоб керівника вважали лідером колективу, він повинен володіти певними якостями:

1) Діловими (компетентність, знання основ науки управління).

2) Організаторськими (контактність психологічний такт, емоційна

стриманість).

3) Особовими (енергійність, вимогливість, рішучість, оптимізм).

4) Морально - політичними (відданість інтересам трудового колективу, інтелігентність).

З набуттям формальних повноважень керівник отримує певну владу.

Влада керівника виявляється в тому, що від нього значною мірою залежить посади, заробітна плата, просування по службі.

Але в багатьох випадках і підлеглі мають владу над керівником, оскільки від них значною мірою залежить його поінформованість, неформальні контакти в колективі.

Найкраще для організації, коли її керівник одночасно є й лідером.

Керівник може застосовувати різні форми влади:

1.Влада примусу (вплив на працівників базується на страху втратити роботу, повагу, захищеність).

2.Влада винагороди (базується на переконанні, що виконавець може отримати винагороду за виконання конкретних дій).

3.Законна (традиційна влада) - базується на вірі виконавця в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов'язок їх виконувати.

4.Еталонна влада -в її основі - влада власного прикладу керівника. Формується на особистих якостей, рисах, здібностях лідерів. Як правило таким лідерам властиві енергійність, незалежність характеру, освіченість, ораторські здібності.

5.Експертна влада - ґрунтується на впевненості виконавців, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби. Виконавець свідомо і логічно довіряє знанням «експерта» керівника. Чим вищим є досягнення керівника, тим відчутніша його влада.

8.2. Стилі керівництва та типи менеджерів.

У процесі управлінської діяльності керівник виробляє певні способи впливу на підлеглих, які в сукупності формують стиль керівництва.

Стиль керівництва - сукупність способів, прийомів та механізмів лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення ними завдань та досягнення цілей організації.

Авторитарний стиль керівництва (директивний) - характерне усунення підлеглих від участі у виробленні та прийнятті рішень, відсутності в них можливості проміняти власну ініціативу і самостійність. Він базується на тому, що авторитарний керівник має достатню владу, щоб нав'язати свою волю виконавцям.

Демократичний стиль керівництва - характерна участь членів колективу в обговоренні важливих питань, існує інтерес керівника до думки підлеглих.

Анархічний - має місце тоді, коли керівник само відмежовується від процесу керівництва. Цей стиль може бути доречним у тому випадку, якщо колектив «доріс» у своєму розвитку до того, що може ефективно діяти на засадах самоуправління.

Вибір стилю керівництва обумовлений дією ряду різноманітних факторів.

Найбільш розповсюдженим являється демократичний стиль. Менеджер повинен уміти відчувати ситуацію і вибирати такий стиль у своїй діяльності, потребу в якому відчувають його підлеглі.

Існує 5 характерних типів управлінської поведінки, яким відповідають типи менеджерів:

• диктатор (керівництво, яке максимально зорієнтоване на виробництво й мінімум уваги приділяє конкретним працівникам. Це жорстокий курс адміністратора, для якого результат - усе, а людина, у кращому випадку - виконавець, а по суті, ніхто. Менеджер такого типу - поганий керівник.)

• демократ - продуктивність праці в такого менеджера знаходиться на задньому плані, а в центр уваги ставляться людські відносини.

• маніпулятор - менеджерів такого типу задовольняють успіхи середнього рівня. їхній девіз «Не хапати зірок з неба».

• песиміст - керівники, які ні до чого не прагнуть - ні до виробничих результатів, ні до розвитку гуманних умов виробництва. Як правило - це або випадкові люди в менеджменті, або призначені на посади впливовими особами. Користь від них дуже мала.

• організатор - менеджери - найбільш продуктивний тип керівників, які максимально враховують потреби виробництва та працівників. Це свого роду ідеал менеджера, еталон сучасного управління.

8.3. Шляхи вдосконалення керівництва колективом.

Оскільки керівництво - це взаємодія керівників і виконавців, то шляхи його вдосконалення полягають у вдосконаленні саме цих двохскладових.

Сьогодні у всьому світі прийшли до висновку, що у керівництві провідне місце належить людського фактору.

Перший шлях до вдосконалення керівництва полягає в перепідготовці діючих кадрів та підготовці нових на принципово інших засадах (вирішити це одразу дуже складно. Для цього потрібен час.)

Другий шлях - це відбір «потенційно хороших» керівників і надання їм права керівництва.

Третій шлях - це оптимізація кількості управлінського персоналу. На сьогодні не один кількісний метод аналізу не дає можливості встановити цю оптимальну кількість, оскільки справа тут не в кількості, а в якості керівників (часто в одному випадку 10 керівників мало, а в іншому і 5 забагато).

Завдання керівника.

Підібрати хороший персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу.

Американський дослідник Лайкерт дійшов висновку, що стиль керівництва може бути орієнтованим або на роботу, або на людину. Однак, пізніше було виявлено, що є керівники, які одночасно орієнтуються і на роботу, і на людину.

Так, америк. Дослідники Роберт Блей і Джейн Моутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів, переконалися, що вона проходить у «силовому полі» між вектором «виробництво» і вектором «людина». Між цими векторами існують певні протиріччя:

• якщо прагнути підвищити продуктивність праці, не зважаючи уваги на потреби людини, то результат буде негативним;

• Якщо всю увагу приділити людині, то з цього також нічого доброго не вийде.

Блей і Моутон розкреслили «силове поле» на 9 граф за кожним з векторів і отримали своєрідну решітку. Дана решітка дає можливість визначити 5 характерних типів управління поведінки, яким відповідають типи менеджерів:

Читайте також:

1. Виконавча влада в Україні
2. Виконавча владабазується на певних принципах: пріоритет прав людини, демократизм, законність, рівноправність громадян у державному управлінні, гласність.
3. Влада і стилі керівництва в управлінні змінами
4. Влада керівника, її форми та джерела
5. Влада підлеглих.
6. Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади
7. Влада як суспільне відношення і як системоутворюючий чинник.
8. Влада – центральний компонент політичної системи.
9. Влада, вплив, лідерство
10. Вплив, влада і лідерство
11. Вплив, влада, лідерство
12. Громадські рухи й організації. Політичні партії і влада

Переглядів: 1270