Права та обов’язки одержувача ренти та платника ренти

Поняття та особливості ренти

Рента – це інститут цивільного права, пов’язаний з відчуженням певного майна за плату (чи безоплатно) з метою отримання стабільного постійного доходу у вигляді рентних платежів. На відміну від договорів купівлі-продажу та міни, де сторони одразу отримують належне від контрагента, договір ренти є довгостроковим договором.

Особливості (специфічні ознаки) ренти:

1. зміст ренти полягає в обов’язку однієї сторони надати утримання іншій стороні, яке для останньої часто є єдиним джерелом одержання засобів існування;

2. відносини ренти мають триваючий, стабільний характер;

3. характерна ознака ренти – алеаторність (ризик, від лат. alea – гральна кістка, випадок), тобто існує ризик, що розмір рентних платежів буде більшим або, навпаки меншим за вартість відчуженого під виплату ренти майна;

4. у разі відчуження майна, що є предметом ренти, до набувача переходять обов’язки платника ренти.

ЦКУ виділяє два різновиди ренти: безстрокову (постійну) та строкову.

Особливості безстрокової ренти:

1. обов’язок виплачувати ренту не обмежується будь-яким строком, зокрема й строком життя або існування одержувача. Право одержання ренти може переходити у спадщину, а бо в порядку правонаступництва;

2. ризик випадкового знищення, або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно, несе платник ренти, а у разі передання за плату – платник має право вимагати припинення зобов’язання щодо виплати ренти або зміни умов виплати.

Особливості строкової ренти:

1. є підставою виникнення строкових зобов’язань під виплату рентних платежів протягом певного строку;

2. зобов’язання можуть припинятися лише платником ренти на загальних підставах;

3. випадкове знищення або випадкове пошкодження предмета ренти не звільняє платника ренти від обов’язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором.

Одержувач ренти зобов’язаний:

1. передати другій стороні (платникові ренти) у власність предмет ренти;

Одержувач ренти має право:

1. вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

a. платник безстрокової ренти прострочив її виплату більше ніж на 1 рік;

b. платник порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплати ренти;

c. платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором;

d. в інших випадках, встановлених договором ренти.

2. передати майно у власність платника ренти за плату або безоплатно;

3. вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти у разі розірвання договору ренти, якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно;

4. вимагати виплати річної суми ренти та вартості переданого майна у разі розірвання договору ренти, якщо майно було передано у власність платника ренти за плату.

Платник ренти зобов’язаний:

1. періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі;

2. застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти, відповідно до умов договору;

3. сплатити одержувачеві ренти проценти, у випадку прострочення виплати ренти;

4. нести ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти.

Платник ренти має право:

1. відмовитися від договору безстрокової ренти;

2. відчужувати земельну ділянку чи нерухоме майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти;

3. вимагати припинення зобов’язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Поняття договору довічного утримання та його видова характеристика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.