МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сутність методології права.Взаємозв’язок гносеології права з онтологією. Гносеологія взаємодіє зі всіма складовими філософсько-правового знання. Одним із аспектів такої взаємодії є зв'язок гносеології з онтологією. Вона засновується на наявності спільних, відмінних ознак та взаємовпливу. Спільні ознаки: 1. Гносеологія та онтологія – це напрямки дослідження права; 2. Вони є структурними елементами філософсько-правового знання; 3. Характеризуються наявністю предмета, мети і завдань; 4. Взаємодіє з філософсько-правовими науками; 5. Мають загальнотеоретичний характер; 6. Формують повагу до прав людини і особи; 7. Мають власну методологію; 8. Забезпечують приріст знань про право; 9. Мають наступальний характер і засновуються на ідеях та теоріях. Відмінності:
Взаємозв’язок: 1. Гносеологія права забезпечує методологічний рівень право пізнання і складає наукову основу онтології. 2. Онтологія забезпечує вивчення права як реального явища, надаючи можливість гносеологічного узагальнення онтологічних даних. Теоретичне пізнання в праві здійснюється в освітньому та науковому процесі. Воно реалізується за допомогою методів, що різняться в навчальному й у науковому дослідженні. У навчальному процесі – це методи пояснення (лекція), методи з’ясування (семінар, практичне заняття та ін.). Достатньо розвинута система методів пізнання існує в наукових дослідженнях. Виділяють філософські методи, загальнонаукові методи, спеціально наукові методи та приватно наукові методи. Філософські методи – це світоглядні підходи щодо досліджень, методологічні принципи пізнання правових явищ. Існує багато світоглядно-методологічних ідей, щодо способів осмислення права: ідеалізм, матеріалізм, діалектика, метафізика, екзистенціоналізм та ін. Найбільш розповсюдженими у сучасній вітчизняній правовій науці є матеріалізм і діалектика. Матеріалізм –це філософський напрям, який базується на тому, що матеріальні явища існують об’єктивно і обумовлюють нематеріальні явища: науку, релігію, культуру, ідеологію та ін. Діалектика –це філософський підхід, який базується на тому, що по-перше, всі явища знаходяться у русі, по-друге, знаходяться у взаємозв’язку. Діалектика має свої закони: єдність і боротьба протилежностей, заперечення заперечень, переходу кількості у якість. Слід відмітити, що останнім часом у нашій країні все більше розповсюджується методологічний плюралізм, що слід визнати позитивним, так як він дає можливість глибше вивчити правові явища. Загальнонаукові методи –це способи пізнання правових явищ, які використовуються не тільки у правових, а й у інших науках. Найбільш розповсюдженими серед них є: - аналіз – це мислений поділ цілого на складові елементи та їх по елементне вивчення (наприклад, поділ норми права на елементи й дослідження кожного з них окремо); - синтез – це прийом протилежний аналізу, у процесі якого узагальнюються знання, добуті при аналізі (наприклад, синтезуючи знання про окремі елементи норми права, ми отримуємо знання про норму права в цілому); - індукція – це логічний прийом, за допомогою якого на підставі окремого знання отримують загальне знання; - дедукція – це логічний прийом, за допомогою якого на підставі знань загального отримують знання окремого. Спеціально наукові методи –це способи пізнання правових явищ, які використовують не тільки у правових, а у декількох науках. До таких методів, в першу чергу, відносяться: - соціологічний метод – він полягає у дослідженні соціальної дійсності в інтересах вирішення правових проблем за допомогою таких соціологічних прийомів, як анкетування, вивчення документів тощо; - системний метод –він полягає у тому, що правове явище вивчається з урахуванням того, що, по-перше, воно складається з окремих елементів, по-друге, ці елементи знаходяться між собою у взаємозв’язку зі своїм середовищем; - Функціональний метод –це спосіб пізнання правових явищ, який передбачає, що правове явище вивчається з точки зору того, як воно виникло, як розвивалось, як функціонує сьогодні, чим стане у майбутньому. Приватно наукові методи –це способи пізнання правових явищ, які використовуються переважно, або тільки у юридичних науках. Ними є: - Порівняльно-правовий метод – він передбачає співставлення юридичних понять, категорій, явищ з метою встановлення рис їх тотожності і відмінності; - Догматично-правовий-він передбачає вивчення правових явищ на сонові суворого дотримання правових догм, аксіом; - Правотлумачувальний метод –це спосіб, за допомогою якого встановлюється зміст правових приписів, що вивчаються. Однак, навіть при дотриманні вимог методології вивчення права не можна точно (адекватно) відображати сутність правових явищ унаслідок того, що вони: 1) складні за своєю структурою і механізмом дії; 2) вони є динамічними; 3) правові явища, як правило, пов’язані з не правовими (економіка, політика, ідеологія), що не дає можливість правовій науковій методології повно досліджувати зв’язки права з не правовими явищами. Усі вказані вище причини зумовлюють те, що при науковому пізнанні права неповно, не точно відображається сутність правових явищ. Наукове пізнання відображається у формі різних наукових конструкцій: - правових теорій; - правових концепцій; - правових понять; - правових визначень тощо. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|