МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Проблеми розуміння законності як багатоаспектної категорії.Поняття ознаки та функції правопорядку. Принципи законності. Проблеми розуміння законності як багатоаспектної категорії. Тема. Законність і правопорядок. Поняття, ознаки, функції правових заохочень. Правові заохочення – це форма правового схвалення добровільної правомірної поведінки, в результаті якої суб’єкт отримує винагороду, що може мати особистий, моральний чи матереріальний характер. Ознаки: - пов'язується з добровільною правомірною поведінкою суб’єкта, яка характеризується наступним: 1. Є соціально активною; 2. Добросовісним виконанням обов’язків; 3. Завершується загально визнаним позитивним результатом; 4. Це поведінка, що є кращою від передбачених позитивних результатів. - пов'язується виключно з добровільним вчинком; - пов'язується з винагородою, що закріплюється правом; - має взаємовигідний характер як для суспільства, так і для суб’єкта; - є засобом забезпечення спільного правового результату; Функції: правове заохочення має важливе значення для ефективності правового впливу і саме тому виконує ряд специфічних функцій: 1. соціального контролю – забезпечує координацію діяльності суб’єктів права з метою їх ухилення від протиправних дій; 2. комунікативна функція – визначається змістом інформації, що вміщається в правових заохоченнях та закріплюється в нормативно правих актах, забезпечуючи взаємозв’язок та взаємодію суб’єктів управління із суб’єктами права; 3. мотиваційна – забезпечує бажання суб’єкта добровільно виконувати покладені обов’язки та вчиняти правові дії з перевищенням встановлених звичайних вимог та у відповідності до значного ступеня соціальної необхідності; 4. оціночна – забезпечує офіційну позитивну оцінку певної поведінки суб’єкта, а також публічне визнання та схвалення суб’єктивних дій; 5. функція гарантування – полягає у створенні правовими заохоченнями умов щодо зміцнення суспільного порядку та добровільного виконання юридичних обов’язків; 6. розподільча – забезпечує можливість користування певними благами в результаті вчинення правомірної діяльності, на використання яких націлений суб’єктивний інтерес; 7. виховна – забезпечує формування поваги до права, формує певний рівень правосвідомості та правової культури суб’єктів та її моральних якостей. В сучасній літературі існує два підходи до характеристики законності: перший із них характеризує надбання радянської науки і визначається як вузький. Він заснований на визначення законності як режиму соціально- політичної діяльності, змістом якої є вимога точного і неухильного виконання суб’єктом законів та підзаконних актів. Зазначене визначення було єдиним до 90 – х років минулого століття. Другий підхід – сучасний до характеристики законності є широким та визначає цю категорію як багатоаспектну. 1.Законність як принцип права, визначається як ідея, положення, чи установка, яка складає основу розуміння права як з точки зору теорії та і його функціонування. Зміст законності в цьому аспекті складають положення: - загальність вимог закону; - верховенство правового закону; - рівність громадян перед законом та судом; - не відворотність відповідальності за вчинення правопорушення. 2. законність як принцип поведінки права – характеризується як вимога добровільного виконання покладених обов’язків та реалізація наданих прав у встановлених межах. Зміст : - конституційне закріплення прав та свобод людини; - закріплення механізмів їх реалізації; - діяльність суб’єктів у сфері права за загальним дозвільним методом; - правова рівність суб’єктів. 3. законність як принцип діяльності організацій держави та посадових осіб – полягає у встановленні вимог щодо здійснення владних повноважень в межах наданих можливостей з визнанням верховенства прав та свобод людини. Зміст: - можливість функціонування лише конституційно визначених державних структур; - наявність нормативно закріплених повноважень; - наявність механізмів відповідальності за прийняті рішення; - визнання пріоритету прав і свобод людини на інтересами держави. 4. Законність як принцип державного управління суспільством – полягає у вимогах слідування принципам в процесі здійснення функцій держави. Зміст: - наявність правової основи функціонування держави; - чітке визначення втручання держави у суспільні відносини; - правове закріплення форми держави; - правова обумовленість суб’єктів міжнародних відносин. 5. законність як принцип побудови системи нормативно-правових актів – забезпечує ієрархічну підпорядкованість нормативних документів та їх взаємодію в процесі регулювання суспільних відносин. Зміст: - ієрархічне підпорядкування нормативних документів за їх юридичною силою; - верховенство Конституції України та конституційних законів; - прийняття підзаконних актів на основі у відповідності та на виконання законів; - найменша юридична сила локальних нормативних актів; - законність як режим соціально – політичного життя держави. 6.зміст: - загальність вимог; - не можливість виключень у сфері права для окремих суб’єктів щодо не виконання правових вимог; - наявність нормативного закріпленого правового статусу суб’єктів; - панування правового закону. Таким чином, законність є комплексною категорією, що має політично-правовий характер та відображає багатоаспектність правової організації суспільства – політичного життя, а також взаємодію права, влади, суспільства, держави. Читайте також:
|
||||||||
|