Туристична поведінка з позицій плюралістичного підходу

Плюралістичні теорії, на відміну від розглянутих раніше моністичних, виходять з основного положення, що пояснити поведінку людини можна лише за допомогою багатьох умов і факторів.

Справді, людина є матеріальною масою і через це підпорядковується законам неорганічного світу - фізики, хімії. Далі, як організм, вона та її поведінка підпорядковані біологічним силам, від яких залежить життя і поведінка всякого організму. Нарешті, людина живе в суспільстві інших людей, вона наділена психікою і свідомістю, що зумовлює залежність поведінки від психічних і соціальних законів.

Сукупність цих сил, факторів або подразників слід розглядати як такі, що визначають діяльність людей.

Розуміючи з'ясування причин, що визначають характер поведінки окремих осіб і цілих соціальних груп, як одне з важливих завдань соціології, науковці стосовно окремих людей визначають його так: "сформулювати ряд теорем, що вказують на причинний зв'язок між певними вчинками людини як наслідками і певними умовами чи причинами цих вчинків". Іншими словами, завдання полягає в тому, щоб з'ясувати, від яких умов залежить поведінка людини і які сили (умови) впливають на цю поведінку, які прояви вони в ній викликають.

Отже, соціологія туризму покликана досліджувати залежності туристичної поведінки людини від сукупності цих умов, що уможливить використання цих залежностей і вплив на них.

Сукупність умов, що визначають поведінку людини, незважаючи на їх численність, можна звести до невеликої кількості певних груп, або до основних розрядів сил або факторів:

• космічних (фізико-хімічних);

• біологічних;

• соціально-психічних.

Переходячи до розгляду кожного розряду сил стосовно туристичної поведінки, почнемо з умов космічного порядку. Під цими умовами розуміють усі сили і явища мертвої природи, що вивчаються фізико-хімічними науками. Вони можуть бути простими або складними.

До простих космічних сил - подразників - належать світло, звук, теплота, колір, вологість, електрика та ін. До складних космічних сил ці самі подразники входять у різному поєднанні: клімат місця подорожі, його гористість або рівнинність, розподіл води і суші, помере женість певної території річками, склад і характер ґрунту, зміна пір року, чергування дня і ночі та ін.

Біологічні потреби внаслідок зазначених характеристик є доволі сильними факторами поведінки людей. Незадоволення цих потреб пов'язано із загрозою життю організму, і тому організм владно потребує їх задоволення, гарантуючи цей процес інстинктивним механізмом здійснення. Такі потреби у прямому розумінні є "двигуном", або "мотором", що змушує людину діяти в певному напрямку.

Найголовнішими є такі біологічні потреби: задоволення голоду і спраги; статева (розмноження); самозахисту від сил і впливів, що загрожують життю; групового самозахисту (захист і заступництво "своїх", "близьких"); руху; неусвідомлюваного наслідування; фізіологічні - сну і спокою, витрачання надлишкової енергії (ігри) та ін.

Не зупиняючись на докладному розгляді впливу окремих біологічних потреб на мотивацію туристичної поведінки (про це йтиметься далі), звернемо увагу, що значна кількість з наведених потреб (зокрема групового самозахисту, руху, витрачання надлишкової енергії (ігри)) тією чи іншою мірою за певних умов можуть вмотивувати прагнення щодо туристичної подорожі.

Зазначимо при цьому загальні закономірності, що виявляються в такому їх впливові:

• ці потреби справді є фактором людської поведінки і явищ суспільного життя;

• вони штовхають людей на одні вчинки, втримують від інших, часто сприяють виникненню цілого ряду соціальних інститутів, явищ і суспільних рухів;

• сила їх впливу залежить від їх інтенсивності, а також від інтенсивності сил впливу інших факторів, що діють у цій ситуації;

• зростання культури, знань, соціально-психічних сил загалом призводить до ослаблення чи руйнування інстинктивного механізму дії потреб, що потребує компенсації у вигляді знань і засобів усвідомленого задоволення цих потреб.

Нарівні з потребами до біологічних факторів належать подразники, обумовлені рослинними та тваринними організмами. Фауна (світ тваринних організмів) впливає на поведінку людини. Йдеться, наприклад, про поведінку туриста в місцях, багатих на хижих звірів та дичину, або про вплив на їхню поведінку дрібних організмів - інфекційних мікробів, бацил, що спричинюють епідемії, підвищену смертність з-поміж людей, та ін. Флора (рослинний світ) також впливає на поведінку людини, зумовлюючи різні дії, вчинки, наприклад, у лісі. Туристичне подорожування в районах, багатих на придатні для харчування рослини, відрізняється від життя в місцях, де таких умов немає.

Зазначимо, що характер поведінки туриста багато в чому залежить від формування у людей уявлень та знань щодо впливу на їх поведінку цих факторів, від того, наскільки адекватно відображаються впливи тваринного та рослинного світів на життя і поведінку людей в освітніх джерелах та в ЗМК, наскільки картина цих світів, що створюються системою освіти та на каналах радіо і телебачення, на шпальтах газет і журналів є науковою і відповідає реальному життю.

Наступною важливою біологічною умовою, що доволі істотно впливає на поведінку людей, є явище біологічної спадковості. Під спадковістю розуміють явище передавання ряду властивостей батьків потомству суто біологічно - через статеву чи зародкову клітину. Спадковістю пояснюється той факт, що потомство будь-якого організму за своїми основними властивостями є повторенням батьківських організмів. Будова організму, його основні властивості, незмінні процеси, поведінка виявляються насамперед зумовленими спадковістю. Стосовно людини йдеться про передавання так званих родових властивостей, притаманних усякій людині як представнику людського роду.

Проте індивідуально набутими вважаються властивості, яких під впливом середовища людина набула протягом свого життя; теоретично вони можуть передаватися за певних умов: стійкості, постійності середовища. З огляду на мінливість, плинність, динамічність сучасного середовища це малоймовірно. У таких умовах закріплення розглянутих властивостей є не лише некорисним для виживання в динамічному світі, а й може чинити і гальмівний вплив на адаптивні механізми людини. В цьому контексті туристична поведінка зменшує вплив і збереження індивідуально набутих властивостей людини, сприяє підсиленню її адаптивних можливостей.

Вплив спадковості на поведінку людині описується такими закономірностями:

• За спадковістю передаються анатомо-фізіологічні родинні властивості, інстинкти людей. Індивідуально надбані ознаки в людей, як правило, за спадковістю не передаються.

• Соціальне середовище впливає на багато інстинктів людини, зменшує силу впливу й навіть поступово руйнує їхні механізми. Унаслідок цього в людини руйнується багато родових властивостей , що передаються спадково.

Значну участь у подібній руйнації механізмів дії людських інстинктів приймають стереотипи, що поширюють ЗМК. Важко переоцінити шкідливість для туристичної поведінки передач, в яких вочевидь або завуальовано рекламують вживання алкоголю, куріння та інші негативні звички. Навіювання з екранів ТБ думки, що подібні звички притаманні "героям вулиці", "крутим хлопцям", нав'язують свідомості туристів модель ризикової поведінки, що послаблює захисні інстинктивні механізми несприйняття організмом шкідливих речовин, а в процесі тривалого їх використання - і руйнування останніх.

Відносний ступінь впливу спадковості та середовища в людському світі є не сталою величиною, а історично мінливою. Із підвищенням рівня культури, ускладненням та прискоренням темпу суспільного життя вплив і роль спадковості щораз зменшуються, а вплив середовища, зокрема соціального, набуває все більшого значення у визначенні поведінки людини, в тому числі і туристичної. Нарешті, ще один біологічний подразник - біологічний механізм утворення умовних рефлексів у зв'язку з явищем повторення й утворення звичних актів, або звичок.

Умовні рефлекси поєднують усі дії людини, що є не спадковою, а індивідуально набутою реакцією (відповідним актом) на те чи інше подразнення середовища.

Механізм вироблення умовних рефлексів ґрунтується на введенні умовних подразників водночас із безумовними. Щоправда, стійкість в умовах рефлексів є невеликою, їх так само легко "прищепити", тобто закріпити в реакціях, як і "відщепити". Для останнього достатньо кількох повторювань, умовного (індиферентного) подразника без супроводу безумовним. Цю закономірність важливо враховувати при підготовці туристів до складних туристичних маршрутів.

У поведінці туриста умовні рефлекси відіграють величезну роль. Більшість наших актів є умовними рефлексами. Усі наші індивідуально набуті вчинки, "звички", манери, врешті-решт, є умовними рефлексами, що утворюються згідно з описаним вище механізмом їх встановлення. Усі правила ввічливості, релігійного обряду, "пристойностей", "гарних манер", "дисципліни" є не спадковими, а умовними рефлексами. Вони були "прищеплені" впливом соціального середовища. Причому деякі з них "виховані" усвідомлено (вчителями, батьками, друзями, інструкторами туризму та оточеннями взагалі), а частина "прищепилася" несвідомо.

Завершуючи розгляд основних біологічних факторів туристичної поведінки, підкреслимо їхній величезний вплив. Вони закладені в основу всіх соціальних подій у сфері туризму - як незначних, так і світового значення. Проте ця сила не є абсолютною, на туристичну поведінку впливають також інші сили, зокрема соціально-психологічні. Якщо вони, як правило, не можуть знищити силу перших, то від них багато в чому залежить напрямок дії біологічних сил. Через зіпсованість біологічного механізму інстинктів людини ці напрямки все істотніше залежать від факторів соціально-психологічного порядку.

Соціально-психологічні сили, що утворились на основі біологічних, є силами, які виправляють, регулюють і концентрують роботу біологічних "моторів" поведінки. їх значення із підвищенням рівня культури збільшується.

Соціально-психологічні фактори туристичної поведінки людини поєднують, по-перше, психічні, зумовлені високорозвиненою нервовою системою людини з властивими їй психікою і свідомістю і, по-друге, соціальні, зумовлені залежністю нашого життя й долі від інших людей, у середовищі яких ми живемо, діємо та подорожуємо.

До першої групи факторів належать:

• ідеї (уявлення, поняття, теорії), сукупність яких складає знання і вірування людини;

• почуття-емоції, що складаються з відчуття болю чи задоволення, любові та ненависті, гніву, люті, обожнення, поваги, страху та ін.;

• бажання, що полягають у свідомому ставленні певних цілей і прагненні їх здійснити.

Як бачимо, на туристичну поведінку впливає вся сукупність факторів цієї групи. З їх допомогою людина-турист створює свої уявлення щодо сутності, переваг та обмежень туризму, опосередковує ці ідеї через почуття-емоції, надаючи тим самим емоційного підсилення чи послаблення поведінковим механізмам, залучає вольові механізми для здійснення туристичної подорожі.

Друга група складається з матеріальної культури, що оточує людину, духовної атмосфери соціального середовища, суспільно-політичної організації, групи, явища влади, багатства і грошей, розподілу праці та ін. Усі вони складні, оскільки є поєднанням різних факторів першої групи з біологічними та космічними факторами. Позначаються вони як фактори соціального середовища.

Слід зазначити, що саме через складність факторів соціального середовища пересічній особі подекуди важко оцінити негативні наслідки їх впливу на власну поведінку.

На необхідності розглядати туристичну поведінку у взаємодії із навколишнім середовищем наголошує В.О. Квартальнов. Він переконаний, що збалансована й набута стійкість від впливів внутрішнього й зовнішнього середовища системи організму й особистості людини здійснює постійну активну діяльність щодо задоволення виникаючих, зростаючих і мінливих (з різних причин) потреб. Цим людина забезпечує собі життя, необхідні й достатні умови існування, а також комфорт і відносну надійність життєдіяльності, здоровий спосіб життя, що залежить від рівня й ступеня задоволення потреб.

При цьому умовами оптимальної життєдіяльності людини є:

1) активний взаємозв'язок з навколишнім середовищем, освоєння інформації, споживання матеріальних продуктів й енергії;

2) стабільність внутрішнього середовища організму, що зберігається завдяки необхідному й достатньо збалансованому харчуванню й обміну речовин;

3) оптимальний розвиток і стан психіки, що характеризується стійкістю до стресів і позитивним емоційним настроєм;

4) раціональне управління соціальною діяльністю. "Раціональне" у цьому випадку розуміють як розумне і справедливе, не суперечливе моральним принципам суспільства й законодавчим основам держави;

5) гуманізація умов життя й діяльності людини.

Як бачимо, ці умови сприяють найповнішому задоволенню потреб людини. В той же час саме вони нерозривно пов'язані з усіма групами чинників, що визначають (за П. Сорокіним) поведінку людини. При цьому на рівні космічних і біологічних сил (чинників) цей вплив носить опосередкований характер, а на рівні соціально-психологічних сил - безпосередній.

Таким чином, дослідження механізмів, рушійних сил будь-якої поведінки людини, зокрема туристичної, має ґрунтуватись і починатись зі з'ясування значення потреб людини-туриста та впливу на їх Реалізацію і розвиток зовнішніх сил - навколишнього середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поведінка людини: соціологічний дискурс	\|	Системно-структурний підхід до розуміння туристичної поведінки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.