• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Системно-структурний підхід до розуміння туристичної поведінки

В основу такого підходу покладено розглянуту раніше концепцію людини як багаторівневої живої системи, що має як структурні елементи п'ять основних рівнів: структурний, функціональний, психічний, свідомий і поведінково-діяльнісний.

Звернімо увагу, що автор цієї концепції (І.І. Хоміч) як найвищий рівень системи визначає поведінково-діяльнісний, тобто такий, що поєднує у собі поведінку та діяльність. Підставою для такого розуміння є близькість механізмів, рушійних сил поведінки і діяльності. В той же час вони не є тотожними. Як буде показано в подальшому викладенні, діяльність вирізняється від поведінки ступенем усвідомлення її кінцевого результату, визначенням мети та прогнозуванням результату. Більш конкретно ці та інші особливості туристичної діяльності будуть розглянуті в наступній лекції.

Поведінка і діяльність людини при цьому розглядаються як результат взаємодії всіх зазначених рівнів системи, спрямованої на збереження її цілісності та життєздатності. Оскільки людина є відкритою соціально-інтегрованою системою, її поведінку потрібно розглядати як таку, що визначається природно-соціальним середовищем, а також сутністю зв'язків, відносин та станів у системі "людина - середовище".

В основі поведінки людини як системи лежить механізм підтримки динамічної рівноваги системи "людина - середовище", що порушується через зміни в кожній із підсистем - "людина" і "середовище". Спрямованість поведінки і діяльності людини в бік підтримки рівноваги із середовищем зумовлені прагненням зберегти людину як систему. Іншими словами, будь-яка поведінка людини зумовлена і спрямована на збереження та забезпечення її життя. Зрозуміло, що це положення є визначальним для туристичної поведінки, оскільки середовище має переважно інноваційний характер.

Слід зазначити, що в сучасній туризмології поняття потреби туриста набули визнання і досить широкого вжитку. Зокрема, Дж. Уокер, визначаючи потреби, що спонукають людину відправитися в подорож, посилається на всі п'ять типів модельних потреб за А. Маслоу- психологічні, самозбереження, в любові, у визнанні та самоактуалізації.

Близьку позицію щодо потреб і їх значення в туризмі займає В.О. Квартальное, хоча групує їх за дещо іншими підставами - за характеристиками їх природної основи, виділяючи при цьому фізичні, біогенні, соціальні, нейрофізичні, психофізичні, духовні. Він зазначає, що різноманітні потреби - біогенні, психічні, соціальні, умовно диференційовані в гносеологічних і технологічних цілях, поєднані в цілісному суб 'єктові - людині. Тому при вивченні явищ і розробці проектів туристично-екскурсійних послуг або освітніх програм варто виходити із суті феномена "потреби людини", що досить різноманітні й мають складний динамічний процес розвитку та різноманітні форми прояву.

Плідною є ідея щодо зв'язку туристичних потреб із сутнісними ознаками туриста як людини, що здійснює подорож заради задоволення або із зацікавленості. Отже, зацікавленість розглядається по ряд із задоволенням, виокремлюється як самостійний мотив здійснення подорожі (туризму). Зацікавленість імпліцитно пов'язана з новизною, з новим загостреним сприйняттям, що виникає при зустрічі з чимось незвичним, незнайомим. На перший погляд може здатися, що зацікавленість є проявом інтелектуальної, а отже, духовної потреби. Проте, зацікавленість є проявом і іншої, вітальної потреби - розширення життєвого простору свого буття. З такого погляду туризм можна вважати антропоморфізованою формою задоволення потреби соціальної істоти у засвоєнні нового простору. Можливо навіть припустити, що це взагалі базисна і навіть вітальна потреба, яка лежить в основі туристської дії, туристської активності.

Туризм виступає як засіб задоволення також інших вітальних, тобто тілесних потреб.

На перший план тут, безумовно, виступає можливість відновлення фізичного стану людини, оздоровлення, так би мовити, поновлення її тіла. Саме цю потребу задовольняє рекреаційно-реабілітаційний туризм.

Додатком, проте дуже суттєвим, цього виду туризму є ще одна матеріальна потреба: харчування. Більше того, в ряді випадків ця потреба може стати домінуючою (для останнього варіанту ми навіть пропонували би ввести поняття такої подорожі як "гастрономічний туризм"). На сьогодні ресторанний, а отже, харчовий бізнес є невід'ємною частиною готельного, санаторно-курортного тощо. Значна частина рекламно-туристичних проспектів надає інформацію про особливості кухні, яка очікує на мандрівників, пропонуючи скуштувати ексклюзивні, місцеві страви, спробувати напої.

До тілесних потреб, які задовольняються за допомогою туризму, належить також статева потреба. На сьогодні термін "секс-туризм" все частіше згадується у періодиці.

Соціальні потреби також можуть виступати мотивами до здійснення подорожей. Це-мотив соціального самоутвердження людини, потреба у визнанні з боку інших. Ця потреба може реалізовуватись по-різному. Так, вона є потребою у спілкуванні з іншими людьми, потребою в міжособистій комунікації.

Потреба у спілкуванні перетворилася наприкінці XX століття в суттєвий чинник міжнародного туризму. Самотність як стан незадо воленої потреби у спілкуванні є мотивом, який змушує відправитись у подорож, адже протягом неї виникають нові знайомства, формуються, хоча і тимчасові, спільнота, товариство. Життя наповнюється сенсом, відбувається поновлення залучень до соціальних зв'язків, повернення відчуття соціальної повноцінності. Туризм стає фактором індивідуальної надії та сподівання.

Водночас потреба у соціальному самоутвердженні реалізується і у вигляді мотиву престиж, тобто демонстрування певного соціально-економічного статусу за допомогою туризму. Не секрет, що престижні тури є для певних соціальних груп своєрідним "лейблом", який свідчить про належність такого мандрівника до еліти. Тому здійснити такі тури, побувати, відпочити у певних країнах, зупинитися у певних готелях, дозволити собі певні розваги - це продемонструвати "хто є хто".

Духовні потреби безпосередньо з фізичним існуванням не пов'язані. Проте вони пов'язані з рефлексією людини щодо буття навколо неї, свого місця в світі, з пошуками основ і сенсу буття. Ці потреби лежать у підґрунті таких різновидів туризму як паломницький, культурно-історичний, духовний, ностальгічний.

Паломницький, або прочанський, туризм пов'язаний із релігійними уподобаннями людини. Паломництво до святих місць, або до місць, які у певний час пов'язані з релігійними подіями (наприклад, приїзд багатьох тисяч людей до Києва у зв'язку з візитом папи римського).

На відміну від прочанського туризму духовний туризм (термін, до речі, не є загальноприйнятим) - це подорожі, які здійснюються людиною задля визначення в питаннях трансцендентних засад свого буття, визначення щодо релігії, етичної та філософської культури.

Близько стоїть до цих різновидів культурний або культурно-історичний туризм, який спонукається потребою наочно побачити культурно-історичні пам'ятки. Ця потреба виникає, з одного боку, внаслідок набуття певного рівня знань, освіти, з іншого - знов-таки з прагнення до освоєння нового. Важливою складовою мотиву цього виду туризму є естетичне задоволення - отримання позитивних емоцій від зустрічі з красою. Естетична складова може взагалі домінувати (наприклад, цей мотив є підґрунтям подорожей з метою відвідати різні театри, побувати на всесвітньо відомих виставах). Культурний туризм у свою чергу лежить в основі духовного збагачення людини, зростання її інтелектуальної, естетичної, моральної зрілості.

Ностальгічний туризм також мотивується духовними потребами, головною складовою тут є емоційно-почуттєвий стан, який викликається спогадами від відвідування місць, пов'язаних з "історією життя" конкретної людини. Це мандрівка, яка знову викликає картини з минулого, що мають важливе суб'єктивне значення для людини.

Туристичні потреби людини - сукупність станів людини, що по¬роджують установлення на активний відпочинок, готовність до подорожей і поїздок у різні регіони або інші країни. Туристичні потреби людини можна розділити на три групи: обоє 'язкові, специфічні й додаткові. Обов 'язковими для туриста виступають потреби, пов'язані з доставкою до місць рекреації, тобто з послугами транспорту, а також зі створенням нормальної життєдіяльності людини на відпочинку й у подорожі, тобто з готельним господарством, підприємствами громадського харчування. Специфічні потреби пов'язані із задоволенням бажання реалізувати основну мету відпочинку, подорожі: набратися вражень від нових місць, розважитися, скористатися курортними послугами, ознайомитися з історичними пам'ятками, включитися в діяльність конференції або ділового симпозіуму тощо. Нарешті, додаткові потреби людини-туриста зводяться до можливості купити сувеніри, одержати непрямі побутові послуги, послуги для особистого транспорту й т.ін.

На наш погляд, до потреб, що спонукають до подорожування (тобто до туризму), з цих трьох повною мірою можуть бути віднесені лише специфічні. А потреби обов'язкові та додаткові слід вважати спонукальними до певної діяльності: обов'язкові - до діяльності організаторів туризму, а додаткові - до діяльності самих туристів. Підтвердженням такого розуміння потреб туристичної поведінки може слугувати визначення у тому ж довідковому джерелі ще одного терміна -потреби туриста.

Потреби туриста - сукупність потреб мандрівників і туристів, пов'язаних із проживанням і пересуванням, які забезпечуються функціонуванням підприємств системи харчування, готелями й іншими засобами розміщення, транспортними компаніями. Засоби розміщення (готелі, мотелі, приватні квартири та ін.) і підприємства харчування (ресторани, кафе, бари) створюють умови для нормальної життєдіяльності туристів. Транспортні засоби здійснюють їх доставку до місць відпочинку й забезпечують внутрішньомаршрутні пересування.

Споживання основних послуг є передумовою для задоволення специфічних потреб туристів, що є головною метою поїздки, - потреб у враженнях, розвагах, ділових зустрічах, курортному обслуговуванні й т.д. Додаткові потреби, які виникають у туристів під час подорожі, задовольняються послугами підприємств сервісу, торгівлі, культурних і розважальних установ.

Таким чином, потреби є спонукальною силою як до туристичної поведінки, так і до туристичної діяльності, хоча їх зміст (спрямованість) різні в кожному випадку. При цьому потреба передує мотивації.

6. Мотивація, формування мети і прийняття рішення - інтеграція, звірення готовності всіх робочих систем і подання команди до дії. Мотивація охоплює лише дії, в яких реалізація потреби вимагає участі свідомості. На цій основі в поведінці людини виокремлюються дві форми: свідома та підсвідома (інстинктивна).

Певним актам (звичкам) поведінки, зокрема туристичної, передує послідовність дій людини. Потреба, усвідомлена суб'єктом, набуває форми інтересу, тобто прагнення діяти певним чином для задоволення потреби. Остання може породжувати різні інтереси, а також бути задоволена різними способами. Який саме інтерес буде сформований на базі певної потреби, залежить від системи цінностей суб'єкта. Якщо інтерес - це прагнення діяти певним чином, то мотив - це особливий стан суб'єкта, що безпосередньо передує поведінці, той зміст, що його суб'єкт проведення надає своїм вчинкам, вибір способу дій для реалізації інтересів суб'єкта в конкретних умовах дії факторів зовнішнього середовища.

Процес усвідомлення людиною потреби та виникнення відповідних мотивів до дій визначається як мотивація. Зокрема, туристична мотивація - сукупність спонукань і стимулів, що змушують людину реалізувати свої рекреаційні й інші потреби за допомогою туризму. Туристична мотивація може бути реалізована людиною в широкому діапазоні варіантів туристичного відпочинку залежно від темпераменту, захоплень, здоров'я, тривалості вільного часу, фінансових можливостей тощо.

Як зазначав М.Б. Біржаков, щось повинно служити потужним спонукальним мотивом до того, щоб людина тривалий час заощаджувала свої кошти, а потім на короткий проміжок часу виїхала зі свого дому на відпочинок та в пошуках пригод й інтенсивно їх витратила на розваги й відпочинок.

Основними спонукальними мотивами туризму, що залучає іноземних туристів, експерти вважають такі:

• ознайомлення з новою культурою й способом життя, їжею та зви¬чаями й вивчення їх;

• ознайомлення з розвагами, нічним життям, можливість відвідати гарні ресторани, дансинги й інші розважальні заклади;

• можливість ненадовго змінити спосіб життя, витратити вільно гроші, які збирали тривалий період, хоч трошки відчути себе людиною іншого, більш високого, рівня;

• зміна загальної обстановки, зняття стресу, відпочинок;

• відвідування театрів, вистав, фестивалів, карнавалів;

• зустрічі з новими цікавими людьми;

• вивчення умов для потенційного бізнесу в даній країні;

• шопінг-цілі;

• придбання сувенірів і подарунків;

• відпочинок на морі, спорт;

• зимовий спорт і відпочинок;

• лікування, оздоровчі цілі;

• релігійні цілі, паломництво;

• зустрічі з родичами і друзями.

Для туристів різних країн вибір мотивів залежить від їх фінансової спроможності.

За класифікацією В.О. Квартальнова, в основу якої покладено мету подорожі, виділяють такі мотиви: відпочинок, дозвілля, розваги, пізнання, спорт, лікування, паломництво, ділові зустрічі, гостьові зустрічі.

7. Діяльність, поведінка - строго скоординована система дій людини, спрямованих на досягнення об'єкта, що має задовольняти потреби. Уся багатоманітність поведінки та діяльності людини спрямо вана на задоволення різних потреб, а врешті-решт - на остаточний результат функціонування людини як багаторівневої живої системи, на збереження та забезпечення життя людини.

8. Задоволення потреби, що спричинила неузгодження в рівновазі системи "людина-середовище". Діяльність щодо задоволення потреб спрямована на відновлення динамічної рівноваги.

9. Завершення циклу - відновлення порушеної рівноваги в системі "людина-середовище". Задоволення потреб сприяє нормалізації співвідношення між зовнішнім та внутрішнім середовищем людини і супроводжується поверненням до початкової активності мотиваційних центрів. Суб'єктивно людина зазнає при цьому позитивних емоцій і загального заспокоєння.

10. Тимчасовий спокій. Зі стану активності, пов'язаної із задоволенням даної потреби, людина переходить у стан відносного спокою. Цей період спокою різний. Після задоволення однієї з потреб може актуалізуватись інша, і людина одразу починаєїї реалізовувати. Проте можливі також паузи. У будь-якому разі для задоволення тієї самої потреби повторно слід обов'язково робити перерву чи відпочити.

11. Початок нового витка "життєвої спіралі"— задоволення чергової потреби, що актуалізувалась. Практично людина, задовольнивши одну потребу, одразу розпочинає задовольняти іншу, а може задовольняти їх паралельно. Проте і в першому, і в другому випадку задоволення кожної з них утворює черговий виток у спіралі життєдіяльності людини.

Основними регуляторами поведінки, діяльності та життя людини є потреби, емоції, воля, характер, здібності та свідомість. Кожний компонент виконує властиву йому функцію в системі регулювання.

Зазначимо, що усі компоненти особистості, які регулюють поведінку, а не лише її "раціональний компонент", виконуючи різні функції, працюють в одному напрямку - сприяють успішному та швидкому задоволенню виниклої потреби.

На завершення розгляду системного підходу до поведінки людини зазначимо деякі його переваги, корисні для соціологічного дослідження туристичної поведінки.

1. Можливість урахування впливу на поведінку навколишнього природного та соціального середовища.

2. Можливість розглядати в єдності біологічні, психічні та соціальні механізми поведінки людини.

3. Орієнтація на збереження та забезпечення життя людини-системи як її кінцева мета, навколо якої інтегруються всі функції взаємодіючих елементів системи, а туристична поведінка виступає як один з них.

4. Можливість залучення у соціальному управлінні всієї сукупності компонентів особистості, що регулюють її туристичну поведінку.

Читайте також:

1. III етап. Системний підхід
2. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
3. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
4. IV етап. Ситуаційний підхід
5. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
6. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
7. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
8. Асимптотичний підхід до порівняння оцінок
9. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень
10. Багаторівневий підхід. Протокол. Інтерфейс. Стек протоколів.
11. Види девіантної поведінки
12. Види політичної поведінки етногруп, які відстоюють власні інтереси

Переглядів: 817