• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Технологія управління інноваціями

2.2. Технологія управління інноваціями

Практика управління інноваціями використовує різноманітні прийоми і методи для продукування новацій на різних стадіях інноваційного процесу. Вони є складови­ми технології створення інновацій і належать до класу управлінських інновацій.

Технологія управління інноваціями —сукупність способів впли­ву суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізації інновацій, що мають практич­ну цінність для організації і формують її конкурентні переваги.

Технологія управління інноваційним процесом охоп­лює методи опрацювання інформації, методи прийняття Управлінських рішень, методи генерування інноваційних ідей, розроблення послідовності процесу створення нового продукту чи нового процесу, прийоми впливу на споживачів нового продукту. Біль­шість із них є результатом емпіричного пошуку, акуму­люванням практичного досвіду підприємців і менеджерів.

Ті, що довели свою результативність, широко використо­вуються, підсилюючи інноваційні можливості організа­цій і підвищуючи ефективність управління інноваційни­ми процесами.

Важливими чинниками, які найбільшою мірою стиму­люють фірми до залучення інновацій, є: зниження рівня стабільності надходження на підприємство матеріальних і сировинних ресурсів; розширення асортименту продуктів, які претендують на те саме місце на ринку; зміна потреб і бажань клієнтів; економічні цикли, потрясіння і непевності, що впливають на ринок; технологічні зрушення, що зумовлюють зміну сформованих ідеологій виробництва продукції; зміни чинного законодавства, які впливають на вектор і силу регулюючого впливу держави на діяльність ор­ганізацій тощо.

Підприємці мають уміти простежувати нові можливос­ті у звичному, поєднувати по-новому те, що раніше не по­єднувалось, знаходити нові сфери застосування продукту, що задовольняв традиційні потреби, тощо. Джерелами но­вих ідей можуть бути спілкування із колегами чи друзями, дослідження поведінки споживачів, спостереження за ро­ботою інших фірм, публікації у засобах масової інформації чи галузевих наукових виданнях, відвідування виставок, презентацій, участь у бізнесових форумах.

Зокрема, П. Друкер акцентує на таких джерелах інно­ваційних можливостей: несподівані події для фірми чи га­лузі; невідповідність реальності уявленням про неї; інно­вація, зумовлена потребою технологічного процесу; не усвідомлені всіма зміни в структурі галузі промисловості чи ринку; демографічні зміни; зміни у сприйняттях і зна­ченнях; нові знання.

Чотири перші джерела містяться в організації і мають використовуватись її працівниками як індикатори змін, що вже мали місце або які можна здійснити без особливих зусиль. Інші три належать зовнішньому середовищу, їх розпізнати дещо важче, але саме тому вони можуть відкри­вати значно більші можливості для інноваторів.

Порядок аналізу джерел відповідає спадові ймовірнос­ті та передбаченню їх появи. Незважаючи на перекона­ність багатьох у тому, що саме технічні інновації дають найбільшу користь, ймовірність появи чогось радикально нового і цінного надзвичайно мала. І навпаки, систематич­ний аналіз щоденної роботи дає змогу помітити несподіва­ний успіх чи несподівану невдачу і перетворити цю зміну на джерело нових можливостей.

Несподівані події для фірми чи галузі. До них нале­жать несподіваний успіх, несподівана невдача, несподіва­на зовнішня подія.

Несподіваний успіх. Він відкриває чи не найбільше можливостей і характеризується найменшими зусиллями для впровадження інновацій та найменшим ризиком. Од­нак важливо своєчасно звернути увагу на особливі випад­ки, наприклад на різке збільшення обсягу продажу това­ру, який вчора не був нікому цікавий. Якщо наступного дня обсяг знизиться, то випадок можна проігнорувати, хо­ча вія може свідчити про зміну тактики продажу чи зміну в структурі попиту, чим можна скористатися для нарощу­вання темпів продажу чи навіть диверсифікації бізнесу. Несподіваний успіх — це не тільки можливість упрова­дити новацію, а й вимога її впровадження. Однак інколи підприємці з певних причин ігнорують нові можливості, вважаючи їх тимчасовими, незначними, неважливими.

Несподівана невдача. Невдачі, як правило, не минають непоміченими. Однак не завжди причиною невдач є повер­хова оцінка ринкової ситуації. Деякі з них спричинені сут­тєвою зміною чи то у сприйняттях споживачів, чи у рівнях їхніх доходів, яку можна використати для успіху.

Несподівана зовнішня подія. Це джерело вказує на не­обхідність інноваційних змін. Однак умовою успішного ви­користання несподіваної події є її відповідність рівню знань і компетентності з питань власного бізнесу. Несподі­вана зовнішня подія дає, насамперед, можливість іншого використання наявного досвіду. Це не зміна, а радше роз­ширення. Нове застосування досвіду передбачає впрова­дження інновацій до змісту самого продукту або до систе­ми обслуговування чи каналів розподілу.

Невідповідність реальності уявленням про неї. Не­відповідність (розбіжність, дисонанс між тим, що є, і тим, що має бути) свідчить про зміну, що вже сталася або може статися у галузі, виробничому процесі чи на ринку. Усві­домлена невідповідність націлює підприємця на визначен­ня її причин і використання її як додаткової можливості отримання доходу. Виокремлюють кілька видів невідпо­відностей:

- невідповідність уявлень, бажань фактичним еконо­мічним умовам у певній галузі.

- невідповідність реального стану певної галузі промис­ловості уявному.

- невідповідність між уявними та дійсними цінностя­ми і сподіваннями споживачів.

Інновація, зумовлена потребою технологічного процесу. Усвідомлення необхідності у таких інноваціях виникає в процесі роботи. Для того щоб запропонувати інновації процесу, необ­хідно добре його знати, відчувати слабкі місця, бути впев­неним у віднайденні кращого способу виконання роботи.

Зміни в структурі галузі промисловості чи ринку, не усвідомлені всіма. До 1900 р. автомобіль вважали іграш­кою для багатих, тому він був розкішним і дорогим. Для уп­равління ним і його обслуговування слід було пройти спеці­альні курси (як у фірмі «Ролс-Ройс»), тобто він був доступ­ним не для всіх. А Генрі Форд, відчувши, як змінюється ринкова структура, сконструював автомобіль для масового споживача. Модель «Ті» коштувала на ринку 1/5 вартості найдешевшої на той час моделі автомобіля; її управління та технічне обслуговування були значно простішими.

Неминучу зміну промислової структури може зумовлю­вати швидкий розвиток певної галузі, спричинений появою нового типу покупців (наприклад, в останні роки ринок мо­більного зв'язку в Україні випереджає за темпами розвитку всі інші галузі, а традиційний телефон залишився приваб­ливим лише для незабезпечених споживачів) або зміною стереотипів продажу (ринок роздрібної торгівлі книгами) чи споживання (ринок їжі швидкого приготування).

Демографічні зміни. Вони полягають у зміні вікової структури населення (за статтю, рівнем освіти, доходів то­що). Від них суттєво залежить, що купуватиметься, ким і в якій кількості. Наприклад, одяг і взуття для дітей та підліт­ків мають бути насамперед модними, яскравими і недороги­ми, оскільки розраховані на організм, що швидко росте і змі­нюється; для літніх людей — теплими, міцними, зручними.

Зміни у сприйняттях і значеннях. Аналізуючи їх, П. Друкер навів таке порівняння: «У математиці не існує різниці між твердженнями «склянка наполовину повна» і «склянка наполовину порожня».

Нові знання. Інновації на базі нових знань (радикальні інновації) надзвичайно важливі для кожного підприємця. Вони можуть принести інноватору суттєві вигоди, однак для їх впровадження необхідні тривалий час і значні кош­ти. Інновації на основі нових знань потребують ретельного аналізу досягнень суміжних галузей, а також чинників, що можуть вплинути на впровадження новинки. Йдеться не лише про технічні знання, а й про соціальні, економіч­ні і навіть політичні умови. Так, найдосконаліший нині ве­ликовантажний транспортний літак АН-70, на який укра­їнський уряд покладав великі надії, не може пробити собі дорогу на європейський ринок через соціальні та політич­ні реалії, пов'язані з інтересами російських виробників авіатранспортної техніки, а також з небажанням європей­ських країн втрачати робочі місця.

Отже, нововведення дають змогу поліпшувати тради­ційну продукцію і створювати нову, налагоджувати доско­налі форми взаємодії із споживачами та розвивати в них нові потреби.

Однак, щоб можливості стали реальністю, необхідно приймати своєчасні і всебічно обґрунтованіуправлінські рішення.

Йдеться про особливості прийняття інноваційних рішень менеджерами організації. Прийняття рішень є невід'ємною складовою роботи кож­ного менеджера, незалежно від його місця в ієрархії управ­ління чи функціональної сфери, якою він опікується. Кожне управлінське рішення націлене на розв'язання проблем, які виникають під дією внутрішніх і зовнішніх чинників.

Внутрішні чинники. Це чинники, які перебувають у площині самої організації. До них належать цілі, страте­гія, технологія, ресурси, структура виробництва та управ­ління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них передбачає необхідність прийняття за­ходів, спрямованих на збереження організації як цілісної системи. До внутрішніх чинників відносять також відхи­лення у запланованих темпах та обсягах робіт, які виника­ють через неправильні дії персоналу, відсутність у праців­ників виконавчої дисципліни, нечітке окреслення їх пов­новажень. Ці проблеми спричинені самою системою управ­ління, і їх необхідно своєчасно виявляти, усувати і запобі­гати їх появі в майбутньому.

Зовнішні чинники. Це складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими і опосе­редкованими, загрозливими для неї і надавати нові мож­ливості. Наприклад, зміна смаків і пріоритетів споживачів може створити суттєві проблеми зі збутом, і організація змушена буде не просто відмовитись від випуску звичної для себе продукції, а віднайти можливість її модифікації чи переходу на інші ринки тощо.

Отже, рішення можуть стосуватися стратегічних і так­тичних аспектів діяльності організації. Вони можуть бути спрямовані на розв'язання її внутрішніх проблем чи на зміцнення позицій у відносинах із зовнішнім середовищем: поліпшення стосунків із партнерами, формування позитив­ного іміджу, завоювання прихильності споживачів та гро­мадськості тощо. Значна частина рішень приймається менеджерами спонтанно, без тривалого розмірковування, оскільки вони стосуються ситуацій, що вже траплялися в практиці їхньої роботи і мають певний алгоритм розв'язання.

Рішення в управлінні інноваціями відрізняються від повсякденних управлінських рішень.

Рішення в управлінні інноваціями — результат креативного, нестандартного підходу суб'єкта управління до визначення способу дій, спрямованих на розв'язання проблемної ситуації, завдяки чому вона не лише усувається, а й може створити нові можливості для організації.

Отже, управління інноваціями вимагає від працівни­ків здатності відмовитись від усталеної практики виконання роботи, потребує нестандартних, оригінальних рішень щодо розв'язання проблем, націлює на пошук нових мож­ливостей у звичному перебігу подій тощо. З огляду на це їх прийняття має спиратися на два основних підходи — ін­туїтивний і раціональний (комплексний).

Інтуїтивний підхід у прийнятті управлінських рішень ґрунтуєть­ся на осяянні, непояснюваному відчутті того, що рішення, яке спало на думку, є єдино правильним. Раціональний підхід передба­чає використання обґрунтованого алгоритму дій, який формує логіку прийняття рішення, починаючи від всебіч­ного дослідження проблеми і завершуючи вибором опти­мального варіанта її розв'язання.

Як правило, раціональний підхід використовують у си­туаціях, коли інтуїція менеджера не допомагає швидко знайти правильне рішення, коли проблема має кілька ва­ріантів розв'язання або потребує значних інвестицій для усунення. Прийняття рішення за цим підходом найчасті­ше здійснюється не однією людиною, а групою фахівців, що працюють у різних сферах діяльності і можуть мати різні думки щодо способів розв'язання проблеми.

Прийняття рішення передбачає діагностику проблеми, формулювання критеріїв та обмежень, генерування ідей, вибір найкращого способу подолання проблеми, прийнят­тя рішення щодо його реалізації.

Питання для обговорення:

Питання для обговорення:

- зміст та принципові моменти управління інноваціями на підприємстві

- види наукових досліджень

- відкриття, винахід

- трансфер технологій

- учасники інноваційної діяльності.

- завдання управління інноваційною діяльністю.

- технологія управління інноваціями.

- сфера інноваційної діяльності.

- інфраструктура інноваційної діяльності.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
8. Адаптивні організаційні структури управління.
9. Адміністративне право і державне управління.
10. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
11. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
12. Адміністративні методи управління

Переглядів: 1873