• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація кредитних деривативів залежно від базового активу і основних параметрів контракту

Класифікація угод по кредитних деривативах.

Процес ціноутворення по кредитних деривативах слід напряму пов'язувати з оцінкою кредитного ризику, що лежить в основі контракту, і вірогідності настання кредитного випадку.

Інструменти РКД можна згрупувати по двох ознаках:

1) по активу, що лежить в основі контракту;

2) по типу використовуваного інструменту (класифікацію кредитних деривативів залежно від базового активу і основних параметрів контракту (див. в табл. 6.1.)

Таблиця 6.1

Залежно від активу, що лежить в основі контракту, можна виділити наступні групи кредитних деривативів:

—виписані на суверенні борги(derivatives based on sovereign credits). Деривати, наприклад, на облігації «брейді» дозволяють інвесторам ставити на звуження спредів по суверенних боргах або різницю між двома оцінками кредитного ризику одного і того ж позичальника;

—виписані на корпоративні кредити(derivatives based on corporate credits). Часто використовуються для управління пасивами, ухвалення специфічних інвестиційних рішень або проведення структурного арбітражу (capital structure arbitrage).

— виписані на банківські борги (derivatives based on bank loads). Деривативи, наприклад, на один або декілька кредитів банки використовують для диверсифікації або нейтралізації концентрації ризику по одному конкретному позичальнику, а також для вироблення сприятливого профілю ризику з погляду співвідношення «ризик — віддача».

Залежно від типу інструменту кредитні деривати можна класифікувати на дві великі групи: 1) забалансові інструменти, або власне кредитні деривативи, 2) інструменти, що враховуються на балансі і є балансовими аналогами і замінниками кредитних деривативів.

Обидві групи можна розділити на наступні підгрупи.

Власне кредитні деривативи:

— форвардні угоди (forwards) — її кредитні форварди (credit forwards ) і форварди на кредитний спред (credit spread forwards). Найпростіший різновид кредитних деривативів. Угоди оформляються у вигляді форвардів на облігації — розрахункових або з фізичною поставкою. У них обмовляється ціна придбання облігації покупцем або певний розмір спреда даного паперу до казначейських облігацій. Ризик дефолту звичайно лежить на покупці: у разі настання кредитної події відбувається ринкова переоцінка і операція виконується;

— свопи (swaps) — на активи (asset swaps); дефолтні (кредитні дефолтні) (credit default swaps, CDS); на сукупний дохід (total (rate of) return swaps, TRS,or TRORS); переупаковані на активи (REPACKAGED ASSET SWPS); динамічні кредитні (dynamic credit swaps); дефолтні з вбудованим опціоном колл (callable default swaps); корзинніи дефолтні, або типу «перший до дефолту» (basket default swaps, or «first to default» swaps); на банкрутство (bankruptcy swaps); на кредитний спред (credit spread swaps); наконвертовані валюти (currency convertibility swaps). Найпопулярніший інструмент на РКД. Як і форвардні угоди, можуть мати і конкретний актив, і спред. По структурі близькі до відсоткових свопів, деякі варіації можуть включати валютну складову;

— опціони (options) — дефолтні (кредитні дефолтні) (credit default option); на кредитний спред (credit spread option); рейтингові, або на кредитний рейтинг (downgrade option); кредитні свопціони на активи (assed swap credit options). Своєрідний аналог своп-контрактів, відмінні наявністю характеристик вірогідності в умовах здійснення платежів;

— індексні інструменти (index derivatives) — ф'ючерси і опціони на спред між казначейськими векселями Уряду США і євродоларом на товарній біржі Чікаго (Treasury bill — Eurodollar spread, TED spread); деривати на щоквартальний індекс банкрутства товарної біржі Чікаго (CME Quarterly Bankruptcy Index, CME QBI); деривативи на індекси агентства Standard & Poor’s (S&P's credit indexes-based derivtives), а саме на індекс 99 американських промислових компаній з інвестиційним кредитним рейтингом (US industrial investment-grade credit index) і на індекс 99 американських компаній із спекулятивним кредитним рейтингом (US speculative-grade credit index), унаслідок чого продукт біржового ринку відрізняється високим рівнем ліквідності і досконалішою системою розрахунків.

Велика група інструментів РКД формується за рахунок цінних паперів, що враховуються на балансі банку або організації і представляють балансові аналоги кредитних деривативів. Вони не є похідними інструментами, проте виконувані ними функції, а також застосування кредитних деривативів при формуванні їх структури дозволяє включити їх в коло інструментів досліджуваного ринку.

Можна виділити дві основні підгрупи балансових інструментів, що страхують кредитний ризик, — ноти і сек’юритизовані активи.

Ноти(notes) — коротко- і середньострокові боргові зобов'язання, емітентом яких можуть виступати як банки, так і корпоративні учасники ринку. Ноти, що обертаються на РКД, відрізняються прив'язкою до кредитних характеристик базового активу.

Існують наступні види кредитних нот: прості зв'язані кредитні (credit-linked notes, CLNs); переупаковані (repackaged notes); типу «нуль — один» (zero-one structures).

Сек’юритизовані активи — це практичне віддзеркалення тенденції до сек’юритизації, полягаючої в активнішому використанні в якості інструменту отримувача позикових засобів цінних паперів (в тому числі що емітуються фірмами) в порівнянні з практикою прямого запозичення у банків.

На РКД сек’юритизовані активи представлені забезпеченими облігаційними зобов'язаннями (collateralized bond obligations, CBOs) і забезпеченими кредитними облігаціями (collateralized loan obligations, CBOs).

Структура свопу на активидуже проста і дозволяє інвестору заробити на кредитному спреді по цінному паперу з фіксованою відсотковою ставкою, мінімізуючи відсотковий і ринковий ризики. З погляду побудови, це широко поширений спосіб переупаковування відсоткових цінних паперів за допомогою використання одного або декількох відсоткових свопів.

Структура свопу на активи припускає висновок двох різних операцій: 1) придбання інвестором облігації (за свій рахунок) і 2) вступ інвестора до відсоткового свопу з банком, що продав йому облігацію.

Документально операція з продажу свопу на активи є одночасним продажем інвестору базового активу і відсоткового свопу. Свопи цього типу структуровані так, що за умов операції інвестор купує базовий актив за номінальною вартістю, хоча ринкова ціна облігації може істотно відрізнятися від номіналу. В більшості випадків фіксований купонний платіж по відсотковому свопу еквівалентний за розміром, датами платежу і терміном купонному платежу по облігації, що лежить в основі контракту.

На даний момент ринок свопів на активи відрізняється відносною розробленістю і порівняльно високим рівнем ліквідності в порівнянні з ринками інших кредитних інструментів. Приблизно 60—70% всіх операцій доводиться на прості свопи на активи (plain vanilla asset swaps). Що залишилися 30—40% — свопи з складнішою структурою, використовувані як для підвищення загального рівня прибутковості, так і для усунення небажаних характеристик базової облігації.

Свопи на активи дозволяють переупаковувати облігації, випущені за інших ринкових умов, модифікуючи їх в облігації з плаваючим купоном, близьким за своїм розміром до ринкових ставок. Поза сумнівом, важливе те, що переупаковані облігації враховуються за номінальною вартістю. Таким чином, розмір спреду по платежах, виплачуваних банком інвестору, визначає кредитний спред між базовою облігацією і міжбанківським курсом своп (під останнім розуміється премія або знижка з курсу спот в термінових операціях).

Кредитний дефолтний своп(кредитний своп, дефолтний своп) — фінансовий контракт, по якому одна сторона (покупець кредитного захисту) здійснює періодичні виплати іншій стороні (продавцю кредитного захисту), вони виражаються звичайно в базисних пунктах від номінальної вартості, в обмін на платіж, обумовлений настанням кредитного випадку по вказаному активу (reference asset) вказаної організації (reference entity). Періодичність платежів визначається угодою сторін, але звичайно вони здійснюються на щоквартальній або щорічній основі і виконують роль премії за той, що приймається продавцем захисту кредитний ризик. Відповідно до короткострокових контрактів ця премія може сплачуватися одноразово.

Сторони контракту повинні обов'язково уточнити поняття кредитного випадку. Найчастіше це банкрутство (bankruptcy), неплатоспроможність (insolvency), розпуск компанії або інше юридичне припинення її діяльності (dissolution), введення управління майном боржника (receivership), істотні зміни параметрів довга в рамках його реструктуризації (material adverse restructuring of debt), нездатність здійснення платежів у встановлений термін (delinguency). Як правило, всі вони супроводжуються значним знеціненням активу (сальдо змін з урахуванням рухів відсоткових ставок).

Повинне бути також уточнене таке поняття, як «матеріальна обмовка» (materiality clause), необхідно для того, щоб виконання контракту не було наслідком технічного дефолту (тобто події, не пов'язаної з кредитною стороною питання). До останнього можна віднести оспорювані або вироблені пізніше платежі (disputed or late payments), які швидше за все не супроводжуватимуться значним падінням цін на облігації фірми, а також умисну затримку платежів, не пов'язану з її кредитоспроможністю.

На практиці нерідкі ситуації, коли банкрутство фірми фігурує в умовах контракту як єдиний кредитний випадок. Свопи, укладені на цих умовах, звичайно називають свопами на банкрутство(bankruptcy swap). Вони нічим не відрізняються від звичних дефолтних свопів, будучи їх різновидом. Разом з цим це дефолтні свопи, що страхують лише ризик банкрутства, але не ризик настання одного з вищезгаданих кредитних випадків.

Механізм розрахунків при настанні кредитного випадку і метод оцінки умовного платежу визначаються угодою сторін.

Умовний платіж звичайно виробляється розрахунковим способом. Розмір платежу, як правило, визначається як величина падіння ціни облігації від номінальної вартості або іншої зафіксованої в контракті ціни (страйку) на наперед визначину дату після кредитного випадку. Часто розмір платежу встановлюється у вигляді певного відсотку від номінальної вартості облігації (наприклад, 25, 50 або 100%). Дефолтні свопи з таким способом розрахунків звичайно застосовуються у випадках, коли актив неліквідний і збитки по ньому при дефолті підлягають обов'язковій оцінці.

Альтернативний варіант — проведення розрахунків з фізичною поставкою. Покупець кредитного захисту поставляє спеціально вказану облігацію, а продавець виплачує її номінальну вартість. Облігацією до поставки можуть виступати вказана облігація або інша облігація, що задовольняє певні критерії, наприклад будь-яка раніше не забезпечена вимога до фірми. Ключовою відмінністю від грошового способу розрахунків є те, що, слідуючи процедурі розрахунків з фізичною поставкою, продавець кредитного захисту вступає у майнові відносини з фірмою, маючи тим самим нагоду брати участь у врегулюванні боргової проблеми на правах власника облігації, по якій був оголошений дефолт.

Дефолтні свопиможуть мати в основі не окремо взяту облігацію або кредит, а цілу корзину облігацій або кредитів. В цьому випадку йдеться про корзинні дефолтні свопи (basket de fault swaps, або baskettrade structures), відомих також як свопи типу «перший до дефолту» (first-to-default swaps). Об'єм однієї операції по таких інструментах звичайно перевищує 1 млрд дол., і в її основі, як правило, лежить корзина, що включає від 30 до 50 кредитів.

Дефолтні свопи є позабіржовими продуктами, тому представляють менш стандартизовані продукти, ніж інструменти наявного ринку. Це пояснюється тим, що угоди по дефолтних свопах укладаються між добре відомими один одному сторонами, що відрізняє їх від біржових знеособлених операцій. Ринок дефолтних свопів часто характеризується меншою ліквідністю, ніж ринок вказаного в контракті активу, що приводить до завищення премій по свопах. Це спостерігається і в умовах так званого одностороннього ринку, коли протягом певного проміжку часу практично всі учасники займають одну сторону, мають однакове уявлення про хід найближчого розвитку ринку. У цій ситуації маркет-мейкери зазнають великі труднощі із закриттям або хеджуванням своїх позицій.

Своп на сукупний дохід(total rate-of-return swap, total return swap, TROR or TR swap) так само, як дефолтний своп, контракт, що укладається з метою передачі кредитного ризику від однієї сторони іншій. Важливою і принциповою відмінністю свопу на сукупний дохід від інших інструментів РКД є те, що за допомогою його потік, що характеризує економічні результати по вказаному в контракті активу, обмінюється на інший грошовий потік.

Платежі по свопу на сукупний дохід розраховують виходячи із змін ринкової вартості певного кредитного інструменту і проводять незалежно від того, мав місце кредитний випадок чи ні. Ця обставина відрізняє своп на сукупний дохід від дефолтного свопу, за умов якого умовний платіж виробляється тільки при настанні кредитного випадку.

За умов свопу на сукупний дохід одна сторона — платник сукупного доходу (TR payer) виплачує інший — її одержувачу (TR receiver) повну суму доходів по обумовленому базовому активу (як правило, по облігації). У свою чергу, одержувач сукупного доходу регулярно платить по плаваючій ставці LIBOR плюс спред обумовленого розміру (у річному обчисленні).

Повна сума доходів включає суму відсотків, інші відсоткові платежі по облігації і будь-які інші виплати, пов'язані із зміною її вартості (change-in-value payments). Платежі, обумовлені змінами у вартості облігації — будь-яка позитивна (appreciation) або негативна (depreciation) переоцінка ринкової вартості цієї облігації. Звичайно переоцінка проводиться на основі цінових даних, наданих провідними операторами ринку. Платежі можуть здійснюватися після закінчення терміну обігу або на періодичній основі протягом терміну обігу. Негативне сальдо змін вартості (негативне сальдо сукупного доходу) оформляється у вигляді платежу від одержувача до платника сукупного доходу.

Що стосується терміну дії свопу, то він не обов'язково повинен співпадати з датою погашення по облігації. Після настання кредитного випадку платник сукупного доходу продовжує здійснювати періодичні платежі виходячи із змін післядефолтної ціни вказаного активу.

На практиці застосовують два варіанти розрахунків: 1) власне грошові розрахунки і 2) фізична поставка активу. При першому варіанті сторони здійснюють всі платежі, в другому — платник сукупного доходу здійснює поставку вказаної в контракті облігації в обмін на виплату одержувачем цього доходу її початкової вартості. Цей механізм застосовується у разі виникнення складнощів з адекватною оцінкою активу при грошових розрахунках.

Всі платежі по свопу міняються пропорційно руху відсоткових ставок, оскільки в основі більшої частини комерційних кредитів лежить базова ставка (prime rate). Таким чином, кредитний ризик повністю відокремлений від відсоткового, а останній присутній лише у формі базового ризику (наприклад, як співвідношення базової ставки і ставки LIBOR).

Пов'язана кредитна нотає структурованою або середньостроковою нотою з вбудованим свопом. Всі зв'язані кредитні ноти є інструментом, що враховується на балансі організації-покупця.

Найбільш широкого розповсюдження на ринку набули кредитні ноти з вбудованими дефолтними свопами, відомі так само, як дефолтні ноти. Особливу популярність вони завоювали в Європі і Азії, де учасники ринку прагнули сумістити надійність першокласних позичальників із специфічними рисами, що дозволяють збільшити загальний рівень прибутковості або задовольнити індивідуальні потреби інвестора.

Згідно з умовами контракту інвестор купує ноту у емісійної організації (issuing vehicle), в ролі якої звичайно виступають або самі корпоративні позичальники, або спеціально залучені трастові фонди.

Нота структурована таким чином, що при настанні дефолту по вказаному активу основна сума, що підлягає після закінчення терміну погашенню інвестору, скорочується на певну величину.

Велику роль в цій схемі виконує організуючий банк. Він виплачує емітенту нот, а той, у свою чергу, інвестору спред обумовленого розміру в обмін на платежі, обумовлені дефолтом. Інвестор же за прийняття на себе ризику дефолту по вказаному активу одержує премію у розмірі ставки LIBOR плюс наперед визначену кількість базисних пунктів.

Інвестор виступає як продавець кредитного захисту по боргах організації, одержуючи натомість премію у вигляді привабливого спреду до прибутковості, а емітент ноти страхує ризик дефолту організації.

Переупаковані нотиє логічним розширенням ринку пов'язаних кредитних нот, будучи, по суті, їх різновидом. Появу цих інструментів слід віднести до пізніших етапів розвитку РКД.

Під процесом переупаковування (repackaging) мається на увазі розділення цінних паперів на елементи для подальшого продажу цих елементів як самостійні фінансові інструменти.

Лежачі в основі контракту цінні папери і похідні фінансові інструменти поміщаються в організацію спеціального призначення (special-purpose vehicle - SPV), а вона, прийнявши ці активи в якості забезпечення, емітує ноти з необхідними, шуканими характеристиками.

Метою переупаковування є додання існуючим на ринку активам привабливіших параметрів. Йдеться про цінні папери, що володіють набором привабливих інвестиційних рис (високий рівень прибутковості, хороші кредитні характеристики і т.д.), але через деякі причини недоступних для багатьох інвесторів.

Залежно від розміру і терміну контракту прибутковість по переупакованих інструментах може виявитися на 10-20 базисних пунктів нижче прибутковості по аналогічних, але не минулим переупаковування інструментам. Операції по податковому арбітражу або переупаковування купонних платежів ваблять ще значніші витрати. Проте кінець кінцем інвестор одержить папір з набором характеристик, іншим чином недоступних.

Практично будь-який різновид простого або структурованого свопу на активи може бути піддана переупаковуванню. Структура переупакованого свопу на активи може включати цінні папери, номіновані в іноземній валюті, і валютний своп.

Ще одним варіантом побудови переупакованого свопу на активи є реструктуризація купонних платежів залежно від індивідуальних потреб інвестора. Так, спочатку по нотах може виплачуватися плаваючий купон, потім з певного моменту розмір купона стане фіксованим. Або на початку терміну купонна ставка може бути нижче ринковою, а в кінці терміну, навпаки, перевершувати її. Створення інструментів такого роду припускає комбінування характеристик активів в забезпеченні і відповідних відсоткових деривативів.

Можуть також використовуватися можливості процесу переупаковування у вигляді створення розділених конвертованих цінних паперів. За умов таких операцій організація спеціального призначення випускає облігації, забезпечені конвертованими паперами. Право їх обміну на акції виділяється із структури інструменту і перетворюються в грошову форму за допомогою використання відповідних похідних інструментів, звично опціонів на акції. Якщо ці опціони пред'являються до виконання, то облігації достроково погашаються, тобто обмінюються на акції.

Переупаковування дозволяє учасникам ринку проводити інвестиції в цінні папери, в іншому випадку недоцільні через несприятливий податковий режим.

ля здійснення податкового арбітражу(tax arbitrage) в одній з двох країн фундирується організація спеціального призначення, згодом отримуються цінні папери, що підлягають оподаткуванню в третій країні, і для інвесторів цієї країни випускаються ноти, які згідно її законодавству вже не підлягають оподаткуванню.

Опціон на кредитний спреддає утримувачу право, але не наділяє його обов'язком, купити або продати певний актив з наперед встановленим сторонами кредитним спредом. Якщо в звичному опціоні (колл або пут) на облігацію страйком і (або) тригером є ціна базового активу, в опціоні на кредитний спред страйком і (або) тригером є прибутковість базового активу, порівнювана з прибутковістю еталону.

Опціони на кредитний спред дозволяють купувати і продавати базовий актив за наперед встановленою ціною протягом наперед визначиного періоду (американський опціон) або на певну дату в майбутньому (європейський опціон).

Ціна виконання (страйк) звичайно встановлюється у формі спреду до ставки LIBOR або іншої ставки-еталону, і вірогідність виплат по опціону залежить від того, наскільки поточний ринковий спред вище або нижчий страйкового спреда по активу. Так, якщо спред, по якому торгується базова облігація, на дату виконання опціону буде нижчим страйку, то опціон закінчиться невиконаним і інвестор нічого не платить. Інакше банк поставляє облігацію, а інвестор виробляє платіж за ціною, виходячи з якої спред прибутковості до вибраного еталону рівний страйковому значенню.

Операція може бути заснована не тільки на змінах кредитного спреду по відношенню до безризикової еталонної ставки (абсолютний кредитний спред), але і на змінах спреду між двома кредитними інструментами.

Опціони на кредитний спред частіше знаходять нетрадиційне застосування в різних фінансових схемах. Все більш широке розповсюдження одержує практика синтетичного кредитування (synthetic loan facility), зокрема схема, відома як синтетичний револьверний кредит (synthetic revolver). Будучи спочатку чисто банківським продуктом, синтетичний револьверний кредит є свопціон на активи, за умов якого банк одержує комісійну винагороду в обмін на форвардне зобов'язання купити базовий актив з наперед певним рівнем спреду.

Синтетичне кредитування має багато схожих рис з непокритим револьверним кредитуванням (unfunded revolving loan), за умов якого банк одержує комісійну винагороду в обмін на згоду надати засоби по наперед встановленій ставці по першому запиту позичальника. У обох випадках банк бере на себе зобов'язання надати засоби.

Схема синтетичного кредитування вельми приваблива для банків, які часто вважають за краще платити високі ставки замість того, щоб відновлювати кредитну угоду. У багатьох країнах ця схема відкриває широкі можливості для проведення арбітражу, оскільки угода про непокрите кредитування (як для традиційних револьверних кредитів, так і для їх синтетичних аналогів) відноситься до пільгової, з погляду регулювання, категорії засобів.

Кредитні дефолтні опціониє опціонами пут або колл на ціну:

—кредиту, облігації або ноти з плаваючою ставкою — простий кредитний опціон (plain vanilla credit option) . Кредитний опціон пут (або опціон колл) надає покупцю право продати (або купити) продавцю опціону наперед обумовлений вказаний актив з плаваючою ставкою за наперед встановленою ціною, що називається ціною виконання, або страйком. При виконанні контракту сторони по обопільній домовленості можуть вдаватися як до варіанту з фізичною поставкою, так і до чисто грошового варіанту проведення розрахунків. Головною відмінністю кредитних дефолтних опціонів від аналогічних інструментів фінансового ринку є ув'язка механізму здійснення виплат або інших умов контракту з настанням наперед обумовленого кредитного випадку;

—складно структурованого (упакованого) свопу на активи, що складається з інструменту-носія високого кредитного ризику з будь-якими характером платежів по ньому і відповідного похідного фінансового контракту, за допомогою якого грошові потоки по такому інструменту обмінюються на платежі по плаваючій ставці, — кредитний свопціон на активи (asset swap credit option). Покупець опціону пут сплачує премію за право продати іншій стороні за контрактом наперед обумовлений вказаний актив і одночасно вступити з нею в своп. По умовах свопу продавець опціону передає купонні платежі по вказаному активу, одержуючи натомість зазвичай трех- або шестимісячну ставку LIBOR плюс наперед визначений спред, званий також страйк-спредом (strike spread). При виконанні опціону продавець пута перед здійсненням платежів сплачує покупцю номінальну вартість вказаного активу.

Залежно від способу виконання кредитні опціони можуть бути американськими, європейськими або мультиевропейскими.

Терміни обігу можуть бути структуровані таким чином:

— опціони можуть обертатися і після настання кредитнго випадку у емітента вказаного активу або його гаранта; ризик дефолту і ризик несприятливої зміни кредитного спреду розподіляються між сторонами;

— в умовах опціону може передбачатися положення про припинення дії опціону при настанні кредитного випадку. Це кредитний опціон нок-аут (knock-out credit option); передається лише ризик несприятливої зміни кредитного спреду.

Своп на конвертованість валютинадає інвесторам захист від настання кредитного випадку унаслідок реалізації валютного ризику, тобто вони дозволяють захеджуватись від ризику неплатежу через втрату валютою конвертованості. Згідно умовам свопу на конвертованість валюти покупець захисту проводить іншій стороні (продавцю захисту) періодичні платежі, виразимі звично в базисних пунктах, в обмін на платіж, обумовлений настанням валютного випадку (currency event).

Термін «валютний випадок» може означати початок військових дій, конфіскацію зарубіжних банківських активів і т.д.

Інструменти типу «перший до дефолту» (first-to-default structures), або корзинні інструменти (basket trades), використовуються в тому випадку, якщо інвестор, що виступав як продавець кредитного захисту, має намір стати власником цінних паперів неплатоспроможної організації або країни. Максимальний розмір збитків є постійною величиною і обмежений сумою контракту.

Якщо за термін дії контракту кредитний випадок не реалізується, то інвестор у результаті одержить значно більшу прибутковість, ніж по кожній з вказаних в корзині облігацій окремо. Це цілком обгрунтовано, оскільки інвестор, вступаючи в своп, приймає на себе додаткові ризики в порівнянні з простим володінням одним з вказаних активів.

Якщо на корзину боргових зобов'язань виписуються не свопи, а ноти, то ситуація змінюється. Зв'язані кредитні ноти типу «перший до дефолту», емітовані організацією спеціального призначення, припиняють свій обіг після настання кредитного випадку. Переупаковані ноти і ноти іншого типу, емітовані безпосередньо організаціями-позичальниками, не припиняють свого ходіння, а в кінці терміну по них здійснюються розрахунки, в яких і враховуються збитки, понесені при дефолті.

Індексні кредитні деривативи є першими біржовими інструментами, що дозволяють страхувати кредитні ризики. Вони включають ф'ючерси і опціони на спред між казначейськими векселями США і євродоларовим контрактом (futures and options on the Treasuru bill — Eurodollar spread), ф'ючерси і опціони на щоквартальний індекс банкрутства товарної біржі Чікаго (futures and options on the CME QBI), ф'ючерси і опціони на індекси агентства Standard & Poor’s (S&P’s credit indexes-based derivatives).

У вересні 1998 р. рейтингове агентство Standard & Poor’s оголосило про початок розрахунку двох нових кредитних індексів, перший включав 99 американських промислових компаній з інвестиційним кредитним рейтингом, другий — 99 американських компаній із спекулятивним кредитним рейтингом. Ці індекси відображають спред між корзиною відповідних облігацій і казначейськими облігаціями Уряду США.

Вказані інструменти віднести до кредитних деривативів можна лише з певною часткою умовності.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
9. Амортизація основних засобів
10. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
11. Амортизація основних засобів.
12. Амортизація основних фондів

Переглядів: 891