• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організаційно-управлінська структура фондових бірж. Політика організації будови фондової біржі

Функціонування фондових бірж пов'язане з економічним і фінансовим ста­ном країни, що склався пропорційно до інвестицій і заощаджень, особливостя­ми, технікою і технологією здійснених операцій, рівнем розвитку організаційно-управлінських структур, рухом інформаційних потоків, а також величиною до­ходів і витрат населення.

В економіці іноземних країн фондові біржі відіграють важливу роль. Наоч­ною ілюстрацією такого положення є та обставина, що понад 95% від обсягу угод купівлі-продажу цінних паперів на фондовому ринку в економічно розвинутих країнах здійснюється через фондові біржі. Ринок цінних паперів ефективно ви­конує функції, покладені на нього кредитно-фінансовою системою, що головним

Основні характеристики торгівлі на провідних фондових біржах світу дозво­ляють порівняти ефективність їх функціонування, розглянути організаційні струк­тури і дати їх опис.

Практику функціонування фондових бірж різних країн можна оцінити за до­помогою системи показників, серед них:

• капіталізація фондового ринку;

• кількість акцій, що котируються на біржі;

• оборот торгівлі акціями;

• число зроблених угод з акціями.

Капіталізація фондового ринку. Одним з найважливіших показників фондово­го ринку є його капіталізація. Під цим терміном розуміється сумарна курсова вартість випущених компанією акцій, що мають регулярне котирування. Такий показник важливий тому, що він відображає величину національного надбання, упредметненого в цінних паперах. Капіталізація показує, наскільки залучені в інве­стиційний процес кошти інвесторів.

Дані, наведені в таблиці, свідчать про те, що в країнах з розвинутою ринко­вою економікою частка акціонерного капіталу у валовому внутрішньому продукті держави дуже значна. Причому в сучасних умовах існує тенденція до його збільшення, оскільки в суспільстві є потреба в розвитку реального сектора еконо­міки за допомогою фондового ринку.

Організаційно Німецька фондова біржа кваліфікується як акціонерне това­риство і керує нею Біржова рада, що обирається на 3 роки. До неї входять від 19 до 22 представників банків, маклерів, страхових компаній, емітенті!) та інвесторів. Основні функції Ради:

•допуск цінних паперів до котирування на біржі;

•розроблення і коректування правил торгівлі.

Іншими регулюючими органами біржі є Рада з лістингу. Біржовий арбітраж. Палата курсових маклерів, експертний комітет.

Члени біржі поділяються на 3 категорії: банки, офіційні курсові маклер вільні маклери. Курсові маклери офіційно котирують цінні папери. При під курсовий маклер, що фіксує всі доручення на купівлю чи продаж, курирує п ний сектор ринку. Він щодня встановлює єдиний курс шляхом порівняння, що надійшли, задовольняючи при цьому максимально можливу кілька пропозицій.

Курсові маклери призначаються урядом за рекомендацією Ради керівників та лати курсових маклерів і приводяться до присяги Комісаром землі з цінних паперів Це говорить про вплив держави доступними їй методами на біржові процеси.

Основна особливість Німецької фондової біржі - її розгалужена інфраструк­тура, що є характерною ознакою об'єднання організацій, сукупність яких актив­но впливає на функціонування фондового ринку країни. Провідну роль у складі Німецької фондової біржі відіграє Франкфуртська фондова біржа.

Рада фондової біржі:

1) визначає правила торгівлі та платежів;

2) здійснює загальне керівництво;

3) призначає керівника системи торгівлі;

4) збирає Раду з лістингу.

Загальне управління:

1) організовує торгівлю цінними паперами;

2) здійснює допуск компаній і фізичних осіб до участі в торгівлі на біржі;

3) керує торгами.

Система керівництва торгівлею:

1) керує торгівлею, клірингом і розрахунками:

2) здійснює збір інформації про торгівлю, кліринг і розрахунки;

3) регулює ціноутворення на біржі.
Рада з лістингу:

1) розробляє правила допуску цінних паперів до розміщення через біржовий
механізм;

2) здійснює допуск цінних паперів до первинного розміщення;

3) виключає цінні папери з котирувального листа.

Організаційна будова фондової біржі заснована на представництві кожного рівня управління. Рада фондової біржі складається з 24 членів:

• 12 з яких представляють банки: ощадні, іноземні й інвестиційні компанії;

• 2 - страхові компанії, цінні папери яких пройшли процедуру лістингу;

• 5 - страхові компанії, цінні папери яких пройшли лістинг;

• 4 - брокерів;

• І член представляє приватних інвесторів.

Блок загального керівництва виступає виконавчим органом фондової біржі.

Система показників Франкфуртської фондової біржі аналогічна показникам, що застосовується на Нью-Йоркській і Лондонській біржах. Доходи біржі скла­даються з:

• вступних внесків для участі в торгах на біржі. Ці платежі залежить від викори­стовуваної комп'ютерної системи і кількості встановлюваних робочих місць;

• регулярних платежів, що стягуються за кожну трансакцію під час торгів і роз­рахунків. На біржі члени клірингу повинні платити кліринговий збір;

• платежів за інформацію про хід торгів з використанням системи фондової біржі;

• маклерських гонорарів.

Напрямки використання прибутку наступні:

• Німецькій фондовій біржі - від функціонування підрозділів;

• чистий доход біржі - доходи і надходження, що не використані у звітному році.

Вихід української економіки з кризи вимагає значних інвестицій. Причиною появи фондових бірж у структурі економіки народного господарства країн світу, у тому числі й України, є необхідність залучення тимчасово вільних грошових ре­сурсів для інвестицій у перспективні галузі економіки.

Економічний стан України впливає на кількість фондових бірж і їх організацій­но-управлінські структури: знижується ступінь завантаження основних коштів, зменшується чисельність працюючих і кількість функціональних ланок. Тільки провідні біржі фондового ринку — УФБ — сьогодні зберегли на колишньому рівні кількість працюючих і структурних підрозділів, розширивши функціональні обо­в'язки аналітичних підрозділів, зв'язані з вивченням причин появи кризи і ви­робленням антикризових мір.

Вивчення фінансово-економічного стану фондової біржі має своєю метою оці­нити її здатність як господарюючого суб'єкта вирішувати необхідні завдання і ви­конувати функції організатора торгівлі цінними паперами. Виконання цієї робо­ти здійснюється за основними напрямками фінансово-економічного аналізу якості активів і пасивів, прибутковістю окремих видів діяльності, відповідністю струк­тури управління діючим операціям, обгрунтованістю витрат і розподілом доходів за допомогою системи показників (наприклад, капіталізація фондового ринку, кількість акцій, що котируються на біржі, оборот торгівлі акціями, кількість здійснених угод з акціями).

Класифікаційні ознаки лежать в основі будови організаційно-управлінської структури практично будь-якої фондової біржі, що з урахуванням масштабу роз­в'язуваних питань формує власну унікальну структуру.

Ця схема складена на основі типових структурних підрозділів західних і вітчиз­няних фондових бірж, організаційна будова та управління якими являють собою досить стійкі утворення з чітко визначеним колом функціональних обов'язків. За їх допомогою відображаються потреби суспільства в існуванні фондового ринку і його структурного підрозділу - фондової біржі.

У міжнародній практиці загальновизнаним є підхід до фондової біржі як до некомерційного інституту. Однак біржа «повинна заробляти», зокрема, наданням не тільки біржових послуг учасникам ринку, а й різноманітною продукцією для населення.

Економічне становище в Україні позначається на діловій активності і функ­ціонуванні фондових бірж, разом з тим фондовий ринок за роки перебудови гос­подарського механізму так і не встиг стати діючим інструментом залучення коштів до реального сектора економіки. Найбільш актуальними стали питання виконан­ня ліцензійних вимог до професійної діяльності на ринку цінних паперів і про­блеми, пов'язані з залученням клієнтів. Біржа дає змогу інвестору скористатися її інфраструктурою передторгового і післяторгового обслуговування, технічною й інформаційною базою, навчальною і консультаційною допомогою. Фондові біржі, вирішуючи проблеми створення постійного кола клієнтів, зіштовхуються як суб'єкти господарювання з низькою кваліфікацією персоналу, відсутністю досвіду, спе­ціального приміщення й устаткування, програмних продуктів, інформаційної за­хищеності та високими ставками оподатковування. Функціонування українсь­ких фондових бірж залежить від стану економіки в країні. Умови роботи сучасних фондових бірж характеризують кризові явища, недосконалість законодавчої бази, вирішення проблем залучення клієнтів і підвищення розмаїтості біржових послуг.

На ефективність діяльності фондових бірж України впливали розмір і частота укладених угод. Тому особливість українського ринку цінних паперів полягає в тому, що активність біржових торгів не збігається з загальною активністю ринку цінних паперів, і біржовий ринок цінних паперів, хоча і зазнав у період кризи 1997-1998 р. істотних змін порівняно з позабіржовим, неорганізованим ринком, обсяги угод скоротилися в десятки разів, однак знову він є єдиним місцем зустрічі покупців і продавців цінних паперів.

Технічна і технологічна політика в організаційній будові фондових бірж містить роз'язання проблеми створення механізму їх функціонування, що забезпечує взає­модію інвестиційних інститутів між собою, з державними структурами на первин­ному і вторинному ринках цінних паперів, на міжрегіональному і міждержавно­му рівнях. У свою чергу, здійснення технічної і технологічної політики в органі­заційній будові фондових бірж прямо залежить від їх призначення і завдань, стоять перед ними.

Метою технічної і технологічної політики є розроблення прийомів, способів і методів здійснення проектних робіт з будови організаційно-управлінських структур єдиної фондової біржі. Суть технічної і технологічної політики полягає у формуванні завдань, основ, принципів і напрямків у будові організаційно-управлінських структур фондових бірж.

Призначення політики зводиться до надання технічних коштів і вироблення технологічних прийомів, що забезпечують організаційно-управлінську побудову фондових бірж і впорядкування єдиного біржового простору ринку цінних па­перів.

Для реалізації поставленого завдання необхідно, з одного боку, здійснити збір, опрацювання, збереження інформації про стан фондового ринку і надати її кори­стувачам, а з другого, - дати їм можливість реалізувати власні інтереси на ринку цінних паперів. Отримана інформація має всебічно відображати стан фондового ринку і містити дані про емітенти, професійних учасників ринку цінних паперів, про стан керування рухом цінних паперів, про біржовий і позабіржовий фондо­вий ринки, інформаційні і консалтингових послуги, що забезпечують здійснення операцій з цінними паперами і фіксують рух прав власності на цінні папери.

Отже, технічна і технологічна політика дає можливість учасникам фондового ринку користатися інформаційними, торговими, розрахунковими і депозитар­ними послугами в комплексі, основними з яких є:

•збір, опрацювання, зберігання і поширення інформації про стан фондового ринку;

•проведення торгових сесій як на біржовому, так і позабіржовому фондових ринках;

•взаємозв'язок інформаційної системи українського фондового ринку з міжнародними і регіональними інформаційними системами;

•організація інформаційного і консультаційного обслуговування учасників ринку цінних паперів;

•керування рухом цінних паперів;

•забезпечення надійності виконання угод по грошових ресурсах і цінних па­ перах;

•перевірка платоспроможності покупців цінних паперів і заможності продавців;

•виконання депозитарно-клірингових операцій за угодами, укладеними на фондовому ринку;

•забезпечення безпеки у виконанні операцій;

•підвищення кваліфікації учасників ринку цінних паперів.

Наведений перелік робіт визначає зміст технічної політики в галузі організацій­ної будови систем керування фондових бірж, її реальне втілення зводиться до ство­рення програмних продуктів, що застосовуються у наступних системах:

•інформаційній;

•біржової і позабіржової торгівлі;

•депозитарно-клірингових розрахунків;

•реєстрації угод і прав власності;

•телекомунікаційній;

•біржової безпеці.

Технологічна політика в будові організаційно-управлінських схем структур фондових бірж поряд з технічною базою є невід'ємною частиною фондових бірж і, у свою чергу, дає змогу формувати і контролювати регіональні, міжрегіональні та міждержавні інформаційні потоки, що характеризують стан ринку і дозволя­ють його учасникам приймати адекватні рішення.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
3. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
4. PR-відділ організації: переваги і недоліки
5. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
6. VІ. План та організаційна структура заняття
7. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
8. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
9. Аграрна політика
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
12. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.

Переглядів: 1471