Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Риторичне запитання

Парономазія

Парономазія (гр. «біля називання») – стилістич­на фігура, що виникає на каламбурному зближенні близьких за звучанням, але різних за змістом слів: талант твій латаний(Т. Шевченко); вогонь вагань (Д. Фальківський); будьте безумніне зимні, атоми утоми(П. Тичина); серпанок серпня (І. Драч); груди грудня (М. Вінграновський);у білій білотінедосягання (В. Стус); Зимно, зимно вітер над землею віє.І кричить, і виє,і когось шукає (О. Олесь).

Парономазію можна назвати звуковою метафорою, при якій ідея звукового зближення слів поширюється на семантику і веде їх до смислового зближення. Виникають нові несподівані умовно-асоці­ативні образи: Синь уже синіє.Ніч іде нечутно, та для міста ночіначе і нема (В. Сосюра); Борвій-буран схопив дерева в бран;І ніжним чадом, чудомчистим бузкова свічка понад листом вже злотом-променем жива (І. Драч); Моє нечуване терпіння іще ніхто не переміг, бо за терпіннямє Трипілля,а за ЧерніговомЧерніг (Л. Костенко); І вже болить душа на дуб здубіла,в цій чужаниці,чужбі, чужині! (В.Стус).

Широко використовується звуко-семантичне зближення слів у сучасній українській поезії. Слова, близькі за звучанням, зазнають поетичної семантизації і створюють асоціативно-узагальнену фор­му, яку називають паронімічною атракцією (лат. притягу­вання). Паронімічна атракція може формуватися на фольклорній семантичній паралелі: Та забілілисніги, забіліли білі,ще й діб­ровонька... Та заболілотіло бурлацькеє біле,ще й головонька (Нар. пісня). Наприклад, в українській культурній традиції білий колір викликає приємні асоціації і ніби притягує до себе різні дистрибути: білі руки, білеличко, білахата, білийлебідь, білийцвіт на калині; плаче тепер білим цвітом мамина вишня в саду (Д. Луценко) тощо.

На зв'язках і перенесенні називань – білий сніг [сивина] на скро­няхзболіла душапосивіла головапобіліла голова – ви­никла асоціативно-узагальнена поетична формула білий біль: ...бо­лем збілілим(О. Олесь); Лечу над білим болембездоріж... (Л. Ко­стенко); Білого болю, як білого терну (І. Драч); Прив'язана за коси до сосни біліє,наче біль,за біль біліша(В.Стус).

 

1. РИТОРИЧНІ ЗАПИТАННЯ, ЗВЕРТАННЯ, ОКЛИК, ПОРІВНЯННЯ

Це дуже давня риторична фігура, відома ще з часів античної риторики. За лексико-граматичним вираженням вона не відріз­няється від звичайного запитання. Специфіка риторичного запитан­ня полягає в тому, що воно не потребує відповіді на відміну від звичайного. Наприклад: Золоте Відродження змалювало людству мадонн. А хто змалював наших босоногих мадонн із сапкою в ру­ках чи серпом на плечі та дитям біля перс, що знали не шовки, а лише нерівне шорстке полотно? І чи зрозуміють це ті, що вже не знатимуть полотна і полиневого смутку давнини? (М. Стельмах); Душа полів, ти пам'ятаєш стерні? Оцю печаль, покинутість оцю? (Л. Костенко).

Риторичне запитання не потребує відповіді у двох випадках. Перший – найпоширеніший, тому що відповідь і так усім слуха­чам відома, треба тільки актуалізувати її для сприймання слуха­чем. Другий випадок: риторичним запитанням є таке, на яке ніхто не знає відповіді або її й зовсім не існує, на зразок: Хто винен? Що робити? Куди йдемо? Однак автор, не чекаючи відповіді, вважає за потрібне поставити запитання, щоб підкреслити незвичайність ситуації, трагізм або комізм її, звернути на неї увагу співрозмов­ників.

Слід зауважити, що фігура риторичного запитання не є такою простою, як здається на перший погляд. Хоча відповідь усім відома, але автор може ставити провокаційні запитання, тому що в нього є на це запитання зовсім інша відповідь (всі думають так, а насправді все інакше). В такий спосіб створюється стилістичний ефект оманливого очікування. Тому Є.В. Клюєв вважає, що риторичне запи­тання, як і риторичний оклик та риторичне звертання, – це фігу­ри, що ґрунтуються на критерії щирості1. Наприклад: Житечко-житечко, хто жтебе косити буде?Пішли твої косарі на війну, і тільки з-за обріїв страшний косар смерті дає знати про себе; О па­м'ять і смуток землі, чи минулися ви? Чи минулись?Бо й тепер од печалі сивіє жито... (М. Стельмах).

Вглядаюсь в осінні стерні –

Куди ти біжиш, дорого?

І як ти озивешсяз такої німоти? (В. Стус)

Душе моя обпалена,

І як ти ще жива?(Л. Костенко)


Читайте також:

  1. Бесіда за запитаннями.
  2. Відповісти на запитання письмово.
  3. Відповісти на запитання письмово.
  4. Відповісти на запитання письмово.
  5. Відповісти на запитання письмово.
  6. Відповісти на запитання письмово.
  7. Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання.
  8. Закриті запитання
  9. Запитання
  10. ЗАПИТАННЯ
  11. Запитання
  12. Запитання




Переглядів: 3996

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Метонімія | Риторичне порівняння

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.