Правові основи природокористування в Україні та світі. Міжнародна співпраця в галузі екології

1 Правові основи природокористування в Україні

2 Правові основи природокористування всвіті

1 Правові основи природокористування в Україні

Закони про охорону природи. Правову основу охорони природи становлять закони внутрішньодержавної й міжнародної ваги. В них наводяться обов’язкові для всіх громадян вимоги, націлені на забезпечення нормальних умов функціонування екосистем біосфери та раціональне використання людиною природних ресурсів. Виконання цих законів забезпечується різними методами: від виховних і просвітніх до штрафів, адміністративних і кримінальних покарань порушників.

Екологічне право – це порівняно молода, але дуже важлива галузь юриспруденції, що розвивається, покликана законодавчо забезпечити права людини на здорове середовище проживання та раціональне природокористування.

Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі сьогодні – Закон України про навколишнє природне середовище, затверджений Верховною Радою 1 липня 1991 р. Закон складається з 14 розділів, у яких викладено загальні положення, екологічні права та обов’язки громадян, функції рад народних депутатів, а також повноваження органів управління у сфері охорони природи, висвітлено питання спостереження, прогнозування, обліку та інформації в галузі охорони довкілля, питання екологічної експертизи, контролю й нагляду, регулювання використання природних ресурсів, економічних механізмів забезпечення охорони природи. Наведено також положення про заходи, пов’язані з екологічною безпекою, надзвичайними екологічними ситуаціями, про відповідальність за порушення природоохоронного законодавства та про міжнародні зносини України у сфері охорони довкілля.

Незважаючи на потужну правову базу, поки що не визначено правових норм прямої дії багатьох положень указаного Закону, а це ускладнює його виконання й робить малоефективним. Тому до нього слід розробити й ухвалити пакет із кількох десятків супутніх законів і підзаконних актів, які б чітко регламентували застосування всіх положень основного Закону.

До важливих державних документів природоохоронного напряму належать також: Земельний кодекс України (1992), Водний кодекс України (1995), закони України “Про екологічну експертизу» (1995), «Про природно-заповідний фонд України» (1992) Лісовий кодекс України (1994), кодекси України «Про надра» (1994), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку (1995), «Про плату за землю» (1996), «Про відходи» (1998), «Про зону надзвичайної екологічної ситуації (2000), «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру» (2000), «Про об’єкти підвищеної небезпеки» (2000), «Про екологічну мережу» (2001).

Останніми роками в Україні прийнято низку законів і постанов Кабінету Міністрів із питань метрології, стандартизації та сертифікації в галузі природокористування й охорони довкілля з метою наближення до світових норм, особливо норм країн – членів Європейського Союзу. З 1990 по 2002 р. Верховною Радою України було ухвалено понад 25 природоохоронних законів, зміцнюється Державна екологічна інспекція, завершується створення екологічної прикордонної служби.

Загалом в Україні сьогодні сформовано одну з найрозвиненіших у Європі систему екологічного законодавства, визначено основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і піклування про екологічну безпеку, розроблено кілька проектів природоохоронних програм для найнеблагополучніших районів.

Система екологічних стандартів – найважливіша складова частина природоохоронного законодавства. Недотримання стандартів карається законом.

Екологічні стандарти – єдині й обов’язкові для всіх об’єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища.

Є стандарти міжнародні, державні, галузеві й стандарти підприємств.

В Україні контроль за станом природного середовища й виконанням природоохоронних актів здійснюють Міністерство екології і природних ресурсів, Міністерство охорони здоров’я, Державний комітет з гідрометеорології, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи, системи державних санітарно-епідеміологічних станцій та ін.

Виконання екологічних регіональних (міжнародних) і національних законів перевіряється за допомогою системи екологічного контролю, яка постійно дає інформацію про стан екосистем і здоров’я людей у тому чи іншому районі планети чи в окремій державі. В систему екологічного контролю входять різні види екологічного моніторингу, екологічна паспортизація об’єктів людської діяльності та екологічна експертиза. Останнім часом для екологічного контролю дедалі ширше використовуються геоінформаційні системи (ГІС) і технології.

Геоінформаційні системи й технології – це сучасні комп’ютерні технології для картографування й аналізу об’єктів природи, а також подій, що відбуваються на планеті, в нашій життєдіяльності; це важливий засіб розуміння стану довкілля й управління ним.

За українським природоохоронним законодавством (Закон України про екологічну експертизу (1995), проведення експертизи обов'язкове для будь-якої діяльності. Державна екологічна експертиза має спиратися на принципи наукової обґрунтованості, законності висновків, незалежності, об'єктивності, свідомості, широкої гласності та участі громадськості.

Державна екологічна експертиза здійснюється експертними комісіями Міністерства екології і природних ресурсів України та його підрозділами на місцях, міжгалузевими комісіями, а громадська експертиза - громадськими комісіями із залученням спеціалістів.

У завдання екологічної експертизи входить також контроль за дотриманням історико-культурних та етнічних інтересів населення. Найсуворішій державній екологічній експертизі підлягають:

• нафтопереробні підприємства; великі нафтосховища;

• ТЕС потужністю понад 300 МВт, АЕС, греблі на великих водосховищах;

• установки з виробництва й переробки азбесту; склади боєприпасів;

• автомагістралі, залізниці, великі аеропорти; торгові морські порти тощо.

2 Правові основи природокористування в світі

Міжнародні природоохоронні організації відіграють величезну роль наданому етапі розвитку суспільства. Їх створення було викликано катастрофічними змінами в навколишньому середовищі, вони були покликані захистити природу і, по суті, повинні врятувати перш за все саму людину.

Цілу низку законів і нормативних актів, спрямованих на охорону природи й раціональне використання її ресурсів, було прийнято регіональними міжнародними організаціями, такими як СНД, ООН, Європейська економічна співдружність, Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК) та ін. До таких найважливіших документів належать міжнародно-правові акти ООН, ухвалені більшістю країн світу, Декларація та Програма Дій Людства в XXI столітті (Ріо-де-Жанейро, 1992), Конвенція з морського права (1984), Монреальський Протокол про обмеження використання речовин, що руйнують озоновий шар (1987), та ін.

ЮНСЕД - Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку (КОСР) (1989р): взаємодія держав з проблем захисту атмосфери, охорони земельних і водних ресурсів, використання нових методів біотехнології, припинення деградації навколишнього середовища).

ПРООН - Програма ООН з розвитку (1965р.):допомога країнам, що розвиваються в побудові більш ефективної економіки і раціонального використання природних ресурсів.

КУР - Комісія ООН з питань сталого розвитку(1992): сприяння процесу сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях.

ВООЗ - Всесвітня організація ООН з питань охорони здоров'я(1946р.) Цілі: охорона і поліпшення здоров'я людини за допомогою контролю і управління негативним впливом на навколишнє середовище.

МСОП - Міжнародний союз охорони природи

Міжнародна морська організація (спеціалізоване агентство ООН). ЮНІДО - Програма ООН з промислового розвитку. ЕСКАТО - Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану . ФАО - Всесвітня продовольча організація. Міжнародна служба праці при Міжнародній організації праці.

У 1989 р. опубліковано міжнародний документ «Правові принципи охорони навколишнього середовища й стійкого розвитку», підготовлений на завдання ООН спеціальною Комісією міжнародної групи експертів-юристів. Він являє собою звід правових принципів охорони довкілля та стійкого розвитку людства.

Закріплення знань

1 Що таке екологічне право?

2 Які питання входять у завдання екологічної експертизи?

3 Що таке екологічний паспорт?

4 Які міжнародні організації займаються розв’язанням проблем в галузі охорони природи?

5 Які документи входять у всесвітню систему стандартів?

6 Які закони і нормативні акти, спрямованих на охорону природи й раціональне використання її ресурсів, було прийнято регіональними міжнародними організаціями?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про екосистему та її структуру. Екологічні фактори та їх класифікація	\|	Основні джерела антропогенного забруднення довкілля. Основні техногенні забруднювачі й методи їх контролю. Енергетика та екологія. Енергозбереження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.