• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кастельс і концепція інформаціоналізму.

Становлення мережевого суспільства. Мануель

ЛЕКЦІЯ 4

Логіка викладу:

1. Мануель Кастельс.

2. Мережеве суспільство й інформаційна епоха.

3. Мережеве суспільство і нові форми ідентичності.

4. Мережеве підприємництво і нові форми стратифікації.

5. Електронний бізнес і нова економіка.

6. Проблеми розвитку мережевого суспільства.

1. Мануель Кастельс.

Дослідження Мануеля Кастельса «Інформаційна епоха: Економіка, суспільство і культура» (1996-1998. «The Information Age» складається
з трьох томів «Становлення суспільства мережевих структур»1, «Могутність ідентичності»2 і «Кінець тисячоліття»3). Це дослідження зробило величезний вплив на сучасні соціальні науки. Робота М. Кастельса включає більше 1200 сторінок і є енциклопедичним аналізом ролі інформації в сучасному суспільстві. Після виходу цього тритомника деякі оглядачі поставили
М. Кастельса в один ряд з Карлом Марксом, Максом Вебером, Емілем Дюркгеймом.

Мануель Кастельс народився в Барселоні (Іспанія) в 1942 р. У 20 років, будучи студентом-радикалом, втік від франкістського режиму до Франції. Завершивши в Парижі освіту, викладав в Паризькому університеті.
У 1968 р. брав участь у студентських хвилюваннях у Франції.

У 1972 р. опублікував новаторську статтю «The Urban Question:
A Marxist Approach», написану під впливом структуралістського марксизму. У 1979 р. запрошений в Університет Берклі (Каліфорнія) де обіймає посаду професора міського і регіонального планування і соціології. Живе
в Каліфорнії (Сан-Франциско), але постійно відвідує різні країни –
був запрошеним професором у більш ніж 20 університів світу. Вже після виходу першої роботи за М. Кастельсом встановилася міцна репутація дослідника урбаністики. У 1989 р. видає книгу «The Informational City»,
де вперше з’явилося поняття «інформаціоналізму», яке було розвинене в його головній праці «Інформаційна епоха».

М. Кастельс – пост марксист і активний соціал-демократ. Критикує комунізм як ідеологічну течію, на його думку «всі утопії ведуть до терору, якщо робиться серйозна спроба втілити їх у життя».

2. Мережеве суспільство й інформаційна епоха.

У своїх роботах М. Кастельс не використовує поняття «Інформаційне суспільство», на його думку, всі суспільства використовували інформацію
і тому були інформаційними. Термін «Інформаційна епоха», на його думку, має велику аналітичну цінність, оскільки дозволяє описати якийсь період змін, які поступово наростали, починаючи з 70-х років минулого століття.

М. Кастельс вводить новий термін – «інформаціоналізм», який означає «дію знання на знання як основне джерело продуктивності». Розвиток інформаціоналізму, на думку М. Кастельса, приводить до появи мережевого суспільства і «нової економіки».

У першій частині своєї трилогії М. Кастельс здійснює розгорнений аналіз сучасних тенденцій, що приводять до формування основ суспільства, яке він називає «мережевим». Виходячи з постулату, що інформація за своєю природою є таким ресурсом, який легше за інших проникає через усілякі перешкоди і межі, він розглядає інформаційну еру як епоху глобалізації.
В процесі цього мережеві структури є одночасно і засобом і результатом глобалізації суспільства. «Саме мережі, пише М. Кастельс, складають нову соціальну морфологію наших суспільств, а розповсюдження "мережевої" логіки значною мірою позначається на ході і результаті процесів, пов’язаних з виробництвом, повсякденним життям, культурою і владою». Таким чином, влада структури виявляється сильнішою за структуру влади. Приналежність до тієї або іншої мережі, разом з динамікою розвитку одних мереж стосовно інших, виступає, за М. Кастельсом, як найважливіше джерело влади.

Описуючи сучасність, М. Кастельс віддає перевагу терміну «інформаціональний капіталізм», який є особливо безжальною формою капіталізму, оскільки поєднує в собі неймовірну гнучкість з глобальною присутністю.

У своїй тритомній праці «Інформаційна епоха: Економіка, суспільство
і культура», М. Кастельс показує особливості переходу до «інформаційної епохи», головною межею якої стають мережі, що зв’язують між собою людей, інститути і держави. Це викликає безліч наслідків, де найзначніше – можливе поглиблення розриву між зростаючою глобальною діяльністю
і соціальним розділенням, що загострилося.

Мануель Кастельс досліджує дві сторони цього питання:

– способи, якими глобалізація підсилює інтеграцію людей, економічних і соціальних процесів;

– процеси фрагментації і дизинтеграції, які також пов’язані
з глобалізацією. За М. Кастельсом початок інформаційної епохи сходить
до 70-х років ХХ століття, до капіталістичної кризи (кінець так званого після військового устрою). Криза прискорила реструктуризацію економіки,
і вийшло так, що цей процес збігся з появою явища, який М. Кастельс назвав «інформаційним способом розвитку».

Розвиток мережевого суспільства не означає смерть національних держав. Є тенденція ослаблення і зростання залежності від міжнародних процесів, проте роль держав все одно буде значною.

Мануель Кастельс у своїй роботі дає огляд національних стратегій
і описує різні країни, як тих, що виграли, так і тих, що програли в глобально інтегрованому світі. Новітній міжнародний розподіл праці може бути різним, але загальний напрям його має чотири варіанти:

– виробники високої вартості (заснованої на інформаційній праці);

– виробники великих обсягів (заснованих на невисокій вартості праці);

– виробники сировини (що мають своєю основою природні ресурси);

– надмірні виробники (що користуються знеціненою працею).

3. Мережеве суспільство і нові форми ідентичності.

Основною суперечністю (і відповідно рушійною силою розвитку) нового суспільства, що формується, заснованого на мережевих структурах,
є суперечність між глобалізацією світу й ідентичністю (самобутністю) конкретного співтовариства. М. Кастельс, спираючись на концепцію французького соціолога Алена Турена, вводить поняття «Ідентичність опору» і «ідентичність, спрямована в майбутнє». В товаристві мережевих структур разом з державою, глобальними мережами й індивідуумами наявні співтовариства, які об’єднуються навколо ідентичності опору. Цей опір спрямований проти основної тенденції розвитку сучасного суспільства – глобалізації.

Важливою межею цих співтовариств є мінімальна включеність
у структури традиційного цивільного суспільства і їх, у більшій частині, протестний характер. Проте, в перспективі, частина з цих співтовариств від опору зможе перейти до ідентичності спрямованою в майбутнє і тим самим буде здатна створити щось подібне «новому цивільному суспільству» і новій державі. «Нова ідентичність, спрямована в майбутнє, підкреслює
М. Кастельс, виникає не з минулої ідентичності цивільного суспільства, якою характеризувалася індустріальна епоха, а з розвитку нинішньої ідентичності опору».

М. Кастельс наводить основні групи співтовариств, які, на його думку, можуть через ідентичність опору перейти до ідентичності, спрямованої
в майбутнє і тим самим сприяти перетворенню суспільства загалом
із одночасним збереженням цінностей опору інтересам глобальних потоків капіталу й інформації. Це, перш за все, релігійні, національні
та територіальні співтовариства. М. Кастельс підкреслює необхідність обліку етнічного чинника, який виступає як важливий компонент, як пригноблення, так і звільнення та притягується на підтримку інших форм ідентичності (самобутності) співтовариств (релігійних, національних, територіальних).

Територіальна ідентичність і зростання її загальносвітової активності веде до повернення на історичну сцену «міста-держави», як характерної межі століття глобалізації. Жіночі співтовариства і рухи екологів також, на думку М. Кастельса, мають потенціал для формування ідентичності, спрямованої
в майбутнє1. Ознакою відповідності цих співтовариств новій архітектурі мережевого суспільства є їх мережева, децентралізована форма організації
і системи циркуляції інформації, що самоорганізуюється, всередині співтовариства. Саме цей децентралізований, невловимий характер мережевих структур соціальних змін, наголошує М. Кастельс, так утрудняє сприйняття і ідентифікацію нової ідентичності, спрямованої в майбутнє, яка складається нині.

4. Мережеве підприємництво і нові форми стратифікації.

М. Кастельс як і Е. Тоффлер підкреслює визначальне значення знання для нової економіки, яка спирається на «капіталістичну форму виробництва» і має «інформаційну форму розвитку». Трансформаційні процеси в економіці викликають серйозні зміни на ринку праці. Індивідуалізація умов найму працівників фактично ділить робочу силу на дві категорії – тих, хто
є висококваліфікованим фахівцем і/або володіє здібностями до навчання
і тих, хто може виконувати лише певні операції.

Отже, відбувається розчленовування праці в глобальних масштабах – капітал і праця виявляються рознесені в різний простір і час. «Вони живуть один за рахунок іншого, відзначає М. Кастельс, але один з іншим не зв’язані, бо життя глобального капіталу все менше і менше залежить від конкретної праці і все більше і більше від накопиченого обсягу праці як такого, яким управляє невеликий мозковий центр, що мешкає у віртуальних палацах глобальних мереж»1. Слід зазначити, що трансформаційні процеси на ринку праці, які зафіксував М. Кастельс, можуть підірвати одне з найважливіших досягнень пізнього індустріального суспільства – середній клас, як основу держави загального благополуччя. В зв’язку з цим не варто забувати, що саме на масовому середньому класі була заснована стабільність післявоєнної західної політичної системи.

Процеси перетворень істотно міняють і політичні процеси. Лідерство стає все більш персоніфікованим, а шлях до влади лежить через створення іміджу – політичні діячі виявляються залученими в гру, що ведеться через засоби масової інформації і самими засобами масової інформації. «Залежність від мови засобів масової інформації, що мають під собою електронну основу, підкреслює М. Кастельс, приводить до наслідків,
що далеко йдуть, для характеристик, організації та цілей політичних процесів, політичних діячів і політичних інститутів. В решті-решт, влада, яку мають у своєму розпорядженні мережі засобів масової інформації, займає друге місце після влади потоків, втіленої в структурі та мові цих мереж».

В умовах глобалізації ринків і капіталів поступово змінюється роль національної держави, яка із-за суперечності між глобальним характером діяльності транснаціональних корпорацій і локальним оподаткуванням позбавляється простору для маневру і, отже, реальних важелів управління.

Інститути і організації цивільного суспільства, котрі будувалися навколо демократичної держави і соціального контракту між працею і капіталом поступово втрачають своє значення в реальному житті людей.

Причиною цього, на думку М. Кастельса, стала втрата структурами цивільного суспільства «легітимної ідентичності». М. Кастельс вважає, що транснаціональні корпорації мають настільки вертикально дезінтегруватися, щоб трансформуватися в горизонтальні корпорації.

Роль і значення чинника адаптивності істотно підвищується в умовах мережевого суспільства. Якщо транснаціональні корпорації і продовжують існувати, то лише тому, що вони трансформувалися. Як один з прикладів приводиться компанія Тойота (Toyota) з її рецептом успіху – принципом «п’яти нулів»: відсутність дефектів, технічних помилок, відстрочень, паперової роботи, матеріально-виробничих запасів.

Трансформація праці і моделей зайнятості – відгомони концепцій постфордизму. Кількість інформаційної роботи в суспільстві зросла, і вона
в цілому приносить більше задоволення.

Мережеве суспільство перекидає колишні форми стратифікації, приносячи нові форми нерівності. На думку М. Кастельса, замість капіталізму, керованого правлячим класом, ми маємо капіталізм без класу капіталістів. У суспільстві ключові позиції починає займати група працівників експертної інформаційної праці. Ці процеси супроводжуються занепадом робочого класу – робочий клас розмивається і з’являється маса «працівників загального типу». З’являється небезпека сусідства декласованих елементів з новою культурою інформаційних працівників. Інформаційний працівник стає головним джерелом багатства і не прив’язаний
до конкретного робочого місця.

Мануель Кастельс, на відміну від Пітера Дракера, не говорить про захід капіталізму, а навіть навпаки, стверджує, що суспільство мережевих структур є буржуазним суспільством. Проте цей різновид капіталізму суттєво відрізняється від своїх попередників двома основними ознаками: глобальний характер (що наступив після розпаду соціалістичного табору) і базування
на мережі фінансових потоків. Сучасні фінансові потоки не знають меж
і національностей, фінансові операції відбуваються в долі секунди і в цьому «вселенському казино», яким управляють комп’ютери, циркуляція капіталу визначає долю корпорацій, сімейних заощаджень, національних валют
і навіть регіональних економік.

5. Електронний бізнес і нова економіка.

У роботі «Галактика Інтернет» (2001 р.) М. Кастельс сконцентрував увагу на трансформації суспільних стосунків у різних сферах під впливом розвитку Інтернету. Важливо, що розвиток електронного бізнесу і нової економіки ним проаналізовано з урахуванням кризи нової економіки після різкого падіння акцій високотехнологічних компаній (індекс NASDAQ2)
в 2000-2001 рр. М. Кастельс попереджає про ілюзорність уявлень про те,
що так звана «нова економіка» – це фантастична країна необмежено високого економічного зростання, здатна відмінити цикли ділової активності
і несприйнятлива до криз. Ці ілюзії були достатньо широко розповсюджені до 2000 р. і частково послужили переоцінці акцій інтернет-компаній – так званих дот-комів (від англ. dot-com, тобто «.com»). Якщо є нова економіка, відзначає М. Кастельс, то також є і будуть нові форми циклу ділової активності й економічні кризи, що видозмінилися під впливом специфіки нової економіки.

Свій аналіз специфіки нової економіки М. Кастельс починає
з дослідження моделі «мережевого підприємства», як організаційної основи електронного бізнесу. Під мережевим підприємством розуміється організаційна форма, що є результатом співпраці між різними компонентами різних фірм, які об’єднуються в одну мережеву структуру на період роботи над конкретним бізнес-проектом і реконфігурують свої мережі для реалізації кожного з проектів1. Мережеве підприємство розвивається використовуючи різні мережеві стратегії. М. Кастельс приводить чотири основні типи стратегій, підкреслюючи, що у кожному конкретному випадку можлива своя комбінація.

1. Розв’язання стратегічного завдання розвитку крупної корпорації
за рахунок внутрішньої децентралізації фірми, залучення інтегрованих горизонтальних структур, що забезпечують співпрацю в процесі реалізації конкретного завдання.

2. Кооперація структур малого і середнього бізнесу, що об’єднують свої ресурси для досягнення критичної маси, достатньої для успіху проекту.

3. Пов’язування між собою мереж малого і середнього бізнесу
з компонентами крупних корпорацій з метою реалізації конкретного проекту або довгострокової програми.

4. Стратегічні альянси і партнерство між крупними корпораціями
і їх допоміжними мережами.

Таким чином, мережеве підприємство – це не мережа підприємств
і не внутрішньо-фірмова мережева структура, – це додатковий чинник
для управління економічною діяльністю, що орієнтується на конкретні бізнес-проекти, які реалізуються за допомогою мереж різного складу
і походження. Тобто мережа – це підприємство. Компанія в процесі цього продовжує залишатися організаційною одиницею, що забезпечує накопичення капіталу, права власності та стратегічне управління, а практика ділових стосунків реалізується за допомогою мереж, що утворюються
під конкретний проект або програму (мережі ad hoc1).

Мануель Кастельс у процесі цього нагадує, що мережеве підприємство, як метод ведення бізнесу задовго передувало розвитку Інтернету і формулює набір чинників, які допомогли істотним чином підвищити ефективність мережевих структур, що спираються на інтернет-технології.

Масштабованість мережі. Застосування Інтернету дозволяє включати
до складу мережі стільки компонентів, скільки потрібно для здійснення кожної операції, кожної угоди або всього проекту. Тим самим мережа може розвиватися, оперативно розширюватися або скорочуватися згідно ділової стратегії, що змінюється, без значних витрат.

Інтерактивність. Мережа, реалізована з використанням інтернет-технологій, дозволяє обійтися без вертикальних каналів зв’язку і забезпечити багато-спрямований обмін інформацією і сумісне ухвалення рішень. Результатом є поліпшення якості інформаційного обміну і досягнення взаєморозуміння між партнерами в процесі їхньої ділової співпраці.

Гнучкість управління. Можливість поєднання методів стратегічного управління з технологіями децентралізованої взаємодії безлічі партнерів має вирішальне значення для досягнення мережею сформульованих цілей
і поставлених завдань.

Брендінг. Для одержання інвестицій потрібний символ загальновизнаної здатності додавати товарам і послугам ціннісні якості. В світі складних мереж виробництва і дистрибуції брендінг може здійснюватися головним чином на основі управління процесом впровадження інновацій і суворого контролю кінцевих результатів. Ефективне використання інтернет-технологій дозволяє забезпечити зворотний зв’язок між всіма компонентами мережі та процесами виробництва/реалізації, а також виявлення
і виправлення помилок.

Орієнтація на споживача. Нині все важче задовольняти різнопланові потреби ринку через стандартизоване масове виробництво. Оптимальне співвідношення між масовим виробництвом і виробництвом, орієнтованим на споживача, може бути забезпечено через використання великомасштабної виробничої мережі, але з підгонкою кінцевого продукту, товару або послуги під конкретного замовника. Це завдання розв’язується в багатьох системах через інтерактивну взаємодію, що персоналізується, із замовником в режимі он-лайн.

М. Кастельс продемонстрував застосування цих чинників на прикладах розвитку декількох успішних компаній, що ефективно застосували мережеві принципи і що створили навколо себе мережу партнерів і клієнтів (Cisco, Nokia й ін.).

Значну увагу в процесі аналізу становлення і функціонування нової економіки М. Кастельс приділяє питанням трансформації ринків капіталу
і специфіки ринкової оцінки інтернет-компаній1. Важливим компонентом цього процесу є венчурне фінансування. Без фінансування нових підприємств (дот-комів) венчурними фондами2 не було б зростання нової економіки.
В результаті утворився якийсь замкнутий круг: венчурні фонди змогли продовжувати активно фінансувати все нові і нові ризиковані почини,
не дивлячись на високий коефіцієнт смертності підтриманих підприємств (біля третини всіх проектів в США), тільки завдяки високим доходам компаній, що вижили, унаслідок безпрецедентної оцінки їх ринкової капіталізації.

Типовий цикл фінансування інновацій у сфері електронного бізнесу
в кінці 1990-х років в Кремнієвій долині починався із сміливого бізнес-плану і якогось набору уявлень про ефективність пропонованого почину, викладених швидше з погляду бізнес-новаторства, чим технологічній інновації. Після цього бізнес-план пропонується венчурному фонду, який знаходиться по близькості (третина всіх венчурних капіталів у США інвестується саме в Кремнієвій долині). В більшості випадків інвестори
не є чисто фінансовими компаніями, а є фірмами, зобов’язаними своїм походженням індустрії високих технологій. У більшості випадків творці венчурного фонду знайомі з сферою, в яку вони збираються вкладати засоби, і привертають до діяльності свого фонду інші інвестиційні компанії,
що прагнуть вийти на нові ринки. Після ухвалення рішення про фінансування інноваційного проекту, венчурний фонд тісно взаємодіє з новоутвореною компанією і фактично здійснює керівництво бізнес-проектом і ця опіка продовжується так довго, поки дана компанія і сфера діяльності розглядатиметься як перспективна для залучення інвестицій. У якийсь момент опікувана компанія може бути продана, а виручені засоби поступають до венчурного фонду і використовуються для подальших інвестицій.

У процесі цього багато проектів терплять крах, не досягнувши стадії реалізації, або терплять невдачу на ринку. Проте фінансова віддача від підприємств, що успішно діють, виявляється настільки велика, що доходи венчурних фондів в середньому набагато вищі за прибутковість традиційних фінансових інвестицій.

З використанням початкових інвестицій, одержаних від венчурного фонду, ініціатори інноваційної ідеї засновують компанію, наймають основних виконавців і розплачуються з ними опціонами, тобто очікуваними доходами майбутніх років. У процесі цього проводиться робота щодо публічного розміщення акцій нової компанії на фондовому ринку (IPO1).

Результативність процесу IPO, тобто оцінка проекту інвесторами
на фінансовому ринку, в значній мірі визначає життя або смерть даного проекту. Якщо досягнутий успіх на фондовому ринку, компанія використовує оцінку ринкової капіталізації для одержання додаткового капіталу, після чого може включитися в серйозний бізнес, не сподіваючись на швидке одержання прибутків і/або поступово перетворюється
на конкурентоспроможну компанію, або одержується крупнішою компанією. В процесі цього, в разі придбання, розрахунки проводяться акціонерним капіталом і таким чином, підприємці після продажу стають багатшими на папері, перетворюючись на «компаньйонів великої мрії» з гарними шансами справити враження на фінансовому ринку в довгостроковій перспективі. Реакція ринку, відзначає М. Кастельс, завжди відповідає прагматичним правилам економіки – здатності компанії здобувати доходи і одержувати прибуток, проте терміни формування такої оцінки варіюються в дуже широких межах. Очікування високих доходів досить часто може пролонгувати терпіння інвесторів, тим самим даючи інновації шанс проявити себе.

Модель швидкого розвитку інноваційної компанії включає три основні чинники:

– наявність інноваційної ідеї і відповідних технологічних розробок;

– підприємницьку креативність;

– фінансову підтримку ринку, засновану на очікуваннях венчурного капіталу.

На думку М. Кастельса ця схема застосовується не лише серед новоутворених інтернет-компаній (найвідоміші – Yahoo!, e-Bay, Amazon),
але і крупних технологічних компаній (Intel, Cisco, Sun Microsystems, Dell, Oracle, EMC і навіть Hewlett Packard і Microsoft на початку їх існування).

6. Проблеми розвитку мережевого суспільства.

Нова соціальна форма – мережеве суспільство – розповсюджується
по планеті у всьому різноманітті своїх проявів і демонстрацією істотних відмінностей в тому, що стосується наслідків цього процесу для життя людей. Специфіка трансформацій залежить від історичних, культурних
і інституційних чинників і ці процеси приносять як сприятливі можливості, так і негативні наслідки.

У вступі до своєї роботи «Галактика Інтернет» М. Кастельс сформулював основні проблеми, що перешкоджають у даний час розвитку мережевого суспільства. На його думку, опір розвитку мережевого суспільства і незадоволеність цим світом в значній мірі пов’язані з низкою незадоволених вимог.

1. Управління Інтернетом, тобто свобода як така. Інтернет, як мережа мереж поступово стає комунікаційною основою мережевого суспільства, проте є небезпека, що ця інфраструктура може опинитися в чиїйсь власності, а доступ до мережі може стати об’єктом контролю.

2. Наявність значної кількості виключених з мережі. Така сегрегація відбувається різними шляхами і з різних причин: через відсутність технічної інфраструктури; внаслідок економічних або інституційних перешкод щодо доступу до мереж; недостатність освітніх і культурних можливостей
для використання потенціалу Інтернету; недоліків у виробництві мережевого контенту.

3. Проблеми з розвитком здібностей до обробки інформації і генерації відповідних знань. Під цим М. Кастельс має на увазі не уміння
в користуванні Інтернетом, а освіту в ширшому і фундаментальнішому сенсі – тобто придбання інтелектуальної здатності до навчання тому,
щоб навчатися впродовж усього життя, знаходженню і переробці інформації, її використанню для виробництва знань.

4. Проблеми, пов’язані з трансформацією трудових стосунків. Поява мережевого підприємства та індивідуалізація схем зайнятості приводить
до зміни механізмів соціального захисту, на яких ґрунтувалися виробничі стосунки індустріального світу.

5. Нова економіка запізнюється з впровадженням нових гнучких процедур інституційного регулювання. Зрушення у бік комп’ютеризованих глобальних мереж як організаційна основа капіталу в значній мірі підірвали регулятивні здібності, як національних урядів, так і міжнародних інститутів. Системна непостійність світових фінансових ринків і величезні диспропорції у використанні людських ресурсів, на думку М. Кастельса, вимагають нових форм регулювання, адаптованих до нових технологій і нової ринкової економіки.

6. Небезпека підвищення інтенсивності експлуатації природних ресурсів і посилення деградації навколишнього середовища. М. Кастельс відзначає, що мережеві технології можуть стимулювати економічне зростання в збиток навколишньому середовищу, однак є й альтернативні тенденції: ефективне управління природоохоронною інформацією перешкоджає хижацькій експлуатації природи і дозволяє природоохоронним організаціям забезпечувати моніторинг цього процесу.

7. Що найбільш лякає, зазначає М. Кастельс, є побоювання виходу
з під контролю людини створених нею технологічних пристроїв.
Це розповсюджується на галузі генної інженерії, що розвиваються, нанотехнологій і мікроелектроніки, конвергенція яких може привести до несподіваних відкриттів, використання яких пов’язане з високою соціальною і етичною відповідальністю.

Опис проблем М. Кастельс закінчує питанням – хто має займатися розвзанням даних проблем і врегулювати ті, що виникають системні конфлікти і суперечності? Ким представлені дійові особи, що очолюють наш перехід до інформаційної епохи? В умовах традиційної демократії звичайно це були уряди, що діяли на користь всього суспільства. Проте криза легітимності, яка розповсюджується на сьогоднішню державну владу
не дозволяє повністю перекласти відповідальність на власті, що діють нині. М. Кастельс ставить запитання: «Як ми можемо довірити життя наших дітей властям, контрольованим партіями, які зазвичай діють в умовах системної корупції, будучи повністю залежними від «політики іміджу», відособленою бюрократією , що не мають уявлення про реальне життя своїх громадян,
що управляє? Проте з іншого боку, чи є їм альтернатива?»

Вихід з інституційної кризи сучасного трансформуючого суспільства
М. Кастельс бачить у розвитку двох уже наявних тенденцій (підвищенні соціальної відповідальності бізнесу і розширенні повноважень неурядових організацій) і, головне, в перебудові наявних інститутів управління
і демократії до умов мережевого суспільства, що насувається.

Питання для самоперевірки

1. Сформулюйте нові форми ідентичності і стратифікації, згідно концепції Мануеля Кастельса.

2. У чому полягають зміни на ринку праці в інформаційну епоху?

3. Наведіть основні позиції трансформації влади в умовах мережевого суспільства.

4. Сформулюйте визначення мережевого підприємства.

5. Приведіть чотири базових мережевих стратегій ведення електронного бізнесу, сформульовані М. Кастельсом.

6. Перерахуєте чинники, що підвищують ефективність функціонування мережі в процесі використання інтернет-технологій.

7. Опишіть модель функціонування підтримки інноваційних проектів з боку венчурного капіталу.

8. Перерахуєте основні проблеми розвитку мережевого суспільства, сформульовані М. Кастельсом.

Читайте також:

1. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
2. Аналітична психологія. Концепція Карла Юнга
3. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка
4. Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства
5. Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства
6. Відповідно до розділу 5 Тимчасового регламенту Кабінету Мі­ністрів України концепція повинна мати шість розділів.
7. Вітчизняна концепція витрат виробництва і прибутку.
8. Геоцентрична концепція.
9. Гуманітарно-демократичний напрям (концепція).
10. Економічна концепція вартості відображає погляд ринку на вигоди, що придбаваються тим, хто стає власником даних товарів або користується даними послугами
11. Економічна концепція Прудона.
12. Економічні проблеми підприємництва. Концепція та шляхи їх вирішення

Переглядів: 9746